Державна податкова служба України розглянула лист <...> щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації банками заставного майна і повідомляє.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 591 ЦКУ передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма наведена також в статті 20 Закону України "Про заставу".

Таким чином, заставоутримувач відповідно до укладеного договору застави здійснює звернення стягнення на предмет застави:

- або шляхом набуття на нього права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача), і відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 593 ЦКУ право застави в такому випадку припиняється;

- або шляхом продажу предмета застави, на який звернено стягнення.

Обидві ситуації для заставодавця розцінюються податковим законодавством як операції з постачання. При цьому і у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього заставоутримувачем права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача), і у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу предмета застави, якщо заставодавець є зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним мають бути визначені податкові зобов'язання та виписана податкова накладна на ім'я заставоутримувача.

Зазначене ґрунтується на наступних нормах Податкового кодексу України (далі - Кодекс):

- під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу) ;

- об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Кодексу) .

Для банківської установи у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього заставоутримувачем права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача) відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 593 ЦКУ право застави припиняється, операція з оприбуткування об'єкта застави на баланс заставоутримувача розглядається податковим законодавством як операція з придбання, і подальші дії банківської установи з таким об'єктом є операціями з постачання власного майна, а не майна заставодавця.