Державна податкова служба України розглянула лист <...> стосовно оподаткування податком на додану вартість операцій з придбання лізинговою компанією майна у неплатників податків з метою подальшої передачі такого майна у фінансовий лізинг і в доповнення до відповіді, наданої листом ДПА Україні в м. Києві від 04.08.2011 р. N 7986/10/31-606 <...>, повідомляє.

Враховуючи те, що придбання майна здійснюється лізинговою компанією у осіб, які не є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, таке придбання не передбачає нарахування та сплати сум податку на додану вартість та, відповідно, отримання права на податковий кредит.

Щодо визначення бази оподаткування для операцій з подальшої передачі майна, придбаного у осіб, які не є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, у фінансовий лізинг, слід враховувати наступні особливості визначення бази оподаткування, встановлені статтею 189 розділу V Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Особливий порядок визначення бази оподаткування для товарів, що передаються у фінансовий лізинг, а саме визначення бази оподаткування як різниці між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, встановлено пунктом 189.5 статті 189 розділу V Кодексу.

При цьому згідно з абзацом першим пункту 189.5 статті 189 розділу V Кодексу база оподаткування як різниця між ціною продажу та ціною придбання товарів визначається для операцій з їх постачання за договорами фінансового лізингу, а згідно з абзацом другим цього ж пункту в такому ж порядку база оподаткування визначається для операцій з постачання товарів без конкретизації виду договору постачання. Однак і в тому, і в іншому випадку єдиною умовою, яка об'єднує такий порядок визначення бази оподаткування, є здійснення поставки товарів, повернутих лізингоодержувачем, не зареєстрованим як платник податку. При цьому для застосування цих правил єдиною причиною повернення товарів визначається тільки їх повернення у зв'язку з невиконанням умов договору фінансового лізингу. Крім того, згідно з третім абзацом цього ж пункту ціна придбання товару при здійсненні таких операцій визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що не сплачені за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

В інших випадках для операцій з постачання товарів за договорами фінансового лізингу база оподаткування визначається у відповідності з пунктом 188.1 (сьомий абзац) статті 188 розділу V Кодексу.

Щодо можливості застосування для визначення бази оподаткування при здійсненні операцій з подальшої передачі у фінансовий лізинг майна, придбаного у осіб, які не є зареєстрованими платниками податку на додану вартість, правил, встановлених пунктом 189.3 розділу V Кодексу, слід врахувати наступне.

Правила визначення бази оподаткування, встановлені пунктом 189.3 розділу V Кодексу, поширюються виключно на операції з постачання однорідних вживаних товарів, придбаних у фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у межах договорів, що передбачають передання права власності на такі товари.

Разом з тим хоча операції з постачання товарів за договором фінансового лізингу і відносяться згідно з визначенням, наданим підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу, до операцій з постачання товарів, однак не завжди в результаті здійснення таких операцій виконується встановлена пунктом 189.3 розділу V Кодексу умова передання права власності на такі товари.

Відповідно до визначення, наданого підпунктом 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу, фінансовий лізинг (оренда) - це господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.