Державна податкова служба України у зв'язку з набранням чинності Законом України від 07.07.2011 за N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (далі - Податковий кодекс), а також зважаючи на звернення підпорядкованих органів державної податкової служби з питань проведення процедури реєстрації особи як платника податку на додану вартість, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300 тис.грн., надає методичні рекомендації для врахування під час проведення такої процедури, а також підготовки податкових консультацій платникам податків.

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтями 180 - 183 розділу V Податкового кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 978 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1400/18695 (далі - Положення).

Реєстрація особи як платника податку на додану вартість за добровільним рішенням такої особи відбувається за умови дотримання вимог, визначених статтями 182 та 183 розділу V Податкового кодексу, шляхом подання до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням реєстраційної заяви платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ (далі - Заява).

Відповідно до абзацу 2 пункту 182.1 статті 182 розділу V Податкового кодексу особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300 тис.грн. та яка не є платником податку на додану вартість відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Податкового кодексу (обов'язкова реєстрація), може зареєструватися за своїм добровільним рішенням незалежно від обсягу здійснених нею оподатковуваних операцій.

Згідно із частиною 1 статті 87 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс) під статутним капіталом розуміється зафіксована в установчих документах (статуті) сума вкладів засновників та учасників господарського товариства для забезпечення діяльності.

Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом (частина 1 та 2 статті 86 Господарського кодексу) .

При цьому, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства (частина 3 статті 144 Цивільного кодексу України, далі - Цивільний кодекс).

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 115 Цивільного кодексу грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.