У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур" від 19 травня 2011 року N 3387-VI (далі - Закон N 3387-VI) Державна податкова адміністрація України повідомляє.

Закон N 3387-VI набув чинності з 1 липня 2011 року (опубліковано в газеті "Голос України" 23.06.2011 N 113).

Пунктом 1 Розділу I Закону N 3387-VI виключено з Податкового кодексу України (далі - Кодекс) підпункт 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, яким передбачено, що операції з постачання послуг, визначених в підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу, а саме консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, починаючи з 1 липня 2011 року операції з постачання послуг на митній території України, визначених в підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу, оподатковуються на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.

При цьому, місцем постачання зазначених послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Нагадуємо, що статтею 208 Кодексу встановлено правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких вважається митна територія України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі - резиденту.

Так, якщо нерезидент надає послуги, визначені в підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу, резиденту - юридичній особі, зареєстрованій платником податку на додану вартість, то такий отримувач послуг нараховує податок за основною ставкою, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку (при цьому, податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в платника податку) та включає її до податкового зобов'язання відповідного звітного (податкового) періоду (рядок 7 декларації з податку на додану вартість. В наступному звітному періоді зазначена сума податку може бути віднесена до податкового кредиту (рядок 12.4 декларації з податку на додану вартість, за умови виконання вимог, визначених статтею 198 Кодексу.