<...> Земельні відносини, тобто суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 78 ЗКУ право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке відповідно до ст. 125 та 126 ЗКУ та постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. N 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" виникає з моменту державної реєстрації цього права, яке посвідчується державним актом про право власності на земельну ділянку (крім випадків, визначених частиною другою ст. 126 вказаного Кодексу) .

При цьому при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою ст. 126 ЗКУ, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження (п. 6 ст. 126 ЗКУ) .

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 ЗКУ) .

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗКУ) .

Відповідно до пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукції первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених ЗКУ для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.