Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗКУ юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗКУ) .

Згідно зі статтею 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначено статтею 126 ЗКУ.

Так, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті (частина перша статті 126 ЗКУ) .

Відповідно до частини другої статті 126 ЗКУ право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (частина третя статті 126 ЗКУ) .

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п'ята статті 126 ЗКУ) .

Разом з тим, відповідно до абзацу "е" статті 141 ЗКУ набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому ЗКУ (частина п'ята статті 116 ЗКУ) .

Для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою призначений державний земельний кадастр (стаття 194 ЗКУ) .

Статтею 204 ЗКУ визначено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Крім цього, відповідно до статті 15 ЗКУ до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, зокрема, належить здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель.

Статтею 206 ЗКУ визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України (далі - ПКУ), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ) .