Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

При цьому з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції з ввезення на митну територію України: об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України) та товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, які не передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі, якщо таке ввезення пов'язане з поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. При цьому дата сплати зазначених сум до бюджету буде датою виникнення права платника податку на податковий кредит (підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону).

Порядок та особливості формування податкового кредиту визначаються пунктом 7.4 статті 7 Закону.

Зокрема, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів на незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці.

При визначенні права на формування податкового кредиту по орендованому майну слід враховувати наступне.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334/94-ВР) під лізинговою (орендною) операцією розуміють господарську операцію (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям), за орендну плату та на визначених строк.