Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу заставного майна і повідомляє.

Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) встановлено, що операція з передачі майна у заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або у забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Законом України від 02.10.92 р. N 2654-XII "Про заставу" (далі - Закон N 2654) визначено, що заставодержатель у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, має право за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги у повному обсязі, включаючи відсотки, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання зобов'язань, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги. Таке майно може бути реалізоване в порядку, передбаченому цим Законом, або залишитися у заставодержателя за початковою оцінкою. Реалізація майна може бути як добровільною, так і шляхом примусового виконання рішень про звернення стягнення на майно боржника.

У разі якщо за згодою сторін (за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса) заставне майно в рахунок погашення кредиту переходить до заставодержателя, то таке відчуження прирівнюється до поставки і на дату такої передачі у заставодавця (якщо він є зареєстрованим платником податку на додану вартість) виникають податкові зобов'язання.

Якщо заставлене майно переходить у власність заставодержателя (кредитора) (незалежно від його діяльності (фінансово-кредитна установа чи інший кредитор)) для подальшого використання такого об'єкта застави у своїй діяльності, яка звільнена чи не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 5 та 3 Закону, то сума податку на додану вартість, нарахована у ціні об'єкта застави, до податкового кредиту не включається.

У разі якщо такий об'єкт оприбутковано на балансі заставодержателя (кредитора) з метою його наступного продажу на дату оприбуткування такого об'єкта за наявності податкової накладної або її замінників, визначених у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, заставодержатель (кредитор) має право на податковий кредит.

При здійсненні операції з поставки оприбуткованого об'єкта у заставодержателя виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальних підставах, обчислені виходячи з повної вартості його продажу.

Враховуючи право банку (кредитора) самостійно отримувати у власність об'єкти застави (іпотека) та особливості документального оформлення та оподаткування таких операцій, слід відзначити наступне.