Державна податкова адміністрація України з метою правильності оподаткування земельних ділянок, що надаються підприємствам, установам і організаціям для спорудження об'єктів містобудування, повідомляє.

Законом України від 16 вересня 2008 року N 509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" з 1 січня 2010 року внесено зміни до Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII "Про плату за землю" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2535) у частині справляння земельного податку у п'ятикратному розмірі за земельні ділянки, надані підприємствам, установам і організаціям для спорудження об'єктів містобудування, у разі: перевищення строку, встановленого для будівництва об'єкта містобудування при наданні земельної ділянки або визначеного умовами проведення земельних торгів; перевищення строку, встановленого для завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва, визначеного умовами приватизації.

Відповідно до статті 5 Закону N 2535 об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), що перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку, як визначено статтею 13 Закону N 2535, є дані державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (стаття 15 Закону N 2535) .

Статтями 20 та 22 Закону України від 16 листопада 1992 року N 2780-XII "Про основи містобудування" (із змінами та доповненнями) встановлено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства. Забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно із статтею 23-1 Закону України від 20 квітня 2000 року N 1699-III "Про планування і забудову територій" (із змінами та доповненнями) у разі прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування у порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно дає право на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування може бути здійснено одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта містобудування.