Державна податкова адміністрація України відповідно до Закону України "Про інформацію" розглянула ваш запит від 25.05.2010 р. N 2355 і повідомляє.

Законом України від 22.05.2003 року N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) встановлено різні ставки оподаткування доходів резидентів та нерезидентів, тому визначення країни, резидентом якої є фізична особа - іноземець, є основним для вирішення питання щодо оподаткування доходів такої фізичної особи в Україні.

Стаття "Резидент", яка є обов'язковою для усіх міжнародних договорів, визначає резиденцію як державу, у якій фізична особа підлягає оподаткуванню на підставі її місця проживання, постійного місця перебування, громадянства тощо, та як державу, яка накладає необмежене податкове зобов'язання - "повну податкову відповідальність" на цю особу за її всесвітнім доходом, тобто за усіма доходами із усіх джерел, включаючи і закордонні. Резиденція визначається за внутрішнім законодавством, і тільки якщо інша країна претендує на резиденцію особи, тоді застосовуються положення міжнародного договору (для визначення єдиної резиденції).

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону N 889.

Іноземець за наявності в нього обставин, перелічених у пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону N 889 та їх документальному підтвердженні, може визначити себе резидентом України відповідно до положень наказу ДПА України від 05.10.2004 р. N 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу".

Видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 N 2491-III "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує сам факт його постійного проживання в Україні.

Постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом) (Закон України від 13 вересня 2001 року N 2681-III "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України").