Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) об'єктом оподаткування ПДВ є операції із ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

При цьому з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюються операції із ввезення на митну територію України: об'єкта лізингу (крім повернення об'єкта оперативного лізингу, раніше наданого (вивезеного) лізингодавцем чи іншою особою за його дорученням з території України у митному режимі тимчасового вивезення (ввезення) для вільного обігу згідно з положеннями глави 34 Митного кодексу України) та товарів (супутніх послуг) за будь-якими іншими договорами, що не передбачають передання права власності на такі товари (супутні послуги) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі, якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів, у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Згідно з пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. При цьому дата сплати зазначених сум до бюджету буде датою виникнення права платника податку на податковий кредит.

Порядок та особливості формування податкового кредиту визначаються п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР. Зокрема, відповідно до пп. 7.4.1 цього пункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш як на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 Закону N 168/97-ВР, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці.

При визначенні права на формування податкового кредиту по орендованому майну слід враховувати таке.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334/94-ВР) під лізинговою (орендною) операцією розуміють господарську операцію (крім операцій із фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі в користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.