Державна податкова адміністрація України дякує за співпрацю у розгляді питання щодо застосування господарськими судами статті 52 Закону України від 14.05.92 N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-XII) при розгляді справ про банкрутство суб'єктів господарювання за позовами органів ДПС.

В доповнення до листа ДПА України від 06.03.2009 N 2605/5/10-2016/707 з метою захисту інтересів держави, недопущення безпідставних втрат бюджету та забезпечення однозначного розуміння норм законодавства просимо розглянути пропозицію ДПА України щодо:

1) включення декількох питань до узагальнення судової практики розгляду справ про банкрутство, а саме: пов'язаних з розглядом справ про банкрутство за позовами суб'єктів господарювання, які подаються на підставі статей 51 та 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (щодо повідомлення органу ДПС про ліквідацію підприємства за статтями 51, 52 Закону N 2343-XII за позовами суб'єктів господарювання);

2) надання роз'яснення господарським судам щодо правомірності включення до умов мирової угоди положень про відстрочення (розстрочення) поточних кредиторських вимог конкурсних кредиторів, окрім розстрочення або відстрочення конкурсних зобов'язань боржника;

3) скасування інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.02.2002 N 01-8/141 "Про деякі питання оподаткування операцій з продажу майна банкрута" щодо сплати податку на додану вартість від продажу майна банкрута у порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону N 2343.

1) Щодо повідомлення органу ДПС про ліквідацію підприємства за статтями 51, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за позовами суб'єктів господарювання

Проведення процедур банкрутства з використанням статей 51, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-XII) без участі органу ДПС дає можливість недобросовісним платникам не сплачувати податків і зборів, проводячи господарські операції на значні суми та отримуючи прибутки.

Органи державної податкової служби оскаржують рішення судів у справах про визнання банкрутами боржників, які розглядались без участі органів ДПС, подають заяви про визнання органу ДПС поточним кредитором.

Позиція органів ДПС ґрунтується на наступному: частиною 5 статті 52 Закону N 2343 визначено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби і їх повідомлення ліквідатором повинно здійснюватись шляхом надіслання письмових повідомлень, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.

Аналогічною є позиція органів ДПС й щодо звернення суб'єктами із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка полягає в тому, що необхідними передумовами для такого звернення є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

Деякі господарські суди не підтримують вищевикладену позицію органів ДПС, проте аналіз судової практики 2007-2008 років свідчить, що практика розгляду справ зазначеної категорії Вищим господарським судом України та Верховним судом України склалась на користь органів ДПС.

Приклад. Постанова Вищого господарського суду України від 07.10.2008 (додається) у справі N 23/59-б про банкрутство ТОВ "КОРНАМС" в порядку ст. 51 Закону N 2343, якою задоволена касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Рішення суду касаційної інстанції ґрунтувалось, зокрема, на наступному:

"Як вбачається з матеріалів справи, до заяви голови ліквідаційної комісії ТОВ "КОРНАМС" про порушення справи про банкрутство, не доданий проміжний ліквідаційний баланс, складений відповідно до вимог ч. 1 ст. 105 ЦК України, який затверджується учасниками юридичної особи, та відсутні посилання на факти: здійснення оцінки наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справ про банкрутство за спрощеною процедурою, що судом першої інстанції зроблено не було. Звернення з заявою про порушення справ про банкрутство та порушення провадження за спрощеною процедурою, яку регулює ст. 51 Закону про банкрутство, можливе лише після закінчення строку, який передбачений ч. 4 ст. 105 ЦК України (не менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи)."

Крім вищенаведеного прикладу існує й практика розгляду таких справ Верховним Судом України, наприклад, постанова ВСУ від 10.06.2008 у справі N 15/682-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Лайн", у якій Судова палата у господарських справах ВСУ, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ "СП МДМ" та направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зазначила:

"Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України".

Приклад. Постанова Вищого господарського суду України від 15.10.2008 (додається) у справі про визнання банкрутом в порядку ст. 52 Закону N 2343-XII ТОВ "Герта" за заявою ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Кедр", якою задоволена касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Задовольняючи касаційну скаргу ДПІ та направляючи справу для розгляду до господарського суду м. Києва на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду, суд касаційної інстанції обґрунтував свої рішення наступним: