Згідно зі ст. 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року N 2947-III, зі змінами та доповненнями (далі - Сімейний кодекс), правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до п. 2 ст. 14 Сімейного кодексу, якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

Згідно з п. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, зі змінами та доповненнями, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Статтями 67 та 68 Конституції України (далі - Конституція) встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України, сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно із ст. 24 Конституції всі громадяни є рівними перед законом і не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками статі, походження, майнового стану, віку, раси тощо.

Закон України від 3 липня 1992 року N 2535-XII "Про плату за землю", зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 2535), передбачає рівні права і обов'язки для всіх платників податку - громадян, незалежно від їх віку, статі, сімейного становища тощо.