На виконання Указів Президента України від 26 березня 2001 року N 198/2001 "Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України", від 21 березня 2002 року N 280/2002 "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах" та на підставі статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

1. Погодити Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України (додаються).

2. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Комісії - заступника Голови С. Бірюка.

В умовах постійно зростаючої міжнародної конкуренції у боротьбі за капітал українські підприємства лише тоді стануть більш привабливими для інвесторів, якщо застосовуватимуть високі стандарти корпоративного управління та більше уваги приділятимуть забезпеченню інтересів акціонерів.

Рекомендації з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України (далі - Рекомендації) адресовані перш за все відкритим акціонерним товариствам, а також закритим акціонерним товариствам з великою кількістю розпорошених акціонерів.

Рекомендації базуються на досвіді економічно розвинутих країн, Принципах корпоративного управління, ухвалених Організацією економічного співробітництва та розвитку, а також на практиці діяльності акціонерних товариств в Україні. У той же час Рекомендації цілком узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Впровадження акціонерними товариствами цих Рекомендацій може здійснюватися як через їх повсякденне добровільне застосування акціонерними товариствами, так і через їх включення до статутів та/або внутрішніх нормативних документів товариств (положень, регламентів тощо) й надання їм таким чином обов'язкового характеру.

Заохочується прийняття акціонерним товариством внутрішніх нормативних документів з основних питань діяльності, особливо в умовах обмеженості норм чинного законодавства. Наявність таких внутрішніх документів, які грунтуються на найкращій практиці корпоративного управління, та можливість ознайомлення з ними потенційних інвесторів позитивно впливатиме на інвестиційні рішення останніх щодо цінних паперів товариства.

Дуже важливо, щоб ці внутрішні документи були узгоджені між собою та не суперечили чинному законодавству. Тому в статуті або іншому внутрішньому положенні акціонерного товариства має міститися порядок розробки змін до цих документів. Цей порядок передбачатиме, серед іншого, який фахівець, орган чи структурний підрозділ товариства відповідає за своєчасну підготовку та винесення на вирішення уповноваженого органу змін до цих внутрішніх документів, особливо у зв'язку із змінами у законодавстві. Особливо важливим є наявність порядку розробки змін до статуту та тих внутрішніх документів товариства, що підлягають затвердженню загальними зборами акціонерів.

1.1. Інвестори, які вкладають кошти у товариство, та, відповідно, набувають статусу акціонерів, мають певні права. Акція дає акціонеру право на отримання частки прибутку товариства, одержання інформації про товариство, право на участь в управлінні товариством, головним чином через участь у загальних зборах акціонерів та голосування на них, а також інші права, передбачені чинним законодавством та статутом товариства. Зручним для акціонера є те, що його відповідальність за зобов'язаннями товариства обмежується розміром його внеску.

1.2. Права акціонерів тісно взаємопов'язані.

Основні права акціонерів включають, не обмежуючись ними, такі:

1.2.1. Право акціонера на вільне розпорядження належними йому акціями.

Не допускається встановлення у статуті чи внутрішніх положеннях товариства ніяких обмежень щодо розпорядження акціонером належними акціями, за винятком обмежень, встановлених законодавством.

1.2.2. Право на отримання частки прибутку товариства у формі дивідендів.

Обмеженість норм чинного законодавства щодо виплати дивідендів вимагає від товариства якомога повніше врегулювати ці питання в статуті. З метою забезпечення рівного ставлення до всіх акціонерів та гарантування їх прав у статуті має передбачатися граничний строк виплати дивідендів (наприклад, не пізніше кінця року, наступного за тим, дивіденди за який виплачуються), а також форма виплати дивідендів (грошима або акціями товариства).

Акціонерне товариство може мати й затверджену дивідендну політику, з якою потенційні інвестори можуть ознайомитися перед прийняттям інвестиційних рішень. Така дивідендна політика визначатиме не тільки частку прибутку, яку підприємство в майбутньому планує спрямовувати на виплату дивідендів, але й обставини, які братимуться до уваги при визначенні певного розміру дивідендів - особливості розвитку бізнесу в минулому періоді, потреби в реінвестуванні частини прибутку, наявність випущених товариством привілейованих акцій тощо. Але в будь-якому разі остаточне рішення про виплату або невиплату дивідендів навіть за наявності прибутку прийматиметься загальними зборами акціонерів.

1.2.3. Право акціонера на участь в управлінні товариством (1).

Це право реалізується головним чином через участь у загальних зборах акціонерів та голосування на них, а також через право акціонера бути обраним до складу органів товариства.

Проте на практиці товариство не може управлятися ефективно лише на підставі рішень, прийнятих загальними зборами акціонерів. З огляду на динамічні та мінливі ринкові умови товариство повинно мати можливість оперативно приймати рішення. Тому, крім прийняття рішень з питань поточної діяльності, доцільно передати спостережній раді або правлінню товариства й повноваження щодо прийняття деяких стратегічних рішень. Така передача повноважень здійснюється за рішенням загальних зборів, яке повинно містити також термін, на який певні повноваження передаються раді чи правлінню, або підстави припинення здійснення радою чи правлінням повноважень, що були передані. У той же час, якщо передача повноважень загальних зборів передбачається на строк, більший ніж до проведення наступних загальних зборів, то це свідчить про зміну компетенції органів товариства й вимагає відображення цих змін через відповідні положення статуту.

Передача повноважень від загальних зборів іншим органам товариства ніяким чином не означає, що акціонери втрачають контроль над управлінням товариством. Акціонери у будь-якому разі мають вплив на належне виконання спостережною радою та правлінням функцій управління товариством, оскільки склад спостережної ради та, як правило, правління формується на загальних зборах акціонерів. Що стосується правління, то загальні збори акціонерів можуть передати спостережній раді повноваження щодо обрання та відкликання його членів. Таким чином, забезпечуватиметься оперативність та своєчасність (без скликання загальних зборів) прийняття рішень про зміну складу виконавчого органу у разі неналежного виконання його членами своїх обов'язків.

1.2.4. Право акціонера на своєчасне та регулярне отримання необхідної інформації про товариство (Див. розділ 2 цих Рекомендацій).

1.2.5. Право акціонера вимагати проведення аудиторської перевірки.

Таке право доцільно надати акціонеру або акціонерам, які у сукупності є власниками більше 10 відсотків акцій з правом голосу, та зафіксувати це в статуті. Статутом товариства доцільно віднести прийняття рішення про проведення в будь-який час аудиторської перевірки й до компетенції загальних зборів акціонерів.

1.3. Акціонерне товариство повинно забезпечувати рівне ставлення до акціонерів.

1.3.1. Товариство повинно забезпечувати рівне ставлення до всіх акціонерів - власників простих акцій та всіх акціонерів - власників певної категорії привілейованих акцій.

1.3.2. Обрання акціонерним товариством як емітентом документарної чи бездокументарної форми випуску акцій або знерухомлення акцій акціонерами не повинно негативно впливати на можливість своєчасної та повної реалізації акціонерами своїх прав щодо належних їм акцій.

1.3.3. У договорі на ведення реєстру власників іменних цінних паперів акціонерному товариству слід передбачати, що у разі реєстрації акцій на ім'я номінального утримувача вся інформація, на отримання якої мають право акціонери (про проведення загальних зборів, про додатковий випуск акцій тощо), повинна надаватися й номінальному утримувачу. У зазначеному договорі доцільно передбачати й можливість виплати дивідендів, призначених акціонерам, номінальному утримувачу, якщо це не суперечить домовленості між акціонерами та номінальним утримувачем.

1.4. На рівень корпоративного управління кожного підприємства та на оцінку його інвестиційної привабливості впливає й те, як забезпечується захист інтересів меншості акціонерів та чи забезпечується він взагалі.

1.4.1. Для забезпечення захисту прав акціонерів меншості доцільно встановити у статуті товариства вимогу про обов'язковий викуп товариством акцій в акціонерів, які не голосували "за" під час прийняття загальними зборами певних рішень, або принаймні у тих акціонерів, які голосували "проти". До таких рішень доцільно віднести рішення про реструктуризацію товариства (із визначенням конкретних форм реструктуризації), про внесення змін до статуту, якими звужується обсяг прав акціонерів (наприклад, позбавлення акціонерів - власників привілейованих акцій права брати участь у голосуванні на загальних зборах), та про укладення угоди або кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження майна (необоротних активів) товариства, якщо на момент укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів перевищує визначену суму або визначену частку активів акціонерного товариства (див. п. 5.2.1 цих Рекомендацій).

1.4.2. Звичайно, що такий обов'язковий викуп здійснюється товариством лише на вимогу акціонера. Під час прийняття загальними зборами рішення, яке є підставою вимагати акціонером викупу належних йому акцій, акціонери повинні бути повідомлені про таке право. На цих же загальних зборах слід прийняти рішення про ціну, за якою здійснюватиметься такий обов'язковий викуп, та про порядок викупу із зазначенням строку, якщо статутом акціонерного товариства питання обов'язкового викупу не врегульовані.

1.4.3. Реалізація принципу захисту прав меншості акціонерів також звільнить товариство від конфліктних ситуацій на майбутнє, оскільки акціонери, які голосували "проти" стратегічних рішень, і в подальшому не сприятимуть їх виконанню.

2.1. В одержанні актуальної та достовірної інформації про товариство заінтересовані не лише акціонери, але й потенційні інвестори, оскільки зміст цієї інформації може вплинути на їх інвестиційні рішення щодо цього товариства.

Тому, крім обов'язкового оприлюднення певних відомостей у випадках, передбачених чинним законодавством, акціонерне товариство поширює певний обсяг інформації за власної ініціативи, а деяку інформацію надає на запит заінтересованим особам.

2.2. Обсяг інформації про товариство, яку воно поширює за власної ініціативи, визначається самим товариством. Це слід віднести до повноважень загальних зборів акціонерів та зафіксувати у статуті або окремому внутрішньому положенні товариства.

2.3. Найкраща практика корпоративного управління передбачає своєчасне та повне розкриття акціонерним товариством суттєвої інформації, включаючи інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, значні угоди, реорганізацію, власників та управління.

2.3.1. Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або викривлення може вплинути на прийняття рішень щодо інвестування. Прийнятою у світі є точка зору, що загальних кількісних стандартів суттєвості, які були б сформульовані з урахуванням усіх обставин, що можуть виникнути у господарській діяльності підприємств, не може існувати. Використання узагальнених критеріїв не завжди дає кращий результат ніж індивідуальне судження емітента у кожній конкретній ситуації. Враховуючи це, рекомендується розкривати будь-яку інформацію, яка з точки зору емітента може вплинути на прийняття інвестиційних рішень, тобто є суттєвою.

2.3.2. Вимога суттєвості поширюється як на фінансові, так і на нефінансові дані.

2.4. Розкриття інформації на регулярній основі є шляхом до створення позитивного іміджу підприємства та довіри до нього інвесторів.

2.4.1. Суттєва інформація, що підлягає розкриттю на регулярній основі, включає, не обмежуючись ними, такі відомості:

2.4.1.1. Результати фінансової та операційної діяльності.

2.4.1.1.1. Фінансова звітність.

У складі вибіркової фінансової інформації про емітента, що підлягає публікації у друкованих органах, рекомендується розкривати такі показники:

- чистий дохід;

- прибуток (збиток) від операційної діяльності;

- прибуток (збиток) від звичайної діяльності;

- чистий прибуток (збиток);

- прибуток (збиток) від звичайної діяльності, що припадає на акцію;

- активи;

- власний капітал;

- скоригована середньорічна кількість простих акцій;

- дивіденди, нараховані на одну просту акцію;

- скоригований чистий прибуток на одну акцію.

2.4.1.1.2. Опис бізнесу.

Значення цієї частини регулярної інформації полягає саме в тому, що керівництво підприємства дає тлумачення цифр, подій, тенденцій, висловлює свою точку зору стосовно розвитку підприємства. При цьому керівництво повинно об'єктивно відображати реальність, не звертаючи забагато уваги на приємні новини та не приховуючи несприятливі.

У складі опису бізнесу та аналізу керівництвом фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема, рекомендується надавати таку інформацію:

- про джерела та розмір грошових потоків емітента, ступінь залежності від законодавчих або економічних обмежень, що впливають на спроможність дочірніх підприємств переводити грошові кошти емітенту;

- про кожну значну угоду (або декілька взаємопов'язаних угод), яка повинна бути виконана протягом 6 місяців після закінчення звітного періоду;

- про загальну суму позовів, що були пред'явлені до емітента, та загальну суму позовів, що були пред'явлені емітентом, рішення за якими винесені після дати річного звіту (дати балансу) або ще не винесені на дату затвердження звіту, а також про окремі позови, які є суттєвими (наприклад, сума позову становить 10 та більше відсотків вартості активів підприємства);

- про наявність в акціонерного товариства податкових пільг та державних замовлень як протягом звітного періоду, так і на майбутнє.

2.4.1.2. Стратегія та перспективи розвитку.

Крім опису планів діяльності та заходів, які підприємство буде здійснювати для їх досягнення, доцільно надавати інформацію про діяльність підприємства в сфері охорони навколишнього середовища, у соціальній сфері тощо. Інвестори повинні мати можливість оцінити стосунки підприємства з суспільством, в якому воно функціонує.

Керівництво повинно продемонструвати своє розуміння потенціалу підприємства та стратегію реалізації цього потенціалу з метою створення добробуту акціонерам.

2.4.1.3. Власники великих пакетів акцій, особи, що здійснюють або можуть здійснювати контроль над акціонерним товариством, та розподіл голосів.

До цієї інформації можуть належати такі відомості:

- про осіб, що є власниками більше 10 відсотків акцій з правом голосу;

- про осіб, що здійснюють контроль над підприємством через володіння прямо або опосередковано, одноосібно або разом зі своїми афілійованими (пов'язаними) особами більш ніж 25 відсотками голосів у вищому органі підприємства;

- про надання статутом товариства права голосу власникам привілейованих акцій;

- про випущені акціонерним товариством цінні папери, які згідно з умовами випуску можуть бути конвертовані в акції з правом голосу.

2.4.1.4. Посадові особи емітента та їх винагорода.

Розкривається інформація, яка дозволяє інвесторам оцінити кваліфікацію та досвід посадових осіб емітента, а також політику їх винагороди та вплив схем підвищення матеріальної зацікавленості (зокрема, таких як придбання акцій) на результативність управління підприємством. Рекомендується розкривати дані про суму винагороди членів ради товариства, членів виконавчого органу, вказувати найбільш високо оплачуваних посадових осіб поіменно або всіх посадових осіб як групи - із зазначенням кількості осіб в групі. При цьому емітенти повинні бути гнучкими при визначенні переліку посадових осіб, відомості про яких слід надати на індивідуальній основі з метою забезпечення розкриття інформації про працівників, які визначають політику компанії.

2.4.1.5. Прогнозовані суттєві фактори ризику.

До суттєвих ризиків, які підлягають прогнозуванню, відносяться такі:

ризики, пов'язані з конкретною галуззю діяльності емітента та географічним регіоном;

залежність від певних видів сировини;

ризики на фінансовому ринку, включаючи ризики, пов'язані з процентними ставками та обмінним курсом валют;

ризики, пов'язані з відповідальністю товариства за стан екологічного середовища.

Доцільно надавати інформацію про те, чи використовує підприємство системи моніторингу ризиків.

2.4.1.6. Суттєва інформація, пов'язана з кадровою політикою.

Доцільно розкривати інформацію про кадрову політику емітента - взаємовідносини керівництва та працівників, програми підвищення кваліфікації та заохочення працівників (у тому числі пенсійну програму) для того, щоб продемонструвати здатність підприємства залучати та утримувати висококваліфікованих і талановитих фахівців.

2.4.1.7. Структура та політика управління.

Схвалюється розкриття емітентами інформації про практичне застосування загальноприйнятних принципів корпоративного управління (про структуру та політику управління, розподіл повноважень між органами управління тощо).

2.4.1.8. Відносини з покупцями, постачальниками, кредиторами, органами влади тощо.

Схвалюється розкриття акціонерним товариством відносин з покупцями, постачальниками, кредиторами, органами влади та іншими зацікавленими особами, які мають вплив на його діяльність та забезпечують стабільність фінансового стану та виробничого процесу товариства.

2.4.1.9. Цінні папери емітента.

У складі інформації про цінні папери емітента, зокрема, рекомендується надавати детальну інформацію про історію обігу цінних паперів на організованому ринку, а саме:

організовані ринки, де здійснюється обіг цінних паперів;

організовані ринки (організатори торгівлі), з якими укладено договір про підтримання лістингу;

загальний обсяг укладених угод за три останні роки у розрізі кожного організатора торгівлі (із зазначенням загальної кількості цінних паперів та їх вартості);

кількість укладених угод щомісяця протягом останнього року;

найкращі ціни укладених угод місяця протягом останнього року;

найкращі котирування купівлі/продажу місяця протягом останнього року;

загальну капіталізацію на кінець кожного місяця протягом останнього року.

У разі якщо цінні папери не торгуються на організованих ринках, це зазначається окремо як ознака недостатності ліквідності.

2.4.1.10. Інформація про операції підприємства з викупленими власними акціями.

Ця інформація включає відомості про прийняття уповноваженим органом товариства рішення про придбання в акціонерів не менше 10 відсотків власних акцій із зазначенням кількості акцій, що планується придбати, та їх частки у статутному фонді, мети придбання (перепродаж, розповсюдження серед працівників або анулювання), строку, порядку та ціни придбання, а також про наступні фактичні дії товариства з придбаними акціями.

2.4.2. Важливим є регулярне оприлюднення, крім річної інформації, проміжної фінансової та нефінансової інформації про діяльність підприємства - щоквартально або принаймні за півріччя.

Проміжний звіт включає проміжну фінансову звітність (у складі балансу та звіту про фінансові результати) та будь-яку суттєву інформацію, що підлягає розкриттю на регулярній основі.

2.4.3. З метою визначення суттєвих тенденцій у діяльності підприємства оприлюднюється в зручній для порівняння формі фінансова інформація за декілька останніх періодів.

2.4.4. Інформація повинна готуватися, перевірятися та розкриватися у відповідності з міжнародними стандартами якості бухгалтерського обліку та аудиту, розкриття фінансової і нефінансової інформації.

Застосування міжнародних стандартів якості забезпечує адекватне уявлення інвесторів про діяльність підприємства, значно розширює їх можливості здійснення контролю за підприємством.

Якість інформації залежить від стандартів її збору та розкриття. Підтримується застосування високоякісних стандартів, які визнаються на міжнародному рівні і забезпечують співставність інформації про підприємства різних країн.

2.4.5. Для забезпечення зовнішньої об'єктивної оцінки підготовленої та наданої фінансової звітності слід здійснювати щорічну аудиторську перевірку незалежним аудитором.

2.5. Підтримується оперативне розкриття емітентом інформації про будь-які суттєві події у його діяльності, які відбуваються у період між наданням регулярної інформації та можуть вплинути на вартість його цінних паперів та/або розмір доходу за ними, навіть якщо ця інформація не віднесена чинним законодавством до особливої, яку підприємство повинно надавати реєструвальному органу та опубліковувати.

2.5.1. Приблизний перелік таких подій та інформації, а також строки та спосіб розкриття цієї інформації слід наводити у внутрішніх документах товариства.