Відповідно до пункту 1 Положення про Консультаційно-експертну раду Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Комісії від 10.09.2002 року N 248, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

1. Звіт про роботу Консультаційно-експертної ради Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у 2004 році взяти до відома (додається).

2. Керівнику апарату Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку М.Непрану забезпечити опублікування Звіту Консультаційно-експертної ради Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до чинного законодавства.

3. Контроль за виконанням цього рішення залишаю за собою.

Консультаційно-експертна рада Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - КЕР) здійснювала свою роботу згідно з рішенням Комісії від 10.09.02. N 248 та від 29.10.02. N 340, яким було оновлено окремі пункти Положення про КЕР та склад КЕР.

Головою КЕР призначено члена Комісії Бурмака М.О.

Порядок роботи КЕР, її органів та посадових осіб визначається Положенням про Консультаційно-експертну раду Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, з внесеними змінами, затвердженого рішенням Комісії від 10.09.2002. N 248. У 2004 році були внесені зміни до Положення, затверджені рішенням Комісії від 01.12.04. N 502 (додаток N 1). Склад КЕР затверджено також відповідним рішенням Комісії від 29.10.02. N 340, а зміни у складі Ради затверджені відповідними рішеннями Комісії від 29.09.04. N 422, від 13.10.04. N 449 та 01.12.04. N 502.

Порядок скликання і проведення засідань КЕР, роботи її секцій та іншу діяльність встановлює Регламент КЕР, затверджений рішенням Ради від 18.12.02 р.

У складі КЕР працюють такі секції: правового забезпечення розвитку фондового ринку та з питань інтеграції; розвитку інфраструктури фондового ринку; розвитку корпоративного управління; інституціональних інвесторів (додаток N 2).

Працюють також робочі та експертні групи з розгляду документів за окремими напрямами.

Засідання КЕР проводяться відповідно до плану роботи, який затверждується Радою (додаток N 3).

У 2004 році було проведено десять засідань КЕР.

На засіданнях КЕР розглядалися такі питання: щодо проблем та тенденцій розвитку фондового ринку, прогнозування та планування процесів у цій сфері; співвідношення нових Цивільного та Господарського кодексів України в частині регулювання діяльності акціонерних товариств; Державної програми розвитку Національної депозитарної системи України; системного розвитку законодавства про цінні папери та фондовий ринок; проекту Закону "Про похідні цінні папери (строкові фінансові інструменти)"; нової редакції проекту закону "Про цінні папери та фондовий ринок"; запровадження законодавства щодо пенсійної реформи, іпотечного кредитування, електронного документообігу та електронного цифрового підпису тощо.

На засіданні КЕР розглядалося питання діяльності банків на фондовому ринку, зокрема, можливості надання їм права управляти активами ICI. Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки мають право здійснювати довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами. В той же час Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначає операції з довірчого управління фондами спільного інвестування як виключну діяльність, яка не може поєднуватись з банківською.

Виходячи із загальноекономічних інтересів, досвіду європейських країн, а також наявність у банків надійної, прозорої та контрольованої мережі щодо захисту інтересів вкладників, перш за все, фізичних осіб, Асоціація українських банків підтримала законопроект, розроблений НБУ, щодо внесення змін до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" в частині надання банкам права здійснювати діяльність з управління фондами спільного інвестування без створення окремої юридичної особи.

На засіданні Ради було зазначено, що довірче управління коштами та цінними паперами відрізняється від управління активами. В першому випадку управління здійснюється від імені клієнта та за його рахунок. У той же час управління активами відбувається від імені компанії з управління активами (КУА) за рахунок майна, яке належить клієнту на правах власності. Таким чином, механізм довірчого управління не зазначено в законі щодо ICI. Вносячи зазначені зміни, банки мають за мету, не отримуючи окремої ліцензії на управління активами, залучати кошти на ринок спільного інвестування та спрямовувати їх на кредити. В свою чергу, для КУА управління активами є виключним видом діяльності, який передбачає жорсткий контроль та обмеження щодо вкладання залучених коштів.

Рада більшістю голосів не підтримала зазначені зміни до закону. Одним з ефективних шляхів вирішення цієї проблеми є створення інвестиційних банків. Це можуть бути новостворені структури або в них перетворюватимуться, за бажанням, банки чи інвестиційні компанії.

Представники АУБ висловили бажання спільними зусиллями вирішувати спірні питання з учасниками фондового ринку та відпрацьовувати концептуальні засади його розвитку з врахуванням всіх інтересів. Була створена окрема робоча група за даним напрямом. При цьому члени Ради вирішили розробити звернення до Національного банку України щодо необхідності відкликання проекту змін до Закону "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" до вирішення всіх спірних питань.

На одному із засідань КЕР було схвалено проект Положення про подання адміністративних даних депозитарними установами, що здійснюють депозитарну діяльність, депозитарію цінних паперів, розроблений фахівцями Міжрегіонального фондового союзу, а також створена робоча група з доопрацювання проекту Порядку дій зберігача цінних паперів у разі припинення ним здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

Було проведено також на засіданні КЕР аналіз проблем щодо регулювання діяльності акціонерних товариств, учасників фондового ринку та обігу цінних паперів, які виникли після введення в дію нових Цивільного та Господарського кодексів України.

Як відомо, з 1 січня 2004 року в Україні набули чинності два кодекси, в яких передбачено різні механізми регулювання одних тих самих питань діяльності господарських товариств.

До основних проблем, які виникли в результаті такої ситуації, слід віднести наступні. Перш за все, у кодексах містяться посилання на спеціальний закон, що регулює діяльність акціонерних товариств. Однак, Верховна Ради до цього часу не прийняла новий Закон "Про акціонерні товариства" і, навіть, не внесла відповідні зміни до чинного Закону "Про господарські товариства".

Крім того, Цивільний кодекс є загальним документом, а Господарський - спеціальним. Виходячи з цього, останній повинен більш ширше висвітлювати положення щодо діяльності господарських товариств. Однак, якщо Цивільний кодекс містить у собі 50 статей щодо регулювання діяльності господарських товариств, то Господарський - лише 14, причому діяльності акціонерних товариств присвячена тільки одна стаття.

Розробники Господарського кодексу не ставили собі за мету удосконалити чинне законодавство щодо діяльності господарських товариств. Однак, поточна ситуація вимагає запровадження нових норм та детальних механізмів у цій сфері.

У Цивільному кодексі є ряд принципових викладів щодо діяльності акціонерних товариств, таких, що регулюють статус основного капіталу АТ та його формування, відповідність чистих активів акціонерного товариства розміру статутного капіталу, обіг акцій ЗАТ. При цьому існує необхідність прийняття спеціального закону "Про акціонерні товариства", який би містив у собі детальні механізми регулювання діяльності АТ.

Неузгодженість нових кодексів призводить до того, що державні органи застосовують різні підходи до реєстрації статутних документів акціонерних товариств. Поряд із проблемами щодо діяльності акціонерних товариств з прийняттям кодексів виникли колізії щодо регулювання інших питань функціонування фондового ринку. Зокрема, важливою проблемою є врегулювання механізмів переходу та реалізації права власності на цінні папери в Національній депозитарній системі.

Слід зазначити, що у лютому 2004 р. Верховна Рада прийняла у першому читанні Закон "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" та Закон "Про внесення змін до Господарського кодексу України (з метою узгодження з Цивільним кодексом України)". Члени КЕР вирішили розробити свої пропозиції до цих документів та направили їх до парламенту.

Проект Державної програми розвитку Національної депозитарної системи на 2004-2010 роки був розроблений на виконання відповідних рішень Комісії та урядового комітету економічного розвитку та з питань європейської інтеграції.

Метою програми є розбудова Національної депозитарної системи як централізованої системи інститутів, які на основі міжнародних стандартів та із застосуванням новітніх інформаційних технологій здійснюють облік корпоративних та інших прав інвесторів, що посвідчуються цінними паперами, а також обслуговують обіг цінних паперів та похідних фінансових інструментів (деривативів) на національному та міжнародних фінансових ринках.

Очікуваними результатами виконання цієї програми є: створення централізованої системи депозитарних установ, які забезпечують якісну реєстрацію та обслуговування корпоративних та інших прав інвесторів та хеджерів, що посвідчуються цінними паперами та деривативами, а також інтеграцію національного ринку цінних паперів до міжнародних фінансових ринків; підвищення ефективності та зменшення технологічних ризиків функціонування організованих ринків, і, як наслідок, покращення інвестиційного клімату в Україні.

У 2005 році виповнюється п'ять років з дати розробки Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки затверджених Указом Президента України, які були продуктом діяльності Стратегічної робочої групи. Враховуючи це, а також оновлення керівництва Комісії, доцільно започаткувати розробку нової програми, яка б враховувала нові тенденції розвитку ринку та ставила нові завдання.

Члени КЕР розглянули перспективи розробки пріоритетних напрямів розвитку вітчизняного ринку цінних паперів. Потрібно передбачати не тільки вдосконалення законодавчої та нормативної бази для фондового ринку, а й системний підхід щодо вирішення найбільш важливих питань його розвитку. Приоритетні напрями розвитку фондового ринку повинні стати складовою частиною програми. За результатами обговорення було створено робочу групу, яка має відпрацювати відповідні пропозиції.

Були розглянуті на КЕР такі проекти: Закон "Про внесення змін до Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та нормативного документа Порядок дій зберігача цінних паперів у разі припинення ним здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів. Це вже третій варіант даного документа. Він був узгоджений ПАРД та МФС й враховує усі пропозиції учасників ринку. Запропонована у проекті процедура є максимально технологічною та відповідає чинному законодавству, вона здатна вирішити існуючі проблеми з мінімальними затратами та мінімальними ризиками. Єдине, що новий документ вимагає внесення деяких змін до Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. За результатами обговорення проект був схвалений КЕР та направлений на розгляд до Комісії.

Експертами КЕР був проведений аналіз запровадження Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", стану розробки нормативно-правової бази на його виконання, а також перспектив становлення та розвитку недержавних пенсійних фондів. На поточному етапі у Комісії та Держфінпослуг відбувається активний процес розробки нових документів щодо діяльності НПФ. Строки виконання даних робіт є достатньо жорсткими.

Одним з основних питань, які має вирішити Комісія у сфері недержавного пенсійного забезпечення, є врегулювання діяльності зберігачів НПФ. Одним з головних чинників нормального становлення та розвитку недержавних пенсійних фондів є ефективна взаємодія Комісії та Держфінпослуг.

У травні 2004 р. відбулося кілька подій, які сприяли подальшому розвитку корпоративного управління. Зокрема, відбулося п'яте засідання Євразійського круглого столу з питань корпоративного управління ОЕСР, на якому було презентоване дослідження "Корпоративне управління в країнах Євразії: порівняльний огляд", а також пройшла презентація видання Принципів корпоративного управління, яке стало можливим завдяки підтримці вітчизняних та міжнародних фінансових організацій. Наступними етапами розвитку корпоративного управління мають стати прийняття Закону "Про акціонерні товариства" та запровадження Принципів на практиці. Згідно з договором між Комісією та МФК відкрито новий веб-сайт corp.org.ua, на якому планується розміщувати матеріали щодо корпоративного управління.

У 2003 році Верховна Рада України прийняла два законодавчих акти, які безпосередньо торкаються розвитку ринку цінних паперів. Перший з них - Закон "Про електронні документи та електронний документообіг" - набув чинності у 2003 році, другий - Закон "Про електронний цифровий підпис" - на початку 2004 року.

З метою надання електронному документообігу належного статусу у відповідності з новим законодавством Комісія має розпочати розробку нормативно-правової бази, яка б враховувала специфіку ринку цінних паперів.

На засіданні КЕР було розглянуто проект рішення Комісії "Про встановлення додаткових обмежень на інвестування коштів недержавних пенсійних фондів в окремі види активів і визначення максимальної частки окремих активів у інвестиційному портфелі" згідно із статтями 47 та 49 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", розроблений та поданий до Комісії фахівцями КУА ВАТ "КІНТО". Метою проекту є обмеження ризиків за операціями з цінними паперами в ході здійснення професійної діяльності КУА щодо управління активами НПФ. Його розробники вважають, що встановлені законодавством загальні обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами в умовах нерозвинутого низьколіквідного та малопрозорого фондового ринку України є недостатніми для забезпечення надійних гарантій збереження та примноження пенсійних накопичень НПФ і потребують додаткової конкретизації.

Для цього необхідно вносити зміни до Закону "Про недержавне пенсійне забезпечення". Однак, доцільніше підвищити вимоги не до інвестування активів НПФ, а до фінансових інструментів, які обертаються на фондовому ринку. Якість фінансових інструментів мають контролювати організатори торгівлі й Комісії не має сенсу підміняти їхні функції.

Згідно з даними Комісії, за станом на кінець 2004 р. на вітчизняному фондовому ринку здійснювали діяльність 12 СРО, сім з яких біржі. Чинна нормативно-правова база щодо діяльності СРО потребує вдосконалення й приведення у відповідність до нових Цивільного та Господарського кодексів, зокрема, в частині неприбуткового статусу СРО та функціонування бірж у якості акціонерних товариств. При цьому доцільно запровадити принцип функціонування однієї СРО за кожним видом професійної діяльності на фондовому ринку. З врахуванням світової практики, на фондовому ринку можуть існувати два різних види СРО. З одного боку, це саморегулівні організації, які створюються учасниками ринку, а, з іншого боку, біржі, які є СРО за своєю природою, й не потребують додаткової реєстрації для отримання цього статусу.

Фахівцями управління регулювання та розвитку ринку цінних паперів Комісії вже розроблені пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази діяльності СРО. Зауваження, висловлені членами КЕР, мають бути враховані під час подальшої роботи у цьому напрямі.

Серед іншого, було прийняте рішення щодо необхідності ознайомлення членів Ради з текстом Ліцензійних умов діяльності професійних учасників ринку цінних паперів , затверджених Комісією й переданих на узгодження до Держкомпідприємництва, з метою надання, у разі необхідності пропозицій. Члени Ради були ознайомлені з проектами документів щодо випуску та обігу фондових деривативів. Два з них розроблені Комісією та ще один - підготовлений УМВБ.

Члени КЕР розглянули нову Директиву ЄС "Про ринки фінансових інструментів", переклад якої з іноземної мови здійснили фахівці ПФТС. Чинне українське законодавство містить норми щодо необхідності узгодження законодавчих та нормативно-правових актів із законодавством Європейського Союзу, зокрема, у сфері фінансових ринків. Проте на практиці ця процедура часто носить формальний характер. Враховуючи це, є необхідність активізувати процес аналізу європейських норм та шляхів їх використання під час розробки нових нормативних актів й внесення змін до чинних документів.

Директива ЄС "Про ринки фінансових послуг" має кілька основних розділів. Серед них: сфера регулювання та основні визначення; ліцензування та умови діяльності інвестиційних компаній; регульовані ринки; компетентні органи влади; прикінцеві положення. Суб'єктами регулювання в Директиві визначені, зокрема, регульовані ринки та багатосторонні торговельні засоби (БТЗ), інвестиційні компанії та банки, які надають послуги з інвестування.

Регульовані ринки - це той ринок, який в Україні має назву організаційно оформлений ринок. Терміни: фондова біржа, торгово-інформаційна система, організаційно оформлений позабіржовий ринок в Директиві не вживаються. В свою чергу, БТЗ - це різноманітні альтернативні торгові майданчики, в тому числі створені з використанням інтернет-технологій. До прийняття цієї Директиви такі майданчики виконували функції організованих ринків без відповідної ліцензії та належної регуляції з боку державних установ, що становило загрозу інтересам інвесторів.

Це перша Директива ЄС безпосередньо спрямована на регулювання організованих ринків. До часу її прийняття організовані ринки згадувались лише в контексті інших регуляцій: розкриття інформації при лістингу публічних компаній, тощо. З огляду на наше законодавство під визначення "інвестиційні компанії та банки, які надають послуги з інвестування" потрапляють такі види діяльності як комерційна та комісійна діяльність, депозитарна діяльність, діяльність з управління активами. До речі, перелік послуг з інвестування в Директиві набагато більший. Частина з них об'єднується в Україні в один вид діяльності, а інша - взагалі не ліцензується в нашій країні.

Сферою регулювання Директиви є виключно операції з обслуговування не кваліфікованих та не професійних інвесторів з фінансовими інструментами, що підлягають вільному обігу. Тобто регулятивним завданням держави є захист інвестора. Державного регулятора не повинні цікавити разові операції, обслуговування материнських та дочірніх компаній тощо. Регулювання виникає тільки за умови наявності інвестора, який хоче інвестувати у публічні фінансові інструменти. Також необхідно зазначити, що інвестиційною компанією може бути й фізична особа, яка відповідає встановленим Директивою вимогам.

Члени КЕР розглянули проект змін до Закону України "Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)", розроблені фахівцями УАІБ. На його основі в Україні виникла нова індустрія спільного інвестування. Однак практика роботи компаній з управління активами та інвестиційних фондів виявила необхідність внесення деяких змін до зазначеного Закону. Ці зміни пов'язані з уточненням визначень та норм Закону. Практика роботи довела, що деякі норми прописані нечітко, при їх тлумаченні виникають непорозуміння, є неузгодженість у визначеннях. Тому, наприклад, пропонується уточнити визначення ICI, проспекту емісії цінних паперів ICI, венчурного фонду; внести до тексту закону посилання на депозитарій як професійного учасника фондового ринку; уточнити час розрахунку вартості чистих активів тощо.