Відповідно до Законів України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про депозитарну систему України" з метою врегулювання питання щодо визначення принципів побудови системи норм та правил обліку цінних паперів, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

1. Визначити Принципи побудови системи депозитарного обліку, що додаються.

2. Управлінню інформаційних технологій, зовнішніх та внутрішніх комунікацій (А. Заіка) забезпечити опублікування цього рішення відповідно до законодавства.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку О. Тарасенка.

Ринок цінних паперів є не тільки ключовим сегментом фінансового ринку, але й завдяки своїй інтегративній сутності відносно самостійним елементом сучасної інфраструктури.

Одним із головних показників функціонування фондового ринку є функціонування системи обліку прав власності, системи укладання та виконання договорів щодо цінних паперів, встановлення міжнародних депозитарних зв'язків.

Головним завданням депозитарної системи України є забезпечення функціонування єдиної системи обліку цінних паперів, прав на цінні папери та недопущення порушення таких прав. Побудова ефективної, надійної та стабільної депозитарної системи України є одним із засобів реалізації національних економічних інтересів України.

Згідно із світовими тенденціями розвитку інфраструктур фінансових ринків при побудові депозитарних систем має забезпечуватись:

надійність захисту інвесторів - створення необхідних умов (соціально-політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб'єктів фондового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав;

регульованість - створення гнучкої і ефективної системи депозитарної системи;

контрольованість - створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів;

ефективність - максимальна реалізація потенційних можливостей зберігання та обліку цінних паперів;

правова упорядкованість - створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності депозитарної системи, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб'єктів;

прозорість, відкритість - забезпечення надання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов зберігання та обліку на ринку цінних паперів;

Цілий ряд структур і зацікавлених сторін виробляють рекомендації щодо випуску та обігу фінансових інструментів та діяльності професійних ринкових учасників, з яких найбільш відомими є:

1) Група Тридцяти (G-30);

2) Європейська асоціація розрахункових палат;

3) ЮНІДРУА (UNIDROIT);

4) Група Джіованніні;

5) Асоціації центральних депозитаріїв (наприклад, ECSDA);

6) Міжнародна асоціація керуючих цінними паперами;

7) Міжнародна асоціація для системи з питань обслуговування цінних паперів (ISSA).

Так, зокрема, рекомендації ISSA пропонують режим функціонування ринків фінансових інструментів та закликають до реалізації наступних принципів:

1. Системи обслуговування цінних паперів несуть відповідальність насамперед перед своїми користувачами й іншими особами, чиїх інтересів торкається діяльність систем. Вони повинні забезпечити ефективну й недорогу обробку транзакцій.

2. Системи обслуговування цінних паперів повинні надавати можливість інтерактивного доступу до мережі. Системи повинні справлятися з піковими навантаженнями без погіршення якості обслуговування та мати достатні резервні потужності для того, щоб, у випадку збою, в розумно короткий строк відновити роботу протягом поточного операційного дня.

3. Світові ринки повинні забезпечити ефективне й швидке здійснення розрахунків, строго дотримуючись міжнародної системи нумерації випусків цінних паперів (стандарт ISO 6166) для обміну повідомленнями по угодах з цінними паперами. Учасники ринку повинні ввести єдину систему ідентифікації клієнтів і контрагентів (БІК, стандарт ISO 9362) для того, щоб сприяти впровадженню системи наскрізної обробки угод (STP). Програми й додатки повинні мати структуру, яка б забезпечувала безперешкодну взаємодію всіх сторін.

4. Кожен ринок повинен мати чіткі правила, які забезпечували б захист інвестора шляхом вживання заходів, які захищають учасників від фінансових ризиків, пов'язаних з невиконанням угод, а також гарантували б проведення компаніями, цінні папери яких включені в лістинг, певної політики в області корпоративного управління, розподілу економічних вигод і здійснення прав акціонерів.

5. Необхідно домогтися зниження основних ризиків у системах обслуговування цінних паперів за допомогою наступних заходів, зокрема:

- впровадження "реальної" поставки проти платежу;

- здійснення розрахунків без використання паперового документообігу.

6. Варто заохочувати взаємодію і зближення систем обслуговування цінних паперів як на національному, так і на транснаціональному рівні, у випадку, якщо це сприяє усуненню операційного ризику, зниженню витрат і підвищенню ефективності функціонування ринку.

Національна депозитарна система України була створена для ефективного обслуговування різних операцій щодо цінних паперів на території України. Така система забезпечувала зберігання та облік цінних паперів, облік інформації про власників цінних паперів та вчинених ними правочинів щодо цінних паперів, проведення розрахунків за цими правочинами, володіння повною інформацією про поточний стан ринку цінних паперів.

Базовим Законом, що регулював правовідносини у Національній депозитарній системі України був Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", введений в дію у 1997 році.

Відповідно до вимог цього Закону цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, могли існувати в документарній та бездокументарній формах.

Цим Законом було передбачено, що Національна депозитарна система складалась з двох рівнів:

Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень - це Національний депозитарій України, депозитарії (ПрАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів", та Національний банк України як депозитарій державних цінних паперів), що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Виходячи з аналізу стану функціонування Національної депозитарної системи основні проблеми її розвитку можна згрупувати як загальні проблеми, проблеми функціонування системи обліку прав власності, проблеми системи укладання та виконання договорів щодо цінних паперів.

Технологічна відокремленість складових Національної депозитарної системи створювала труднощі як для інвесторів та професійних учасників ринку, так і для держави в цілому.

Цілісності системи перешкоджало існування особливостей у веденні обліку окремих видів цінних паперів. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку корпоративних цінних паперів призвело до збільшення організаційних, технологічних та грошових витрат професійних учасників ринку та власників цінних паперів, посилення ризиків у функціонуванні системи.

Національним інститутом стратегічних досліджень було визначено проблеми, що перешкоджають становленню ефективної депозитарної системи в Україні, серед яких є:

відсутність на ринку інституції, яка б забезпечила функціонування єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів відповідно до міжнародних стандартів, що призводить до неможливості здійснення цивілізованих правовідносин на фондовому ринку;

технологічна відокремленість складових Національної депозитарної системи, що створює труднощі для інвесторів та професійних учасників ринку, та призводить до збільшення організаційних, технологічних та грошових витрат професійних учасників ринку та власників цінних паперів, посилення ризиків у функціонуванні системи;

поширення практики здійснення незаконного перерозподілу прав власності, маніпуляцій зі сторони рейдерів через несформованість централізованого реєстру цінних паперів;

наростання конфліктних ситуацій на ринку цінних паперів та зниження рівня довіри інвесторів через неврегульованість у вітчизняному законодавстві питання щодо здійснення функції зберігання глобальних сертифікатів виключно Центральним депозитарієм.

Виходячи з вказаних міркувань, з метою удосконалення інфраструктурної складової фінансового ринку України 6 липня 2012 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про депозитарну систему України", який частково набрав чинності 12 жовтня 2012 року.