До Центральної виборчої комісії 28 листопада та 5 грудня 2011 року надійшли подання щодо реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, які підписали:

голова Жидачівської районної ради Львівської області І. Кос, від 24 листопада 2011 року N 779;

Бориславський міський голова Фірман В.С. (м. Борислав Львівської області), від 22 листопада 2011 року N КО-2198п.

Також до Центральної виборчої комісії разом із зазначеними поданнями надійшли документи проведених зборів громадян України, які відбулися 6 листопада 2011 року в місті Ходорів Жидачівського району Львівської області та 23 жовтня 2011 року в місті Борислав Львівської області.

Учасниками вказаних зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум:

"Чи схвалюєте (приймаєте) Ви Закон України "Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення", проект якого опублікований в газеті "Всеукраїнське об'єднання "Свобода" N 114 (37 в цьому році), 15-21 вересня 2011 року, індекс видання 37619".

Здійснивши в межах своїх повноважень перевірку питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, щодо його відповідності Конституції України та Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (далі - Закон), Центральна виборча комісія зазначає.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) сформульовано правову позицію, за якою Конституційний Суд України вважає необґрунтованою думку, згідно з якою ні Центральна виборча комісія, ні Президент України, ні інші державні органи не повноважні здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонуються ініціативними групами громадян для всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Враховуючи, що в документах проведених зборів, поданих до Центральної виборчої комісії, міститься проект Закону України "Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення" (далі - Проект), питання стосовно схвалення (прийняття) якого пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, Комісією здійснено перевірку щодо відповідності Конституції України питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум.

Згідно з Проектом (стаття 2) громадянам України надається можливість мати у власності землю сільськогосподарського призначення, набуту ними законним способом у ході розпаювання, а також одержану в спадщину за законом.

Разом з тим, Основний Закон України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14) .

Конституцією України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина друга статті 41) .

Статтею 78 Земельного кодексу України встановлено, що земля в Україні може перебувати, зокрема, у приватній власності. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів.

Громадяни України згідно із статтею 81 Земельного кодексу України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Також право власності набувається за рішенням суду, зокрема, як конфісковане майно.

Проте Проектом не надається можливості громадянам України мати у власності землю сільськогосподарського призначення, вже набуту ними іншим законним способом, ніж у ході розпаювання, а також одержану в спадщину за законом.

Таким чином, Проектом ставиться під сумнів гарантоване Конституцією України право власності громадян України на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, набуте ними на іншій підставі, ніж у ході розпаювання та спадщини, а також можливість реалізувати таке право - володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 8 Основного Закону України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Конституцією України закріплено, що кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, четверта статті 41) .

Статтею 3 Проекту передбачається, що продаж землі сільськогосподарського призначення можливий тільки державі Україна в особі спеціально уповноваженого державного органу в порядку і на умовах, визначених спеціальним законом України.

Тобто Проектом пропонується підтримати або відхилити на всеукраїнському референдумі спеціальний закон України щодо порядку та умов продажу землі сільськогосподарського призначення, зміст якого невідомий громадянам України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом) Конституційний Суд України дійшов висновку, що результати народного волевиявлення, отримані через вибори й референдум, є обов'язковими.

У зв'язку із цим виникає необхідність конкретизувати порядок та умови продажу землі сільськогосподарського призначення.

З огляду на викладене питання "Чи схвалюєте (приймаєте) Ви Закон України "Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення", проект якого опублікований в газеті "Всеукраїнське об'єднання "Свобода" N 114 (37 у цьому році), 15-21 вересня 2011 року, індекс видання 37619" не може бути винесене на всеукраїнський референдум за народною ініціативою як таке, що не відповідає Конституції України.

Також перевіркою відповідності поданих до Центральної виборчої комісії документів вимогам Закону та Роз'ясненню щодо утворення та реєстрації ініціативних груп всеукраїнського референдуму, затвердженому постановою Центральної виборчої комісії від 26 грудня 2008 року N 77 (далі - Роз'яснення), дотримання якого є обов'язковим для всіх суб'єктів відповідного процесу референдуму, встановлено, що документи вищезазначених зборів не відповідають вимогам Закону та Роз'ясненню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 7, частини першої статті 16 Закону та пункту 2.1 Роз'яснення ініціативна група всеукраїнського референдуму утворюється на зборах, в яких беруть участь не менш як 200 громадян України, які на день проведення зборів досягли 18 років, мають право голосу і проживають на території України.

Частиною четвертою статті 16 Закону встановлено, що перед початком зборів проводиться реєстрація учасників зборів, складається їх список із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, місця проживання.

Згідно з пунктом 2.3 Роз'яснення перед початком зборів проводиться поіменна реєстрація учасників зборів, складається їх список за формою, встановленою постановою Центральної виборчої комісії від 26 грудня 2008 року N 77.

Список учасників зборів повинен містити відомості, передбачені пунктом 2.3 Роз'яснення, зокрема назву документа, що посвідчує особу та громадянство України, його серію та номер.