До Центральної виборчої комісії 9 грудня 2011 року надійшло подання секретаря Трускавецької міської ради Львівської області П.Шумина від 5 грудня 2011 року N 03/КО-2285 щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян, які відбулися 6 листопада 2011 року в місті Трускавець Львівської області.

Розглянувши зазначене подання та додані до нього документи, Центральна виборча комісія встановила.

Учасниками вказаних зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум:

"Чи схвалюєте (приймаєте) Ви Закон України "Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення", проект якого опублікований в газеті "Всеукраїнське об'єднання "Свобода" N 114 (37 в цьому році), 15 - 21 вересня 2011 року, індекс видання 37619".

Здійснивши в межах своїх повноважень перевірку питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, щодо його відповідності Конституції України та Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (далі - Закон), Центральна виборча комісія зазначає.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) сформульовано правову позицію, за якою Конституційний Суд України вважає необґрунтованою думку, згідно з якою ні Центральна виборча комісія, ні Президент України, ні інші державні органи не повноважні здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонуються ініціативними групами громадян для всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Враховуючи, що в документах проведених зборів, поданих до Центральної виборчої комісії, міститься проект Закону України "Про заборону торгівлі землею сільськогосподарського призначення" (далі - Проект), питання стосовно схвалення (прийняття) якого пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, Комісією здійснено перевірку щодо відповідності Конституції України питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум.

Згідно з Проектом (стаття 2) громадянам України надається можливість мати у власності землю сільськогосподарського призначення, набуту ними законним способом у ході розпаювання, а також одержану в спадщину за законом.

Разом з тим, Основний Закон України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14) .

Конституцією України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частина друга статті 41) .

Статтею 78 Земельного кодексу України встановлено, що земля в Україні може перебувати, зокрема, у приватній власності. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів.

Громадяни України згідно із статтею 81 Земельного кодексу України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Також право власності набувається за рішенням суду, зокрема, як конфісковане майно.

Проте Проектом не надається можливості громадянам України мати у власності землю сільськогосподарського призначення, вже набуту ними іншим законним способом, ніж у ході розпаювання, а також одержану в спадщину за законом.

Таким чином, Проектом ставиться під сумнів гарантоване Конституцією України право власності громадян України на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, набуте ними на іншій підставі, ніж у ході розпаювання та спадщини, а також можливість реалізувати таке право - володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Статтею 8 Основного Закону України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Конституцією України закріплено, що кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, четверта статті 41) .

Статтею 3 Проекту передбачається, що продаж землі сільськогосподарського призначення можливий тільки державі Україна в особі спеціально уповноваженого державного органу в порядку і на умовах, визначених спеціальним законом України.