До Центральної виборчої комісії 19 жовтня 2009 року надійшло подання виконуючого обов'язки Охтирського міського голови Вавенко А.Б. від 16 жовтня 2009 року N 01-07/920 щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Розглянувши зазначене подання та додані до нього документи, Центральна виборча комісія встановила.

У місті Охтирка Сумської області 15 серпня 2009 року за адресою: вул. Жовтнева, 9, відбулися збори громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, в яких відповідно до протоколу цих зборів узяли участь 272 особи. Учасниками зазначених зборів схвалено пропозицію щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджені формулювання питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум:

"1. Чи затверджуєте (схвалюєте) ви нову редакцію частини першої статті 71 Конституції України наступного змісту:

"Вибори Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голів та депутатів місцевих рад є вільними й відбуваються на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування"?

- так

- ні.

2. Чи затверджуєте (схвалюєте) ви частину першу статті 90 Конституції України наступного змісту:

"Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання. Строк повноважень Верховної Ради України може бути продовжений лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану"?

- так

- ні.

3. Чи затверджуєте (схвалюєте) ви частину другу статті 154 Конституції України наступного змісту:

"Зміни та доповнення до Конституції України можуть бути затверджені безпосередньо на всеукраїнському референдумі. Зміни та доповнення до Конституції України, затверджені на такому референдумі, є загальнообов'язковими і не потребують прийняття будь-яких рішень чи здійснення дій органами державної влади або їх посадовими особами"?

- так

- ні".

Здійснивши в межах своїх повноважень перевірку питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, щодо їх відповідності Конституції України та Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (далі - Закон), Центральна виборча комісія зазначає.

Відповідно до статей 1, 20 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення всеукраїнського референдуму в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Комісія організовує підготовку і проведення всеукраїнського референдуму, реєструє ініціативні групи з всеукраїнського референдуму, а також очолює систему комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки і проведення всеукраїнського референдуму.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) сформульовано правову позицію, за якою Конституційний Суд України вважає необґрунтованою думку, згідно з якою ні Центральна виборча комісія, ні Президент України, ні інші державні органи не повноважні здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонуються ініціативними групами громадян винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

Центральна виборча комісія також бере до уваги, що Конституційний Суд України в Рішенні від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом) встановив, що "результати народного волевиявлення у визначених Конституцією та законами України формах безпосередньої демократії є обов'язковими". Конституція та закони України передбачають проведення всеукраїнського референдуму, в тому числі за народною ініціативою, лише як зобов'язального (імперативного) референдуму, результати якого є обов'язковими для розгляду та прийняття рішень відповідними органами державної влади в порядку, визначеному Конституцією та законами України.

У зв'язку із цим Конституційний Суд України, виходячи з положень статей 69, 72 Конституції України, вважає, що в разі схвалення питань всеукраїнським референдумом за народною ініціативою, ці питання є обов'язковими для розгляду та прийняття рішень відповідними органами державної влади в порядку, визначеному Конституцією України, зокрема розділом XIII "Внесення змін до Конституції України", та законами України (Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою).

Також, Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2008 року N 6-рп/2008 (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) висловив правову позицію, що "народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, здійснюючи своє волевиявлення через референдум, може в порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України, приймати закони України (вносити до них зміни), крім законів, прийняття яких на референдумі не допускається згідно з Конституцією України".

Частиною першою статті 156 Конституції України встановлено порядок внесення змін до розділів I, III, XIII Основного Закону України. Зокрема, законопроект про внесення змін до зазначених розділів подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Враховуючи викладене, питання, схвалені учасниками зборів, які пропонується винести на всеукраїнський референдум щодо затвердження (схвалення) нових редакцій частини першої статті 71 Конституції України: "Вибори Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, голів та депутатів місцевих рад є вільними й відбуваються на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування" та частини другої статті 154 Конституції України: "Зміни та доповнення до Конституції України можуть бути затверджені безпосередньо на всеукраїнському референдуму. Зміни та доповнення до Конституції України, затверджені на такому референдумі, є загальнообов'язковими і не потребують прийняття будь-яких рішень чи здійснення дій органами державної влади або їх посадовими особами", не можуть бути винесені на всеукраїнський референдум за народною ініціативою як такі, що обумовлюють порушення частини першої статті 156 Конституції України, оскільки передбачають внесення змін до розділів III та XIII Конституції України в порядку, що суперечить установленому спеціальною нормою Основного Закону України.