До Центральної виборчої комісії 3 серпня 2007 року надійшло подання Білоцерківського міського голови Савчука В.П. від 3 серпня 2007 року N 1-7-2689 щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Розглянувши зазначене подання та додані до нього документи, Центральна виборча комісія встановила.

У місті Біла Церква Київської області 31 липня 2007 року відбулися збори громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, у яких згідно з протоколом цих зборів узяли участь 231 особа. Учасниками зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та затверджено формулювання питання, яке пропонується винести на всеукраїнський референдум:

"1. Чи підтримуєте Ви президентську форму правління, за якої Президент України обирається всенародно, є главою держави і очолює Уряд України?

2. Чи підтримуєте Ви парламентську форму правління, за якої посада Президента України скасовується, Уряд України призначається і звільняється Верховною Радою України, а Прем'єр-міністр України є главою держави?

3. Чи підтримуєте Ви обрання та відкликання суддів народом?

4. Чи підтримуєте Ви розширення прав місцевого самоврядування з наданням всім органам місцевого самоврядування права формувати власні виконавчі органи?

5. Чи підтримуєте Ви встановлення дієвого контролю за владою через надання конституційного статусу парламентській опозиції?

6. Чи підтримуєте Ви скасування недоторканості вищих керівників держави, народних депутатів України та суддів?

7. Чи підтримуєте Ви скасування всіх пільг вищим керівникам держави, посадовим особам та народним депутатам України?

8. Чи підтримуєте Ви позбавлення мандатів депутатів всіх рівнів, які порушили обіцянки перед народом, - з наданням права ухвалення відповідних рішень з'їздам партій (блоків)?

9. Чи підтримуєте Ви спрощення процедур проведення всеукраїнських та місцевих референдумів для залучення народу до безпосереднього здійснення влади?"

Здійснивши у межах своїх повноважень перевірку питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою, щодо їх відповідності Конституції України та Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", Центральна виборча комісія відзначає таке.

Відповідно до статей 1, 20 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Центральна виборча комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення всеукраїнського референдуму в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Комісія організовує підготовку і проведення всеукраїнського референдуму, реєструє ініціативні групи з всеукраїнського референдуму, а також очолює систему комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення всеукраїнського референдуму.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 березня 2000 року N 3-рп (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) сформульовано правову позицію, за якою Конституційний Суд України вважає необґрунтованою думку, згідно з якою ні Центральна виборча комісія, ні Президент України, ні інші державні органи не повноважні здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонуються ініціативними групами громадян для всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Враховуючи викладене, Центральною виборчою комісією здійснено перевірку відповідності Конституції України предмета всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, який запропонований на вищевказаних зборах громадян України.

Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року N 6-рп (справа про здійснення влади народом) встановлює, що "результати народного волевиявлення у визначених Конституцією та законами України формах безпосередньої демократії є обов'язковими". У зв'язку із цим Конституційний Суд України, виходячи з положень статей 69, 72 Конституції України, висловив правову позицію, що у разі схвалення питань всеукраїнським референдумом за народною ініціативою, ці питання є обов'язковими для розгляду і прийняття рішень відповідними органами державної влади в порядку, визначеному Конституцією України, зокрема її розділом XIII "Внесення змін до Конституції України" та законами України (Рішення Конституційного Суду України 27 березня 2000 року N 3-рп (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою). Також відповідно до цього Рішення метою референдуму є з'ясування позиції громадян України щодо ряду актуальних питань, а також внесення у зв'язку з цим відповідних змін до Основного Закону України.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" з метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих питань загальнодержавного значення у передбаченому цим Законом порядку можуть проводитися всеукраїнські дорадчі опитування громадян України (консультативні референдуми). Результати дорадчого опитування розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами. При цьому зазначено, що положення, зокрема статті 3 цього Закону, яка має назву "Предмет всеукраїнського референдуму", не застосовуються до дорадчого опитування громадян України (консультативного референдуму).

Враховуючи, що питання, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, за змістом нерозривно пов'язані з пропозицією щодо внесення змін до Конституції України, а відповідна пропозиція не вноситься, такі питання не можуть бути предметом дорадчого опитування громадян України (консультативного референдуму).

Крім того, згідно із Законом України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" питання, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, мають бути чітко сформульованими, а також містити назву проекту (проектів) закону, рішення, що виноситься на референдум, і надавати можливість громадянину відповісти "так" або "ні" на питання про прийняття або відхилення цього проекту (проектів) (частина восьма статті 16, частина перша статті 36).

Таким чином, Конституція України та закони України передбачають проведення всеукраїнського референдуму, в тому числі за народною ініціативою, лише як зобов'язального (імперативного) референдуму, результати якого є обов'язковими для розгляду і прийняття рішень відповідними органами державної влади в порядку, визначеному Конституцією України та законами України.

Питання, затверджені зазначеними зборами громадян, за своїм змістом відповідно до статей 3, 5 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" не можуть бути предметом всеукраїнського референдуму, оскільки не передбачають затвердження законів щодо внесення змін до Конституції України, прийняття, зміни або скасування законів України чи їх окремих положень, прийняття рішень, що визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів.

Необхідно також зазначити.

До питань "Чи підтримуєте Ви президентську форму правління, за якої Президент України обирається всенародно, є главою держави і очолює Уряд України?", "Чи підтримуєте Ви парламентську форму правління, за якої посада Президента України скасовується, Уряд України призначається і звільняється Верховною Радою України, а Прем'єр-міністр України є главою держави?". Ці питання є взаємовиключними.

З огляду на зміст статті 36 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" у разі одночасного винесення на всеукраїнський референдум цих двох питань для кожного з них встановлюється окремий бюлетень. У бюлетені для голосування повинна міститися пропозиція громадянину відповісти "так" або "ні" на питання, що виноситься на референдум. Згідно з частиною другою статті 39 цього Закону громадянин під час заповнення бюлетеня викреслює в ньому одне з двох слів: "так" або "ні".

Частиною сьомою статті 41 Закону встановлено, що проект закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі. У разі якщо більшість громадян подасть голоси за ствердну відповідь з обох питань, результати референдуму матимуть суперечливий і такий, що не може бути реалізованим у жодний спосіб, характер. Відповідні державні органи можуть бути практично позбавлені можливості врахувати результати референдуму при прийнятті рішень також і як результати дорадчого опитування (консультативного референдуму). Це є неприпустимим з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року у справі N 1-5/2005 (справа про здійснення влади народом).