До Центральної виборчої комісії 18 лютого 2006 року надійшла скарга Бойка Дмитра Володимировича, суб'єктом оскарження у якій визначено Національний інститут стратегічних досліджень. Суб'єкт звернення зі скаргою просить визнати дії Національного інституту стратегічних досліджень такими, що порушують вимоги Закону України "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон) у частині обмеження щодо ведення передвиборної агітації, та не відповідають вимогам законодавства про вибори, а також порушують його виборчі права та законні інтереси. Крім того, суб'єкт звернення зі скаргою просить зобов'язати Національний інститут стратегічних досліджень надалі утримуватись від вчинення дій, що підпадають під обмеження щодо ведення передвиборної агітації як щодо суб'єкта звернення зі скаргою, так і щодо інших суб'єктів виборчого процесу. До скарги додані роздруківка повідомлення з офіційного сайта Національного інституту стратегічних досліджень та електронний варіант цього повідомлення на копмакт-диску.

Викладені в скарзі вимоги Бойко Д.В. обґрунтовує розміщенням результатів опитування, організованого Національним інститутом стратегічних досліджень, на офіційному сайті цього Інституту (www.niss.gov.ua) "щодо підтримки дорослим населенням України віком від 18 років політичних партій та блоків - суб'єктів виборчого процесу".

На думку суб'єкта звернення із скаргою, "результати проведеного опитування містять не тільки статистичні дані, а і коментарі Національного інституту з приводу ймовірності зміни виборцями своїх політичних поглядів та прогнози з приводу збільшення рейтингу одних виборчих сил за рахунок інших".

На виконання вимог частини одинадцятої статті 108 Закону Центральною виборчою комісією копію зазначеної скарги надіслано суб'єкту оскарження листом від 19 лютого 2006 року N 21-43-2168, у якому повідомлено про передбачене вказаною нормою Закону право подати до Центральної виборчої комісії письмові пояснення по суті скарги.

У письмових поясненнях директора Національного інституту стратегічних досліджень Ю.Рубана зазначено, що Інститут згідно зі Статутом, затвердженим Указом Президента України від 16 грудня 2002 року N 1158, "здійснює науково-аналітичну та прогнозну діяльність у сферах суспільного розвитку. Соціологічне дослідження, на яке посилається Бойко Д.В., проведено Інститутом в межах виконання статутних завдань, серед яких, зокрема, є наукове обґрунтування, аналіз та оцінка проблем і перспектив суспільно-політичного розвитку України. Виходячи з цих положень статуту, оцінка політичних поглядів громадян і їх симпатій до тих чи інших політичних партій і блоків, зроблена на підставі результатів соціологічного дослідження, не може вважатися неправомірною.

Оприлюднення цих результатів, як і результатів всіх інших досліджень Інституту, переслідує виключно аналітико-прогнозну мету. Публікація наукових матеріалів Інституту не має і не може мати нічого спільного з застосуванням адмінресурсу чи передвиборною агітацією, визначеною Законом "Про вибори народних депутатів України". Вона жодним чином не порушує права виборця Бойка Д.В. на отримання достовірної, неупередженої інформації, на вільне формування своєї волі і її вільне волевиявлення".

У поясненнях директора Національного інституту стратегічних досліджень Ю.Рубана також зазначається: "На підтвердження своєї позиції автор скарги некоректно посилається, зокрема, на п. 2 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про вибори народних депутатів України", яким встановлена заборона на проведення передвиборної агітації органами виконавчої влади. Таке посилання є необґрунтованим навіть з формальної причини. Національний інститут стратегічних досліджень згідно зі своїм статутом є науково-дослідною установою, а не органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування".

При розгляді скарги та доданих до неї матеріалів, а також наданих на запит Комісії письмових пояснень суб'єкта оскарження Центральна виборча комісія виходить, зокрема, з такого.

Стаття 103 Закону визначає, хто може бути суб'єктом звернення із скаргою, що стосується процесу виборів депутатів. Відповідно до пункту 5 частини першої цієї статті суб'єктом звернення зі скаргою може бути лише той виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси якого щодо участі у виборчому процесі порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 109 Закону суб'єкт звернення зі скаргою повинен надати Центральній виборчій комісії такі докази, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 Закону, виборчих процедур, передбачених Законом, відповідно до засад і принципів виборчого права, визначених у Законі.