До Центральної виборчої комісії 10 лютого 2006 року надійшла скарга громадянина Тальянського Марка Ілліча на дії Української консервативної партії.

У скарзі Тальянський М.І. просить Центральну виборчу комісію розглянути скаргу на засіданні Комісії, визнати дії Української консервативної партії з виготовлення та розповсюдження агітаційних листівок незаконними, заборонити виготовляти та розповсюджувати ці листівки, які, на його думку, містять заклики до посягання на конституційні права і свободи громадян України, та оголосити Українській консервативній партії попередження.

Викладені у скарзі вимоги Тальянський М.І. обґрунтовує розповсюдженням агітаційних листівок Української консервативної партії, які не відповідають вимогам, передбаченим частиною сьомою статті 67 Закону України "Про вибори народних депутатів України" (далі - Закон), та пропагують цілі і завдання, які, на думку скаржника, є прямим посяганням на права і свободи людини, оскільки містять заклик до громадян голосувати за політичну силу, "яка має на меті поставити можливість особи працювати у державних органах будь-якого рівня у залежність від національного походження цієї особи".

Громадянином Тальянським М.І. було надано як доказ копію агітаційного матеріалу, в якому не міститься відомостей про установу, що здійснила друк, або вказівки, що друк здійснено з використанням обладнання, що належить партії, його тираж, інформації про осіб, відповідальних за випуск, що порушує вимоги частини сьомої статті 67 Закону.

Стаття 103 Закону визначає, хто може бути суб'єктом звернення зі скаргою, що стосується процесу виборів депутатів. Відповідно до пункту 5 частини першої цієї статті суб'єктом звернення зі скаргою може бути лише той виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси якого щодо участі у виборчому процесі порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 Закону, виборчих процедур, передбачених Законом, відповідно до засад і принципів виборчого права, визначених у Законі.

Враховуючи положення частини четвертої статті 109 Закону, яка встановлює, що виборча комісія бере до розгляду лише ті докази, які мають значення для розгляду скарги, а також частини сьомої зазначеної статті, відповідно до якої виборча комісія оцінює належність кожного доказу та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись законом, а також те, що ніякі докази не мають наперед встановленої сили, Центральна виборча комісія не вбачає, що скаржником надано докази, які підтверджують, по-перше, порушення його виборчих прав, а по-друге, порушення їх саме Українською консервативною партією. Зокрема, автором скарги не вказано, в який спосіб наведені вище обставини порушують його суб'єктивні виборчі права, а також не надано жодних доказів, які б засвідчували загрозу вільного формування волі Тальянського М.І. та її вільного виявлення при голосуванні.

Натомість Центральною виборчою комісією встановлено, що наведені в скарзі обставини не можуть порушувати виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі саме Тальянського М.І. У зв'язку з цим скаржник не може вважатися належним суб'єктом звернення зі скаргою відповідно до статті 103 Закону. Таким чином, Центральна виборча комісія виходить з того, що оскільки виборчі права виборця Тальянського М.І. не є порушеними, а існуюче, на думку автора скарги, порушення не є наслідком рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта оскарження, то має місце подання скарги неналежним суб'єктом звернення зі скаргою. В такому разі відповідно до частини дванадцятої статті 108 Закону суб'єкт розгляду скарги приймає рішення про залишення скарги без розгляду по суті.