До Центральної виборчої комісії 12 січня 2006 року надійшло подання голови Заставнівської районної ради Г.Г. Шевчука від 3 січня 2006 року N 01.01/1 щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Розглянувши вищезазначене подання та додані до нього документи щодо реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, Центральна виборча комісія встановила.

У місті Заставна Чернівецької області 25 грудня 2005 року відбулися збори громадян України, у яких згідно з протоколом зборів громадян України для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою взяли участь 248 осіб. Учасниками зборів схвалено пропозицію про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, на який винести питання:

"Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканості народних депутатів України, обмеження недоторканості Президента України, суддів, депутатів та голів місцевих рад і вилучення у зв'язку з цим:

частини третьої статті 80 Конституції України: "Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані?";

частини першої статті 105 Конституції України: "Президент України користується правом недоторканості на час виконання повноважень?";

частин першої та третьої статті 126 Конституції України: "Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України та Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом?";

частини сьомої статті 30 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад": "7. Депутата місцевої ради не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, арештовано або піддано заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без попереднього розгляду питання місцевою радою";

частин другої, третьої, четвертої та п'ятої статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад":

2. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом після надання згоди відповідною місцевою радою.

3. Для одержання згоди місцевої ради на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, відповідний прокурор вносить у раду подання. Воно може бути внесено і прокурором вищого рівня.

Прокурор вищого рівня може відкликати подання про одержання згоди на притягнення депутата місцевої ради до відповідальності, внесене в раду прокурором нижчого рівня.

Подання вноситься перед пред'явленням депутату обвинувачення або дачею санкції на арешт, або направлення справи про адміністративне правопорушення до суду.

4. Рада розглядає подання прокурора не пізніше ніж у місячний строк, приймає вмотивоване рішення і в триденний строк повідомляє про нього прокурора. Депутат має право брати участь у розгляді радою питання про притягнення його до кримінальної відповідальності.

5. У разі відмови сільської, селищної, міської (міста районного значення), районної у місті ради в наданні згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, для вирішення цього питання по суті прокурор має право внести подання до відповідної районної чи міської ради. У разі відмови міської або районної ради надати таку згоду питання може бути вирішено по суті за поданням прокурора Автономної Республіки Крим або прокурора області, Верховною Радою Автономної Республіки Крим чи відповідною обласною радою. У разі незгоди з рішенням обласної, міської ради, Київської міської ради та Севастопольської міської ради про відмову в наданні згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, його арешт або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, Генеральний прокурор України має право звернутися з поданням про вирішення питання по суті до Верховної Ради України?"

Учасниками зборів обрано ініціативну групу в складі 66 осіб, якій доручено збирання підписів громадян під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (далі - Закон) Центральна виборча комісія реєструє ініціативну групу всеукраїнського референдуму в разі відповідності поданих документів щодо ініціативної групи всеукраїнського референдуму вимогам Закону.

Перевіркою відповідності поданих до Центральної виборчої комісії документів вимогам Закону встановлено, що документи зборів не відповідають вимогам цього Закону з таких підстав.

На порушення частини п'ятої статті 16 Закону в протоколі зборів громадян не зазначено відомостей про результати розгляду зборами громадян питання щодо затвердження формулювання питання, що пропонується винести на референдум. Натомість до протоколу внесено відомості про розгляд зборами громадян пропозиції щодо винесення запропонованого доповідачем питання на всенародне обговорення. При цьому в протоколі зазначено, що інших пропозицій не надійшло. Таким чином, у протоколі зборів громадян не зафіксовано факт голосування щодо затвердження точного формулювання питання, що виноситься на всеукраїнський референдум.

Крім того, всупереч вимозі частини восьмої статті 16 Закону не оформлено точне формулювання питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум, що є окремим документом проведених зборів громадян для утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

Зазначене порушення унеможливлює здійснення Центральною виборчою комісією перевірки щодо відповідності Конституції України питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

При цьому Центральна виборча комісія виходить з правової позиції Конституційного Суду України, сформульованої в абзаці п'ятому підпункту 4.2 пункту 4 Рішення від 27 березня 2000 року N 3-рп/2000 (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою), а також зазначеної в Ухвалі Конституційного Суду України від 6 червня 2002 року N 35-у/2002 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Центральної виборчої комісії щодо офіційного тлумачення положень частин четвертої, шостої статті 17 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", в якому Суд у відповідь на порушені в клопотанні Центральної виборчої комісії питання вказав, що Президент України, Центральна виборча комісія, інші державні органи мають здійснювати перевірку щодо відповідності Конституції України питань, які пропонується винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою.