24 лютого 2022 року збройна агресія російської федерації, що тривала з 2014 року на окремих територіях України, переросла у широкомасштабне збройне вторгнення російських військ в Україну. У зв’язку з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Тож понад пів року Україна протистоїть широкомасштабному збройному нападу російської федерації та змушена жити в нових умовах та реаліях воєнного стану.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану забороняється проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування.

Частина перша статті 20 Виборчого кодексу України (далі - Кодекс) встановлює, що в разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану виборчий процес загальнодержавних виборів та/або виборчий процес відповідних місцевих виборів, що відбуваються на цих територіях або їх частині, припиняється з дня набрання чинності відповідним указом Президента України.

Так, в окремих регіонах України протягом періоду дії воєнного стану мали бути проведені:

проміжні вибори народного депутата України 27 березня 2022 року в одномандатному виборчому окрузі № 206 (Чернігівська область), призначені постановою Центральної виборчої комісії від 29 жовтня 2021 року № 441;

позачергові місцеві вибори Покровського сільського голови Нікопольського району Дніпропетровської області, Зайцівського сільського голови Синельниківського району Дніпропетровської області, Добропільського міського голови Покровського району Донецької області, Часовоярського міського голови Бахмутського району Донецької області, Новогуйвинського селищного голови Житомирського району Житомирської області, Степівського сільського голови Миколаївського району Миколаївської області, Успенівського сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області, Озернянського сільського голови Тернопільського району Тернопільської області та Золотоніського міського голови Золотоніського району Черкаської області, призначені відповідно Постановами Верховної Ради України від 22 вересня 2021 року № 1775-IX, від 06 жовтня 2021 року № 1793-IX, від 01 грудня 2021 року № 1922-IX, від 06 жовтня 2021 року № 1794-IX, від 22 вересня 2021 року № 1779-IX, від 22 вересня 2021 року № 1776-IX, від 01 грудня 2021 року № 1923-IX, від 22 вересня 2021 року № 1778-IX, від 15 грудня 2021 року № 1964-IX;

проміжні та повторні місцеві вибори, призначені відповідними територіальними виборчими комісіями на території деяких територіальних громад.

Водночас зазначені обставини у своїй сукупності, а також положення статті 20 Кодексу та статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" обумовили припинення розпочатих виборчих процесів указаних виборів з 24 лютого 2022 року.

Разом з тим згідно з абзацом п’ятим частини першої статті 20 Кодексу після припинення чи скасування дії режиму воєнного стану перебіг відповідного виборчого процесу, припиненого у зв’язку з цим, розпочинається з початку.

Крім того, під час дії правового режиму воєнного стану до Комісії надійшли Постанови Верховної Ради України від 01 липня 2022 року № 2354-IX "Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Лубінця Д.В.", від 08 липня 2022 року № 2356-IX "Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Новинського В.В." та від 21 вересня 2022 року № 2617-IX "Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Шенцева Д.О.".

У зв’язку з цим та зважаючи на встановлену законом заборону проведення виборів в умовах воєнного стану, Центральна виборча комісія постановами від 11 липня 2022 року № 81 та від 23 вересня 2022 року № 99 вирішила розглянути питання про призначення проміжних виборів народних депутатів України в одномандатних виборчих округах № 57 та № 60 (Донецька область), № 176 (Харківська область) після припинення або скасування воєнного стану.

Слід також враховувати, що за Конституцією України чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України (тобто наступні - 29 жовтня 2023 року), а чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України (тобто наступні - 31 березня 2024 року) (частина перша статті 77, частина п’ята статті 103 ).

Тож питання організації підготовки і проведення загальнодержавних та місцевих виборів гостро постане одразу після припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Руйнівні наслідки, спричинені воєнними злочинами російської федерації та її збройних сил в Україні, серед яких передусім знищення критично важливих об’єктів інфраструктури, криза з переміщенням громадян, що змушені були покинути свої домівки, вже сьогодні засвідчують необхідність прогнозування можливих проблемних питань, що постануть під час майбутнього проведення виборів, перегляду з цією метою виборчого законодавства України та внесення до нього відповідних системних змін задля забезпечення сприяння реалізації виборчих прав громадян і належного адміністрування виборчих процесів у повоєнний період.

У зв’язку з указаним Центральна виборча комісія зазначає.

Комісія є постійно діючим колегіальним державним органом, який наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, а також забезпечення реалізації та захисту виборчих прав громадян.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Комісія за результатами узагальнення практики застосування законодавства України про вибори і референдуми та практики проведення виборів і референдумів в Україні, а також у разі необхідності може за власною ініціативою розглянути та прийняти у встановленому названим Законом порядку рішення стосовно підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про вибори і референдуми.

Таким чином, Центральна виборча комісія, керуючись покладеними на неї законами України повноваженнями, спираючись на багаторічний досвід і практику адміністрування виборчих процесів, беручи до уваги пропозиції міжнародних інституцій та інститутів громадянського суспільства, діяльність яких пов’язана з громадським контролем дотримання та захистом виборчих прав громадян, вбачає за можливе надати підготовлені пропозиції, які можуть стати основою для удосконалення виборчого законодавства, спрямованого на забезпечення організації підготовки і проведення виборів після припинення чи скасування воєнного стану в Україні, з урахуванням остаточних наслідків збройної агресії російської федерації та потреб післявоєнної відбудови.

I. Зважаючи на необхідність забезпечення реалізації виборчих прав громадян на загальнодержавних виборах (виборах до Верховної Ради України десятого скликання, виборах Президента України) після припинення чи скасування воєнного стану в Україні (у разі, якщо початок виборчого процесу таких виборів накладеться на період післявоєнної відбудови), Комісією за участі міжнародних партнерів та громадських організацій розроблено проєкт Закону України "Про особливості забезпечення організації та проведення загальнодержавних виборів після припинення чи скасування воєнного стану в Україні" (далі - законопроєкт).

Під час підготовки відповідних пропозицій Комісією насамперед було враховано, що мільйони громадян України вже змушені були залишити або покинути своє місце проживання у результаті чи з метою уникнення негативних наслідків збройної агресії російської федерації, тимчасової окупації нею частини території України або через інші обставини воєнного характеру. Частина з них переїхала в межах України, а частина - за кордон. Очевидно, що таке переміщення населення створить нові виклики для адміністрування виборчих процесів, що мають розпочатися у повоєнний період.

Так, законопроєктом пропонується врегулювати можливість організації і проведення голосування, крім виборчих дільниць передбачених Кодексом, також на додаткових виборчих дільницях (на території України) та додаткових закордонних виборчих дільницях, утворених на тимчасовій основі.

Додаткові виборчі дільниці утворюватимуться на тимчасовій основі на час проведення загальнодержавних виборів з метою необхідності забезпечення реалізації права голосу виборців, які змушені були залишити або покинути своє місце проживання з указаних причин.

Пропонується додаткові виборчі дільниці утворювати у разі необхідності на території України у місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, містечках зі збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо за рішенням Центральної виборчої комісії, ухваленим не пізніше дня початку виборчого процесу чергових загальнодержавних виборів, а у разі призначення позачергових загальнодержавних виборів - не пізніше ніж на десятий день з дня початку виборчого процесу таких виборів.

Обґрунтоване подання щодо утворення додаткових виборчих дільниць вноситимуть обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації на підставі пропозицій районних, районних у місті державних адміністрацій чи виконавчих комітетів міських рад разом з відомостями про місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. Для формування таких пропозицій може використовуватися інформація з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, а також інша інформація, що перебуває у володінні місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Стосовно голосування за кордоном варто зазначити, що воно завжди супроводжувалося великими чергами на виборчих дільницях, низькою явкою виборців та їх низькою мотивацією щодо участі у виборах через логістичні проблеми. При цьому зі збільшенням кількості виборців внаслідок війни указана проблема лише поглибиться. Отже, для організації та проведення голосування виборців, які проживають або на день проведення голосування на загальнодержавних виборах перебувають на відповідній території іноземної держави, пропонується передбачити утворення Комісією додаткових закордонних виборчих дільниць, які існуватимуть на тимчасовій основі. Додаткова закордонна виборча дільниця утворюватиметься при закордонній дипломатичній установі України або поза її межами та матиме приміщення для голосування та приміщення для роботи дільничної виборчої комісії додаткової закордонної виборчої дільниці відповідно у приміщенні закордонної дипломатичної установи України або поза її межами. Крім того, можливість утворення Комісією закордонних виборчих дільниць як при закордонних дипломатичних установах України, так і поза їх межами за згодою компетентних органів іноземних держав, з приміщеннями для голосування, розташованими у приміщенні закордонної дипломатичної установи України чи поза її межами, пропонується передбачити і в положеннях статті 31 Кодексу. При цьому, оскільки питання утворення виборчих дільниць за кордоном зачіпає сферу міжнародних відносин, пропонується залучити до вказаного процесу Міністерство закордонних справ України.

Крім того, вбачається за доцільне розпочати на рівні відповідного комітету Верховної Ради України широку фахову дискусію усіх зацікавлених сторін із залученням представників громадянського суспільства та міжнародних експертів щодо пошуку нових форм організації голосування на виборах на закордонних виборчих дільницях, зокрема таких, які б сприяли залученню до голосування значно більшої кількості виборців, що перебувають за кордоном, підвищили б доступність процедури голосування для цих виборців.

Під час попередніх зустрічей з громадськістю в рамках роботи над законодавчими пропозиціями як один з варіантів обговорювалась можливість запровадження на закордонних виборчих дільницях дострокового голосування у день, що передує дню голосування, що надасть виборцям, які перебувають за кордоном, право проголосувати на відповідних виборах у суботу або неділю за їх вибором.

Такий вектор змін обумовлений, зокрема, необхідністю забезпечення голосування значної кількості виборців, які на день голосування на виборах перебуватимуть на територіях іноземних держав, обмеженою кількістю закордонних виборчих дільниць, прибуття на які потребує від виборців певних ресурсів та часу, що у підсумку може збільшити загальну явку виборців на виборах за кордоном.

При цьому, ураховуючи певну дискусію з цього питання, проведену Комісією в експертних колах, слід зазначити, що голосування в інший день, окрім неділі, може бути розцінене як порушення конституційних приписів. Так, за нормами Конституції України чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю жовтня; а чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня (статті 77, 103 ).

З іншого боку, не завжди дата виборів, визначена в Конституції України, є остаточною для голосування. Наприклад, на виборах Президента України існує день повторного голосування, в який виборці за встановленою законом процедурою обирають Президента України з меншої кількості кандидатів на цей пост, ніж у день виборів, визначений у Конституції України.

Європейський виборчий доробок (CDL (2002) 7rev), підрозділ "Свобода волевиявлення виборців та дії проти виборчих фальсифікацій" розділу 3 "Вільне виборче право") встановлює, що "така система (дострокового голосування) повинна прийматися тільки тоді, коли стає ясно, що на практиці усім виборцям неможливо проголосувати в один день".

Саме така ситуація мала місце під час голосування на закордонних виборчих дільницях через їх перевантаженість, зокрема в державах Європейського Союзу, куди традиційно на тимчасове або постійне проживання виїжджає найбільше громадян України. І вона може значно погіршитись, зважаючи на ту кількість виборців, що вже виїхала за кордон з метою уникнення негативних наслідків збройної агресії російської федерації.

Водночас питання дострокового голосування має вирішуватися безпосередньо Верховною Радою України, беручи до уваги комплексну оцінку ситуації, в тому числі позиції громадянського суспільства та міжнародних експертів.

Також у цьому контексті слід зауважити, що відповідно до статей 147, 150 Основного Закону України, статей 1, 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" питання щодо офіційного тлумачення Конституції України належить до повноважень Конституційного Суду України. Тож одним з можливих способів вирішення наявних спірних питань щодо дострокового голосування може бути звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням суб’єктів права на таке подання (до числа яких належить щонайменше сорок п’ять народних депутатів України) щодо тлумачення конституційних приписів стосовно проведення виборів "в останню неділю" відповідного місяця, зокрема, для з’ясування можливості/неможливості запровадження на законодавчому рівні дострокового голосування, водночас день виборів буде незмінним і всі виборчі процедури щодо підрахунку голосів виборців, встановлення підсумків голосування будуть починатися по закінченню голосування виборців саме у день виборів.

II. Основними процедурними питаннями, які Центральна виборча комісія вважає за необхідне врегулювати шляхом внесення змін до Виборчого кодексу України та щодо яких подає пропозиції (вміщені у порівняльній таблиці щодо внесення змін до Виборчого кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законів України, спрямованих на забезпечення підготовки та проведення виборів після припинення чи скасування воєнного стану в Україні), зокрема, є:

1. Заборона діяльності політичних партій.

За приписами статті 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій, програмні цілі або дії яких спрямовані, зокрема, на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, забороняються.

Питання заборони діяльності політичних партій, які пропагують та здійснюють антиукраїнську діяльність, особливо гостро постало в умовах збройної агресії проти України.

У зв’язку з цим вважаємо, що такий юридичний факт, як заборона політичної партії, зумовлює необхідність врегулювання її наслідків, зокрема й внесення змін до виборчого законодавства, адже за змістом статті 36 Конституції України та Закону України "Про політичні партії в Україні" одним із ключових напрямів провадження діяльності політичної партії є діяльність, пов’язана з реалізацією права політичної партії брати участь у відповідних виборах. Складовими цього права є право на висування політичною партією або її місцевими організаціями кандидатів на відповідних виборах; право на участь у формуванні складу виборчих комісій.

Отже, з метою врегулювання правових наслідків ухвалення судом рішення про заборону політичної партії пропонуємо змінами до статей 11, 98, 104, 154, 159, 160, 216, 230, 231 Кодексу, статей 10, 52, 60, 61 Закону України "Про вибори народних депутатів України" передбачити, що право висування кандидатів на загальнодержавних та місцевих виборах не може бути реалізовано через політичні партії та їх місцеві організації, якщо діяльність політичної партії заборонено в установленому законом порядку, а також що така заборона є додатковою підставою для відмови в реєстрації/скасуванні реєстрації кандидатів на відповідних виборах (аналогічно до передбачених Кодексом наслідків висування кандидатів від політичної партії/місцевої організації політичної партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їхньої символіки).

Ще одним правовим наслідком заборони діяльності політичної партії, на думку Центральної виборчої комісії, має стати заборона здійснення заміщення народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, повноваження яких достроково припинені та які були обрані за виборчими списками політичних партій (місцевих організацій політичних партій), діяльність яких заборонено (зміни до статей 190, 284 Кодексу, статті 105 Закону України "Про вибори народних депутатів України").

Вважаємо, що такі доповнення дадуть змогу більш однозначно та комплексно врегулювати правові наслідки набрання чинності рішенням суду про заборону політичної партії для виборчого процесу, уникнути при цьому будь-яких спекуляцій щодо необхідності врахування часу фактичного припинення діяльності політичної партії та її структурних утворень або часу висування кандидата на виборах, яке може відбутися до моменту набрання законної сили судовим рішенням про заборону політичної партії.

Відповідні обмеження для політичної партії (її місцевої організації), діяльність якої заборонено в судовому порядку, вважаємо, мають бути застосовані й під час формування складу виборчих комісій.

При цьому на сьогодні більш актуальним питанням є зміна складу територіальних виборчих комісій, що були сформовані на підставі подань місцевих організацій політичних партій, діяльність яких заборонена судом. Адже на законодавчому рівні не визначено, що заборона політичної партії є підставою для дострокового припинення повноважень членів окружних, територіальних та дільничних виборчих комісій, які були включені до їх складу за поданням такої політичної партії, її місцевих організацій. Крім того, заборона політичної партії зумовлює низку прогалин у правовому регулюванні статусу членів виборчих комісій.

Так, зважаючи на вимоги пункту 1 частини третьої статті 146, пункту 1 частини четвертої статті 208 Кодексу, дострокове припинення повноважень члена виборчої комісії у зв’язку з особистою заявою про складення повноважень члена комісії має відбуватися за участі відповідної політичної партії/місцевої організації політичної партії, яка запропонувала цю кандидатуру до складу виборчої комісії. За чинною нормою Кодексу саме політична партія/місцева організація політичної партії як суб’єкт подання кандидатури має розпорядитись своїм правом участі у формуванні складу виборчої комісії - або передати таку заяву про складення повноважень члена комісії відповідній виборчій комісії, або внести подання про заміну цього члена виборчої комісії іншою кандидатурою.

Водночас заборона в судовому порядку діяльності політичної партії унеможливлює реалізацію нею чи її місцевою організацією передбачених Кодексом повноважень, зокрема щодо внесення змін до складу виборчих комісій.

Таким чином, на практиці може скластися ситуація, за якої: 1) у складі багатьох виборчих комісій (у тому числі й на керівних посадах) будуть представники політичних партій/місцевих організацій політичних партій, заборонених у судовому порядку; 2) для членів виборчих комісій від указаних партій на законодавчому рівні не передбачено гарантій можливості припинення їх повноважень за особистою заявою без участі політичної партії/місцевої організації політичної партії, яка пропонувала кандидатуру такого члена комісії до її складу.

Це може призвести до виникнення проблем з організацією роботи та повноважністю деяких виборчих комісій.

У такому контексті слід зважати на норми частини першої статті 15, абзацу другого частини шостої статті 140, абзацу третього частини сьомої статті 141, абзацу п’ятого частини дев’ятої статті 203, абзацу дев’ятого частини четвертої статті 204 Кодексу, згідно з якими участь громадян України у виборах є добровільною, внесенню пропозиції щодо включення особи до складу відповідної виборчої комісії передує отримання від такої особи заяви про згоду на участь у роботі виборчої комісії від відповідного суб’єкта подання. Тобто особа вільно користується своїми правами і в разі подання нею заяви про складення повноважень члена виборчої комісії не може бути примушена до реалізації права бути членом такої комісії. Це право реалізується за її волею.

За таких обставин безсумнівною є необхідність унормування на законодавчому рівні наслідків заборони політичної партії для подальшого функціонування виборчих комісій, у тому числі територіальних виборчих комісій як постійно діючих органів, уповноважених законами вирішувати низку питань поза межами виборчого процесу місцевих виборів.

Водночас подальше унормування визначених питань та формулювання конкретних правових норм залежать від політичного рішення Верховної Ради України як законодавчого органу держави, зокрема від відповідей на питання: чи повинні достроково припинятися повноваження члена виборчої комісії, кандидатуру якого було внесено політичною партією/місцевою організацією політичної партії, після ухвалення судом рішення про заборону діяльності відповідної політичної партії; чи такий член комісії може продовжувати виконувати повноваження до настання інших обставин (не пов’язаних із забороною політичної партії), що можуть бути підставою дострокового припинення його повноважень. При цьому останнє у свою чергу обумовлює питання щодо суб’єкта, за поданням якого буде "доукомплектовано" таку виборчу комісію.

З огляду на це пропонуємо розглянути напрацьовані альтернативні варіанти внесення змін до Кодексу в частині унормування порушених питань правового статусу членів виборчих комісій чи зміни складу таких комісій, а саме: із запровадженням додаткової підстави дострокового припинення повноважень члена виборчої комісії, пов’язаної із забороною політичної партії (анулюванням її реєстрації), та без такого запровадження, але зі зміною підходів щодо порядку подання особами заяв про складення повноважень членів виборчої комісії та дій виборчої комісії після отримання таких заяв (зміни до статей 140, 146, 203, 208 Кодексу).

2. Недопущення здійснення спостереження за виборами особами, дії яких можуть загрожувати основам національної безпеки України.

У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні. Також Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визнано, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації.

Ураховуючи це, на переконання Комісії, слід підсилити наявні у виборчому законодавстві обмеження щодо здійснення спостереження за виборами особами, дії яких можуть загрожувати основам національної безпеки, оскільки ризики впливу іноземних держав, зокрема російської федерації, на внутрішні справи в Україні через втручання у виборчий процес залишаються досить високими.

Одним із інструментів такого втручання є направлення міжнародними організаціями "офіційних спостерігачів" на вибори в Україні, за присутності та за результатами діяльності яких, серед іншого, може поширюватися проросійський наратив, спотворюватися інформація про виборчий процес та загалом підриватися довіра до результатів вільного волевиявлення.

У цьому контексті слід зазначити, що відповідно до міжнародних стандартів щодо демократичних виборів спостереження за виборами - це діяльність, основним призначенням якої є підтримка держав, які йдуть шляхом демократичного розвитку, і держав, які прагнуть цього. Спостереження за виборами відіграє важливу роль у підвищенні рівня довіри до демократичного виборчого процесу і покликане сприяти проведенню вільних виборів як одного із основних загальноєвропейських принципів у галузі виборів.

Важливість спостереження за виборами широко визнано та закріплено низкою міжнародних документів, насамперед, прийнятими Організацією Об’єднаних Націй 27 жовтня 2005 року Декларацією принципів міжнародного спостереження за виборами та Кодексом поведінки міжнародних спостерігачів на виборах, а також Доповіддю про міжнародно визнаний статус спостерігачів на виборах, ухваленою Венеційською комісією на 78-й пленарній сесії (Венеція, 13 - 14 березня 2009 року). Кодекс поведінки міжнародних спостерігачів на виборах чітко декларує, серед інших, такі вимоги стосовно міжнародних спостерігачів на виборах, як необхідність поважати закони країни-господаря та повноваження органів, уповноважених адмініструвати виборчий процес; дотримуватися будь-яких законних вказівок урядових, правоохоронних та виборчих органів країни; ставитися з повагою до посадових осіб виборчих органів та інших національних органів влади.

Беручи до уваги зазначені вимоги до офіційних спостерігачів, а також концепцію "демократії, здатної захистити себе", на прийнятності якої наголошував Європейський суд з прав людини (у рішенні в справі "Фоґт проти Німеччини" (Vogt v. Germany) від 26 вересня 1995 року, § 51, § 59), Центральна виборча комісія вважає за доцільне з метою мінімізації ризиків та загроз втручання у виборчий процес в Україні осіб, дії яких можуть загрожувати основам національної безпеки, запропонувати додаткові вимоги до офіційних спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій, установивши, що не може бути офіційним спостерігачем (міжнародним спостерігачем), зокрема, особа, пропозиції стосовно якої ініційовано або внесено іноземною державою, міжнародною організацією, стосовно яких ухвалено рішення щодо застосування санкцій у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", особа, щодо якої ухвалено рішення про застосування відповідних санкцій, та особа, яка не відповідає умовам в’їзду в Україну та якій у зв’язку з цим відмовлено в перетині державного кордону. Відтак слід розширити підстави для дострокового припинення повноважень офіційних спостерігачів, а також доповнити Закон України "Про санкції" новим видом санкцій щодо заборони здійснення спостереження за виборами чи референдумом (зміни до статті 58 Кодексу, статей 77, 79 Закону України "Про вибори народних депутатів України", статті 4 Закону України "Про санкції").

3. Документи, що підтверджують особу та громадянство виборця.

Серед проблемних питань, що можуть постати під час організації підготовки та проведення виборів після припинення чи скасування воєнного стану в Україні, також неможливість підтвердження особи та громадянства виборця наявними в нього документами. Так, є випадки перетину громадянами України через війну в Україні державного кордону з іноземною державою за внутрішнім паспортом громадянина України чи тимчасовим посвідченням громадянина України, причинами чого є втрата паспорта громадянина України внаслідок знищення майна чи інших причин, зумовлених війною. Відновлення усіх документів особи в післявоєнний час може бути ускладнено (як через особисті обставини, так і обмежені можливості держави Україна з виготовлення документів суворої звітності) чи займе чимало часу, що однак не може стати причиною обмеження виборчого права та участі громадян України у перших після перемоги в загарбницькій війні виборах.

Водночас згідно із чинними положеннями виборчого законодавства паспорт громадянина України та відповідне посвідчення не можуть бути використані на закордонних виборчих дільницях, крім випадків установлених Кодексом, і навпаки на виборчих дільницях, утворених всередині країни, може бути використаний виключно паспорт громадянина України. Отже, у напрацьованих пропозиціях пропонується поширити використання внутрішнього паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України під час голосування на закордонних виборчих дільницях, а також надати можливість використовувати закордонний паспорт на території України на звичайних та спеціальних виборчих дільницях.

Крім того, оскільки у 2021 році на законодавчому рівні надано визначення е-паспорта та е-паспорта для виїзду за кордон і фактично прирівняно їх до фізичних аналогів ( пункти 12, 13 частини першої статті 3, стаття 14-1 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"), пропонується передбачити можливість використання е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон на виборчих дільницях, на яких буде технічна можливість для перевірки таких паспортів (зміни до статті 8 Кодексу, статті 2 Закону України "Про вибори народних депутатів України").

4. Приміщення для організації голосування та роботи дільничних виборчих комісій.

Ураховуючи значну шкоду, завдану воєнними діями на території України, зокрема для інфраструктури країни, що може мати наслідком відсутність приміщень, придатних для організації роботи виборчих комісій, та приміщень для проведення голосування, пропонується розглянути можливість організації та проведення виборів також у тимчасових спорудах (військових наметах, павільйонах, інших легких конструкціях тощо).

Згідно з чинним правовим регулюванням вимог до приміщень виборчих дільниць пропонується передбачити, що місцезнаходження тимчасової споруди визначатимуть місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або інші органи (посадові особи), які відповідно до закону здійснюють їх повноваження, а вимоги до таких тимчасових споруд, нормативи їх облаштування встановлюватимуться Центральною виборчою комісією з урахуванням вимог Кодексу.

При цьому в разі використання тимчасової споруди для розміщення дільничної виборчої комісії та/або приміщення для голосування має бути забезпечена їх посилена цілодобова охорона силами Національної поліції України та іншими залученими нею правоохоронними органами чи військовими формуваннями (пропоновані зміни до статей 28, 62 Кодексу, статей 19, 51 Закону України "Про вибори народних депутатів України").

5. Фінансування місцевих виборів.

Ситуація, яка склалася в окремих територіальних громадах із проведенням проміжних та повторних місцевих виборів 2020 року, засвідчила, що передбачений на сьогодні законодавством механізм фінансування місцевою радою проміжних та повторних місцевих виборів не є ефективним. Такий механізм фінансування виборів, очевидно, може стати перешкодою для організації підготовки та проведення відповідних місцевих виборів після припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

У зв’язку з цим пропонованими змінами запроваджується механізм фінансування підготовки та проведення проміжних і повторних місцевих виборів за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, яким установлюється безумовний порядок фінансування місцевою радою підготовки та проведення вказаних місцевих виборів. Зокрема, пропонується передбачити, що в разі невиконання місцевою радою вимог Кодексу стосовно фінансування підготовки та проведення повторних чи проміжних місцевих виборів за рахунок коштів місцевого бюджету територіальна виборча комісія невідкладно звертається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій щодо забезпечення здійснення зазначених видатків із резервного фонду державного бюджету на поворотній основі.

6. Дострокове припинення повноважень депутата місцевої ради, сільського, селищного, міського голови.

Враховуючи конституційне право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, у пропозиціях запропоновано відтермінувати момент опублікування у засобах масової інформації встановлених результатів місцевих виборів, а також визначити додатковою підставою дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради, сільського, селищного, міського голови визнання судом або Центральною виборчою комісією незаконними (протиправними) дій територіальної виборчої комісії щодо встановлення результатів відповідних місцевих виборів та/або незаконними (протиправними) рішень територіальної виборчої комісії про визнання особи обраною та/або про її реєстрацію депутатом місцевої ради/сільським, селищним, міським головою та/або скасування таких рішень (зміни до статті 282 Кодексу, статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", статті 79 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 16 Закону України "Про Центральну виборчу комісію").

Додатково пропонуються зміни до Кодексу адміністративного судочинства України шляхом доповнення його положень новою статтею про особливості провадження у справах щодо оскарження рішень місцевої ради, територіальної виборчої комісії, вищого керівного органу політичної партії, Центральної виборчої комісії, відповідно до яких достроково припиняються повноваження депутата місцевої ради, сільського, селищного, міського голови.

Указані зміни здебільшого обумовлені негативною практикою проведення чергових місцевих виборів 25 жовтня 2020 року, продовження якої за відсутності належного законодавчого врегулювання може ставити під сумнів легітимність обраних органів влади та посадових осіб у післявоєнному суспільстві.

7. Посилення гарантій захисту та безпеки персональних даних виборців, що містяться в базі даних Державного реєстру виборців (далі - Реєстр).

Відповідно до пункту 8 статті 17 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" Комісія є розпорядником Реєстру, забезпечує його ведення та функціонування відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 11 Закону України "Про Державний реєстр виборців" розпорядник Реєстру забезпечує захист Реєстру, зокрема, захист цілісності бази даних Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, його захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, незаконного копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних виборців відповідно до законів України.

Так, згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" побудовано та введено у промислову експлуатацію надійну і сучасну комплексну систему захисту інформації автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи "Державний реєстр виборців".

Проте, як засвідчили події останніх місяців, в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, під час якої державою-агресором постійно порушуються закони та звичаї ведення війни, чиниться тиск на цивільне населення, зокрема державних службовців, з метою отримання даних про виборчий корпус для організації проведення псевдореферендумів, єдиним дієвим засобом захисту інформації стало припинення функціонування Реєстру або обмеження доступу до його бази даних.

У зв’язку з цим пропонується на рівні закону деталізувати комплексне поняття "забезпечення захисту та безпеки персональних даних Реєстру" для таких екстраординарних ситуацій, як воєнний чи надзвичайний стан, коли забезпечення виконання закону на певній території або її частині є неможливим, а саме: конкретизувати ситуації, за яких розпорядник Реєстру може прийняти рішення про тимчасове припинення функціонування Реєстру або обмеження доступу до його бази даних у разі виникнення загроз несанкціонованого доступу, незаконного використання, незаконного копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, порушення безпеки, сталого, надійного та штатного режиму функціонування Реєстру, зокрема в умовах воєнного чи надзвичайного стану (зміни до статті 11 Закону України "Про Державний реєстр виборців").

8. Поширення механізму визначення виборчої адреси виборця за його фактичним місцем проживання, відмінним від задекларованого або зареєстрованого, на території за межами України.

З прийняттям Кодексу прогресивних змін зазнав інститут виборчої адреси виборця, визначений статтею 8 Закону України "Про Державний реєстр виборців". Так, відповідно до внесених до вказаного Закону змін органу ведення Реєстру було надано право за зверненням виборця визначати його виборчу адресу за адресою, відмінною від адреси його задекларованого або зареєстрованого місця проживання, тобто за фактичним місцем проживання виборця.

Впровадження зазначеної новели вирішило низку проблемних питань реалізації права голосу, зокрема внутрішньо переміщеними особами та громадянами, які не мають задекларованого або зареєстрованого місця проживання, під час проведення місцевих виборів та було позитивно сприйняте у суспільстві.

Зважаючи на масові міграційні процеси громадян України за її межі, спричинені широкомасштабною збройною агресією російської федерації, гостро постало питання можливості поширення механізму визначення виборчої адреси виборця за фактичним місцем проживання на території за межами України, з метою чого запропоновано зміни до статей 8, 20 Закону України "Про Державний реєстр виборців".

Крім того, змінами до вказаного Закону пропонується подовжити строк для подання заяв виборців про зміну виборчої адреси за фактичним місцем проживання, збільшивши його власне під час виборчого процесу, який є піковим для відповідних звернень виборців. При цьому в разі реалізації цієї пропозиції сім календарних днів від початку виборчого процесу, протягом яких виборцю надаватиметься можливість звернутися до органу ведення Реєстру із заявою про визначення виборчої адреси за фактичним місцем проживання (на підставі частин третьої, четвертої статті 8 Закону України "Про Державний реєстр виборців"), охоплюватиме два неробочі для переважної більшості виборців дні (суботу і неділю), що також стане сприятливим чинником для реалізації відповідного права (зміни до статті 20 Закону України "Про Державний реєстр виборців").