У зв’язку з надходженням до Центральної виборчої комісії звернень громадських організацій, кандидатів на пост Президента України стосовно надання роз’яснення окремих положень законодавства про вибори Президента України, з метою його однакового застосування, забезпечення реалізації і захисту конституційних виборчих прав громадян під час виборчого процесу з виборів Президента України, дотримання рівності прав і можливостей участі в ньому для всіх кандидатів на пост Президента України та політичних партій - суб’єктів виборчого процесу, відповідно до положень статей 10, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 3 Першого протоколу до Конвенції, статей 34, 36, 37, 38 Конституції України, статей 37, 58, частини шостої статті 64, статті 105 Закону України "Про вибори Президента України", враховуючи постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2016 року № 5 "Про узагальнення практики щодо особливостей провадження у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, інших суб’єктів виборчого процесу, пов’язаних з підкупом виборців", керуючись статтями 11 - 13, пунктами 1, 4 статті 17, пунктами 1, 17 статті 18 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Центральна виборча комісія

1. Затвердити Роз’яснення щодо застосування положень частини шостої статті 64 Закону України "Про вибори Президента України" (додається).

2. Цю постанову надіслати Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національному агентству з питань запобігання корупції.

3. Цю постанову оприлюднити на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії.

Це Роз’яснення розроблено з метою забезпечення реалізації і захисту конституційних виборчих прав громадян під час виборчого процесу з виборів Президента України, дотримання рівності прав і можливостей участі в ньому для всіх кандидатів на пост Президента України та політичних партій - суб’єктів виборчого процесу, однакового застосування законодавства про вибори Президента України.

Конституція України гарантує громадянам України право вільно обирати Президента України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (статті 38, 103 Основного Закону України).

Згідно зі статтею 71 Конституції України право на вільне волевиявлення є фундаментальним конституційним правом громадян України, а його захист належить до головних обов’язків держави. У Документі Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року волевиявлення людей на вільних, чесних, періодичних непідроблених виборах визнається основою легітимності влади.

Відповідно до Пояснювальної доповіді Кодексу належної практики у виборчих справах, ухваленої Венеціанською комісією 18 - 19 жовтня 2002 року, вільне голосування охоплює два різні аспекти: вільне формування виборцем своєї думки і вільне вираження цієї думки, тобто вільну процедуру голосування і точну оцінку отриманих результатів. Одночасно в цьому документі зазначено, що вільному формуванню думок виборців можуть перешкоджати дії фізичних осіб, що намагаються, наприклад, підкупити виборців: такій практиці держава зобов’язана запобігати або належним чином за неї карати; держава зобов’язана припинити будь-які порушення в ході виборів.

Передбачений частиною першою статті 6 Закону України "Про вибори Президента України" (далі - Закон) принцип вільних виборів гарантує виборцям свободу формування та виявлення їх волі. Громадянам України повинні забезпечуватися умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. При цьому частиною другою статті 6 Закону встановлено заборону застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця.

Законодавство України розрізняє прямий і непрямий підкуп виборців і встановлює різні види відповідальності за його вчинення. При цьому кваліфікуючою ознакою непрямого підкупу виборців закон визначає його пов’язаність із проведенням передвиборної агітації.

Статтею 105 Закону визначено, що особи, винні в порушенні законодавства про вибори Президента України, в тому числі щодо прямого або непрямого підкупу, притягуються до кримінальної, адміністративної або іншої відповідальності в порядку, встановленому законом.

1. Відповідно до частини шостої статті 64 Закону забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата на пост Президента України або згадуванням його імені, вважається підкупом виборців, зазначеним у пункті 1 частини третьої статті 56 Закону.

Встановлення факту підкупу виборців як виборчого правопорушення відповідно до пункту 1 частини третьої статті 56 Закону здійснюється адміністративним судом у справах за адміністративними позовами з приводу оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії, яка висунула кандидата, інших учасників виборчого процесу і полягає у встановленні факту підкупу виборців кандидатом на пост Президента України, його довіреною особою, посадовою особою партії, яка висунула кандидата, а також на прохання кандидата чи за дорученням кандидата або партії, яка його висунула, - іншою особою, тобто характеризується особливим суб’єктним складом і є підставою оголошення Центральною виборчою комісією попередження кандидату на пост Президента України чи партії, яка його висунула.

Водночас прямий підкуп виборців, яким відповідно до частини другої статті 160 Кримінального кодексу України (далі - КК України) вважається пропозиція, обіцянка або надання виборцю чи учаснику референдуму неправомірної вигоди за вчинення або невчинення будь-яких дій, пов’язаних із безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права чи права на участь у референдумі (відмова від участі в голосуванні, голосування на виборчій дільниці (дільниці референдуму) більше одного разу, голосування за окремого кандидата на виборах, кандидатів від політичної партії, місцевої організації політичної партії або відмова від такого голосування, передача виборчого бюлетеня іншій особі), є злочином та карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

Виборці, які прийняли пропозицію, обіцянку або одержали для себе або третіх осіб неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов’язаних із безпосередньою реалізацією ними свого виборчого права, також можуть підпадати під кримінальну відповідальність за злочин, передбачений частиною першою статті 160 КК України .

КК України передбачає кримінальну відповідальність також і за здійснення передвиборної агітації шляхом надання неправомірної вигоди або безоплатно товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством), робіт, послуг підприємствам, установам, організаціям (частина третя статті 160 КК України ), що є непрямим підкупом.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що для встановлення факту підкупу виборця у справах як кримінального, так і адміністративного провадження має бути досліджено і встановлено, чи мали місце заклики або пропозиції голосувати за або неголосувати за певного кандидата або згадування його імені.

Окремо слід звернути увагу, що в статті 160 КК України неправомірною вигодою вважаються кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги або нематеріальні активи, вартість яких перевищує три відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.