До Центральної виборчої комісії 30 січня 2019 року надійшли документи для реєстрації кандидата на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року Костанчука Тараса Дмитровича, висунутого 11 січня 2019 року на III Позачерговому З’їзді ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "ПАРТІЯ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ".

Розглянувши подані документи, Центральна виборча комісія встановила.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 51 Закону України "Про вибори Президента України" (далі - Закон) однією з умов реєстрації Комісією кандидата на пост Президента України є отримання передвиборної програми кандидата, викладеної державною мовою, обсягом до дванадцяти тисяч друкованих знаків (на паперовому носієві та в електронному вигляді).

Водночас відповідно пункту 2 частини першої статті 52 Закону Комісія відмовляє у реєстрації кандидата на пост Президента України в разі встановлення нею наявності у передвиборній програмі кандидата положень, спрямованих на пропаганду насильства, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення.

Так, подана до Комісії передвиборна програма кандидата на пост Президента України Костанчука Т.Д. містить такі положення: "…я готовий взяти на себе відповідальність та віддавати прямі накази на знищення корумпованих державних службовців, …".

"Ввести смертну кару для державних службовців усіх рангів за статтями кримінального кодексу, які можна об’єднати поняттям "корупція", "зрада", "розкрадання державного майна" та інші.

Зняти презумпцію невинуватості для державних службовців - не можеш пояснити походження статків, автоматично сідає в тюрму з конфіскацією майна, свого і найближчих родичів, які також не зможуть пояснити свої статки".

Разом з тим відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Частинами першою, другою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стосовно запровадження смертної кари як кримінального покарання зазначаємо.

Конституція України визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3), а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов’язком держави (частина друга статті 3).

Частинами першою, другою статті 27 Конституції України визначено, що кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави - захищати життя людини.

Зміст положень частин першої та другої статті 27 Конституції України в контексті всіх інших положень Конституції України як єдиного цілісного документа дає підстави стверджувати, що вони не припускають смертної кари як виду покарання.

Зазначений висновок викладено в рішенні Конституційного суду України від 29 грудня 1999 року № 11-рп/99 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України конституційності положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190-1 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання.

Отже, поновлення застосування смертної кари посягає на конституційні права і свободи людини.

Щодо викладеного у передвиборній програмі позбавлення презумпції невинуватості державних службовців слід наголосити, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (стаття 29 Конституції України).