До Центральної виборчої комісії 7 вересня 2016 року надійшла вимога Національного антикорупційного бюро України від 5 вересня 2016 року № 0423-102/30702 щодо надання "копій особових справ усіх членів, голів ЦВК та їх помічників за період 2004 - 2016 років, в тому числі тих, які на даний момент не працюють в ЦВК, а також дані осіб, які у період часу з 2004 по 2016 роки були звільнені із займаних посад в ЦВК (із вказівкою на їх посади, прізвища, імена, по батькові, адреси проживання та контактні номери телефонів)".

Зазначену вимогу направлено до Комісії у зв'язку із здійсненням Національним антикорупційним бюро України досудового розслідування у кримінальному провадженні від 30 травня 2016 року № 52016000000000166, на підставі статей 84, 92, частин першої та другої статті 93, статті 99, частин другої та третьої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Розглянувши вказану вимогу, Центральна виборча комісія виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У свою чергу Конституційний Суд України в Рішенні від 20 січня 2012 року в справі № 2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Основного Закону України, встановив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Крім того, Конституційний Суд України в указаному Рішенні зазначив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Аналогічну позицію відтворено також у Рішенні Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року в справі № 18/203-97.

Разом з тим, статтею 15 КПК України встановлено, що ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації.

Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

За змістом частини другої статті 21 зазначеного Закону інформація про фізичну особу є конфіденційною та може поширюватися лише за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Таким чином, збір та обробка даних про фізичну особу без її згоди, навіть якщо це здійснюється у межах і для потреб кримінального судочинства, можуть здійснюватися виключно на законних підставах і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Особи, про яких ідеться у вищевказаній вимозі Національного антикорупційного бюро України, згоди на поширення будь-якої інформації щодо них Центральній виборчій комісії не надавали.

У зв'язку із цим Центральна виборча комісія відзначає, що до основних принципів діяльності Національного антикорупційного бюро України належать, зокрема, верховенство права, повага та дотримання прав і свобод людини і громадянина, законність, безсторонність та справедливість, підконтрольність і підзвітність суспільству та визначеним законом державним органам тощо (стаття 3 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" ).

Пунктом 4 частини першої статті 17 вказаного Закону Національному антикорупційному бюро України та його працівникам надано право знайомитися в державних органах із документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для попередження, виявлення, припинення та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Національного бюро, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Разом з тим Законом України "Про захист персональних даних" також закріплено вимоги щодо змісту запиту на доступ до персональних даних. Зокрема, частинами третьою та четвертою статті 16 указаного Закону встановлено, що суб'єкт відносин, пов'язаних із персональними даними, подає запит щодо доступу до персональних даних володільцю персональних даних, у якому зазначається мета та/або правові підстави для запиту.

Відповідно до статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням, зокрема, принципу верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

Центральна виборча комісія звертає увагу, що практикою Європейського Суду з прав людини встановлено, що збирання та зберігання інформації стосовно приватного життя особи, а також її розповсюдження охоплюються сферою застосування пункту 1 статті 8 Конвенції.