Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України , абзацу дев’ятого статті 8 закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" , підпункту 7.219 підпункту 7 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України , затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500, та з метою забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості

1. Затвердити Правила експлуатації суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, що додаються.

2. Департаменту тваринництва (Гетя А.А.) в установленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Сеня О.В.

1.1. Правила експлуатації суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (далі - Правила), визначають завдання, зміст і основи організації експлуатації суден флоту рибної промисловості, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (далі - судна), встановлюють основні вимоги до технічного стану суден і суднових технічних засобів.

1.2. Дія Правил поширюється на судновласників та членів екіпажів суден, юридичних та фізичних осіб, які залучаються до вирощування, вилову, обробки, транспортування, зберігання і охорони водних біоресурсів незалежно від форм власності.

1.3. У цих правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

безпалубне судно - судно, яке частково або повністю не має водонепроникної палуби, яка по конструкції має рівну міцність з бортами.

судна, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, - це самохідні судна з потужністю головного двигуна менше 55 кВт (75 к. с.), несамохідні судна валовою місткістю менше 80 регістрових тонн, а також всі судна валовою місткістю менше 80 регістрових тонн, з підвісним двигуном незалежно від його потужності.

технічна експлуатація суден (далі - технічна експлуатація) - науково обґрунтована система організаційно-технічних заходів, скерованих на підтримку флоту в технічному стані, яка забезпечує роботу суден, їх технічних засобів та використання за призначенням із максимальною ефективністю.

Технічна експлуатація суден включає такі функціональні елементи:

технічне використання - комплекс робіт із забезпечення технічної придатності суден до роботи за призначенням;

технічне обслуговування - комплекс робіт із підтримання суден у технічно справному стані без виведення суден з експлуатації;

ремонт - комплекс робіт із відновлення рівня технічного стану суден з виведенням суден з експлуатації на певний період часу.

Технічна експлуатація передбачає:

організацію технічного обслуговування суден та їх технічних засобів;

наявність у судновласника необхідної нормативної, технічної документації з обслуговування суден та їх технічних засобів;

забезпечення судновласником діагностування, прогнозування технічного стану суден та їх технічних засобів;

забезпечення судновласником своєчасного пред’явлення судна до технічного огляду;

планування судновласником обсягів ремонту суден та їх технічних засобів;

забезпечення судновласником підготовки та підвищення кваліфікації працівників, що відповідають за безпечну експлуатацію суден, членів екіпажів цих суден;

забезпечення судновласником безпечної роботи берегового та суднового персоналу судновласника відповідно до вимог чинного законодавства з питань охорони праці.

2.1. Класифікація суден здійснюється залежно від району плавання та висоти мінімального надводного борту, а саме:

судна I району плавання - судна з висотою мінімального надводного борту не менше 0,2 м, що експлуатуються на закритих для судноплавства рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) - на ставках, в озерах, охолоджувачах енергетичних об’єктів тощо загальною площею до 200 га;

судна II району плавання - судна з висотою мінімального надводного борту не менше 0,3 м, що експлуатуються на закритих для судноплавства рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) - на ставках, озерах, охолоджувачах енергетичних об’єктів тощо загальною площею понад 200 га та на частинах судноплавних річок;

судна III району плавання - судна з висотою мінімального надводного борту не менше 0,4 м, що експлуатуються на відкритих для судноплавства рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) - на річках, мілководних частинах водосховищ;

судна IV району плавання - судна з висотою мінімального надводного борту не менше 0,5 м, що експлуатуються на відкритих для судноплавства рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) - річках, відкритих частинах водосховищ, прибережних частинах Азовського, Чорного морів (20 миль від берега).

2.2. Судна поділяються на:

самохідні палубні судна;

несамохідні палубні судна;

самохідні і несамохідні безпалубні судна.

2.3. Судна, що здійснюють промисловий вилов водних біоресурсів, повинні бути побудовані згідно з проектом і призначені для промислового рибальства, а також мати відповідну проектну документацію, що містить інформацію про призначення цього судна.

2.4. Судна, у проектній документації або в суднових документах яких зазначено вантажопідйомність, місткість, допустиму потужність двигунів або район плавання без врахування вимог цих Правил, допускаються до плавання тільки після приведення їх характеристик до вимог Правил.

3.1. Технічний нагляд за суднами здійснюється спеціально уповноваженим органом державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства.

3.2. Безпосереднє керівництво експлуатацією суден здійснюють судновласники.

Оперативне керівництво експлуатацією суден покладається на призначених судновласником осіб, які мають відповідну підготовку з питань управління безпечною експлуатацією суден.

3.3. Судна повинні мати такі суднові документи:

судновий білет;

акт технічного огляду;

свідоцтво про стабільність і надводний борт (тільки для палубних суден);

настанову зі збереження плавучості і стабільності судна (тільки для палубних суден).

3.4. Суднові документи втрачають чинність:

після аварії судна;

у разі непред’явлення судна для технічного огляду у встановлений термін;

після проведення капітального ремонту з переобладнанням судна.

4.1. Перед виходом у рейс кожне судно повинно:

знаходитись у справному технічному стані;

бути укомплектоване кваліфікованим персоналом відповідно до вимог законодавства;

бути забезпечене навігаційними картами та посібниками для плавання відповідно до затвердженого судновласником переліку;

бути пофарбоване, мати встановлене нормативними актами маркування та ідентифікаційні ознаки;

мати на борту рятувальні засоби, аварійне, протипожежне забезпечення, навігаційні прилади, інструменти, встановлені Типовим табелем забезпечення постачання суден флоту рибної промисловості , затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13 червня 2012 року № 354, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 липня 2012 року за № 1095/21407 (далі - Типовий табель забезпечення постачання суден), відповідним чином оформлені суднові документи;

мати запаси паливно-мастильних матеріалів і води, запас харчів відповідно до тривалості рейсу;

мати у справному стані все промислове, технологічне обладнання;

мати справні пристрої, засоби для попередження забруднення навколишнього природного середовища.

4.2. Постійна готовність до дії резервних та аварійних технічних засобів повинна регулярно перевірятись. Виявлені при перевірці дефекти слід негайно усувати.

4.3. Основна арматура механізмів і трубопроводів повинна бути забезпечена маховиками та рукоятками з позначками, що вказують на їх призначення та положення "відкрито-закрито".

4.4. На кожний борт судна на міделі, носі й кормі наносяться знаки надводного борту.

4.5. Знаки надводного борту складаються з трикутників.

Форма і розміри знаків, а також їх розміщення на борту повинні відповідати державним стандартам.

Знаки надводного борту повинні бути приклепані, приварені або нанесені на корпус іншим способом, що забезпечує цілісність знаків в експлуатації.

Фарбування знаків повинно здійснюватися таким чином, щоб забезпечувалась читабельність їх на корпусі судна.

Нижній кут трикутника повинен знаходитися від лінії планшира судна на відстані, що дорівнює кінцевій мінімальній висоті надводного борту судна в даній точці по його довжині.

5.1. Технічна експлуатація повинна здійснюватись за умови підтримки судна та його технічних засобів у технічно справному стані.

5.2. Технічна експлуатація судна здійснюється персоналом судна шляхом несення вахти (якщо потрібно) та проведення технічного обслуговування відповідно до заводських та посадових інструкцій.

5.3. Керівництво технічним обслуговуванням судна здійснює капітан (шкіпер, судноводій, стерновий-моторист), який слідкує за технічним станом судна.

5.4. Персонал судна здійснює щоденне технічне обслуговування технічних засобів, слідкує за дотриманням інструкцій і правил технічного обслуговування.

5.5. Не дозволяється технічна експлуатація суднових технічних засобів з порушенням вимог інструкцій, правил та інших нормативних документів, за винятком випадків, пов’язаних з попередженням загрози людському життю, забезпеченням безпеки судна або попередженням аварії.

5.6. Капітан (шкіпер, судноводій, стерновий-моторист) повинен неухильно дотримуватися встановлених для судна обмежень та слідкувати за дотриманням правил технічної експлуатації.

5.7. Про всі випадки пошкодження судна, суднових конструкцій, механізмів капітан (шкіпер, судноводій, стерновий-моторист) повинен доповісти судновласнику.

5.8. Судновласник повинен організувати навчання персоналу судна з метою підтримання та підвищення його кваліфікації з питань безпечної експлуатації суден із щорічною перевіркою знань.

5.9. Боротьба за життєздатність судна при виникненні аварій, підготовка персоналу судна до такої боротьби проводяться відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів шляхом проведення тренувань безпосередньо на суднах не менше 1 разу на 3 місяці.

5.10. Під час технічної експлуатації суден потрібно неухильно виконувати вимоги чинного законодавства з питань охорони праці.

5.11. Технічний стан корпуса судна, надбудови і рубки судна повинен відповідати таким вимогам:

зовнішня обшивка корпуса, настил другого дна, платформи, палуби та інші конструкції, що обмежують відсіки і цистерни корпуса, повинні бути водонепроникними;

паливні та мастильні цистерни та ємності для збору вод з домішками нафти та стічних вод, нафтовідходів повинні бути нафтонепроникними;

для дерев’яних та композитних суден водонепроникність повинна бути забезпечена в межах встановлених норм;

набір, обшивка, палуби, переборки не повинні мати розхитаних з’єднань, тріщин по швах;

зовнішня обшивка корпуса та настил палуб не повинні мати вм’ятин, погнутого набору;

зношення елементів конструкцій корпуса, швів не повинно перевищувати встановлених норм;

усі водонепроникні та протипожежні переборки, закриття, пристрої, покажчики й клапани, що відносяться до них та забезпечують водонепроникність відсіків судна, повинні бути справними та підлягають систематичному огляду;

бортові огородження, їх кріплення до палуби, суднові трапи, леєрні огородження, поручні повинні бути справними;

лакофарбові та інші захисні покриття не повинні мати пошкоджень і зносу більше допустимих норм;

твердий баласт, укладений на судно для забезпечення його остійності, повинен постійно перебувати на судні відповідно до схеми укладення баласту;

блоки плавучості (повітряні ящики), встановлені на судні, повинні бути справними, на штатних місцях.

5.12. Для забезпечення водонепроникності корпуса судна забороняється свердлення, прорізання отворів у зовнішній обшивці, водонепроникних переборках, закриттях, палубах, платформах і другому дні. Такі роботи можуть проводитись тільки у зв’язку з боротьбою за життєздатність судна та рятуванням людей.

5.13. Очищення, фарбування, дефектування, усунення дефектів у підводній частині судна проводяться тільки при його підйомі в док, на сліп або на берег.

5.14. Не дозволяється вихід судна в плавання у разі:

водотечі зовнішньої обшивки, водопроникнення переборок, палуб, інших конструкцій, що огороджують відсіки та цистерни корпуса, а в районах паливних і мастильних цистерн також при їх нафтопроникненні;

несправності закриттів вантажних люків, горловин, інших отворів на відкритих палубах і в бортах, що загрожують потраплянням води у внутрішні частини судна;

несправності дверей, горловин, переборочних стаканів, кабельних коробок, інших закриттів у водонепроникних переборках, настилі другого дна, палубах, що огороджують відсіки та цистерни корпуса, загрожують розповсюдженням води по судну при затопленні або заповненні відсіку (цистерни);

наявності тріщин вібраційного характеру по зовнішній обшивці та інших конструкціях, що забезпечують міцність або водонепроникність корпуса;

втрати стійкості (міцності) набору, обривів, тріщин або розривів набору в місці вм’ятин.

5.15. Технічний і санітарний стан житлових, побутових та службових приміщень, а також встановленого в них обладнання повинен забезпечувати належні умови експлуатації судна, праці й побуту персоналу, відповідати вимогам санітарних правил.

Зберігання вантажу та рибопродукції у житлових приміщеннях забороняється.

5.16. Після кожного розвантажування вантажні приміщення повинні бути очищені від залишків вантажу та рибопродукції, сміття та бруду, провентильовані, просушені, оброблені відповідно до вимог санітарних правил.

5.17. Кришки горловин повинні бути надійно закріплені на своїх штатних місцях і відкриватися тільки на час проведення у відсіках операцій з виконанням вимог охорони праці.

5.18. Світлові та вентиляційні люки машинних, інших відділень повинні бути справними і мати надійні водонепроникні закриття.

5.19. Технічний стан машинних приміщень, тунелів гребних валів, а також їх обладнання повинен забезпечувати:

нормальну роботу головних і допоміжних механізмів, іншого обладнання;

нормальні та безпечні умови роботи персоналу;

пожежну безпеку та вибухобезпечність судна.

5.20. Стан цистерн (ємностей) питної води та їх обладнання повинен забезпечувати належну якість збереження води.

5.21. Стан цистерн (ємностей) для зберігання паливно-мастильних матеріалів, збору вод з домішками нафти, нафтозалишків і їх обладнання має бути таким, щоб забезпечувалась безпека судна та вантажу, безпека людей при навантажуванні, перевезенні, використанні та вивантажуванні нафтопродуктів й інших паливних матеріалів, попереджувалось забруднення навколишнього природного середовища та втрата нафтопродуктів, а також попадання води в паливно-мастильні матеріали та їх змішування.

5.22. Палубні шпігати повинні бути в справному стані, систематично очищуватись. Шпігати, розташовані в місцях прийому паливно-мастильних матеріалів, на час їх прийому повинні закриватись пробками на випадок розливу таких матеріалів.

5.23. Стан приміщень для зберігання рибопродукції повинен віповідати санітарним нормам забезпечувати збереження якості відповідно до санітарних нормативів.

5.24. Приміщення акумуляторних батарей повинні мати постійну та ефективну вентиляцію.

5.25. Комплектність, оснащеність і технічний стан рангоуту, стоячого та бігучого такелажу повинні забезпечувати надійність, зручність, безпеку проведення вантажних і промислових робіт, розміщення, обслуговування сигнальних пристроїв і антен.

5.26. Нижні кінці стоячого такелажу повинні бути забезпечені талрепами із стопорами. Увесь стоячий такелаж повинен бути добре обтягнутим, протированим, коуші та сплесні повинні бути акуратно та щільно відтренцьовані та оклетньовані. Клетньовка повинна періодично перевірятись, особливо біля коушів, для визначення ступеня зношення троса.

5.27. Вузли і деталі рангоуту та їх кріплення (щогли, стріли, реї, обухи, штирі, скоби, талрепи тощо) повинні бути в справному стані.

5.28. Технічний стан стернового пристрою повинен забезпечувати надійне та безперебійне управління судном за будь-яких умов експлуатації судна.

5.29. При кожному підйомі судна в док, на сліп або на берег уся підводна частина стернового пристрою (перо стерна або поворотна насадка, стан кріплення пера руля до балера, балер, штирі, підшипники та ін.) повинна бути ретельно оглянута.

5.30. Усі покажчики положення стерна (аксіометри) повинні бути справними. Відповідність показів аксіометрів з фактичним положенням стерна необхідно перевіряти перед кожним виходом у плавання. Невідповідність при перекладці стерна на правий та лівий борт не повинна бути більше двох градусів.

5.31. Технічний стан вантажних пристроїв (вантажні стріли, суднові вантажні лебідки, крани, кран-балки, тельфери, талі з механічним приводом тощо) повинен забезпечувати безпечне, швидке та зручне проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, збереження вантажу, а також конструкцій судна. Експлуатація вантажних пристроїв повинна проводитися відповідно до заводських інструкцій.

5.32. Вантажні пристрої судна повинні бути періодично оглянуті та випробувані відповідно до цих Правил та інших нормативно-правових актів.

5.33. При проведенні вантажних робіт необхідно неухильно виконувати вимоги правил з охорони праці.

5.34. Робота вантажного пристрою після ремонту або заміни відповідальних незнімних деталей вантажного пристрою та їх з’єднань, відповідальних деталей вантажного механізму або лебідки до проведення випробовування вантажного пристрою не дозволяється.

Експлуатація вантажного пристрою також не дозволяється у разі:

наявності тріщин або деформацій гаків, блоків, вертлюгів, кілець ланцюгів й інших відповідальних деталей;