Відповідно до статей 65-70, 94-99, 123, 124, 127, 129-137 Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 343 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції", постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 року № 348 "Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції", з метою нормативного забезпечення процесу організації соціально-виховної та психологічної роботи з особами, засудженими до позбавлення та обмеження волі,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

Положення про відділення соціально-психологічної служби;

Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу засуджених;

Положення про самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі;

Типові посадові обов'язки психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора.

2. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Анохін О. В.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Пункт 4 виключено

4. Контроль за виконанням цього наказу в межах компетенції покласти на керівників органів і установ, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України.

 

 

1. Відділення соціально-психологічної служби (далі - відділення) є структурним підрозділом установи виконання покарань, слідчого ізолятора (далі - установа), яке створюється для безпосереднього забезпечення оптимальних умов відбування покарання та проведення із засудженими та засудженими, які залишені для роботи з господарського обслуговування, соціально-виховної роботи для досягнення мети їх виправлення і ресоціалізації.

2. Терміни, наведені в цьому Положенні, вживаються в таких значеннях:

криміногенні потреби - актуальні фактори ризику, оцінка яких свідчить про високу вірогідність їх впливу на виникнення протиправної (криміногенної) поведінки особи та потребу у заходах впливу для зменшення або усунення такого впливу;

індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим - документ, що визначає цілі роботи із засудженим та заходи, спрямовані на задоволення криміногенних потреб і досягнення позитивних змін у житті засудженого, відповідальних осіб за їх виконання, чіткі терміни виконання та містити примітку про результати виконання кожного заходу. Індивідуальна програма складається спільно із засудженим, зрозумілою для нього мовою, з урахуванням віку, рівня розвитку, життєвого досвіду, сформованих життєвих навичок. Начальник відділення соціально-психологічної служби, до якого розподілено засудженого, ознайомлює його з індивідуальною програмою та тими заходами, які мають бути реалізовані у її межах;

ціль в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - бажаний очікуваний результат соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим в межах визначеної криміногенної потреби;

заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - конкретні кроки, які мають бути впроваджені для досягнення кожної визначеної цілі щодо впливу на криміногенну потребу засудженого. Визначення заходів залежить від рівня життєвих навичок засудженого, його досвіду та розуміння виконання визначених заходів. Складні заходи, які реалізовуються у кілька етапів, ліпше розділити і прописати окремими пунктами;

відповідальні особи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим - особи, які відповідають за виконання заходу у визначений термін, згідно з індивідуальною програмою. Відповідальними особами можуть бути: засуджений, стосовно якого складено індивідуальну програму, та персонал установи, співробітники державних та недержавних організацій, які долучені до роботи із засудженим.

3. Кожне відділення забезпечується окремим житловим приміщенням з комунально-побутовими умовами для розташування засуджених.

4. Відділення очолює начальник, посадові права та обов'язки якого визначаються цим Положенням.

5. Загальне керівництво начальниками відділень здійснює начальник установи, який сприяє їм у створенні належних умов для роботи.

6. Безпосередньо роботу начальників відділень організовує заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи.

7. Розподіл засуджених по відділеннях після перебування у дільниці карантину, діагностики і розподілу здійснюється з урахуванням їх соціально-психологічних та особистісних характеристик комісією, яку очолює начальник установи або особа, яка виконує його обов'язки.

8. Переведення засуджених з одного відділення до іншого допускається лише за виняткових обставин (конфліктні стосунки між окремими засудженими, реорганізація відділень, хвороба засудженого, зміна місця працевлаштування) на підставі письмового наказу начальника установи за мотивованим рапортом особи, яка є ініціатором переведення, погодженим з начальником відділення.

8. Пункт 8 розділу І виключено

9. Пункт 9 розділу І виключено

10. Пункт 10 розділу І виключено

11. Пункт 11 розділу І виключено

12. Пункт 12 розділу І виключено

13. Пункт 13 розділу І виключено

9. Соціально-виховна та психологічна робота із засудженими здійснюється відповідно до індивідуальних програм, які складаються за результатами медичного обстеження, психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення, кримінологічної, кримінально-правової характеристики, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та реалізуються, в тому числі за допомогою програм диференційованого виховного впливу.

Ступінь виправлення засуджених визначається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та стану реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.

Оцінка ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення проводиться згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України.

У результаті проведення оцінки ризиків визначаються криміногенні потреби засудженого, на мінімізацію яких спрямовуються цілі та заходи в межах індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.

Індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим складається начальником відділення соціально-психологічної служби, до якого було розподілено засудженого.

Індивідуальна програма є документом, який постійно використовується в роботі із засудженим, коригується та доповнюється за необхідності.

Перша індивідуальна програма соціально-виховної роботи складається у термін не пізніше 30 днів з дня прибуття засудженої особи до установи виконання покарань. Індивідуальна програма повинна містити не більше чотирьох пріоритетних криміногенних потреб, до яких визначається по одній цілі соціально-виховної роботи із засудженими. Пріоритетність криміногенних потреб та цілей соціально-виховної роботи визначається із урахуванням рівня мотивації засудженого стосовно кожної з актуальних криміногенних потреб, рівня ризику ймовірної шкоди життю та здоров'ю стосовно інших осіб. Окрім актуальних криміногенних потреб, в індивідуальній програмі можуть бути визначені цілі роботи, спрямовані на забезпечення нормального стану фізичного та психічного здоров'я особи засудженого, які прямо не пов'язані із ризиком вчинення повторного кримінального правопорушення засудженим, проте є важливою умовою забезпечення його прав та ресоціалізації. До кожної цілі обираються заходи задля її досягнення та визначаються відповідальні особи, в тому числі засуджений, терміни для виконання кожного окремого заходу. Індивідуальна програма виконується протягом шести місяців з дня її складання.

Кожні шість місяців індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим переглядається начальником відділення соціально-психологічної роботи, до якого розподілено засудженого, з метою визначення досягнутих результатів, рекомендацій щодо подальшої соціально-виховної роботи з засудженим, які вносяться у відповідний розділ Щоденника індивідуальної роботи із засудженим.

Кожні шість місяців здійснюється перегляд оцінки ризиків, під час якого враховуються отримані результати соціально-виховної роботи із засудженим за попередній період та інформація щодо факторів ризику засудженого. За результатами перегляду оцінки складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим на наступні шість місяців, яка може містити як нові цілі та заходи до них, так і передбачати продовження роботи над цілями, поставленими на попередньому етапі, та включати актуальні заходи на цей період.

З метою контролю результатів реалізації індивідуальних програм роботи із засудженими, фіксації соціально-виховних та психологічних заходів ведуться у кримінально-виконавчих установах - Щоденник індивідуальної роботи із засудженим (додаток 1), у виховних колоніях та виправних колоніях мінімального та середнього рівнів безпеки, в структурі яких утворено сектори для відбування покарання засудженими неповнолітніми (далі - виховна (виправна) колонія) - Щоденник соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім (додаток 2).

За наявності відповідної технічної можливості щоденник ведеться в електронній формі у Єдиному реєстрі засуджених та осіб, узятих під варту (далі - ЄРЗО). У такому випадку ведення його у паперовій формі не вимагається.

10. Корисна ініціатива засуджених реалізується шляхом їх участі у програмах диференційованого виховного впливу, роботі гуртків за інтересами (прикладної творчості, художньої самодіяльності тощо) та у спортивних секціях, порядок роботи яких затверджується наказом начальника установи.

1. Використовувати соціально-педагогічні, психологічні та інші форми і методи роботи із засудженими, які є доцільними з точки зору їх виправлення та відповідають вимогам встановленого порядку відбування покарання.

2. Використовувати у службовій діяльності планшетний комп'ютер або ноутбук (з доступом до мережі Інтернет), які перебувають на балансі установи, у зоні, що охороняється.

3. Організовувати та проводити інформаційні години із засудженими відділення.

4. Порушувати питання про вжиття персоналом установи заходів, спрямованих на забезпечення законних прав та інтересів засуджених.

5. Брати участь у засіданнях комісії з питань переведення засуджених до інших структурних дільниць або інших установ, застосування до засуджених заохочувальних норм, амністії або помилування та інших комісій, доповідати про свої пропозиції щодо доцільності прийняття тих чи інших рішень стосовно засуджених.

6. Вносити керівництву установи пропозиції щодо застосування до засуджених заходів заохочення та стягнення.

Начальник відділення виправного центру може застосовувати заходи заохочення і стягнення у випадках, визначеними кримінально-виконавчим законодавством.

7. Закріплювати за засудженими індивідуальні спальні місця та місця для збереження особистих речей і продуктів харчування.

8. Отримувати від структурних підрозділів установи інформацію стосовно засуджених відділення, яка має значення для їх виправлення та безпеки.

9. Порушувати перед керівництвом установи питання щодо створення належних умов тримання засуджених та зміцнення матеріально-технічної бази для проведення соціально-виховної роботи у відділенні.

10. Звертатись до членів педагогічної ради виховної (виправної) колонії за наданням методичної та практичної допомоги в організації роботи із засудженими.

11. Вносити корективи до індивідуальних програм роботи із засудженими з урахуванням досягнутих результатів або змін у поведінці засуджених.

12. Звертатися до начальника виправної колонії з клопотанням щодо переведення до дільниці ресоціалізації засуджених, які тримаються у дільниці посиленого контролю, після виконання такими засудженими спеціальної індивідуальної програми.

У разі дострокового виконання засудженим заходів, передбачених спеціальною індивідуальною програмою, начальник відділення соціально-психологічної служби може звернутися до начальника колонії із клопотанням про переведення засудженого до дільниці ресоціалізації до закінчення строку, на який було складено спеціальну індивідуальну програму.

1. Вивчати та в повному обсязі володіти даними щодо чисельного, соціально-демографічного, кримінально-правового та персонального складу засуджених відділення.

2. Щодня проводити обхід відділення з метою організації робіт з підтримання належних побутових умов у відділенні, дотримання чистоти і порядку у приміщеннях та на прилеглій території, збереження майна відділення.

Бути присутнім під час обшуку або огляду з метою виявлення предметів, виробів і речовин, зберігання яких засудженим заборонено.

3. Протягом робочого дня відвідувати місця перебування засуджених відділення, спостерігати за їх поведінкою.

4. Забезпечувати виконання засудженими встановленого в установі розпорядку дня, дотримання режиму відбування покарання.

5. Проводити огляд зовнішнього вигляду засуджених та вилучати, у випадку виявлення, у них предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено.

6. Брати участь у поіменних перевірках наявності засуджених відділення.

7. Згідно із затвердженим графіком здійснювати прийом засуджених з особистих питань, вирішувати порушені в їх заявах і скаргах питання, надавати допомогу в захисті їх законних прав та інтересів.

8. Супроводжувати у разі необхідності засуджених, які знаходяться у відділенні, до медичної частини на амбулаторний прийом у визначений розпорядком дня та графіком роботи медичної частини час.

9. Стежити за виконанням засудженими правил санітарії та особистої гігієни, спільно з медичними працівниками здійснювати заходи санітарної освіти засуджених, спрямовані на пропаганду медичних та санітарних знань, формування навичок здорового способу життя.

10. При надходженні до відділення новоприбулих засуджених ознайомлюватись з даними первинного вивчення їх особистості в період перебування у дільниці карантину, діагностики і розподілу.

11. Брати участь у здійсненні оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, на основі якої складати спільно із засудженим індивідуальну програму соціально-виховної та психологічної роботи протягом строку відбування покарання.

У період відбування покарання засудженими вивчати їх особистість, не рідше ніж один раз на шість місяців переглядати оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, на основі якої вносити зміни до індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.

Для вирішення питання щодо переведення засуджених у виправних колоніях, слідчих ізоляторах до інших структурних дільниць, позачергово проводити оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, за результатами якої вносити зміни до індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим.

12. У разі переведення засудженого до дільниці посиленого контролю складати спеціальну індивідуальну програму, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру.

13. Щоквартально здійснювати оцінювання поведінки засуджених та надавати пропозиції адміністрації установи для прийняття вмотивованого рішення про доцільність або недоцільність застосування до засуджених заходів заохочення.

14. Сприяти відновленню та підтримці засудженими соціально корисних зв'язків, залучати до цієї роботи родичів засуджених та представників організацій, які проводять роботу в установі.

15. Складати характеристики на засуджених (додаток 3), у тому числі на підставі оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, визначеної з використанням підсистеми "КАСАНДРА" ЄРЗО, для розгляду питань щодо зміни умов тримання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії, залишення у виховних (виправних) колоніях засуджених, які досягли 18-річного віку, застосування амністії або помилування, та в інших необхідних випадках.

Характеристика складається згідно з методикою складення характеристики на засудженого (додаток 4).

За наявності технічної можливості характеристика на засудженого може складатися автоматично в електронному вигляді з використанням ЄРЗО.

16. Складати проєкти висновків щодо ступеня виправлення засуджених для розгляду питань щодо заміни засудженим невідбутої частини покарання більш м'яким або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в порядку та за методикою визначеними наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 "Про визначення ступеня виправлення засудженого", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2023 року за № 116/39172.

17. Подавати начальнику виправної колонії клопотання щодо переведення засудженого, який систематично (два та більше разів) вчиняє злісні порушення установленого порядку відбування покарання, що загрожують безпеці персоналу, засуджених або інших осіб до дільниці посиленого контролю із пропозиціями щодо строку тримання.

До клопотання додаються: характеристика, визначена пунктом 15 цього розділу, психологічна характеристика засудженого, рапорти працівників відділу нагляду і безпеки (відділу режиму і охорони) та оперативного підрозділу виправної колонії.

18. Сприяти трудовій зайнятості засуджених, залучати до навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти з метою оволодіння ними робітничими професіями, спеціальностями.

19. Залучати засуджених, які не мають повної загальної середньої освіти, до навчання у закладах загальної середньої освіти.

17. Пункт 17 розділу ІІІ виключено

20. Організовувати та проводити серед засуджених просвітницькі, культурно-масові, фізкультурно-оздоровчі та інші заходи, які забезпечують їх зайнятість у вільний час.

21. Залучати засуджених до соціально-корисної діяльності, організації роботи гуртків за інтересами.

22. Виявляти засуджених, які потребують підвищеного контролю за їх поведінкою, вживати заходів щодо поставлення їх на профілактичний облік та у взаємодії з іншими службами установи проводити з ними індивідуально-профілактичну роботу.

23. Виявляти та попереджувати конфліктні ситуації між засудженими та протиправні дії з їх боку.

24. Бути присутнім при поміщенні (звільненні) засуджених у дисциплінарний ізолятор (карцер), переведенні в приміщення камерного типу (одиночну камеру), які застосовуються як стягнення за допущені порушення, не рідше одного разу на тиждень проводити з ними індивідуально-профілактичну роботу.

25. Роз'яснювати засудженим основні положення законодавства про зайнятість та соціальний захист населення, сприяти попередньому вирішенню питань їх трудового і побутового влаштування після звільнення.

23. Пункт 23 розділу ІІІ виключено

26. Своєчасно надавати представникам інших служб установи інформацію про засуджених, яка має значення для їх виправлення та безпеки.

27. Підтримувати у належному стані та своєчасно оновлювати наочну інформацію у приміщеннях відділення.

28. Готувати списки засуджених, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, для встановлення над ними індивідуального шефства з боку працівників установи та розглядати їх на профілактичній комісії установи, педагогічній раді виховної (виправної) колонії.

29. Щоквартально подавати звіт заступнику начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи про виконання плану роботи.

30. Відвідувати заняття в школі психолого-педагогічної майстерності, працювати над підвищенням свого професійного рівня.

31. Дотримуватись порядку взаємовідносин персоналу установи і засуджених та норм професійної етики працівника кримінально-виконавчої служби України.

1. Начальник відділення соціально-психологічної служби забезпечує ведення та зберігання:

1) індивідуальних програм соціально-виховної роботи із засудженими та заповнених форм оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення (при звільненні засуджених вони долучаються до їх особових справ (лише у випадку ведення їх у паперовій формі));

2) квартального плану роботи, який затверджується заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи;

3) Журналу обліку роботи із засудженими відділення соціально-психологічної служби (додаток 5);

4) Журналу обліку прийому з особистих питань засуджених відділення соціально-психологічної служби (додаток 6).

5) підпункт 5 пункту 1 розділу IV виключено

2. Документація зберігається протягом двох років у робочому приміщенні начальника відділення у металевій шафі або сейфі.

 

 

1. Щоденник індивідуальної роботи із засудженим (далі - Щоденник) складається на кожного засудженого, який відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

2. У структурі Щоденника передбачаються 14 розділів, а саме:

розділ I. Відомості про переміщення засудженого під час відбування покарання;

розділ II. Відомості про засудженого та вчинений злочин;

розділ III. Первинне вивчення засудженого;

розділ IV. Відомості про стан здоров'я, фізичні особливості;

розділ V. Особливі відмітки;

розділ VI. Відомості про наявність природних обдарувань, здібностей, навичок, інші характеристики (фактори захисту);

розділ VII. Карта періодичного проведення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення;

розділ VIII. Індивідуальна програма соціально-виховної роботи із засудженим (складається відповідно до криміногенних потреб "Житло", "Освіта", "Працевлаштування", "Матеріальне становище", "Вживання алкоголю", "Вживання психоактивних речовин", "Мислення, емоції та поведінка", "Стосунки у суспільстві", "Стосунки з рідними", "Ставлення до правопорушення", "Характеристика під час оцінюваного періоду відбування покарання", "Готовність до змін", "Здоров'я" та ін.);

розділ VIII-I. Спеціальна індивідуальна програма роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю (додається до Щоденника у разі переведення засудженого до дільниці посиленого контролю);

розділ IX. Психологічна характеристика та рекомендації психолога;

розділ X. Результати індивідуального спостереження за засудженим та зміст проведених з ним бесід;

розділ XI. Облік заохочень та стягнень;

розділ XII. Результати розгляду на комісії з питань застосування заохочувальних норм законодавства, амністії, помилування тощо;

розділ XIII. Відмітки про перевірки Щоденника;

розділ XIV. Порядок ведення Щоденника індивідуальної роботи із засудженим.

3. Установча частина Щоденника (розділи I - IV) заповнюється начальником дільниці карантину, діагностики та розподілу установи на основі даних особової справи засудженого та у разі необхідності за його участю.

4. До розділів V і VI вносяться додаткові дані про особу засудженого, що не передбачені оцінкою ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та її переглядами, але мають значення для реалізації Індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим (далі - індивідуальна програма), результати окремих бесід з ним. Не менше ніж раз на півроку начальником відділення соціально-психологічної служби робляться записи про зміни в поведінці, соціальних зв'язках, поглядах засудженого, ставленні до близьких родичів та членів сім'ї, до інших засуджених; виникнення нових позитивних або негативних звичок, проявів тощо.

5. Під час проведення соціально-виховної роботи із засудженим періодично здійснюється перегляд оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення.

Перегляд оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення здійснюється один раз на шість місяців або частіше у випадках, передбачених пунктом 11 розділу III Положення про відділення соціально-психологічної служби (у разі необхідності до Щоденника додаються додаткові аркуші із зазначеною формою).

Результати проведених оцінок ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення фіксуються у карті періодичного проведення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення (розділ VII).

6. Начальник відділення соціально-психологічної служби вивчає особову справу засудженого та інші документи, які містять інформацію про нього, проводить із засудженим бесіди та на підставі отриманої інформації здійснює оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення згідно з методичними рекомендаціями, визначеними Міністерством юстиції України.

За результатами оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення спільно із засудженим (розділ VIII) складається Програма.

Індивідуальна програма на 6 місяців повинна містити цілі та заходи, встановлені не більше як до чотирьох пріоритетних криміногенних потреб. Пріоритетність криміногенних потреб та цілей соціально-виховної роботи визначається із урахуванням рівня вмотивованості засудженого, рівня впливу та рівня ризику ймовірної шкоди життю та здоров'ю стосовно інших осіб.

У процесі визначення пріоритетів потрібно дотримуватися низки вимог:

фактори з високим рівнем ризику мають високий рівень важливості та терміновості і тому потребують першочергово планування відповідних цілей та заходів щодо зменшення впливу на криміногенну потребу;

фактори з середнім/високим рівнем ризику за наявності зв'язку з ризиком шкоди, мають високий рівень важливості та терміновості і тому потребують першочергово планування відповідних цілей та заходів щодо зменшення впливу на криміногенну потребу та зменшення шкоди життю чи здоров'ю оточуючих;

фактори з середнім рівнем ризику мають середній рівень важливості і терміновості і можуть відкладатися на більш віддалений термін (у разі виявлення факторів із високим рівнем ризику та середнім за наявності зв'язку з ризиком шкоди);

фактори з низьким рівнем ризику не потребують планування відповідних цілей та заходів щодо зменшення впливу на криміногенну потребу. Але, можна планувати цілі та заходи, які будуть направлені на вдосконалення/розвитку певних навичок, формування певних досягнень, що належать до фактору ризику, який визначений, як низький, засуджений може отримати необхідні консультації або бути перенаправлений для участі у відповідних програмах, заходах, для отримання необхідних послуг.

Також важливим є планування цілей та заходів, які прямо не пов'язані із ризиком вчинення повторного кримінального правопорушення особою, проте впливають на забезпечення нормального стану фізичного та психічного здоров'я і реагування на ризики, пов'язані із ним, є важливої умовою забезпечення її прав та ресоціалізації.

7. До розділу VIII щоквартально вносяться відповідні записи щодо оцінювання поведінки засудженого, які беруться до уваги при прийнятті рішення про доцільність або недоцільність застосування до нього заходів заохочення, та вносяться результати реалізації індивідуальної програми, рекомендації щодо подальшої роботи, які беруться до уваги при визначенні актуальних цілей та/або заходів індивідуальної програми. Після перегляду оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення кожні півроку переглядається індивідуальна програма, в якій зазначаються актуальні цілі та заходи роботи із засудженим та до Щоденника долучається новий розділ VIII.

8. У разі переведення засудженого до дільниці посиленого контролю, стосовно нього складається Спеціальна індивідуальна програма роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю (розділ VIII-I), в якій визначаються по одній цілі та заходи індивідуально-виховного та психотерапевтичного та психокорегувального характеру, необхідні для досягнення цих цілей.

Спеціальна індивідуальна програма роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю, складається з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення на визначений у постанові начальника колонії строк у термін не пізніше 10 днів з дня переведення засудженого до дільниці посиленого контролю.

За 10 днів до закінчення строку виконання спеціальної індивідуальної програми роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю, заповнюються "Результати реалізації спеціальної індивідуальної програми", "Рекомендації щодо подальшої роботи" та "Психологічна характеристика засудженого та пропозиції щодо доцільності переведення до дільниці ресоціалізації" та подаються начальником відділення соціально-психологічної служби на розгляд начальнику виправної колонії разом із клопотанням про переведення засудженого до дільниці ресоціалізації або пропозицією щодо подальшого залишення у дільниці посиленого контролю.

У разі прийняття рішення про залишення засудженого у дільниці посиленого контролю складається нова спеціальна індивідуальна програма роботи із засудженим, який тримається у дільниці посиленого контролю, на визначений начальником виправної колонії строк.

9. До розділу IX психологом вносяться дані психологічного обстеження, психологічна характеристика засудженого та рекомендації щодо особливостей проведення з ним індивідуальної роботи. Також в розділ IX психолог вносить в хронологічному порядку короткий зміст та результати проведених інших досліджень, консультацій тощо під час відбування покарання засудженим.

10. До розділу X начальник соціально-психологічної служби в хронологічному порядку вносить короткі записи бесід із засудженим з метою отримання/оновлення інформації, необхідної для складання/перегляду оцінки ризиків, а також робить записи результатів проведених бесід/заходів, які зазначені в індивідуальній програмі засудженого. В розділ X може вноситься інша інформація/бесіди, яка стосується та може бути використана для оцінки ризиків скоєння повторного кримінального правопорушення та мати вплив на реалізацію індивідуальної програми.

11. При переведенні засудженого до іншої установи, у випадку ведення його у паперовій формі, Щоденник обов'язково долучається до особової справи засудженого для подальшої реалізації, а після звільнення - зберігається в особовій справі.

12. Ведення Щоденника та стан реалізації індивідуальної програми не менше одного разу на рік повинні перевірятися керівниками та інспекторським складом соціально-психологічної служби, про що робляться відповідні відмітки в розділі XIII.

13. У разі прибуття до установи засудженого, на якого вже складено Щоденник в іншій установі, він обов'язково перевіряється заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, про що робиться відмітка у розділі XIII.