Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1, статті 6 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз", статті 6 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), з метою удосконалення інфекційного контролю за туберкульозом в закладах охорони здоров’я НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до Стандарту інфекційного контролю для закладів охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на туберкульоз, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01 лютого 2019 року № 287, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2019 року за № 408/33379, що додаються.

2. Директорату громадського здоров’я та профілактики захворюваності (Руденко І.С.) забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. У розділі І:

1) у пункті 2:

після абзацу першого доповнити абзацом другим такого змісту: "адміністративний компонент інфекційного контролю - заходи управління, які направлені на зменшення ризиків контакту людей з інфекційним аерозолем;".

У зв’язку з цим абзаци другий - двадцять п’ятий вважати відповідно абзацами третім - двадцять шостим;

в абзаці четвертому після слів "так і його чутливість до рифампіцину" доповнити такими словами "(не використовується для організації когортної ізоляції в протитуберкульозних закладах)";

абзац шостий виключити.

У зв’язку з цим абзаци сьомий - двадцять шостий вважати відповідно абзацами шостим - двадцять п’ятим;

в абзаці сьомому після слів "спрямованих на" доповнити такими словами "запобігання розповсюдженню та";

абзац восьмий викласти в такій редакції:

"інфекційний аерозоль - повітряно-крапельна суміш у вигляді дрібнодисперсного аерозолю (0,5–5 мкм), що містить інфекційний агент, яка вивільняється з органів дихання у навколишнє середовище під час респіраторних актів (розмови, кашлю, чхання, форсованого дихання) хворої на туберкульоз легень людини, під час проведення аерозольгенеруючих процедур (бронхоскопія, інтубація трахеї, аутопсія тощо) або штучно утворений аерозоль (при роботі із зараженим біоматеріалом, під час аварійної ситуації);";

в абзаці одинадцятому слова "обміну повітря" замінити словом "повітрообміну";

абзац чотирнадцятий викласти в такій редакції:

"респіратор - засіб індивідуального захисту, призначений для захисту дихальних шляхів користувача від вдихання повітря, яке може спричинити шкідливий вплив на здоров’я;";

абзац шістнадцятий викласти в такій редакції:

"ультрафіолетове бактерицидне (далі - УФ) опромінення - електромагнітне випромінювання ультрафіолетового діапазону С, яке використовується в якості санітарно-протиепідемічного (профілактичного) заходу, що спрямоване на зниження кількості мікроорганізмів та профілактику інфекційних хвороб, який здійснюється за допомогою опромінення повітряного середовища та поверхонь приміщень;";

2) у пункті 4 слова "після висихання крапельок слизу, що виділяються" виключити;

3) пункт 8 викласти в такій редакції:

"8. В мікрокраплях (часточках) інфекційного аерозолю (крапельних ядрах) добре і тривало зберігають життєздатність клітини збудника туберкульозу, навіть після їх висихання. Час, коли аерозоль є епідемічно небезпечним, залежить від розміру часточок, температури і вологості повітря та фізико-хімічних властивостей аерозолю. Великі часточки (10–30 мкм та більше), що несуть велику кількість інфекційного агента, мають малий час життя - до декількох хвилин. Найбільш інфектогенною є респірабельна фракція аерозолю, діаметр часточок якої становить від 1 до 5 мкм. Часточки такого розміру, маючи швидкість осідання менше ніж 1 см/хв, створюють стабільний аерозоль, час життя якого становить кілька годин, та проходять через термінальні відділи бронхів і осідають на стінках альвеол. З потоками повітря такі фракції аерозолю здатні мігрувати на великі відстані та проникати в різні приміщення. Інфекційний аерозоль може утворюватися також під час інвазивних діагностичних і лікувальних процедур (наприклад, бронхоскопічне дослідження, хірургічне втручання на легенях) та розтину трупів померлих від туберкульозу. Після осідання крапельних ядер на тверді поверхні відтворення інфекційного аерозолю не відбувається, тому дезінфекція поверхонь не є необхідним заходом ІК ТБ. Очищення і дезінфекція поверхонь в зонах догляду за пацієнтами є частиною стандартних заходів захисту.";

4) пункт 12 виключити.

У зв’язку з цим пункти 13–14 вважати відповідно пунктами 12–13;

5) в абзаці третьому пункту 12 слова "(розміщення пацієнтів, вентиляція приміщень)" виключити;

6) у пункті 13:

в абзаці четвертому слова "ефективних пристроїв знезаражування повітря" замінити словами "екранованих УФ-опромінювачів";

в абзаці п’ятому після слів "(пацієнтів і медичних працівників) заходи" доповнити словами "з використання засобів індивідуального захисту".

2. У пункті 3 розділу ІІ:

1) в абзаці першому слова "регулярне оцінювання ризиків поширення інфекції в підрозділах закладів охорони здоров’я" замінити словами "видалення інфекційного аерозолю, знезараження повітря в зонах високого ризику та недопущення розповсюдження інфекційного аерозолю";