Відповідно до пункту 33 частини другої статті 17 Кодексу цивільного захисту України та з метою забезпечення належного стану техногенної безпеки

1. Затвердити Правила техногенної безпеки, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 серпня 2007 року № 557 "Про затвердження Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03 вересня 2007 року за № 1006/14273.

3. Управлінню взаємодії з Державною службою України з надзвичайних ситуацій Міністерства внутрішніх справ України (Скакун В. О.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Правила визначають загальні вимоги до організації техногенної безпеки на підприємствах, в установах, організаціях та на небезпечних територіях і є обов’язковими для виконання керівниками, посадовими особами і працівниками міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи влади), фізичними особами - підприємцями, власниками, керівниками (далі - суб’єкти господарювання) та працівниками підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

2. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

відповідальні особи - посадові особи (працівники) органів влади та об’єктів, на яких покладено відповідні функції з організації забезпечення техногенної безпеки;

диспетчерська служба - передбачені штатним розписом у разі потреби (виробничої, службової, забезпечення безпеки об’єкта) підрозділи або особи, які здійснюють на об’єкті цілодобове чергування;

забезпечення техногенної безпеки - сукупність дій органів влади, суб’єктів господарювання, керівників (власників) та відповідальних осіб об’єктів, спрямованих на запобігання аваріям, аварійним та надзвичайним ситуаціям техногенного характеру на небезпечних об’єктах та небезпечних територіях;

керівник об’єкта - посадова особа, на яку функціональними обов’язками або статутом покладено функції управління об’єктом;

небезпечні об’єкти - об’єкти підвищеної небезпеки, визначені відповідно до Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" , та інші об’єкти, що можуть створити реальну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру не нижче місцевого рівня, визначеного відповідно до Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс);

небезпечні території:

території, що зазнали забруднення ґрунтів і земель понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечними для довкілля речовинами внаслідок порушення нормальних умов функціонування небезпечних об’єктів або аварій, що сталися на небезпечних об’єктах, унаслідок аварій на транспорті з викидами небезпечних та шкідливих речовин (пально-мастильних, біологічних, хімічних, радіоактивних тощо);

території, поверхню яких порушено внаслідок землетрусу, зсуву, карстоутворення, ерозії, повені, добування корисних копалин, перезволоження, підвищення кислотності або солей (деградовані землі);

зони особливого режиму використання земель, що створюються навколо військових об’єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об’єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, а також захисту населення, господарських об’єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об’єктах. Межі небезпечної території встановлюються з урахуванням розрахованої зони можливого ураження;

об’єкт - цілісний комплекс підприємства, що включає виробництва (цехи, відділення, виробничі дільниці), окреме обладнання та будь-які будівлі, розташовані у межах адміністративної території підприємства. Об’єкти, що належать одному суб’єкту господарювання, але за територіальною ознакою мають різне місцезнаходження, вважаються різними об’єктами.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Кодексі.

3. Забезпечення техногенної безпеки на об’єкті здійснюється відповідно до Кодексу.

Забезпечення техногенної безпеки у житлових приміщеннях державного, комунального, приватного житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на підприємство, установу, організацію, особу, яка здійснює управління багатоквартирним будинком, власників і наймачів (орендарів) будинків та квартир, якщо це обумовлено договором найму (оренди).

У разі якщо обов’язки орендаря об’єкта щодо забезпечення техногенної безпеки на об’єкті не обумовлювалися договором, забезпечення техногенної безпеки покладається на керівника об’єкта.

4. Забезпечення техногенної безпеки на небезпечних територіях та в зонах можливого ураження від небезпечних об’єктів відповідно до Кодексу покладається на органи влади відповідно до їх повноважень.

1. Відповідальні особи відповідно до Кодексу за результатами аналітичного опрацювання інформації про стан техногенної безпеки включають до планів основних заходів цивільного захисту функціональних і територіальних підсистем та їх ланок, а також планів локалізації і ліквідації аварій заходи з реагування на надзвичайні ситуації техногенного характеру, спрямовані на запобігання або усунення:

аварій (аварійних ситуацій) на небезпечних об’єктах;

руйнування будівель і споруд з порушенням умов експлуатації;

критичного стану основних виробничих фондів та порушень умов експлуатації;

причин неможливості підтримання умов експлуатації ядерних об’єктів на території України, втрати контролю над джерелами іонізуючого випромінювання, ядерними установками;

наслідків терористичних дій з використанням вибухових пристроїв, небезпечних речовин, у тому числі джерел іонізуючого випромінювання, інших ядерних та радіоактивних матеріалів на території України;

небезпеки руйнування гідротехнічних споруд, будівель та будівельних конструкцій, інших об’єктів містобудування;

негативних наслідків військової та іншої небезпечної діяльності;

транскордонних забруднень на території України;

загрози об’єктам житлового фонду та соціального призначення.

2. Плани, робочі документи, посадові інструкції та інші організаційно-розпорядчі документи об’єктів, які стосуються заходів захисту населення і територій, незалежно від характеру діяльності об’єктів мають містити відповідні вимоги щодо забезпечення техногенної безпеки, передбачені цими Правилами.

1. Забезпечення техногенної безпеки на об’єктах здійснюється на випадок:

наявності будівель та споруд з порушенням умов експлуатації;

наявності об’єктів з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації;

можливості впливу сторонніх (зовнішніх) факторів (природних, терористичних, соціальних тощо) на діяльність та безпеку об’єкта;

виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру (порушення умов експлуатації) на небезпечних об’єктах, ядерних установках.

2. Суб’єкти господарювання у випадках, визначених Кодексом, забезпечують техногенну безпеку шляхом:

виконання вимог Кодексу, цих Правил, норм і стандартів стосовно забезпечення техногенної безпеки, а також приписів, розпоряджень і постанов, що відповідно до законодавства видаються посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

розроблення організаційно-розпорядчих документів щодо забезпечення техногенної безпеки, здійснення постійного контролю за їх дотриманням;

забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту;

навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях;

організації розроблення інженерно-технічних заходів цивільного захисту під час будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) на об’єктах, включених до переліку об’єктів, що належать суб’єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 6;

навчання працівників порядку укриття в захисних спорудах цивільного захисту та навчання персоналу з обслуговування захисних споруд цивільного захисту їх утриманню відповідно до Вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року № 579, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 липня 2018 року за № 879/32331;

проведення об’єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту з урахуванням вимог техногенної безпеки.

3. Забезпечення техногенної безпеки на небезпечних об’єктах у випадках, визначених Кодексом, здійснюється шляхом:

оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на підпорядкованих небезпечних об’єктах відповідної галузі;

інформування органів влади, сил цивільного захисту про основні загрози на небезпечних об’єктах з метою вжиття ними ефективних заходів захисту населення, промислових і сільськогосподарських об’єктів від надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

інформування органів управління та сил цивільного захисту про аварійні та небезпечні ситуації, розвиток яких призвів або міг призвести до аварії і завдати шкоди життю та здоров’ю населення і навколишньому середовищу;

розміщення інформації про заходи безпеки та поведінку населення на випадок виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру на офіційних веб-сайтах, інформаційних стендах та в засобах масової інформації;

організації заходів із захисту своїх працівників від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

утворення об’єктових формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту, створення необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази, забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням;

здійснення навчання працівників правилам техногенної безпеки;

підтримання готовності створених диспетчерських служб;

розроблення аварійних планів об’єктів, де здійснюється практична діяльність, пов’язана з радіаційними або радіаційно-ядерними технологіями;

розроблення планів локалізації та ліквідації аварій;

декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;

створення, експлуатації і технічного обслуговування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення;

створення та утримання в робочому стані засобів зв’язку, аварійно-рятувальної техніки та обладнання і використання їх за призначенням;

аварійно-рятувального обслуговування небезпечних об’єктів;

створення об’єктового матеріального резерву для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та проведення невідкладних відновлювальних робіт;

здійснення за власні кошти заходів, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

розроблення заходів щодо забезпечення техногенної безпеки з урахуванням досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання;

фінансування витрат у порядку та обсягах, необхідних для повного і якісного забезпечення вимог техногенної безпеки;

виконання інших завдань і заходів техногенної безпеки з урахуванням вимог чинного законодавства України.

4. На території небезпечних об’єктів, які розташовані в міській зоні, допускається утримувати небезпечні хімічні речовини (далі - НХР) в обсягах, передбачених проектними нормами зберігання (накопичення) та технологічними регламентами.

5. На майданчиках (у будівлях) небезпечних об’єктів, розташованих у заміській зоні, кількість НХР не може перевищувати 2 тис. тонн у разі зберігання на одному майданчику (у будівлі), якщо ці майданчики (будівлі) розташовані на відстані не менше ніж 500 м один від одного.

Загальна кількість НХР на всіх майданчиках (у будівлях) небезпечних об’єктів, розташованих на відстані менше ніж 500 метрів один від одного, не може перевищувати 2 тис. тонн.

6. Запаси НХР на базових складах у заміських зонах не повинні перевищувати норм, установлених для таких складів.

7. Керівники об’єктів, що за характером своєї діяльності не належать до небезпечних об’єктів, але за прогнозом можуть опинитись у зонах надзвичайних ситуацій, повинні:

ураховувати можливу небезпеку, що може виникнути на їх територіях у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на небезпечних об’єктах і територіях, та вживати заходів щодо забезпечення безпеки працівників об’єктів з урахуванням Кодексу та цих Правил;

взаємодіяти з керівництвом небезпечних об’єктів і відповідними органами влади для отримання інформації та оповіщення про небезпеку, що може впливати на діяльність об’єкта;

організовувати навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях техногенного характеру.

1. Забезпечення техногенної безпеки на небезпечних територіях та у зонах можливого ураження від небезпечних об’єктів здійснюється з метою організації заходів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру у разі:

неконтрольованого ввезення, зберігання і використання на території України техногенно небезпечних технологій, речовин, матеріалів;

небезпечних наслідків військової та іншої небезпечної діяльності;

аварій (аварійних ситуацій) на небезпечних об’єктах;

небезпеки від гідротехнічних споруд;

наявності об’єктів, на яких здійснюються виробництво, зберігання та утилізація вибухонебезпечних предметів;

терористичної діяльності;

порушення умов експлуатації на об’єктах життєзабезпечення населення;

руйнування будівель і споруд з порушенням умов експлуатації.

2. Забезпечення техногенної безпеки на небезпечних територіях та у зонах можливого ураження від небезпечних об’єктів органами влади здійснюється шляхом:

збирання та аналітичного опрацювання інформації про аварійні ситуації та аварії техногенного характеру і стан небезпечних об’єктів та небезпечних територій, прогнозування масштабів можливих надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

інформування суб’єктів господарювання, об’єкти яких за результатами прогнозування можуть опинитися в прогнозованих зонах надзвичайних ситуацій техногенного характеру на небезпечних об’єктах та небезпечних територіях, надання їм інформації про заходи, що здійснюються місцевими органами влади з метою зменшення впливу наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру під час аварій на відповідних небезпечних об’єктах, про характер і обсяги допомоги, яку може бути надано силами територіальної підсистеми та її ланками єдиної державної системи цивільного захисту (далі - Система);

включення до галузевих, регіональних та місцевих програм, що розробляються органами влади відповідно до повноважень, визначених статтями 18, 19 Кодексу , заходів із забезпечення техногенної безпеки;

забезпечення навчання з питань техногенної безпеки посадових осіб органів влади та суб’єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;

створення матеріального резерву для здійснення заходів, спрямованих на запобігання і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру та надання термінової допомоги постраждалому населенню;

вжиття заходів щодо реалізації вимог техногенної безпеки на об’єктах, які можуть створити реальну загрозу виникнення аварій.

1. Інформування передбачає доведення органами управління цивільного захисту через засоби масової інформації, телерадіомережі відомостей про надзвичайні ситуації техногенного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, про способи та методи захисту від них, у тому числі з урахуванням особливостей оповіщення осіб з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями.

2. Інформування здійснюється завчасно за результатами прогнозування, а також у разі загрози виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру та в умовах, коли надзвичайна ситуація вже виникла.

3. Для інформування населення про небезпеку, яка загрожує населенню від небезпечних об’єктів (небезпечних територій), керівники цих об’єктів (власники небезпечних територій) мають забезпечити встановлення по периметру небезпечних об’єктів (небезпечних територій) попереджувальних знаків, електронних інформаційних табло тощо, що оформлюються з урахуванням вимог ДСТУ ISO 3864-1:2005 "Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Частина 1. Принципи проектування знаків безпеки для робочих місць та місць громадського призначення".

4. Інформування про загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру за результатами оперативного та аварійного прогнозування здійснюється негайно з використанням сигнально-гучномовних пристроїв.

У разі потреби можуть використовуватися установки, транспортні засоби, обладнані гучномовними пристроями.

5. Інформування у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру здійснюється негайно з використанням даних аварійного прогнозування та за фактом оперативної інформації про можливі зони поширення наслідків аварії. Після уточнення інформації про розвиток аварії та наслідки надзвичайної ситуації техногенного характеру здійснюється додаткове інформування.