Відповідно до статей 10, 13 Закону України "Про Службу безпеки України", пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за № 218/2658 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 року № 362), з метою визначення особливостей направлення у відрядження військовослужбовців, державних службовців Служби безпеки України та працівників, які уклали трудовий договір зі Службою безпеки України, в межах України та відшкодування їм витрат на службові відрядження в межах України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про особливості направлення у службові відрядження військовослужбовців, державних службовців Служби безпеки України та працівників, які уклали трудовий договір зі Службою безпеки України, в межах України, що додається.

2. Начальникам Управління правового забезпечення та Фінансово-економічного управління Служби безпеки України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ця Інструкція визначає порядок направлення у службові відрядження військовослужбовців, державних службовців підрозділів Центрального управління, регіональних органів, підрозділів військової контррозвідки, навчальних, науково-дослідних та інших закладів, установ, організацій і підприємств Служби безпеки України (далі - СБ України), Штабу Антитерористичного центру при СБ України (далі - підрозділи, органи, заклади) та працівників, які уклали трудовий договір з СБ України (далі - співробітники).

2. У службові відрядження для виконання службового завдання (доручення) поза місцем проходження служби (роботи) державні службовці направляються керівником державної служби, а військовослужбовці та працівники, які уклали трудовий договір з СБ України,- такими посадовими особами:

у Центральному управлінні - Головою СБ України або його заступниками, а також начальниками (або особами, які їх заміщують) Апарату Голови СБ України та функціональних підрозділів;

у регіональних органах - начальниками або заступниками начальників цих органів;

в установах та закладах - керівниками або заступниками керівників цих установ та закладів.

3. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

добові витрати - окремий вид витрат, що не потребує спеціального документального підтвердження (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб співробітника, понесені у зв’язку з таким відрядженням);

електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду дає право пасажиру на одержання транспортних послуг;

звіт про відрядження - звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження, до якого додаються підтвердні документи про понесені витрати;

керівництво СБ України - Голова, перший заступник та заступники Голови СБ України;

наказ (розпорядження) про відрядження (продовження строку відрядження тощо) - акт організаційно-розпорядчого характеру, виданий на підставі мотивованого рапорту (службової записки) уповноваженою посадовою особою, щодо виконання службового завдання (доручення) поза межами постійної служби (роботи) із зазначенням пунктів призначення, мети поїздки та строку відрядження, проект якого готується співробітником заінтересованого підрозділу, на якого покладено виконання таких обов’язків;

підтвердні документи - розрахункові документи, подані у паперовій або електронній (роздрукованій) формі, відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат та особу відрядженого;

посвідчення про відрядження - документ встановленої форми, що виписується відповідальною особою підрозділу, органу, закладу, з якого направлено співробітника у відрядження, на підставі наказу (розпорядження) про відрядження із зазначенням пунктів призначення та строку відрядження;

службове відрядження (далі - відрядження) - поїздка співробітника за наказом (розпорядженням) керівництва СБ України, начальника (керівника) підрозділу, органу, закладу (далі - керівник), які визначені у пункті 2 цього розділу, на певний строк до іншого населеного пункту (в іншу місцевість) для виконання службового завдання (доручення) поза місцем його постійної служби (роботи).

4. Направленим у відрядження співробітникам виплачується сума добових витрат, витрат на наймання житлових приміщень, а також оплачується проїзд до місця відрядження та у зворотному напрямку.

5. Підрозділ, орган, заклад, що відряджає співробітника, забезпечує його коштами (авансом) для здійснення поточних витрат під час службового відрядження. Аванс співробітнику видається готівкою або перераховувається у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток на підставі оформлення відрядження наказом (розпорядженням) керівника та за наявності відповідних асигнувань.

6. Співробітник фінансового підрозділу під час оформлення авансу зобов’язаний ознайомити співробітника, який вибуває у відрядження, із переліком дозволених витрат та граничними розмірами їх вартості, порядком оформлення відповідних відміток в посвідченні про відрядження і надання документів, що засвідчують правомірність витрат, а також з вимогами нормативно-правових актів щодо звітування про використання коштів, виданих на відрядження.

7. Голова СБ України може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, передбачених на відрядження (витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортних витрат тощо). Такі обмеження встановлюються наказом.

8. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної служби (роботи) відрядженого співробітника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця проходження служби (роботи) відрядженого співробітника. При відправленні транспортного засобу днем вибуття у відрядження вважається поточна доба до 24.00 години включно, а з 00.00 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де проходить військову службу або працює відряджений співробітник, у строк відрядження зараховується час, потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого співробітника до місця постійної служби (роботи).

Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної служби (роботи) відрядженого співробітника) має збігатися з датою вибуття співробітника у відрядження згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної служби (роботи) відрядженого співробітника) має збігатися з датою прибуття співробітника з відрядження згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження.

Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття співробітника з відрядження згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження, відповідно до законодавства з дозволу керівника, який видав наказ (розпорядження) про відрядження, береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування співробітника поза місцем його служби (роботи) не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого цим розділом.

За ці дні співробітнику не відшкодовуються добові витрати, витрати на наймання житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної служби (роботи)).

З дозволу керівника підрозділу, органу, закладу може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні з причин, що не залежать від співробітника, за наявності оригіналів підтвердних документів.

Рішення про продовження строку відрядження керівник підрозділу, органу, закладу приймає після прибуття відрядженого співробітника до місця постійної служби (роботи) на підставі його рапорту (заяви). Таке рішення оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) керівника, який його видав.

За час затримки в місці відрядження без поважних причин добові витрати, витрати на наймання житлового приміщення та інші витрати співробітнику не відшкодовуються.

9. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 30 календарних днів.

10. Строк відрядження державних службовців протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством.

11. Службові відрядження, пов’язані з оперативно-розшуковою, контррозвідувальною діяльністю або досудовим розслідуванням, призначаються на строк не більше 60 днів. Цей строк може бути продовжений керівництвом СБ України до завершення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів або слідчих (розшукових) чи негласних слідчих (розшукових) дій.

12. Службові відрядження співробітників, які залучені до складу тимчасових оперативних груп з протидії розвідувально-підривній діяльності спецслужб іноземних держав проти України, можуть призначатися за відповідними наказами (розпорядженнями) керівництва СБ України строком до 90 днів включно.

13. Строк службового відрядження співробітників, які в особливий період направляються в межах України в райони воєнних (бойових) дій для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також здійснення заходів із забезпечення правопорядку на деокупованих територіях та на державному кордоні, не повинен перевищувати період здійснення таких заходів.

Строк відрядження співробітників, направлених для лікування та реабілітації у зв’язку з отриманим під час відрядження пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), у тому числі під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або забезпеченні її проведення (здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, виявленням і припиненням терористичної діяльності), здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, та осіб, які супроводжують таких співробітників, не повинен перевищувати строк лікування та реабілітації.

14. Строк відрядження співробітників, які направляються для виконання у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати строку будівництва об’єктів.

15. Строк відрядження військовослужбовців, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування витрат стороною, що приймає, - 18 місяців.

1. При направленні у відрядження співробітника видається наказ (розпорядження) про відрядження із зазначенням пунктів призначення, мети поїздки та строку відрядження.

У разі термінового направлення співробітника СБ України у відрядження, пов’язане з оперативно-розшуковою, контррозвідувальною діяльністю або досудовим розслідуванням (у тому числі у вихідні, або святкові дні, або неробочі дні), або у випадках, коли розкриття інформації про виконання співробітником СБ України завдань у відрядженні може створити загрозу для проведення чи зрив завдання або небезпеку для його життя та здоров’я, наказ про вибуття чи залучення співробітника СБ України може видаватися після його повернення з відрядження, з урахуванням строків подання авансової звітності, визначених у пункті 5 розділу V цієї Інструкції. У такому випадку посвідчення про відрядження видається на підставі рапорту та підписується уповноваженою особою, що надала дозвіл на службове відрядження.

2. На підставі наказу (розпорядження) про відрядження підрозділ, орган, заклад, що направляє співробітника у відрядження, виписує посвідчення про відрядження (додаток 1), що підписується посадовою особою відповідно до переліку, наведеного у пункті 2 розділу І цієї Інструкції, яка має право на видання наказу (розпорядження) про відрядження.

У посвідченнях про відрядження відповідно до наказу (розпорядження) про відрядження зазначається строк відрядження з урахуванням часу перебування в дорозі до місця відрядження і назад до місця проходження служби (роботи).

Посвідчення про відрядження завіряється печатками Центрального управління СБ України, підрозділів Центрального управління СБ України (у разі їх наявності), органу, закладу, установи, а відмітки про дати вибуття співробітника у відрядження, прибуття до пункту призначення, вибуття з нього та прибуття до місця проходження служби (роботи), а також про користування безкоштовним житлом завіряються печатками підрозділу, органу, закладу, установи, у тому числі печатками "режимно-секретний орган", "режимно-секретний відділ", "режимно-секретний сектор" відповідного підрозділу, органу, закладу, установи, або гербовими печатками військових частин Міністерства оборони України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів, гербовими печатками органів місцевого самоврядування.