Відповідно до статті 7 Повітряного кодексу України та з метою врегулювання питань планування, виконання перевезень державними повітряними суднами України та реалізації повноважень Міністерства оборони України як уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі державної авіації

1. Затвердити Положення про перевезення державною авіацією України, що додається.

2. Наказ Міністра оборони України від 27 лютого 2004 року № 66 "Про затвердження Положення про повітряні перевезення авіацією Збройних Сил України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 червня 2004 року за № 733/9332, визнати таким, що втратив чинність.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Це Положення визначає порядок планування, виконання перевезень державними повітряними суднами України (далі - державні повітряні судна) та обов’язки посадових осіб, які беруть участь в організації, забезпеченні та виконанні перевезень.

1.2. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

диспетчер аеродрому - авіаційний спеціаліст на аеродромі державної авіації, який відповідає за правильність оформлення та проходження заявок на польоти, перельоти та контролює їх затвердження з подальшим виконанням у межах своєї компетенції;

організація державної авіації - військова частина або організація будь-якої організаційно-правової форми Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної прикордонної служби України, яка безпосередньо здійснює експлуатацію державних повітряних суден та відповідає за їх технічний стан;

попутний рейс - перевезення осіб та вантажів державними повітряними суднами в одному напрямку;

старший групи - посадова (визначена) особа, яка на час перевезення державним повітряним судном є відповідальною за групи осіб або вантаж;

цільовий рейс - перевезення осіб та вантажів державними повітряними суднами, об’єднаних однією метою.

Інші терміни, що використовуються в цьому Положенні, вживаються у значенні, наведеному в Повітряному кодексі України .

1.3. Перевезення державними повітряними суднами здійснюються для забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, дій за призначенням та життєдіяльності військ (сил) у разі доцільності виконання перевезень авіаційним транспортом.

1.4. Перевезення осіб та вантажів можуть здійснюватися цільовими та попутними рейсами.

1.5. До осіб, які перевозяться державними повітряними суднами (за належністю), відносяться військовослужбовці, особи рядового та начальницького складу, інші посадові особи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Державної прикордонної служби України (далі - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади).

1.6. Особи допускаються до перевезення на державному повітряному судні командиром екіпажу в разі пред’явлення старшим групи, яка перевозиться, списку осіб, підписаного відповідним командиром (начальником).

1.7. Перевезення вантажів, не пов’язаних з діяльністю державної авіації, здійснюються відповідно до вимог законодавства.

1.8. Страхування повітряних суден, вантажів, членів екіпажу та осіб здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

2.1. Планування перевезень здійснюється з урахуванням раціонального використання повітряного судна з перевезення осіб і вантажів за напрямками та строками доставки.

2.2. Планування перевезень за рішенням керівників (виконуючих обов’язки керівників) міністерств, інших центральних органів виконавчої влади покладається на відповідні штаби (управління) та визначені підрозділи.

Безпосередня організація планування та забезпечення перевезень покладається на командирів (керівників) організацій державної авіації.

3.1. Планування міжнародних перевезень здійснюється за рішенням керівників (виконуючих обов’язки керівників) міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Підставою для прийняття такого рішення є письмовий запит керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

У запитах зазначаються дата, час, маршрут, мета польоту, аеродром вильоту (посадки), джерела фінансування витрат в іноземній валюті на: подачу флайт-планів, надання митних послуг, проліт повітряного простору іноземних держав, зліт та посадку, технічне обслуговування, заправку державних повітряних суден пальним, стоянку в закордонних аеропортах, виплату добових та оплату проживання і харчування екіпажу, а також валюта платежу та спосіб оплати (готівкою або за допомогою платіжних карт).

3.2. Відпрацювання запитів для отримання дозволів на перетин державного кордону, проліт повітряного простору та посадку на території іноземних держав (далі - запити) покладається на визначені структурні підрозділи в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади.

3.3. Для відпрацювання запитів екіпаж, який буде виконувати політ, проводить інженерно-штурманські розрахунки польоту. За три доби до Строків подання запитів, визначених законодавством іноземних держав (додаток 1) до визначених структурних підрозділів, надаються Дані для отримання дозволів на проліт повітряного простору та посадку на території іноземних держав (додаток 2), копія сертифіката льотної придатності державного повітряного судна та інформація про вантаж: назва, характер, кількість, вид пакування та вага вантажу, маса (нетто) в одній упаковці, кількість одиниць вантажу в упаковці, реквізити контрактів на його поставку, сертифікат відповідності, сертифікат кінцевого споживача.

Під час перевезення небезпечного вантажу додатково додаються: Декларація відправника на небезпечний вантаж (додаток 3) та спеціальне експлуатаційне положення.

3.4. Відпрацьовані запити на отримання дозволів направляються до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України.

3.5. До виконання міжнародних перевезень допускаються державні повітряні судна, які мають відповідне обладнання для польотів міжнародними повітряними лініями.

3.6. Члени екіпажу, які залучаються до міжнародних перевезень, повинні пройти спеціальну підготовку (з отриманням відповідного сертифіката) та знати:

вимоги відповідно до стандартів та рекомендованої практики ІКАО, а також правила польотів у повітряному просторі іноземних держав;

порядок оформлення суднових, вантажних та польотних документів;

процедури і правила митного та прикордонного контролю;

правила заповнення і надання флайт-плану та отримання передпольотної аеронавігаційної інформації;

порядок метеорологічного забезпечення міжнародних польотів та міжнародні авіаційні метеорологічні коди;

правила та порядок використання засобів радіотехнічного забезпечення польотів в іноземних державах;

схеми побудови маневрів під час заходу на посадку і після зльоту, а також порядок організації технічного обслуговування повітряних суден в іноземних аеропортах.

3.7. На борту кожного державного повітряного судна, що виконує міжнародні польоти, повинні бути такі документи:

реєстраційне посвідчення державного повітряного судна;

сертифікат льотної придатності державного повітряного судна;

свідоцтво про страхування:

повітряного судна, членів екіпажу;

відповідальності щодо відшкодування збитків, у тому числі перед третіми особами;

бортовий журнал повітряного судна;

керівництво з льотної експлуатації повітряного судна;

сертифікати підготовки льотного складу для виконання польотів на міжнародних повітряних лініях на кожного члена екіпажу;

транспортна накладна (авіаційна вантажна накладна) на державне повітряне судно, пальне та вантаж;

список осіб та членів екіпажу;

інші документи, передбачені авіаційними правилами України та ІКАО.

3.8. Подання документів для оформлення службового паспорта України та віз для в’їзду (виїзду) до (з) держави призначення, визначення переліку речей, дозволених для перевезення через державний кордон України, отримання дозволу Державної служби експортного контролю України на право здійснення міжнародної передачі товарів військового призначення, оформлення транспортних накладних (авіаційних вантажних накладних) на державні повітряні судна, заправлене пальне та вантаж, а також проходження митного та прикордонного контролю здійснюються в порядку, визначеному законодавством.

4.1. Для виконання завдань, пов’язаних із перевезеннями осіб і вантажів, виділяються справні повітряні судна, які перевірені на відповідність вимогам безпеки польотів та мають сертифікат льотної придатності державного повітряного судна.

До перевезення осіб (особового складу) допускаються командири екіпажів та штурмани, які мають класну кваліфікацію військового льотчика (льотчика-інструктора, снайпера), військового штурмана (штурмана-інструктора, снайпера) або пілота (штурмана) не нижче другого класу та не мають перерв у польотах, більше допустимих для виконання поставленого завдання.

До перевезень керівного складу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади допускаються командири екіпажів та штурмани, які мають класну кваліфікацію військового льотчика (льотчика-інструктора, снайпера), військового штурмана (штурмана-інструктора, снайпера) або пілота (штурмана) першого або другого класу, підготовлені до рівня першого класу та не мають перерв у польотах, більше допустимих для виконання поставленого завдання.

4.2. Командири (керівники) організацій державної авіації після отримання письмових (усних, із подальшим письмовим підтвердженням) команд на виконання перевезень організовують підготовку, контроль готовності екіпажів та авіаційної техніки відповідно до вимог законодавства.

4.3. Командири (керівники) організацій державної авіації під час організації перевезень особливу увагу звертають на:

підбір визначених екіпажів та закріплених за ними державних повітряних суден, рівень підготовки екіпажів і натренованість, злітаність та взаємодію під час виконання завдань, практичну підготовку кожного члена екіпажу;

уміння командира організовувати підготовку екіпажу та повітряного судна до вильоту самостійно в умовах відриву від своєї військової частини;

повноту та якість підготовки до виконання завдання;

всебічну та якісну організацію забезпечення перевезень;

оцінку фактичної метеорологічної обстановки та можливі зміни її по маршруту польоту;

інструктаж та організацію контролю за випуском екіпажів спеціально призначеними позаштатними групами контролю на чолі з одним із їх заступників.

4.4. Командири (керівники) організацій державної авіації постановку завдання екіпажам на виконання перевезень проводять особисто у присутності начальників служб, доводять до льотного складу характер завдання та послідовність його виконання, особливості маршрутів польоту та аеродромів посадки, заходи безпеки, порядок дій в особливих випадках під час виконання завдання.

Під час підготовки екіпажів головна увага приділяється вивченню: району виконання перевезень, рельєфу місцевості, природних та штучних перешкод, організації та порядку руху по повітряних трасах, порядку заходу на аеродроми посадки (запасні аеродроми) і виходу з них, безпечних висот (ешелонів) на етапах маршруту, особливо в умовах високогір’я, заходів безпеки. Ці питання ретельно перевіряються під час контролю готовності екіпажів.

Результати контролю підготовки екіпажу записуються в Журнал контролю готовності екіпажів (додаток 4), який ведеться у штабі авіаційної військової частини.

4.5. Допуск льотних екіпажів та державних повітряних суден до перевезень керівного складу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади здійснюється щороку наказами відповідних керівників, а перевезень осіб та вантажів - наказами командирів авіаційних військових частин.

4.6. Норми нальоту, тривалість стартового часу, відпочинку визначаються відповідно до вимог чинного законодавства.

5.1. Своєчасна доставка на аеродром осіб, підготовка супровідних документів, упакування, маркування вантажів покладаються на старшого групи.

5.2. Старший групи повинен мати Список осіб, які перевозяться державним повітряним судном (додаток 5), та Опис вантажу, який перевозиться державним повітряним судном (додаток 6), а під час виконання міжнародних повітряних перевезень - транспортну накладну (авіаційну вантажну накладну), при цьому один примірник вказаних документів віддається командиру екіпажу, другий - диспетчеру аеродрому, третій залишається у старшого групи (супроводжувача). Список осіб та опис вантажу, які перевозяться державним повітряним судном (транспортна накладна (авіаційна вантажна накладна)), зберігаються у штабах авіаційних військових частин разом зі звітною (польотною) документацією.

5.3. Особи повинні прибувати до місця оформлення документів на здійснення перевезень не пізніше як:

за 1 годину до вильоту - під час виконання внутрішніх рейсів;

за 3 години до вильоту - під час виконання міжнародних рейсів.

5.4. Вантаж повинен бути доставлений на борт державного повітряного судна з урахуванням того, щоб усі завантажувальні і швартувальні роботи, оформлення документації були закінчені не пізніше як за 1 годину до вильоту.

5.5. Особа має право перевозити літаком не більше 30 кг, вертольотом - не більше 10 кг особистих речей (вантажу).

5.6. Особи, які перевозяться, розміщуються на борту за командою командира екіпажу залежно від завантаження та центрування повітряного судна. Їм категорично забороняється заходити до кабіни екіпажу, втручатись у дії екіпажу під час завантаження, розвантаження, прийняття рішення та виконання польоту. Особи незалежно від посади та військового звання зобов’язані виконувати Правила поведінки осіб на борту повітряного судна, зразок яких наведено у додатку 7 до цього Положення, які повинні знаходитись на всіх державних повітряних суднах, а також на командно-диспетчерських пунктах аеродромів на видних місцях.

5.7. Вантажі повинні доставлятися до державного повітряного судна тільки зваженими.

Зважування вантажу здійснюється в місці, де є необхідне устаткування, або за допомогою ваговимірювальної техніки, яка пройшла перевірку відповідно до встановлених вимог, у присутності командира або призначеного ним члена екіпажу.

Вага вантажу також може бути визначена в документі, що є стандартним технічним документом на вантаж (технічні умови, технічний паспорт тощо), який пред’являється під час приймання вантажу до перевезення.

Вага вантажів, розміщених у вантажній кабіні повітряного судна, розраховується з урахуванням ваги засобів забезпечення їх транспортування (візки, контейнери, піддони, ложементи, розподільні щити, підставки, спеціальна тара тощо).

5.8. Вантажі перевозяться, як правило, у супроводі осіб, відповідальних за вантаж.

5.9. Завантаження вантажів у повітряне судно та їх розвантаження здійснюються спеціально призначеними вантажно-розвантажувальними командами під керівництвом командира екіпажу повітряного судна.

5.10. Перевезення вантажів із матеріальними носіями секретної інформації виконуються спеціальними рейсами з дозволу відповідних керівників у супроводі виділеної для цих цілей варти зі зброєю для забезпечення збереження таких вантажів.

5.11. Повітряні перевезення вантажів (небезпечних вантажів) здійснюються з дотриманням вимог Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" , Правил повітряних перевезень вантажів , затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 186, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 червня 2006 року за № 705/12579, та Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом , затвердженої наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 2 листопада 2005 року № 822, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 листопада 2005 року за № 1403/11683; спеціальних умов, установлених "Техническими инструкциями по безопасной перевозке опасных грузов по воздуху" IKAO.

6.1. Організація матеріального та аеродромно-технічного забезпечення перевезень на основних та запасних аеродромах державної авіації проводиться відповідно до вимог законодавства та покладається на старших авіаційних начальників аеродромів.

6.2. Зв’язок, радіотехнічне, метеорологічне, орнітологічне, пошуково-рятувальне, медичне та інші види забезпечення здійснюються відповідно до вимог законодавства.

6.3. Організація забезпечення перевезень на аеродромах цивільної авіації покладається на підрозділ, який організовує відправлення або отримання вантажу.

7.1. Безпека перевезень обумовлюється в першу чергу недопущенням:

випадків порушення вимог законодавства щодо перевезення осіб та вантажів державними повітряними суднами;

випуску в політ непідготовлених льотних екіпажів та повітряних суден;

виконання польотного завдання в метеорологічних умовах, більш складних, ніж рівень підготовки командира повітряного судна;

порушення норм завантаження повітряного судна.

7.2. Кількість осіб на борту не повинна перевищувати кількість посадкових місць, вказаних у документації на повітряне судно.

7.3. Вантажі, що підлягають перевезенню, повинні задовольняти вимоги безпеки польоту та мати швартувальні вузли або інші пристосування для завантаження та закріплення їх в повітряному судні.

7.4. Упакування повинно захищати вантаж від будь-яких ушкоджень, що можуть бути завдані протягом звичайного процесу обробки і транспортування вантажу, та забезпечувати безпечне перевезення і зберігання вантажу.

7.5. Вміст вантажу і його упакування повинні бути такими, щоб не зашкодити іншому вантажу, багажу, повітряному судну, обладнанню або не спричинити травмування персоналу.

7.6. Рідини і гази мають бути упаковані так, щоб унеможливити їх витікання внаслідок змін температури або тиску, що виникають під час виконання польоту. Ємності з рідиною заповнюються не більше ніж на 90% їх повного об’єму.

Не допускається перевезення відкритих або негерметичних ємностей з рідиною.

7.7. Металева, скляна, керамічна, дерев’яна, пластмасова та інша тара, у яку упаковуються вантажі, повинна витримувати внутрішній надлишковий тиск під час польоту і коливань температури і цілком гарантувати, що не виникне витікання, розливання або розсипання вмісту.

7.8. Дрібні вантажі для зручності завантаження та швартування попередньо спаковуються.

7.9. На кожний вантаж вагою більше 150 кг яскравою фарбою наноситься положення центру ваги у вигляді хреста та вказується фактична вага (брутто).

7.10. Під час підготовки до перевезень бойової, спеціальної та іншої техніки особлива увага спрямовується на:

відповідність габаритів техніки розмірам вантажних люків та кабін повітряних суден;

відповідність заправки рідинних систем техніки нормам, передбаченим для перевезення в повітрі, відсутність підтікання пального, мастил, спеціальних рідин;

забезпечення надійності кріплення навісних агрегатів, а також вантажів, розміщених у кузові, та визначення фактичного центру ваги техніки, яка завантажується в повітряне судно;

перевірку роботи гальм, забезпечення нормального тиску в камерах шин.

Питоме навантаження на підлогу вантажної кабіни повітряного судна від коліс, гусениць та інших опор не повинно перевищувати допустиме навантаження для даного типу повітряного судна.

Якщо питоме навантаження на підлогу вантажної кабіни та вантажні трапи перевищує величину допустимого навантаження, то дозволяється застосовувати спеціальні вантажорозподілювачі.

7.11. Заходи безпеки під час підготовки льотного складу та авіаційної техніки до перевезень:

для виконання завдань допускаються екіпажі та авіаційна техніка, які відповідають вимогам пункту 4.1 розділу IV цього Положення;

на авіаційній техніці здійснюються роботи і цільові огляди за розпорядженнями та командами, попередня та передпольотна підготовка в повному обсязі, перевіряється робота силових установок, систем, обладнання та засобів об’єктивного контролю;

заправка повітряного судна здійснюється згідно з польотним завданням та відповідно до інженерно-штурманського розрахунку польоту;

командири екіпажів перед завантаженням (розвантаженням) особисто проводять інструктаж вантажно-розвантажувальних команд та контролюють їх роботу;

завантаження повітряного судна здійснюється з урахуванням його центрування та вантажопідйомності;

вантаж надійно фіксується у вантажному відсіку;

особи дотримуються правил поведінки під час посадки, висадки та в польоті;

посадка та висадка осіб здійснюються тільки при вимкнених двигунах та зупинених повітряних гвинтах (турбінах двигунів).

7.12. Заходи безпеки, що вживаються екіпажем під час виконання перевезень:

зліт та політ здійснювати з польотною масою, більшою максимально допустимої, заборонено;

розраховувати та знати безпечну висоту польоту по етапах маршруту, у районі зниження та заходу на посадку;

здійснювати контроль за витратою та залишком пального на контрольованому етапі маршруту;

на державних повітряних суднах, не обладнаних герметичними кабінами та кисневими системами, перевезення осіб здійснювати на висотах до 4000 м;

у разі виникнення особливих випадків у польоті діяти відповідно до вимог керівних документів;

не допускати зліт, політ та захід на посадку в метеоумовах, більш складних, ніж рівень підготовки екіпажу.

7.13. Під час виконання перевезень забороняється:

поєднання перевезень осіб із вивізними польотами;

спільне перевезення осіб та небезпечних вантажів;

перевищення допустимого завантаження повітряного судна для фактичних умов аеродрому вильоту;

перевезення осіб, які не включені до списку, та понад фактичну кількість посадкових місць;

випуск повітряних суден у політ без пред’явлення диспетчеру аеродрому списку осіб та опису вантажу, які перевозяться державним повітряним судном, а під час виконання міжнародних повітряних перевезень - транспортної накладної (авіаційної вантажної накладної);

переобладнання серійних повітряних суден та встановлення на них позаштатного обладнання без узгодження з розробником, виробником, визначеною Міністерством оборони України відповідальною організацією, що здійснює супроводження їх експлуатації, або без відповідного рішення Міністерства оборони України;

допуск до перевезення небезпечних вантажів персоналу, який не пройшов спеціальне навчання з питань перевезення небезпечних вантажів.

8.1. Старший авіаційний начальник аеродрому зобов’язаний:

утримувати в постійній готовності аеродром;

забезпечувати своєчасний прийом та випуск повітряних суден, їх аеродромно-технічне обслуговування, охорону, а також харчування та розміщення екіпажів;

здійснювати інструктаж вантажовідправника (вантажоодержувача) щодо правил руху на території аеродрому особового складу, автотранспорту, бойової та спеціальної техніки під час підготовки до завантаження (розвантаження);

здійснювати контроль за завантаженням (розвантаженням) повітряних суден згідно з льотним завданням та підготовкою екіпажів до польоту;

надавати можливість використання приміщень для підготовки екіпажів, наявних засобів зв’язку командирам екіпажів, які виконують перевезення, для доповіді командуванню про хід виконання завдання.

8.2. Командир екіпажу зобов’язаний:

контролювати готовність екіпажу та авіаційної техніки до польоту;

після прибуття на аеродром осіб та вантажу, які підлягають перевезенню, отримати від старшого групи список осіб та опис вантажу, які перевозяться державним повітряним судном, а під час виконання міжнародних повітряних перевезень - транспортну накладну (авіаційну вантажну накладну);

організувати огляд вантажу, звірити його з описом вантажу, який перевозиться державним повітряним судном, а під час виконання міжнародних повітряних перевезень - з транспортною накладною (авіаційною вантажною накладною) та визначити готовність до завантаження та перевезення;

під час приймання вантажу до перевезення уточнити вагу вантажу. Залежно від загальної ваги вантажу та дальності польоту визначити необхідну заправку пальним, послідовність, способи завантаження та місця розміщення вантажу. Загальна вага осіб, вантажу та пального повинна відповідати інженерно-штурманському розрахунку. Під час розрахунку завантаження вагу однієї особи вважати рівною 100 кг, військовослужбовця у спорядженні - 120 кг;

перед завантаженням та розвантаженням провести інструктаж особового складу вантажно-розвантажувальної команди з правил завантаження (розвантаження), а осіб, які підлягають перевезенню, - з правил посадки (висадки) у повітряне судно та поведінки під час польоту;

під час посадки осіб у повітряне судно командир екіпажу або призначений ним член екіпажу повинен перевірити відповідність осіб списку за документами, які засвідчують особу, наявність у осіб відмітки на посвідченнях про відрядження "Прямував повітряним судном безоплатно". У разі розбіжності командир екіпажу може допустити особу до посадки в державне повітряне судно тільки з дозволу старшого групи або службової особи, яка поставила завдання на перевезення, після обов’язкового внесення до списку осіб, що знаходиться у старшого групи, диспетчера та на борту повітряного судна;