Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 671 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів" та з метою забезпечення реалізації фізичними і юридичними особами права на визнання державою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація,

1. Затвердити Інструкцію про ведення Державного реєстру правочинів, що додається.

2. Установити, що витяги з Державного реєстру правочинів видаються з використанням спеціальних бланків документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України.

3. Установити, що витрати, пов'язані з організацією виготовлення та постачання бланків, здійснюються за рахунок державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

4. Департаменту у справах цивільного стану громадян та нотаріату (Павлова Л.М.), державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (Добжанський В.Б.):

подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (зі змінами);

довести наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, регіональних філій державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та забезпечити його належне застосування в роботі.

5. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції довести цей наказ до відома районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції та нотаріусів та забезпечити контроль за його належним застосуванням.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Ємельянову І.І.

1.1. Державна реєстрація правочинів здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 671 (далі - Тимчасовий порядок).

1.2. Державна реєстрація правочину проводиться реєстратором шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням. Про внесення запису до Державного реєстру правочинів реєстратор видає кожній особі, яка отримала примірник правочину, або уповноваженим нею особам витяг з Державного реєстру. У справі нотаріуса, який посвідчив правочин, залишається витяг про реєстрацію, який виготовляється реєстратором безкоштовно з використанням спеціального бланка документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України.

1.3. У цій Інструкції наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Державний реєстр правочинів (далі - Реєстр) - єдина комп'ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу;

запит - це документ установленої держателем Реєстру форми, який сторона правочину або уповноважена нею особа подає реєстратору і на підставі якого формується витяг з Реєстру;

реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - номер, наданий під час реєстрації об'єкта нерухомого майна у відповідному Державному реєстрі;

порядковий номер - це унікальний ідентифікатор запису про правочин (реєстраційний номер), наданий під час реєстрації в Реєстрі.

2.1. Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, надсилають примірник правочину та його копію реєстратору, який у день отримання документів уносить відповідний запис до Реєстру.

Про внесення запису до Реєстру реєстратор надсилає нотаріусу витяг про реєстрацію та примірник правочину. Копія правочину залишається у справах реєстратора.

3.1. У разі, якщо об'єкт нерухомого майна, щодо якого вчиняється правочин, має реєстраційний номер або адресу, ці дані вносяться до Реєстру у розділ "Нерухоме майно".

Якщо об'єкт нерухомого майна не має реєстраційного номера або адреси, відомості щодо такого об'єкта заносяться у розділ "Невизначене майно".

3.2. Розділ "Нерухоме майно" містить:

підрозділ "Споруди";

підрозділ "Земельні ділянки";

підрозділ "Інше майно";

блок "Адреса об'єкта".

Заповнення одного підрозділу унеможливлює заповнення іншого.

3.3. Підрозділ "Споруди" містить такі поля:

<Номер за РПВН>;

<Тип майна>;

<Доповнення до типу майна>.

3.3.1. Поле <Номер за РПВН> заповнюється за наявності інформації. Якщо такий номер існує і він відомий реєстратору, при його введенні автоматично відображаються відомості про даний об'єкт.

3.3.2. Поле <Тип майна> містить такі поля: <Будинок>, <Садовий будинок>, <Нежитлове приміщення>, <Домоволодіння>, <Кімната>, <Нежитлова будівля>, <Квартира>, <Гараж>, <Комплекс>, <Інший>. З даного переліку можна обрати лише один тип об'єкта.

3.3.3. У полі <Доповнення до типу майна> зазначаються відомості, що уточнюють тип об'єкта. Наприклад, якщо предметом правочину є магазин "Сільпо", розташований у багатоквартирному будинку, то в класифікаторі <Тип об'єкта> зазначається <Нежитлове приміщення>, а в полі <Додаткові відомості щодо типу об'єкта> зазначається - "Магазин "Сільпо".

3.4. Підрозділ "Земельні ділянки" містить такі поля:

<Реєстраційний номер земельної ділянки>;

<Кадастровий номер>;

<Тип земельної ділянки> (містить поля: <Земельна ділянка> та <Земельна ділянка сільськогосподарського призначення>);

<Доповнення до типу земельної ділянки>.

Підрозділ заповнюється виключно щодо земельних ділянок.

3.5. У розділі "Невизначене майно" зазначається інформація про об'єкт (у довільній формі). Наприклад, якщо предметом правочину є об'єкт незавершеного будівництва, у підрозділ "Невизначене майно" заноситься інформація про кількість кімнат, заплановану площу, поверх, номер (або назва) будівельного майданчика, назву будівельної організації, район забудови тощо.