1. Нормативи забезпеченості місцями в закладах ресторанного господарства застосовуються при формуванні загальнодоступної мережі ресторанного господарства та закритої мережі ресторанного господарства, що обслуговує споживачів, об'єднаних за професійними ознаками, з урахуванням потреб населення країни в їх послугах.

Нормативи забезпеченості місцями в закладах ресторанного господарства відображають кількість місць у закладах ресторанного господарства незалежно від форм власності у розрахунку на: 1000 осіб обслуговуваного населення в загальнодоступній мережі ресторанного господарства; 1000 осіб явочної чисельності працівників або тих, хто навчається, у мережі ресторанного господарства за місцем роботи або навчання; залежно від категорії готелю, місткості клубної частини, залізничних вокзалів, автовокзалів тощо.

2. Ці нормативи можуть бути використані при проектуванні закладів (підприємств) ресторанного господарства, при формуванні регіональних (або територіальних) програм розвитку, при проведенні моніторингу застосування державних соціальних стандартів щодо забезпеченості населення місцями в закладах ресторанного господарства, при формуванні та реалізації державної політики щодо розвитку внутрішньої торгівлі.

3. Універсальний характер використання нормативів забезпечується їх диференціацією за територіальним розміщенням закладів ресторанного господарства та їх функціональним призначенням, урахуванням у них особливостей організації харчування та коефіцієнтів середньодобового попиту на послуги ресторанного господарства різних контингентів населення, що були встановлені шляхом вибіркового опитування цих контингентів у різних регіонах України.

4. Порядок розрахунку нормативу забезпеченості місцями в закладах ресторанного господарства призначений, зокрема, для місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, закладів (підприємств) ресторанного господарства.

1. Плани розвитку і розміщення об'єктів роздрібної мережі, у тому числі закладів ресторанного господарства, є прерогативою місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і основною підставою для розширення торговельної мережі, відведення земельних ділянок під забудову нових закладів ресторанного господарства тощо.

При виконанні функцій регулювання розвитку мережі ресторанного господарства в населеному пункті місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування необхідно знати потребу в місцях закладів ресторанного господарства, що забезпечить ефективне виконання покладених на сферу ресторанного господарства регіону (або певної території) завдань.

2. У процесі визначення потреби в місцях закладів загальнодоступної мережі ресторанного господарства варто дотримуватися принципу економічної доцільності і проводити розрахунок з урахуванням частки тільки економічно активного населення.

3. Потреба в місцях закладів ресторанного господарства для конкретних населених пунктів визначається за формулою