Відповідно до Закону України "Про охорону праці"

1. Затвердити Правила безпеки праці під час обслуговування спецтранспорту та засобів механізації в аеропортах цивільної авіації (далі - Правила), що додаються.

2. Уважати "Требования безопасности труда в службах спецтранспорта авиапредприятий и автохозяйствах организаций гражданской авиации", затверджені Міністерством цивільної авіації СРСР 04.07.84, такими, що не застосовуються на території України.

3. Завідувачу сектору організації державного нагляду за промисловою безпекою та охороною праці у машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку Буряку П.І. в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. унести цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

5. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Долматова О.І.

1. Ці Правила поширюються на суб'єктів господарювання (далі - підприємства), які здійснюють діяльність з обслуговування авіаційної наземної техніки для виконання наземних транспортних послуг, необхідних для авіаційної діяльності та підтримки аеропорту в експлуатаційному стані.

2. Ці Правила встановлюють вимоги безпеки під час проведення робіт з експлуатації, технічного обслуговування та ремонту наземних транспортних засобів, призначених для обслуговування авіаційної техніки, повітряних перевезень та утримування аеродромів.

3. На підприємстві опрацьовуються інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 29.01.98 N 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

4. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці, а також організація проведення інструктажів з питань охорони праці здійснюються відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

5. Допуск осіб до 18 років, а також жінок до виконання робіт з обслуговування авіаційної наземної техніки встановлюється Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 46, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385, та Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 N 256, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260.

6. Працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, які визначені Переліком робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 N 263/121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.95 за N 18/554, під час прийняття на роботу і протягом трудової діяльності повинні проходити медичні огляди відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 N 246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.

Для визначення здатності водіїв до безпечного керування транспортними засобами здійснюються медичні огляди відповідно до вимог Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2000 N 124/345, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2000 за N 435/4656.

7. З метою організації безпеки праці та ефективного контролю за роботою складаються графіки роботи водіїв з урахуванням регламенту робочого часу та часу відпочинку відповідно до вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17.01.2002 N 18, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2002 за N 97/6385.

8. Працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, повинні забезпечуватися засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137.

9. З питань пожежної безпеки необхідно керуватися вимогами Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки в Україні.

У цих Правилах використані такі позначення та скорочення:

ТОіР - технічне обслуговування і ремонт

ПЗ - паливозаправник

АЦЗ - агрегат централізованої заправки

ОЗ - оливозаправник

ЗТР - заправник технічними рідинами

АКЗС - аеродромна кисневозарядна станція

УГЗС - уніфікована газозарядна станція

ПВЗ - повітрозаправник

УПГ - універсальний пересувний гідроагрегат

МП - моторний підігрівач

АКП - аеродромні кондиціонери повітря

ПС - повітряне судно

АПЦ - автопаливоцистерна

СПО - самохідна площадка обслуговування

АПА - аеродромний пересувний агрегат

УПЗ - установка повітряного запуску

АПК - автомобіль з підйомним кузовом

АТ - автотранспортер

АЛ - автоліфти

СНК - спеціальний навантажувач контейнерів

1. Будівлі, споруди, територія підприємства повинні відповідати вимогам СНиП II-89-80 "Генеральные планы промышленных предприятий", СНиП 2.05.08-85 "Аэродромы", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за N 379/1404 (далі - ДСП N 173-96).

2. Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення повинні бути обладнані відповідними знаками безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности" (далі - ГОСТ 12.4.026-76), ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір".

3. Адміністративні, санітарно-побутові приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания".

4. Підлога виробничих приміщень, адміністративних і побутових будівель повинна відповідати вимогам СНиП 2.03.13-88 "Полы".

5. Освітлення виробничих, побутових, допоміжних та інших приміщень повинно відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 "Природне і штучне освітлення", затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 N 168.

Вимірювання рівня освітлення здійснюється відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.2-6-97 (ГОСТ 24940-96) "Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості".

6. Рівні шуму на території підприємства, у приміщеннях повинні відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83).

7. Будівлі, виробничі та допоміжні приміщення повинні бути обладнані центральним опаленням (паровим, водяним, повітряним) і вентиляцією, які забезпечують температуру (променеву енергію), відносну вологість і рухомість повітряного середовища відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование", ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования".

Застосування тієї чи іншої системи вентиляції повинно бути обґрунтовано розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

8. Виробничі та побутові приміщення повинні бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85 "Внутренний водопровод и канализация зданий".

Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", СНиП 2.04.03-85 "Канализация. Наружные сети и сооружения".

Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006-75 "ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности".

9. Питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (далі - ДСанПіН 383).

1. Територія підприємства повинна відповідати вимогам СНиП III-10-75 "Благоустройство территорий".

2. Територія, майданчики для зберігання спецмашин та під'їзні шляхи слід постійно утримувати в чистоті та систематично очищати від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, котрі необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця.

3. Проїзди та проходи до будівель, споруд, підступи до пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння повинні завжди бути вільними і утримуватися у справному стані, взимку очищатися від снігу, при ожеледиці - посипатися піском.

4. Ворота в'їзду на територію підприємства, які відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування (пристрої), які дозволяють відчиняти їх вручну.

5. На території повинні бути передбачені проїзди для руху спецмашин і пішохідні доріжки.

Уздовж проїздів повинні встановлюватися дорожні знаки відповідно до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

6. Пішохідні доріжки повинні мати тверде покриття (асфальт, бетон, клінкер, щебінь тощо), ширину не менше ніж 1 м і якнайменшу кількість перетинань із під'їзними шляхами.

7. Сигнальні та попереджувальні знаки (написи), розташовані на території, повинні завжди перебувати в стані, що забезпечує чітке сприйняття цих знаків і кольорів на них.

Знаки, використовувані в темний час доби або в умовах недостатньої видимості, повинні бути освітлені. Усі пристрої, що забезпечують видимість знаків, табличок і блоків у темний час доби, не повинні змінювати їхній колір, а також погіршувати їхню видимість у світлий час доби.

8. Територія повинна мати водовідводи і водостоки. Люки водостоків та інших підземних споруд повинні утримуватися в закритому положенні.

9. Земляні роботи на території підприємства здійснюються відповідно до вимог СНиП III-4-80* изд. 1989 г. "Техника безопасности в строительстве".

10. Під час проведення земляних робіт на території підприємства траншеї та ями повинні бути огороджені.

11. У разі перехрещення під'їзних шляхів канавами, траншеями повинні улаштовуватись настили і мости, ширина яких повинна бути не менше ніж допустима ширина проїздів.

У місцях переходу через траншеї улаштовуються перехідні містки шириною не менше ніж 1 м з перилами висотою не менше ніж 0,9 м.

12. Майданчики для тимчасової стоянки спецмашин повинні розташовуватись осторонь від під'їзних шляхів з урахуванням забезпечення безперешкодного пересування транспорту по території.

13. Відкриті майданчики для зберігання спецмашин, а також оперативні стоянки на пероні повинні мати тверде (асфальтобетонне або цементобетонне) і рівне покриття з ухилом для стоку води.

14. Для зберігання електронавантажувачів повинно бути передбачене спеціальне приміщення. Як виняток, допускається зберігання їх у виробничих і допоміжних приміщеннях на спеціально відведених місцях за умови, що електронавантажувачі не будуть захаращувати проїзди.

15. На території повинен бути відведений спеціальний майданчик для санітарної обробки спецмашин, що перевозять фекальні рідини, отруйні та інфіковані речовини. Розташування та обладнання ділянки для санітарної обробки зазначених спецмашин повинно бути узгоджено з органами державного санітарного нагляду.

1. Виробничі будівлі та приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85* изд. 1991 г. "Производственные здания".

2. Споруди повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.03-85 "Сооружения промышленных предприятий".

3. Виробничі будівлі та споруди підлягають технічним оглядам з метою визначення їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.98 за N 424/2864 (далі - НПАОП 45.2-4.01-98).

4. Для всіх будівель та виробничих приміщень повинна бути визначена категорія з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Виробничі будівлі та споруди повинні бути обладнані технічними засобами протипожежного захисту (установками пожежної сигналізації, пожежогасіння, системами оповіщення про пожежу тощо) і первинними засобами пожежогасіння відповідно до чинних нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.

6. Усі будівлі, приміщення і споруди повинні своєчасно очищуватися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті.

7. У будівлях, приміщеннях, спорудах не дозволяється:

прибирати приміщення і прати одяг із застосуванням бензину, гасу та інших легкозаймистих і горючих рідин, а також відігрівати замерзлі труби паяльними лампами та іншими засобами із застосуванням відкритого вогню;

розкидати та залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали, які необхідно прибирати в металеві ящики, щільно закривати кришками і після закінчення роботи видаляти з приміщення у спеціально відведені за межами будівель місця, забезпечені негорючими збірниками з кришками, які щільно закриваються.

8. Приміщення для зберігання спецмашин повинні мати безпосередній виїзд через ворота, що відчиняються назовні. Висота приміщень для стоянки (до виступаючих елементів покриттів, перекриттів або до нижньої точки устаткування) визначається висотою спецмашини, що зберігається в приміщенні, плюс 0,2 м, але повинна бути не менше ніж 2,2 м.

У приміщенні для зберігання спецмашин повинна передбачатись припливно-витяжна вентиляція для видалення шкідливих газовиділень.

1. Приміщення для технічного обслуговування та ремонту спецмашин (за винятком приміщень для миття та прибирання) слід відділяти протипожежними перегородками від приміщень для зберігання спецмашин.

2. Приміщення для ТОіР спецмашин повинні забезпечувати безпечне виконання всіх операцій технологічного процесу за повного додержання санітарно-гігієнічних умов праці.

3. Підлога у приміщеннях повинна бути рівною і міцною, мати покриття з гладкою, але не слизькою поверхнею, зручною для очищення.

У місцях використання кислот, лугів, нафтопродуктів підлога повинна бути стійкою до впливу цих речовин і не поглинати їх.

У приміщеннях, де застосовуються вода та інші рідини, підлога повинна бути вологонепроникною і мати ухили для стоку до трапів або збірників.

4. У приміщеннях для ТОіР кисневозарядних і кисневодобувних станцій, паливозаправників, автоцистерн, оливозаправників, а також у приміщеннях для регенерації оливи, заряджання акумуляторних батарей, фарбувальних, зварювальних та інших робіт, пов'язаних з виділенням вибухонебезпечних речовин, освітлювальна апаратура повинна бути виготовлена у вибухобезпечному виконанні.

5. Для здійснення акумуляторних робіт необхідно передбачати два приміщення, ізольовані від інших постів та обладнані стелажами або верстатами з місцевою витяжною вентиляцією: одне - для ремонту, інше - для зарядки акумуляторних батарей.

6. Приміщення акумуляторно-зарядної станції (дільниці) повинні бути обладнані примусовою припливно-витяжною вентиляцією окремо для приміщень, в яких проводяться роботи з кислотами і лугами.

7. Системи витяжної вентиляції приміщень для розміщення фарбувального та акумуляторного відділень (ділянок) і приміщення для регенерації оливи об'єднувати між собою, а також із системами витяжної вентиляції інших приміщень не дозволяється.

8. Вентиляція приміщень для проведення зварювальних робіт повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.003-86 "ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности".

9. Приміщення для установки ацетиленового генератора повинно бути ізольованим, одноповерховим, без горищних і підвальних приміщень, мати конструкції перекриттів, що легко скидаються, і безпосередній вихід через двері, що відчиняються назовні.

10. Приміщення з ацетиленовими генераторами повинні мати зовнішнє електричне освітлення через закриті наглухо фрамуги вікон, спеціально улаштовані в стінах ніші або через ліхтарі спеціального типу, а також механічну припливну вентиляцію у вибухобезпечному виконанні та природну витяжну вентиляцію.

11. У приміщеннях для ТОіР спецмашин, де передбачаються регулювання на працюючому двигуні, повинні бути обладнані пристрої для відсосів відпрацьованих газів.

12. Подача припливного повітря у приміщення для постів ТОіР спецмашин повинна бути розосередженою безпосередньо в робочу зону, а також в оглядові канави, приямки, тунелі.

13. Розміщення вентиляторів (окрім віконних) безпосередньо в приміщеннях не дозволяється.

14. Пости мийки, розташовані в приміщеннях для технічного обслуговування спецмашин, повинні відокремлюватися від інших постів стінами або перегородками з пароізоляцією і водостійким покриттям.

У разі відкритого (шлангового) ручного миття пост повинен розташовуватися в зоні, з якої струмені не можуть досягти відкритих струмонесучих провідників і обладнання, що перебувають під напругою.

Джерела освітлення, проводка і силові двигуни постів повинні бути в герметичному виконанні.

15. Оглядові канави і естакади, контрольно-технічні та паливозаправні пункти, пости випуску і зливу газу повинні мати направляючі запобіжні борти (реборди) для запобігання з'їзду спецмашин у канаву або з естакади під час їх руху. Естакади повинні бути огороджені перилами висотою не менше ніж 0,9 м по всій довжині. Висота запобіжних бортів (металевих або залізобетонних) повинна бути не менше ніж 0,1 м від підлоги.

16. Підлога і стіни оглядових канав повинні мати тверде вогнестійке покриття або бути облицьовані плиткою світлих тонів. На підлозі оглядової канави повинні бути укладені міцні дерев'яні ґрати. Оглядові канави, за умови відсутності на них спецмашин, повинні закриватися запобіжними щитами жорсткої конструкції.

17. Довжину, ширину і глибину оглядових канав необхідно визначати з урахуванням вимог технології виконуваних робіт, конструкції спецмашин і застосовуваного технологічного обладнання.

18. Кількість виходів з оглядових канав має бути не менше двох. За наявності одного виходу канаву, траншею або приямок додатково обладнують металевими скобами, закріпленими в її стінах, для запасного виходу.

Після закінчення роботи оглядові канави повинні очищатися від промасленого ганчір'я, розлитих легкозаймистих і горючих рідин.

19. У місцях переходу оглядові канави та траншеї повинні мати пересувні перехідні містки шириною не менше ніж 0,8 м. Кількість перехідних містків повинна відповідати кількості спецмашин, встановлених на канаві, мінус один.

20. Після закінчення роботи оглядові канави повинні очищатися від сміття, промасленого ганчір'я, розлитих легкозаймистих і горючих рідин.

1. Технічний стан, обладнання та укомплектованість спецмашин повинні забезпечувати безпечну роботу під час їх експлуатації.

2. Системи живлення, охолодження і змащення повинні бути герметичними і не мати течі палива, масла, антифризу і води.

Вентиляційний пристрій двигуна повинен працювати справно і не допускати прориву газів у підкапотний простір. Труба глушника повинна щільно з'єднуватися з випускним трубопроводом двигуна.

Храповик колінчатого вала повинен мати неспрацьовані прорізи, а пускова рукоятка - пряму, відповідної довжини і міцності шпильку. Ручка пускової рукоятки повинна бути гладкою.

3. Вітрове та бокове скло кабіни не повинні мати пошкоджень, що ускладнюють видимість. Бокове скло повинно плавно рухатися за допомогою ручних склопідйомних механізмів. Щітки повинні забезпечувати нормальне очищення лобового скла.

Концентрація шкідливих речовин у кабіні не повинна перевищувати граничнодопустимих концентрацій відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88.

Замки дверей кабіни повинні бути справними для запобігання їх довільному відкриванню.

Опалювальний пристрій повинен бути в робочому стані.

Підлога кабіни повинна бути справною і застелена гумовим килимком.

4. Шумові характеристики спецмашин повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99, ГОСТ 12.1.003-83, а параметри вібрації - вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования".

5. Стан рульового керування повинен забезпечувати легкість та надійність керування передніми колесами за будь-якої швидкості руху автомобіля.

6. Технічний стан переднього моста повинен забезпечувати надійність установки передніх коліс і кріплення деталей рульового приводу до деталей ходової частини.

Передній міст не повинен мати:

ушкоджень балки і деталей підвіски коліс;

люфту передніх коліс більше ніж допустимо за паспортом заводу-виготовлювача;

ушкоджень і заїдань у підшипниках передніх коліс.

7. Стан гальмівної системи повинен забезпечувати своєчасну зупинку спецмашини і одночасність початку гальмування коліс.

8. Пневмоприлади спецмашин повинні відповідати вимогам безпеки відповідно до ГОСТ 12.3.001-85 "ССБТ. Пневмоприводы. Общие требования безопасности к монтажу, испытаниям и эксплуатации", а гідравлічні приводи та інші гідравлічні пристрої спецмашин - вимогам ГОСТ 12.2.040-79 "ССБТ. Гидроприводы объемные и системы смазочные. Общие требования безопасности к конструкции".

9. Установлені шини повинні відповідати марці спецмашини за розміром і допустимим навантаженням, не мати механічних пошкоджень (наскрізних розривів, розшарувань) каркаса і бортів.

Ступінь спрацювання шин, а також внутрішній тиск не повинні перевищувати встановлених допустимих норм.

Колеса спецмашини повинні бути надійно закріплені на маточинах, а також мати справні і правильно встановлені з'ємні бортові кільця ободів.

Ресори, пружини, інші вузли і деталі підвіски повинні бути надійно закріплені і не мати механічних пошкоджень.

10. Електрообладнання повинно забезпечувати пуск двигунів стартером, безперебійне запалювання суміші в циліндрах, роботу приладів освітлення, сигналізації та електричних контрольних приладів, а також запобігати можливості іскроутворення у з'єднаннях. Електропроводка повинна мати надійну непошкоджену ізоляцію.

Акумуляторна батарея повинна встановлюватися у спеціальні гнізда і надійно закріплюватися. Підтікання електроліту із моноблока акумуляторної батареї не дозволяється.

11. Усі спецмашини повинні бути обладнані набором справних інструментів і пристосувань, в тому числі: домкратом необхідної вантажопідйомності, пусковою рукояткою, закритим переносним джерелом освітлення, ручним насосом для накачування шин і продувки системи живлення двигуна, гайковими і балонними ключами.

Для зберігання набору інструментів кожна машина забезпечується інструментальною шухлядою або сумкою.

12. Кожна машина повинна бути обладнана дзеркалами заднього виду, справним освітленням (дальнє, ближнє світло і підфарники), стоп-сигналом, покажчиком повороту і габаритними ліхтарями.

Усі світлосигнальні та освітлювальні прилади повинні бути чистими, справними, відрегульованими і не мати механічних пошкоджень.

Зовнішні дзеркала заднього виду повинні бути встановлені по обидва боки спецмашини. Кріплення дзеркал повинно бути надійним і забезпечувати регулювання і фіксацію їх положення (під час руху дзеркало не повинно вібрувати).

Приладове обладнання спецмашин повинно забезпечувати одержання достовірних відомостей про величину параметрів, що вимірюються.

Контрольно-вимірювальні прилади, встановлені на спецмашинах, повинні бути справними, стрілки приладів переміщатися плавно, без заїдань, корпуси приладів - опломбовані.

13. Підмітально-прибиральні машини повинні мати зволожувальні або пиловідсмоктувальні пристрої, а також пристрій, що забезпечує механізоване завантаження бункера зметом та його розвантаження.

14. Піскорозкидувачі повинні бути обладнані відбивачами над розкидувальним диском чи іншими пристосуваннями, що затримують камені та інші предмети під час посипання доріг піском.

15. Спецмашини з плугово-щітковим обладнанням, що працюють на злітно-посадковій смузі, обладнаній вогнями заглибленого типу, повинні мати плуги, обладнані гумовими секційними ножами.

16. Бортова платформа вантажного автомобіля (причепа) не повинна мати поламаних брусів і дощок; стан буксирувального пристрою повинен запобігати можливості відриву причепа від тягача.

Автопоїзд повинен мати запобіжні ланцюги або троси, що зв'язують причіп і автомобіль.

Напівпричепи повинні обладнуватися переднім опорним пристроєм; сідельним пристроєм із фіксуванням замків; стоянковим гальмом.

17. Автомобіль-самоскид (причіп-самоскид) повинен бути обладнаний:

пристроєм для запобігання довільному опусканню піднятого кузова;

пристосуваннями для щільного закривання бортів кузова для запобігання довільному їх відкриванню.

18. Паливні, масляні, гідравлічні, пневматичні, газові, повітряні та інші системи спецмашин повинні бути герметичними. Підтікання рідин і газів у місцях з'єднання трубопроводів, шлангів та агрегатів не допускається.

19. Вузли, агрегати, з'єднувальні елементи системи спецобладнання повинні бути надійно закріплені.

20. Контрольно-вимірювальні прилади і обладнання (редуктори, насоси і запобіжні пристрої) повинні бути справними і опломбованими, а їх робочі параметри - відповідати встановленим нормативам.

21. Керування спецобладнанням з електричним приводом повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.0-75 "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности".

22. Електричні системи спецобладнання повинні забезпечувати надійне функціонування приладового обладнання та елементів автоматики.

Електричні схеми повинні запобігати можливості довільного вмикання і вимикання.

Електропроводка повинна бути добре закріплена, мати справну ізоляцію, щільно затягнуті з'єднання і чисті контакти.

23. Для визначення включеного стану, наявності напруги, проби ізоляції, режиму роботи, заборони доступу усередину обладнання без прийняття відповідних заходів, підвищення температури понад допустимі значення тощо обладнання повинно мати сигналізацію, написи і таблички.

Сигналізація може бути світловою чи звуковою, при цьому повинні застосовуватися кольори відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.

Сигнальні лампи та інші світлосигнальні апарати повинні мати знаки або написи, що вказують на їх призначення.

24. Ізоляція частин електрообладнання, доступних для доторкання, повинна забезпечувати захист працівників від ураження електричним струмом.

1. Зберігання спецмашин здійснюється на спеціально огородженій території, де спецмашини утримуються в закритих приміщеннях, під навісами або на відкритих майданчиках.

2. Розміщення спецмашин під час зберігання в приміщеннях і на майданчиках (відкритих або під навісами) повинно здійснюватись відповідно до норм технологічного проектування підприємства.

3. Паливозаправники, паливоцистерни, бензоперекачувальні станції, оливозаправники повинні зберігатись окремо від інших спецмашин на відкритих майданчиках, під навісом або в ізольованих приміщеннях, що мають безпосередній виїзд назовні та обладнані припливно-витяжною вентиляцією.

4. Зберігати паливозаправники, заправлені паливом, на одній стоянці з порожніми паливозаправниками не дозволяється.

5. Кисневодобувні та кисневозарядні станції повинні зберігатись окремо від спецмашин іншого призначення.

6. Спецмашини для перевезення фекальних рідин, отруйних або інфікованих речовин, а також спецмашини, що працюють на газоподібному паливі, повинні зберігатись окремо за типами і окремо від інших спецмашин.

Спецмашини для перевезення фекальних рідин, отруйних або інфікованих речовин перед постановкою на стоянку необхідно ретельно очистити від забруднень.

7. Автомобілі пожежні, медичної та технічної допомоги, спецмашини іншого призначення, яким за необхідності треба негайно прибути на місце виклику, повинні перебувати в опалювальних приміщеннях із забезпеченням безперешкодного виїзду.

8. У приміщеннях і на відкритих майданчиках повинні зберігатися лише справні, придатні для експлуатації спецмашини. Несправні та спецмашини, що очікують ремонту, повинні зберігатися у спеціально відведених місцях, ізольованих від місць розташування справного парку спецмашин.

9. Місця зберігання спецмашин повинні бути забезпечені буксирними тросами і штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

10. На місцях стоянок спецмашин повинні бути встановлені покажчики проїздів і проходів. Зони, небезпечні для руху, повинні бути огороджені, а їх межі позначені попереджувальними знаками, видними як у денний, так і в нічний час.

11. У разі обладнання майданчиків пристроєм для обігріву спецмашин ці відстані повинні визначатися з урахуванням габаритних розмірів і розташування зазначених пристроїв.

12. Ширина проїзду між спецмашинами у приміщеннях для їх зберігання повинна бути достатньою для вільного в'їзду спецмашини на місце стоянки заднім ходом (за один маневр), а відстань від межі проїзду до спецмашини - не менше ніж 0,5 м.

13. Після установки спецмашини в приміщенні для стоянки двигун повинен бути вимкнений. Пуск двигуна для будь-якої мети, окрім виїзду (в'їзду) спецмашини з приміщення, а також опробування агрегатів спецобладнання не дозволяється.

14. У приміщеннях, під навісами і на відкритих майданчиках, де зберігаються спецмашини, не дозволяється:

установлювати спецмашини в кількості, що перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будівель (споруд);

захаращувати виїзні ворота і проїзди;

заїжджати на автомобілях, тягачах, тракторах, що не мають у вихлопних трубах спеціальних пристосувань для гасіння іскри;

користуватися переносними електричними лампами (фарами) без герметичних з'єднань і металевих сіток;

проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні та деревооздоблювальні роботи, а також промивати деталі з використанням легкозаймистих і горючих рідин;

тримати спецмашини з відкритими горловинами паливних баків, а також за наявності витікання пального і масла;

заправляти спецмашини пальним та зливати з них паливо;

підзаряджати акумулятори безпосередньо на спецмашинах;

підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо), користуватися відкритими джерелами вогню для освітлення;

виконувати будь-які роботи без засобів пожежогасіння;

залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;

подавати в разі несправної паливної системи бензин у карбюратор безпосередньо з резервуара через шланг або в інший спосіб;

залишати у спецмашинах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи.

15. Вибір місць (оперативних стоянок) спецмашин на льотному полі не повинен заважати зльоту, посадці та рулюванню повітряних суден.

У разі розміщення спецмашин на аеродромі відстань між рядами повинна бути не менше ніж 10 м, між спецмашинами в ряду - не менше ніж 1 м.

16. Розміщати стоянки спецмашин на площадках з ухилом, що допускає можливість довільного руху, не дозволяється.

1. Виробничі процеси, пов'язані з ТОіР спецмашин, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности".

2. Обладнання, прилади, інструменти і пристосування, що використовуються під час ТОіР, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности".

3. Технологічне обладнання, яке може бути джерелом небезпеки для працюючих, поверхні огороджень та інших захисних пристроїв повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.

4. Експлуатація електроустановок здійснюється відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.97 N 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.01.98 за N 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97), НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.019-79 "ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты".

5. Електроустаткування повинно мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление".

6. Перед ремонтом і технічним обслуговуванням спецмашини повинні бути ретельно вимиті, а після встановлення на пост - загальмовані ручним гальмом і упорами (башмаками).

7. Перед установленням на ТОіР спецмашина повинна бути попередньо звільнена від робочих рідин і газів з дотриманням заходів безпеки.

Не дозволяється приступати до розбирання агрегатів, що перебувають під тиском, вищим ніж атмосферний, під напругою (електричною, механічною) і мають низьку температуру робочих поверхонь (кріогенна та інша апаратура).

8. У виробничих приміщеннях, де зберігаються або використовуються горючі та легкозаймисті матеріали і рідини (бензин, гас, стиснений і зріджений горючий газ, фарби, розчинники, дерево, стружка, вата тощо), застосування відкритого вогню не дозволяється.

9. Відходи виробництва, відпрацьовані матеріали тощо повинні після кожної зміни прибиратися з робочого місця. Пролиті легкозаймисті та горючі матеріали слід негайно видаляти.

Прибирати робочі місця від пилу, стружки, дрібних металевих обрізків тощо слід лише щіткою; здувати їх стисненим повітрям не дозволяється.

10. Ремонтні роботи, що супроводжуються виділенням газу, пилу і тепла, а також шумом, повинні виконуватись в окремих приміщеннях, ізольованих одне від одного стінами або перегородками до стелі та обладнаних пристроями, які забезпечують уловлювання пари (газів), пилу та зниження шуму до допустимого рівня.

11. Миття спецмашин, агрегатів, вузлів та деталей; роботи з обслуговування та ремонту автомобілів, що працюють на газовому паливі; шиномонтажні, вулканізаційні, зварювальні, мідницькі, акумуляторні, ковальсько-ресорні, кузовні та оббивальні роботи, фарбувальні роботи та роботи з антикорозійною обробкою слід виконувати відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регламентують вимоги безпеки під час виконання даних видів робіт.

1. Організація робочих місць повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования".

2. Рівні шуму на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99 і ГОСТ 12.1.003-83, а рівні вібрації - вимогам ГОСТ 12.1.012-90.

3. Температура, відносна вологість, швидкість руху повітря та вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, СНиП 2.04.05-91, ДСН 3.3.6.042-99.

4. Для забезпечення здорових і безпечних умов праці робочі місця підлягають атестації за умовами праці відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (далі - НПАП 0.00-6.23-92).

5. Робочі місця повинні бути зручними і мати достатньо місця для допоміжного обладнання стендів, інструменту, заготівель та деталей.

6. Робоче місце повинно утримуватись в чистоті та порядку.

7. У приміщеннях із холодними підлогами, а також у вогких приміщеннях на робочих місцях під ногами працівників повинні бути встановлені дерев'яні ґратчасті настили.

8. Робочі місця, на яких за умовами технології проводяться роботи, небезпечні для оточуючих, повинні мати огородження.

9. Розташування робочих місць у приміщеннях для технічного обслуговування повинно запобігати можливості наїздів спецмашин на працівників. Робочі місця повинні бути огороджені металевими бильцями.

Розміщення верстатів, стендів тощо у проходах, що з'єднують оглядові канави, не дозволяється.

10. Робочі місця повинні бути захищені від охолодження працівників у холодну пору року і від потрапляння прямих сонячних променів - у теплу пору.

1. Під час технічного обслуговування та ремонту спецобладнання паливозаправника слід користуватися інструментом, виготовленим із матеріалів, що не утворюють іскру.

Не дозволяється:

розігрівати відкритим вогнем замерзлий відстійник цистерни ПЗ;

зберігати на ПЗ промаслене ганчір'я та інші обтиральні матеріали;

палити ближче ніж за 50 м від ПЗ, що обслуговується;

залишати ПЗ з відкритою кабіною керування без нагляду.

2. Під час ТОіР агрегату централізованої заправки необхідно дотримуватися таких вимог:

здійснювати розбирання гідроакумуляторів, пневмопружин, гідроамортизаторів лише за відсутності в них тиску стиснених газів чи палива. Перед розбиранням зазначених агрегатів тиск рідин і газів повинен бути стравлений;

заряджання гідроакумуляторів, гідроамортизаторів, пневматичних врівноважувальних пристроїв здійснюють особи, які мають допуск до роботи зі стисненими газами; замінювати під час заряджання азот іншими стисненими газами не дозволяється;

заряджаня газової порожнини гідроамортизаторів і гідроакумуляторів здійснюється лише за наявності газового редуктора із запобіжним клапаном і контрольним манометром на зарядному пристосуванні (тиск спрацювання запобіжного клапана повинен бути на 0,05 МПа (0,5 кгс/ кв.см) вищим, ніж тиск зарядки).

3. Під час наповнення котла оливозаправника за допомогою насоса необхідно:

опустити прийомний рукав у резервуар лише після перекриття усіх кранів, окрім тих, що забезпечують рух оливи через прийомний і заправний трубопроводи;

підтримувати частоту обертання насосів, установлену заводом-виготовлювачем;

стежити за рівнем оливи в котлі за допомогою рейкового покажчика рівня, не допускаючи переповнення котла.

Під час заповнення ОЗ через заливну горловину слід закрити усі крани на маслопроводах і перевірити чистоту сітчастого фільтра на заливній горловині.

Не дозволяється під час наповнення котла розбризкування оливи на облицювання ОЗ.

4. Нагрівання оливи в котлі ОЗ повинно здійснюватися лише на спеціально відведених майданчиках.

Під час нагрівання слід дотримуватися таких вимог:

установити ОЗ кабіною керування з навітряного боку;

перевірити кількість оливи в котлі, починати нагрівання оливи лише при її об'ємі у котлі понад 300 л;

за температурою оливи нижче ніж 5 град. С ввімкнути насос і утворити циркуляцію оливи до розпалювання форсунки упродовж 5-10 хвилин;

наповнення коритця форсунки бензином і розпалювання його за допомогою пускового магнето чи смолоскипа здійснювати лише в захисних окулярах (щитку), відкривши попередньо отвори у фронтальній плиті;

довжина ручки факела повинна бути не менше ніж 0,5 м;

відкривати вентиль подачі гасу і регулювати горіння форсунок до згасання полум'я в коритце, але не раніше ніж через 3-4 хвилини з моменту запалення бензину;

контроль за догоранням бензину здійснювати через оглядове вікно форсунки, не наближаючи до нього обличчя ближче ніж на 0,5 м;

нагрівати оливу лише до температури 95 град. С і обов'язково вирівняти температуру оливи в казані і змійовику; нагрівати оливу понад 100 град. С не дозволяється; під час випарювання води з масла допускається його нагрівання до температури 105-110 град. С за загальною тривалістю витримки не більше ніж 36 годин;

після закінчення нагрівання, а також у разі зниження тиску оливи в змійовику нижче допустимого і неспрацьовуванні вимикача форсунки вимкнути форсунку, перекривши подачу гасу, і випустити повітря з паливного бака системи підігріву, відкрутивши пробку заливної горловини;

циркуляцію оливи продовжувати упродовж 5-7 хвилин після вимкнення форсунки.

5. Під час технічного обслуговування заправників технічними рідинами не дозволяється:

виконувати будь-які роботи з електричними ланцюгами і електроелементами, що перебувають під напругою;

починати заправлення баків ЗТР або виконувати будь-які робочі операції в разі відсутності надійного заземлення ЗТР;

переповнювати баки для робочих рідин;

застосовувати запобіжники, що не відповідають номінальним значенням електричного струму.

6. Автомобільні кисневозарядні та уніфіковані газозарядні станції

Під час заряджання станції киснем (азотом) необхідно:

заряджання від транспортних балонів здійснювати спочатку методом перепуску, а потім шляхом дотиску газу компресором до потрібного тиску;

заряджання від киснедобувної та азотодобувної станції виконувати лише методом перепуску, без включення компресора. При цьому вентиль на рампі відкривати за умови тиску в рампі вищого, ніж у балонах станції;

у разі перерви в заряджанні та перед його закінченням необхідно стравлювати тиск із рампи;

дотримувати встановлені інструкцією з експлуатації норми відповідності граничного тиску в балонах температурі навколишнього середовища.

7. Під час технічного обслуговування АКЗС і УГЗС слід дотримуватися таких вимог:

приступати до роботи на станції та монтувати вузли, стичні з киснем, лише після знежирювання рук;

знежирювати деталі компресора і газової комунікації розчинниками, передбаченими інструкцією з експлуатації;

проводити знежирювання у приміщенні, обладнаному вентиляцією;

установлювати на місце знежирені у спирті манжети і неметалеві прокладки лише після попереднього просушування їх у струмені кисню;

для контролю за тиском у кисневих системах застосовувати манометри, що мають на шкалі напис: "Кисень".

Не дозволяється:

заносити оливу в компресорний відсік кузова;

від'єднувати трубопроводи або усувати негерметичність з'єднань трубопроводів бортових кисневих систем, що перебувають під тиском;

перевіряти герметичність роз'ємних з'єднань кисневої комунікації за допомогою відкритого вогню (сірники, тліючий гніт тощо); перевірка герметичності здійснюється лише за допомогою мильної води;

від'єднувати зарядний шланг АКЗС до попереднього стравлення з нього тиску через спеціальний вентиль скидання тиску;

заряджати від станції балони з-під інших газів і користуватися зарядними шлангами для інших цілей;

порушувати без необхідності упаковку знежирених на заводі деталей запасних інструментів і приладів.

8. Заряджання балонів повітрозаправника стисненим повітрям здійснюється лише на компресорній станції. Заряджання групи балонів повинно проводитися в порядку їх черговості - в міру заповнення.

Здійснювати заправлення балонів вище встановленого тиску не дозволяється.

9. Під час ТОіР ПВЗ не дозволяється:

ремонтувати або проводити профілактичні роботи на автомобілі ПВЗ під час його заряджання від компресорної станції;

користуватись несправним інструментом;

підтягувати різьбові з'єднання пневмосистеми під тиском;

замінювати балони ПВЗ без відома керівника компресорної станції.

10. Під час технічного обслуговування універсального пересувного гідроагрегату необхідно дотримуватися таких вимог:

запускати двигун УПГ та його підігрівач лише у приміщенні, обладнаному справною вентиляцією;

виконувати роботи з обслуговування та усунення несправності лише при непрацюючому двигуні, виключених насосах гідросистем;

відкривати пробку заливної горловини гідробака, попередньо стравивши тиск азоту у баку;

розбирати агрегати, зливати і замінювати робочу рідину в системах при температурі рідини понад 40 град. С;

під час заряджання балонів азотом тиск не повинен перевищувати встановлений для даної температури.

Не дозволяється:

здійснювати затягування гайок трубопроводів та трубопровідної арматури гідро- і пневмосистем, що перебувають під тиском;

очищати, фарбувати і ремонтувати балони, наповнені газом;

пошкоджувати ізоляцію провідників електросистем;

замінювати струмоведучі проводи проводами з меншим перерізом і меншим опором ізоляції, а також замінювати плавкі запобіжники запобіжниками, розрахованими на більше значення струму;

користуватися відкритим вогнем і палити ближче ніж 10-15 м від УПГ.

11. Експлуатація азотної системи УПГ здійснюється відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N 104 (далі - НПАОП 0.00-1.07-94).

12. Заправлення баків моторних підігрівачів повинно здійснюватися лише передбаченим видом палива при обов'язковому заземленні МП і до рівня не вище допустимого для запобігання витоку палива через дренажну систему через його теплового розширення.

13. Під час заправлення фреонових систем аеродромних кондиціонерів повітря слід дотримуватися таких вимог безпеки:

заправляти системи фреоном лише з боку лінії усмоктування;

під час заправлення використовувати лише спеціальні зарядні пристрої та пристосування, що входять до комплекту запасних інструментів і приладів кондиціонера;

не застосовувати заправні пристрої з порушеною герметичністю і не допускати витоку фреону під час заправлення;

перед заправленням переконатися у відповідності марки фреону, який заправляють;

не дозволяється змішування різних марок фреону, не передбачене інструкцією з експлуатації;

надійно закріплювати фреоновий балон;

не застосовувати підігрівання фреонових балонів будь-яким способом для прискорення процесу заправлення;

проводити заправлення лише на відкритому повітрі чи у добре провітрюваному приміщенні;

не перевищувати кількість фреону, що заправляється, установлену для даного типу АКП;

не залишати балон приєднаним до фреонової системи після закінчення заправлення.

14. Під час технічного обслуговування і ремонту АКП не дозволяється:

виконувати роботи з обслуговування за включеного трансмісійного вала;

проводити ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню для запобігання отруєнню працівників отруйними продуктами високотемпературного розкладу фреону;

палити в приміщенні, де проводяться роботи з обслуговування та ремонту кондиціонерів, та у самому кондиціонері;

визначати місця витікання фреону нестандартними течошукачами;

використовувати переносні лампи освітлення з напругою живлення понад 42 В;

здійснювати підтяжку роз'ємних з'єднань за наявності тиску фреону в системі;

заміняти фреонове масло в компресорі іншими сортами масел.

1. Допуск до експлуатації спецмашин та їх рух на аеродромі здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства.

2. До експлуатації допускаються лише технічно справні машини, укомплектовані засобами пожежогасіння і медичною аптечкою.

Спецмашини, що виїжджають на льотну смугу і рульову доріжку, повинні бути обладнані габаритними і проблисковими вогнями, засобами внутрішньоаеропортового зв'язку і буксирувальними пристроями.

Спецмашини для обслуговування ПС повинні бути обладнані засобами радіозв'язку і укомплектовані упорними колодками, а вантажо-розвантажувальні машини, трапи і вантажні автомобілі додатково повинні бути обладнані амортизаційними пристроями.

3. Під час перебування на пероні усі транспортні засоби і колісне устаткування повинні бути відповідним способом поставлені на гальма і, за необхідності, закріплені колодками для запобігання довільному руху під час впливу реактивного струменя вихлопних газів і потоку повітря від гвинта.

1. Перед експлуатацією пересувних засобів для заправлення ПС необхідно перевірити:

наявність пломб на горловинах ємностей, дихальних клапанах, фільтрах, лічильниках-літромірах і контрольно-вимірювальних приладах;

справність контрольно-вимірювальних приладів і агрегатів спеціального обладнання (візуально);

справність і надійність пристроїв, що забезпечують захист від прояву статичної електрики;