1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання свиней на репродуктивно-респіраторний синдром, ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед свиней у господарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, та оздоровлення їх від репродуктивно-респіраторного синдрому, використання продукції свинарства, одержаної в неблагополучних господарствах щодо репродуктивно-респіраторного синдрому свиней, та є обов'язковою для виконання господарствами незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких здійснюється у сфері свинарства.

1.2. Репродуктивно-респіраторний синдром свиней (далі - РРСС) (синоніми - "синє вухо", епізоотичний аборт свиней) - контагіозна хвороба, яка характеризується масовими абортами у свиноматок на останній стадії супоросності, передчасними або пізньостроковими опоросами, народженням нежиттєздатного приплоду, а також супроводжується ознаками ураження респіраторних органів поросят.

1.3. Збудником хвороби є РНК - геномний вірус, родини Arterivirus, сімейства Arteriviridae, діаметром 45-65 нм.

1.4. До репродуктивно-респіраторного синдрому свиней сприйнятливими є свині всіх вікових категорій та порід.

1.5. Джерелом збудника захворювання є хворі тварини та такі, що перехворіли і є носіями вірусу. Основними шляхами передачі збудника є: безпосередній контакт інтактних свиней з інфікованими, згодовування знезаражених продуктів та сировини, що отримані від хворих тварин, інфіковані предмети догляду за тваринами, корми, транспортні засоби, гризуни, які мешкають на фермі. Установлена можливість аерогенного шляху передачі збудника на значні відстані.

1.6. Інкубаційний період захворювання триває від 4-7 до 35 діб.

1.7. Захворювання протікає у гострій, хронічній, субклінічній та латентній формах.

При гострій формі у свиней реєструють пригнічення, відмову від корму, короткочасне підвищення температури тіла до 40,5-41 град. С, масові аборти у свиноматок на останньому етапі супоросності (90-110 днів), передчасні або пізні опороси, народження мертвих, іноді муміфікованих плодів, масове народження нежиттєздатних поросят.

Тривалість опоросу у хворих свиноматок значно подовжується, при цьому знижується інтенсивність супоросної діяльності. Ці ознаки притаманні 85-100% хворих свиноматок. У частини новонароджених поросят відмічають недорозвиненість нижньої щелепи, куполоподібність голови, інші вади розвитку організму. У межах одного гнізда від хворих свиноматок можуть бути як мертві і муміфіковані плоди, так і живі, нормально розвинуті поросята, з яких все-таки більшість гине протягом першого тижня життя. У поросят, що народилися від хворих свиноматок, відзначають кон'юнктивіти, набряки та запалення повік. Також у поросят, що перебувають у не благополучних щодо РРСС господарствах, відзначають тяжкий перебіг респіраторних хвороб різної етіології.

Хронічна форма захворювання супроводжується втратою апетиту, також кон'юнктивітами, запаленням повік, що часто призводить до кератитів та втрати зору. Також при хронічній формі у тварин відзначають ураження органів дихання поліетіологічним комплексом збудників.

У кнурів хвороба перебігає з ознаками пригнічення, імпотенції, значним погіршенням якості сперми. Зазвичай, хвороба перебігає у вигляді епізоотій у різні пори року, особливо у період опоросів. Не в усіх тварин захворювання на РРСС може клінічно проявитися, але часто відмічають масові прохолости свиноматок, що перехворіли раніше.

Відмінною особливістю РРСС є те, що частіше за все хвороба не перебігає у вигляді моноінфекції, а в асоціації з іншими інфекціями (хвороба Ауєскі, парвовірусна та ентеровірусна інфекції, грип свиней, лептоспіроз, мікоплазмоз, хвороба Глессера, актинобацилярна плевропневмонія тощо).

2.1. Діагноз на репродуктивно-респіраторний синдром свиней встановлюють на підставі епізоотичних, клінічних, патологоанатомічних, анамнестичних даних з обов'язковим лабораторним дослідженням сироваток крові.

Диференціальну діагностику проводять щодо лептоспірозу свиней, хвороби Ауєскі, грипу свиней, хламідіозу, парвовірусної інфекції та інших інфекційних та незаразних патологій, що перебігають з ознаками ураження органів репродукції та респіраторних органів.

2.2. Для лабораторних досліджень відбирають проби крові або внутрішніх органів (легені, середостінні лімфатичні вузли тощо), ексудат грудної порожнини від декількох абортованих плодів або вимушено забитих нежиттєздатних новонароджених поросят (віком 1-3 доби). Зразки біологічного матеріалу (вагою 10-15 г) уміщують у стерильні флакони, герметично закривають їх гумовими пробками, кладуть у поліетиленовий пакет, у термос з льодом та запечатують.

2.3. Для виявлення антитіл до РРСС у лабораторію ветеринарної медицини доставляють сироватки крові від декількох тварин (2-5 мл). Для проведення комплексного серологічного скринінгу епізоотичного стану щодо даного захворювання необхідно провести дослідження парних сироваток крові від якомога більше технологічних груп свиней (супоросні та холості свиноматки, хряки, поросята різного віку). У супровідній записці детально описують патологію, епізоотичні показники та інші допоміжні відомості. Проби біологічного матеріалу для лабораторних досліджень направляють у державні та уповноважені лабораторії ветеринарної медицини.

2.4. Наявність антитіл у невакцинованих тварин свідчить про циркуляцію збудника захворювання серед свинопоголів'я, а отримання позитивних результатів методом полімеразно-ланцюгової реакції (далі - ПЛР) підтверджує це.

3.1. Для профілактики захворювання свиней на РРСС керівники та спеціалісти господарств незалежно від форми власності зобов'язані чітко виконувати заходи, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для свинарських господарств, СНіП та іншими нормативними актами.

3.2. Слід організовувати захист господарства від занесення цієї інфекції і її розповсюдження як у господарстві, так і за його межами.

Для цього необхідно:

дотримуватися чинних ветеринарно-санітарних і технологічних правил утримання тварин;