1.1. Стандарт надання соціальних послуг хворим з потрійним діагнозом (ВІЛ-інфекція, туберкульоз, залежність від наркотичних речовин) (далі - Стандарт) - це комплекс соціальних норм і нормативів, на базі яких визначаються рівні основних соціальних гарантій щодо надання соціальних послуг хворим з потрійним діагнозом (ВІЛ-інфекція, туберкульоз, залежність від наркотичних речовин) (далі - хворі з потрійним діагнозом).

Соціальні норми і нормативи надання соціальних послуг хворим з потрійним діагнозом - сукупність показників обов'язкового забезпечення потреб хворих з потрійним діагнозом в соціальних послугах.

Стандарт застосовується з метою реалізації прав хворих з потрійним діагнозом на забезпечення потреб в отриманні соціальних послуг.

1.2. У Стандарті терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", "Про соціальні послуги", "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", "Про соціальні стандарти та соціальні гарантії", "Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки".

1.3. Цільові групи, на які поширюється дія цього Стандарту (далі - отримувачі послуг):

хворі з потрійним діагнозом;

найближче оточення хворих з потрійним діагнозом (члени родини: батьки, дружина, чоловік, діти, брати та сестри, співмешканці).

1.4. Дотримання норм цього Стандарту є обов'язковим для суб'єктів надання соціальних послуг.

1.5. Однією з основних вимог до потенційного суб'єкта надання послуг є спроможність налагодити співпрацю із лікувально-профілактичними закладами та іншими закладами/установами/організаціями з метою залучення необхідних фахівців відповідно до потреб отримувача послуг.

У процесі надання послуг, визначених у Стандарті, з метою забезпечення якості послуг не нижче рівня, визначеного Стандартом, організації, заклади/установи, що надають відповідні послуги, можуть надавати їх спільно на підставі угод про співробітництво.

2.1. Перелік видів послуг хворим з потрійним діагнозом визначається відповідно до статті 5 Закону України "Про соціальні послуги".

2.2. Соціально-медичні послуги передбачають формування та підтримку прихильності у хворих з потрійним діагнозом до: антиретровірусної терапії; вживання протитуберкульозних препаратів, проходження повного курсу лікування; своєчасного та регулярного відвідування закладів охорони здоров'я для здійснення диспансерного спостереження.

Соціально-медичні послуги надаються медичними працівниками та фахівцями із соціальної роботи/соціальними працівниками.

2.3. Психологічні послуги передбачають:

оцінку психологічного стану отримувача послуг та складання разом з ним індивідуальної програми психосоціальної реабілітації;

індивідуальні та групові психологічні консультації хворих з потрійним діагнозом;

проведення психологічного консультування найближчого оточення отримувачів послуг;

перенаправлення до інших державних закладів/установ та громадських організацій з метою отримання ширшого спектру послуг відповідно до потреб отримувача.

Психологічні послуги надаються психологами.

2.4. Соціально-економічні послуги передбачають:

виявлення матеріальних потреб отримувача послуг, складання та координацію виконання індивідуального плану, залучення фахівців до надання послуг для задоволення виявлених потреб;

пошук додаткових ресурсів для покращення якості життя отримувачів послуг;

допомогу в забезпеченні або отриманні матеріальних виплат отримувачам послуг, які мають на це право.

Соціально-економічні послуги надаються фахівцями із соціальної роботи/соціальними працівниками.

2.5. Інформаційні послуги передбачають:

надання необхідної інформації отримувачам послуг щодо ВІЛ, профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, та ускладнень внаслідок уживання наркотичних речовин;

надання інформації про державні заклади/установи та громадські організації, що надають необхідні отримувачу послуги;