Відповідно до абзацу третього частини першої статті 8 і частини другої статті 16 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок топографічної зйомки у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09 квітня 1998 року № 56 "Про затвердження Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98)", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 червня 1998 року за № 393/2833.

3. Управлінню регулювання земельних відносин та деокупованих територій в установленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра згідно з розподілом обов’язків.

1. Цей Порядок визначає механізм виконання топографічної зйомки у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (далі - топографічна зйомка) і встановлює вимоги до змісту, геодезичної основи, точності та якості продукції топографічної зйомки.

2. Цей Порядок поширюється на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб, які замовляють або виконують топографічну зйомку.

3. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

аерознімок - зображення об’єктів місцевості, отримане з повітряного судна за допомогою аерозйомочного обладнання;

аерозйомка - технологічний процес отримання зображення об’єктів місцевості з повітряного судна або безпілотного повітряного судна за допомогою аерозйомочного обладнання;

аеротріангуляція - метод фотограмметричного згущення геодезичної мережі шляхом побудови, орієнтування і вирівнювання моделі об’єкта за аерознімками, що перекриваються та стосуються одного або декількох маршрутів;

аналоговий топографічний план - топографічний план, на якому інформація про місцевість подається як графічне зображення в паперовій формі у прийнятих проекціях, системах координат і висот, умовних знаках, встановлених для відповідного масштабу, та визначається роздільно-візуальним сприйняттям;

глобальна навігаційна супутникова система (далі - ГНСС) - навігаційна супутникова система, призначена для визначення просторових координат об’єктів місцевості, складових вектору швидкості руху та поправки часу в будь-якій точці місцевості, акваторії, повітряного та навколоземного простору;

електронний топографічний план - цифровий топографічний план, що візуалізований або підготовлений до візуалізації в умовних знаках, встановлених для відповідного масштабу, створений з використанням електронних чи оптико-електронних пристроїв та відповідних програмних засобів;

зйомка методами спостережень глобальних навігаційних супутникових систем - процес виконання супутникових геодезичних спостережень на точках місцевості з подальшим обробленням результатів спостережень та обчисленням координат і висот точок відносно відомих геодезичних пунктів або постійно діючих станцій спостережень глобальних навігаційних супутникових систем;

лазерне сканування - технологічний процес збирання даних про об’єкти місцевості з використанням лазерного сканеру, у видимому та близькому інфрачервоному діапазонах для топографічного картографування;

мозаїкування - автоматизований монтаж (зшивання) окремих цифрових знімків чи інших цифрових зображень у растровому форматі в єдине зображення;

ортотрансформування - математично строге перетворення вихідного зображення (аерознімка), отриманого в результаті аерозйомки, із центральної в ортогональну проекцію і усунення геометричних спотворень, викликаних рельєфом, умовами зйомки та типом камери для створення ортофотозображень, ортофотопланів та інших ортотрансформованих продуктів;

ортофотозображення - ортофототрасформоване зображення місцевості в ортогональній проекції, яке отримане в результаті аерозйомки;

ортофотоплан - план, сформований з декількох ортофотозображень;

продукція топографічної зйомки - результат виконання топографічної зйомки: топографічні плани, ортофотоплани, цифрові моделі місцевості тощо;

роздільна здатність - властивість вимірювальної системи камери забезпечувати розрізнення деталей об’єкта або його зображення і міра, що виражається у кількості точок на дюйм, кількості ліній на дюйм, кількості пікселів на дюйм, або у розмірі найменшого компактного об’єкта, якого можна визначити або розрізнити (у сантиметрах або метрах);

тахеометрична зйомка - топографічна зйомка з одночасним визначенням планового і висотного положення точок місцевості електронними тахеометрами (теодолітами), в результаті якої отримують топографічний план із зображенням ситуації місцевості і рельєфу;

топографічна зйомка - комплекс топографо-геодезичних і картографічних робіт, результатом яких є створення топографічних планів та отримання геодезичних, топографічних картографічних і аерозйомочних матеріалів, даних та продукції;

топографічний план - великомасштабне картографічне зображення на площині в ортогональній проекції обмеженої частини місцевості, у якому не враховується кривизна земної поверхні;

цифрова модель контурів - планова цифрова модель штучних та природних об’єктів місцевості;

цифрова модель місцевості - сукупність цифрової моделі контурів та цифрової моделі рельєфу;

цифрова модель рельєфу - цифрове подання рельєфу у вигляді множини тривимірних точок підстильної земної поверхні, що забезпечує можливість побудови функції визначення висоти в будь-якій точці місцевості із заданою точністю;

цифровий топографічний план - цифрова модель місцевості, яка відповідає точності і змісту аналогового топографічного плану відповідного масштабу, створюється за допомогою програмно-технічних засобів у прийнятих системах координат і висот з урахуванням класифікації топографічних об’єктів та явищ шляхом кодування їх розміру, форми, розташування (якісних, кількісних та структурних характеристик) та метаданих.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Повітряному кодексі України, Законах України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про національну інфраструктуру геопросторових даних", Порядку загальнодержавного топографічного і тематичного картографування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2013 року № 661, Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 646.

4. Виконання топографічної зйомки здійснюється з використанням цифрових методів, технічних засобів, геоінформаційних систем і технологій, що забезпечують необхідну точність вимірювань, отримання якісних, актуальних та достовірних геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, даних та продукції відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

1. Топографічна зйомка виконується такими методами:

тахеометрична зйомка;

зйомка методами спостережень глобальних навігаційних супутникових систем (далі - ГНСС-спостереження);

аерозйомка;

лазерне сканування;

комбінована топографічна зйомка шляхом поєднання декількох методів топографічної зйомки.

2. Продукція топографічної зйомки може бути виготовлена в результаті застосування різних методів виконання топографічної зйомки, а також поєднанням декількох з них.

Вибір методів виконання топографічної зйомки залежить від:

виду продукції, яку необхідно отримати в результаті виконання топографічної зйомки, та вимог до неї;

можливості застосування певних технологій, обладнання, програмного забезпечення тощо під час здійснення топографічної зйомки;

площі та фізико-географічної характеристики території, на якій здійснюється топографічна зйомка;

строків, за які необхідно виконати топографічну зйомку, та погодних умов, за яких це можливо;

виду, якості та актуальності вихідних даних.

3. Топографічна зйомка здійснюється у три етапи: підготовчий, польовий та камеральний.

4. Топографічна зйомка виконується на підставі договору на виконання робіт, технічного завдання, і технічного проекту робіт. При незначних обсягах робіт за погодженням з замовником замість технічного проекту розробляється програма робіт або пояснювальна записка, у якій коротко вказується призначення робіт, їх зміст, відомості про вихідні дані та використання наявних матеріалів, схеми розміщення робіт, що проектуються, їх обсяги і кошторисні розрахунки.

5. Технічне завдання на виконання топографічної зйомки визначає:

цільове призначення робіт, їх зміст, мету використання продукції топографічної зйомки;

стислу фізико-географічну характеристику району робіт, схеми розміщення та межі об’єктів топографічної зйомки;

відомості про системи координат та висот;

вимоги до продукції топографічної зйомки та проміжних результатів, які повинні бути виготовлені в результаті виконання топографічної зйомки;

вимоги до детальності та повноти відображення, точності та роздільної здатності продукції топографічної зйомки та проміжних результатів;

вимоги до актуальності продукції топографічної зйомки та проміжних результатів;

метадані продукції топографічної зйомки та проміжних результатів;

відомості про вихідні дані, наявність та використання наявних матеріалів зйомок попередніх років;

обсяги та строки виконання робіт;

вимоги до складання опису виконання окремих процесів топографічної зйомки;

перелік звітних матеріалів, зразків форм їх подання;

порядок приймання робіт.

6. Технічний проект розробляється до початку виконання топографічної зйомки, визначає зміст, обсяги, трудові витрати, основні технічні умови, строки, етапність і організацію виконання робіт, що проектуються, відповідно до вимог технічного завдання, цього Порядку та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

7. Технічний проект складається з текстової і графічної частин.

У текстовій частині технічного проекту визначаються:

загальні відомості, де вказуються підстава, мета та обсяги робіт, що проектуються;

вихідні дані;

стисла фізико-географічна характеристика району робіт;

відомості про топографо-геодезичну і картографічну забезпеченість району робіт, наявність матеріалів аеро- та космічної зйомки, обґрунтування необхідності зйомки;

проектні дані, де обґрунтовуються метод зйомки, вибір масштабу зйомки та інші характеристики топографічної зйомки;

вимоги до детальності та повноти відображення, точності та роздільної здатності продукції та проміжних результатів;

організація і строки виконання робіт;

заходи з техніки безпеки;

перелік матеріалів та продукції, що підлягають здачі після закінчення робіт.

До графічної частини технічного проекту включаються:

схеми забезпечення району робіт вихідними геодезичними даними, топографічними і картографічними матеріалами, матеріалами аеро- та космічних зйомок;

схеми розміщення та межі об’єктів топографічної зйомки, що проектується;

проект геодезичної основи;

картограма розміщення ділянок топографічної зйомки з розграфленням аркушів топографічних планів.

У технічному проекті наводяться техніко-економічні розрахунки і кошторис на виконання робіт, що проектуються.

8. Вибір методів виконання топографічної зйомки здійснюється виконавцем зйомки на підставі вимог цього Порядку, технічного завдання і обґрунтовується в технічному проекті.

9. У процесі виконання топографічної зйомки виконуються польові обчислення результатів робіт, у тому числі контрольні, камеральне оброблення і вирівнювальні обчислення.

Після завершення оброблення та вирівнювання всі матеріали і дані оформляють відповідно до вимог технічного завдання.

10. За результатами виконання робіт на підставі вимог технічного завдання, технічного проекту та цього Порядку складається технічний звіт.

Технічний звіт містить:

загальні відомості (найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) виконавця і рік проведення робіт; перелік нормативно-правових актів, якими керувалися під час здійснення відповідних робіт; адміністративно-територіальна належність району робіт; зміст і призначення робіт);

короткий опис фізико- та економіко-географічних умов району робіт;

відомості про топографічні зйомки попередніх років та їх використання (перелік і рік виконання робіт; найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) виконавця робіт; точність і ступінь використання робіт; збереженість геодезичних пунктів за результатами обстеження);

відомості про геодезичну основу;

відомості про виконану топографічну зйомку (метод і технологія виконання топографічної зйомки);

відомості про оброблення результатів топографічної зйомки та виготовлення (створення) продукції топографічної зйомки (масштаб та/або розмір пікселя на місцевості та/або щільність точок топографічної зйомки; переріз рельєфу; отримана точність);

редакційні роботи;

контроль якості та його результати.

На весь комплекс робіт на об’єкті складається один технічний звіт.

Якщо технічним проектом передбачено виконання робіт на об’єкті впродовж кількох років, то допускається роздільне складання технічного звіту за видами робіт (аерозйомочні, геодезичні, топографічні тощо) або частину виконаних робіт (проміжні результати) та складання технічного звіту окремо за роками.

11. Процеси виконання топографічної зйомки та виготовлення продукції топографічної зйомки на усіх етапах робіт підлягають технічному контролю якості, спрямованому на отримання відповідного рівня якості продукції, відповідно до вимог технічного завдання та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Виконання технічного контролю якості продукції топографічної зйомки визначено в розділі VII цього Порядку.

12. Топографічна зйомка виконується в Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000 (далі - система координат УСК-2000) у триградусних зонах у проекції Гаусса - Крюгера або в місцевих системах координат, однозначно зв’язаних із системою координат УСК-2000, та у Балтійській системі висот 1977 року, з 01 січня 2026 року - у Європейській вертикальній референцній системі (EVRS).

13. Місцеві системи координат застосовуються під час виконання топографо-геодезичних робіт та створення топографічних планів у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 на території Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, областей, на яку поширюється відповідна місцева система координат.

Паспорти місцевих систем координат УСК-2000 на територію Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя та областей затверджуються наказами Держгеокадастру.

14. Продукція топографічної зйомки, створена у попередніх роках у системах координат СК-42, СК-63 та місцевих системах координат, утворених від них, перераховуються в систему координат УСК-2000 або місцеву систему координат, однозначно зв’язану з системою координат УСК-2000, з використанням локальних трансформаційних полів, які створюються на певну територію.

15. Топографічні плани масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 створюються у міжнародному розграфленні топографічної карти масштабу 1:1 000 00 розміром 20' за широтою та 30' за довготою або у прямокутному розграфленні з розмірами рамок аркуша для масштабу 1:5000 - 40 x 40 см, для масштабів 1:2000, 1:1000 та 1:500 - 50 x 50 см.

16. У разі використання міжнародного розграфлення аркуш топографічної карти масштабу 1:100 000 ділиться на двісті п’ятдесят шість частин для топографічних планів масштабу 1:5000, а кожен аркуш плану масштабу 1:5000 - на дев’ять частин для топографічних планів масштабу 1:2000.

Номенклатура аркуша плану масштабу 1:5000 складається з номенклатури аркуша карти масштабу 1:100 000 та взятого в дужки номера аркуша плану масштабу 1:5000, наприклад М-38-112-(124). Розміри аркуша топографічного плану за широтою 1'15'' і за довготою 1'52,5''.

Номенклатура аркуша топографічного плану масштабу 1:2000 складається з номенклатури аркуша плану масштабу 1:5000 та однієї з дев’яти малих букв українського алфавіту (а, б, в, г, д, є, ж, з, і), наприклад М-38-112-(124-а). Розміри аркуша топографічного плану масштабу 1:2000 за широтою 25,0'' і за довготою 37,5''.

17. Для топографічних планів, що створюються у місцевій системі координат, однозначно зв’язаній з системою координат УСК-2000, застосовується прямокутне розграфлення аркушів.

18. У прямокутному розграфленні для топографічних планів масштабу 1:5000 за основу розграфлення береться аркуш топографічного плану масштабу 1:10000, рамки якого повинні збігатися з лініями кілометрової сітки. Розміри квадрата 40 x 40 см, кожен квадрат нумерується арабськими цифрами, наприклад 15.

19. У прямокутному розграфленні аркуш топографічного плану масштабу 1:2000 одержують діленням аркуша топографічного плану масштабу 1:5000 на чотири частини. Кожна частина аркуша позначається великими літерами українського алфавіту А, Б, В, Г.

Номенклатура складається з номера квадрата аркуша топографічного плану масштабу 1:5000 і відповідної літери аркуша топографічного плану масштабу 1:2000, наприклад 15-Г. Розміри квадрата 50 x 50 см.

20. Аркуш топографічного плану масштабу 1:1000 одержують діленням аркуша плану масштабу 1:2000 на чотири частини. Кожна частина аркуша позначається римськими цифрами І, II, III, IV.

Номенклатура складається з номенклатури аркуша топографічного плану масштабу 1:2000 і відповідного номера аркуша плану масштабу 1:1000, наприклад 15-Г-IV. Розміри квадрата 50 x 50 см.

21. Аркуш топографічного плану масштабу 1:500 одержують діленням аркуша плану масштабу 1:2000 на шістнадцять частин. Кожна частина аркуша позначається арабськими цифрами від 1 до 16.

Номенклатура складається з номенклатури аркуша плану масштабу 1:2000 і відповідного номера аркуша плану масштабу 1:500, наприклад 15-В-10. Розміри квадрата 50 x 50 см.

22. Міжнародне і прямокутне розграфлення топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 наведено в додатку 1 до цього Порядку.

23. На топографічних планах показують сітку прямокутних координат, лінії якої проводять через 10 см.

Рамки аркушів топографічних планів масштабів 1:5000 та 1:2000 повинні збігатися з лініями кілометрової сітки.

24. На кожен окремий аркуш топографічного плану або об’єкт топографічної зйомки, який описується екстентом (обмежувальним прямокутником), створюються метадані.

25. Обов’язкові елементи метаданих топографічної зйомки визначені в додатку 2 до Порядку надходження, ведення обліку, зберігання та використання матеріалів Державного картографо-геодезичного фонду України, їх валідації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2024 року № 67.

Інші елементи метаданих визначаються в технічному завданні.

1. У результаті виконання топографічної зйомки створюється (виготовляється) така продукція:

топографічні плани;

каталоги координат і висот геодезичних пунктів;

цифрові моделі місцевості;

ортофотоплани;

каталоги координат та висот опорних точок.

2. Топографічні плани, цифрові моделі, ортофотоплани виготовляються з використанням таких проміжних результатів топографічної зйомки:

аерознімки з елементами зовнішнього орієнтування, отриманими в момент зйомки або в результаті аеротріангуляції;

космічні знімки з елементами зовнішнього орієнтування, отриманими в момент зйомки або в результаті аеротріангуляції;

точки лазерного відображення або класифіковані точки лазерного відображення;

каталоги координат та висот геодезичних пунктів.

3. Топографічні плани та інша продукція топографічної зйомки є геоінформаційним ресурсом для створення наборів базових геопросторових даних, тематичних та спеціальних планів і карт, а також топографічних планів і карт більш дрібних масштабів.

4. Продукція топографічної зйомки використовується для:

ведення Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру та кадастрів інших природних ресурсів, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, лікувальних ресурсів, родовищ і проявів корисних копалин, тваринного світу, рослинного світу, антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, сховищ радіоактивних відходів, водних біоресурсів, природних територій курортів, об’єктів культурної спадщини тощо;

будівництва та розроблення містобудівної документації;

землеустрою та інших видів робіт.

5. Топографічні плани створюються за результатами топографічних зйомок місцевості відповідних масштабів або на основі використання матеріалів топографічних зйомок більших масштабів відповідно до вимог цього Порядку та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Створення топографічних планів здійснюється українською мовою.

6. Об’єкти місцевості, їх назви та характеристики зображуються на топографічних планах відповідно до умовних знаків для топографічних планів відповідних масштабів.

Назви географічних об’єктів та пояснювальні підписи подаються українською мовою.

7. Для формалізованого представлення даних про елементи і об’єкти місцевості, які зображуються на топографічних планах масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, застосовується Класифікатор (специфікація) топографічної інформації, яка відображається на топографічних планах масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, наведений в додатку 2 до Вимог до оформлення електронного документа, що містить відомості про результати топографо-геодезичних і картографічних робіт в електронній (цифровій) формі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2024 року № 67 (далі - Класифікатор).

8. Зміст та точність топографічних планів визначаються масштабом та призначенням топографічних планів.

9. Топографічні плани за формою подання геопросторових даних про штучні та природні об’єкти місцевості, явища та взаємозв’язки між ними поділяють на аналогові, цифрові та електронні.

10. Топографічні плани за змістом поділяються на топографічні плани з:

уніфікованим змістом, що містять інформацію про об’єкти місцевості та їх характеристики відповідно до Класифікатора і призначені для широкого доступу користувачів;

розширеним змістом, що створені на основі топографічних планів з уніфікованим змістом та доповнені додатковою інформацією про об’єкти місцевості та їх характеристики відповідно до технічного завдання і призначені для певних користувачів;

спрощеним змістом, що створені на основі топографічних планів з уніфікованим змістом, на яких повнота відображення об’єктів місцевості та інших елементів змісту плану визначається технічним завданням і призначені для певних користувачів.

11. Незалежно від методу створення та оновлення топографічні плани повинні відповідати таким основним вимогам:

забезпечувати можливість автоматизованого визначення даних про місце розташування об’єктів та їх характеристик;

включати цифрове значення кількісних та якісних характеристик і кодів об’єктів у прийнятій системі класифікації і кодуванні картографічної інформації;

мати таку структуру подання інформації, яка б забезпечувала можливість внесення змін і доповнень, можливість її конвертації у топологічні або нетопологічні формати геоінформаційних систем та виділення незалежних моделей визначених елементів змісту карт (гідрографії, населених пунктів, автомобільних доріг та їх складових, рельєфу, рослинного покриву та ґрунтів).

12. На топографічних планах з уніфікованим змістом достовірно та з необхідною точністю і детальністю відповідно до масштабу плану зображують:

пункти геодезичної основи, які закріплені на місцевості центрами. На планах масштабу 1:5000 не показують стінні репери, марки і стінні знаки пунктів мереж згущення, крім наземних центрів цих пунктів;

будинки, будівлі та споруди, їх характеристики. Будівлі, що відображаються в масштабі плану, зображують за контурами їхніх цоколів. Архітектурні виступи будинків і споруд зображуються, якщо їх величина на плані 0,5 мм і більше;

промислові та комунальні об’єкти (будівлі і споруди заводів, фабрик, електростанцій, шахт, кар’єрів, торфорозробок тощо, бурові та експлуатаційні свердловини, нафтові та газові вишки, цистерни, наземні трубопроводи, лінії електропередачі високої та низької напруги);

колодязі і мережі підземних комунікацій. На топографічних планах масштабу 1:5000 та 1:2000 незабудованих територій обов’язковому зображенню підлягають магістральні підземні нафто-, газо- і водопроводи. На топографічних планах масштабів 1:1000 та 1:500 всі мережі підземних комунікацій наносять на плани відповідно до вимог технічного завдання на зйомку підземних комунікацій;

залізниці, шосейні та ґрунтові дороги і споруди при них (мости, тунелі, шляхопроводи, віадуки, переїзди тощо);

гідрографія (річки, озера, водосховища, площі розливів тощо). Берегові лінії наносять за фактичним станом на час зйомки або на межень;

об’єкти гідротехнічні та водного транспорту (канали, канави, водоводи і водорозподільчі пристрої, греблі, пристані, причали, моли, шлюзи, маяки, навігаційні знаки тощо);

об’єкти водопостачання (колодязі, колонки, резервуари, відстійники, природні джерела тощо);

рельєф місцевості, що відображається горизонталями, позначками висот і умовними знаками обривів, скель, ярів, осипів, зсувів, ям, курганів тощо. Форми мікрорельєфу відображають напівгоризонталями або допоміжними горизонталями;

рослинність деревна, чагарникова, трав’яна, культурна рослинність (ліси, сади, плантації, луки та інше), окремі дерева і кущі. Для топографічних планів масштабу 1:1000 та 1:500 на вулицях і проїздах інструментально здійснюється зйомка кожного дерева з відображенням його породи, якщо діаметр його стовбура 10 см і більше або інший діаметр, зазначений у технічному завданні. В інших випадках (масиви дерев, дерева в садибах тощо) кожне дерево може бути зняте інструментально за додатковими вимогами;

ґрунти і мікроформи земної поверхні (піски; галькові, глинисті, щебеневі та інші поверхні, болота і солончаки);

державні кордони (державний кордон України наноситься за матеріалами делімітації та демаркації кордонів);

межі адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад. Межі адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад наносять за координатами поворотних точок відповідно до офіційних даних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та картографічних матеріалів, які визначають їх місцеположення;

межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, історичних ареалів населеного місця;

межі землекористувань та землеволодінь;

усі види огорож;

власні назви населених пунктів, вулиць, залізничних станцій, пристаней, озер, річок, перевалів, долин, ярів та інших географічних об’єктів.

13. Особливості зображення об’єктів місцевості та інших елементів змісту плану на топографічних планах із розширеним та спрощеним змістом визначаються в технічному завданні залежно від масштабу та призначення топографічних планів.

Точність таких топографічних планів повинна відповідати вимогам цього Порядку.

14. Відповідно до вимог технічного завдання топографічні плани у паперовій формі оформлюються аркушами із зарамковим оформленням, де вказуються дані про найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) замовника, який видає топографічний план, назву країни, області, населеного пункту, систему координат і висот, номенклатуру, масштаб, висоту перерізу рельєфу, виконавця робіт, метод і рік зйомки тощо.

Аркуші топографічних планів, які створюються для проектування окремих об’єктів (підприємства, жилі райони, будівлі, траси тощо), оформлюються штампом, де вказуються дані про виконавця робіт, масштаб, висоту перерізу рельєфу, назву об’єкта, кількість аркушів тощо.

15. Топографічні плани надаються у формі та форматах, визначених технічним завданням, у такому комплекті:

топографічні плани у форматах GeoJSON/GML, GPKG (разом з файлами візуалізації QGS/APRX), GDB (разом з файлами візуалізації QGS/MXD/APRX), DMF, DWG, SHP (разом з файлами візуалізації QGS/MXD/APRX), GeoTIFF. Додатково за вимогою замовника топографічні плани можуть виготовлятися також у паперовій формі;

метадані;

технічний звіт.

16. Цифрова модель місцевості складається із цифрової моделі контурів та цифрової моделі рельєфу.

17. Цифрова модель контурів складається з планової цифрової моделі штучних та природних об’єктів та їх характеристик відповідно до Класифікатора та умовних знаків для топографічних планів відповідних масштабів.

Подання цифрової моделі контурів може здійснюватися в аналоговій, цифровій або електронній формі.

Зміст цифрової моделі контурів повинен відповідати змісту топографічного плану.

18. Цифрова модель рельєфу може подаватися такими моделями:

картографічна модель рельєфу;

тріангуляційна модель рельєфу (TIN-модель);

регулярна сіткова модель рельєфу (GRID-модель);

хмари точок висот.

19. Картографічна модель рельєфу подається як сукупність моделей ліній однакової висоти (горизонталей або ізоліній) для відкритої земної поверхні та ізобат для батиметричної поверхні водних об’єктів.

Вимоги до створення цифрових моделей рельєфу наведено в додатку 2 до цього Порядку.

Висота перерізу рельєфу на топографічних планах встановлюється відповідно до таблиці 1 додатка 2 до цього Порядку.

Топографічна зйомка може виконуватися з висотою перерізу рельєфу через 0,25 м при зйомці підготовлених та спланованих ділянок, більшість кутів нахилу яких не перевищують 2о. Необхідність такого перерізу повинна бути обґрунтована в технічному проекті (програмі).

Дві висоти перерізу рельєфу дозволяється застосовувати на значних за площею ділянках знімального планшета, де кути нахилу місцевості відрізняються переважно на два і більше градусів.

Для зображення характерних деталей рельєфу, які не передаються горизонталями основного перерізу, застосовуються додаткові горизонталі (напівгоризонталі) та допоміжні горизонталі. Напівгоризонталі обов’язково проводять на ділянках, де відстань між основними горизонталями перевищує 2,5 см на топографічному плані.

Під час складання топографічних планів з використанням матеріалів зйомки більших масштабів висота перерізу рельєфу, якщо це потрібно та технічно обґрунтовано, може дорівнювати висоті перерізу на вихідному топографічному плані.

20. Тріангуляційна модель рельєфу (TIN-модель) представляється мережею трикутників, побудованих на множині тривимірних точок, розташованих у характерних місцях поверхні та структурних ліній рельєфу.

Структурні лінії включають орографічні лінії та лінії штучних змін рельєфу: брівки, підошви, тальвеги, вододіли та берегові лінії.

Програмні засоби формування TIN-моделі мають реалізовувати метод тріангуляції Делоне, який забезпечує оптимальне наближення трикутників до рівнокутних та можливість редагування її так, щоб ребра тріангуляції збігалися із структурними лініями рельєфу.

Висота будь-якої точки місцевості визначається інтерполяцією значенням висоти по тріангуляційній моделі із заданою точністю. Максимальна відстань між точками - вершинами трикутників тріангуляції наведена в таблиці 2 додатка 2 до цього Порядку.

21. Регулярна сіткова модель рельєфу та поверхні (GRID-модель) задається тривимірними точками, розташованими у вузлах сітки квадратів. Роздільна здатність регулярної моделі рельєфу визначається кроком - відстанню між вузлами сітки квадратів. Значення висоти для комірки GRID-моделі отримують шляхом інтерполяції значень у вузлах GRID-моделі, що лежать на кутах цієї комірки.

22. Хмари точок висот - множина тривимірних точок, отриманих у результаті лазерного сканування або аерозйомки, які подаються у вигляді регулярної моделі (GRID-моделі).

23. Цифрові моделі контурів, рельєфу та місцевості надаються у форматах, визначених технічним завданням, у такому комплекті:

цифрові моделі контурів, рельєфу та місцевості у форматах GML, GeoJSON, GPKG, GDB, DWG, SHP, DMF;

метадані;

технічний звіт.

24. Середні квадратичні похибки в положенні на плані предметів та контурів місцевості із чіткими контурами відносно найближчих точок знімальної основи не повинні перевищувати 0,6 мм, а в гірських та лісових районах - 0,9 мм у масштабі плану. На територіях з капітальною і багатоповерховою забудовою середні квадратичні похибки у взаємному положенні на плані точок найближчих контурів (капітальних споруд, будинків тощо) не повинні перевищувати 0,5 мм.

25. Під час створення топографічних планів дозволяється змінювати їх графічну точність. У таких випадках, які обґрунтовуються в технічному проекті (програмі), топографічні плани допускається створювати з точністю планів суміжного масштабу. Наприклад, топографічні плани масштабу 1:5000 можуть бути створені з точністю масштабу 1:10000, а плани масштабу 1:2000 - з точністю масштабу 1:5000 тощо.

На планах за східною рамкою обов’язково вказується метод створення топографічних планів і точність зйомки.

26. Середні квадратичні похибки висот цифрової моделі рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи не повинні перевищувати величин, що зазначені в таблиці 3 додатка 2 до цього Порядку.

27. Точність топографічних планів оцінюється за розходженням положення контурів та висот точок, які обчислені за даними контрольних вимірів.

Граничні розходження не повинні перевищувати подвоєних значень допустимих середніх квадратичних похибок, що зазначені в пунктах 24 і 26 цього розділу, і їх кількість не повинна перевищувати 10 % від загальної кількості контрольних вимірів. Ці результати враховуються при визначенні середньої квадратичної похибки.

Окремі розходження за результатами контрольних вимірів можуть перевищувати подвоєну середню квадратичну похибку, при цьому їх кількість не повинна перевищувати 5 % від загальної кількості контрольних вимірів.

28. Максимальна відстань між точками векторних моделей контурів об’єктів залежно від масштабу топографічної зйомки, що визначає роздільну здатність векторних моделей контурів об’єктів, не повинна перевищувати:

у масштабі 1:5000 - 60 м;

у масштабі 1:2000 - 40 м;

у масштабі 1:1000 - 20 м;

у масштабі 1:500 - 15 м.

29. Ортфотоплани поділяються на:

класичні, які сформовані шляхом мозаїкування (зшивання) декількох ортофотозображень та приведені в прямокутну систему координат на площині в проекції Гаусса - Крюгера;

реальні (дійсні), на яких усунено мертві зони - частини території, закриті об’єктом (об’єктами) місцевості та невідображені на аерознімках;

оперативні (швидкі), які отримані в автоматизованому режимі та приведені в прямокутну систему координат на площині в проекції Гаусса - Крюгера.

30. Загальні вимоги до створення ортофотопланів поширюються на створення будь-яких ортофотопланів незалежно від методу отримання вихідних даних:

аерозйомка з пілотованого повітряного судна;

аерозйомка з безпілотного повітряного судна;

космічна зйомка.

Ортофотоплани створюються в таких спектральних каналах:

PAN (панхроматичний чорно-білий);

RGB (червоний, зелений, синій);

NIR (ближній інфрачервоний);

CIR (колоризований ближній інфрачервоний);

RGBI (червоний, зелений, синій, ближній інфрачервоний).

Радіометрична роздільна здатність ортофотоплану повинна бути не менш ніж 8 біт для кожного каналу аерознімка.

Технологічна послідовність виконання основних процесів виготовлення ортофотопланів наведена в додатку 3 до цього Порядку.

Технологічна послідовність при створенні ортофотопланів може бути змінена залежно від фотограмметричного програмного забезпечення, якщо такі зміни не призведуть до погіршення якості ортофотоплану.

31. Розмір пікселя ортофотоплану на місцевості (Pixel Size on the ground) залежно від масштабу топографічної зйомки, що визначає роздільну здатність ортофотоплану, не повинен перевищувати:

у масштабі 1:5000 - 0,40 м;

у масштабі 1:2000 - 0,20 м;

у масштабі 1:1000 - 0,15 м;

у масштабі 1:500 - 0,07 м.

32. Точність ортофотопланів на місцевості залежно від масштабу топографічної зйомки, що визначає середню квадратичну похибку визначення координат на ортофотоплані, не повинна перевищувати:

у масштабі 1:5000:

для класичного та реального ортофотопланів - 0,8 м;

для оперативного ортофотоплану - 1,6 м;

у масштабі 1:2000:

для класичного та реального ортофотоплану - 0,4 м;

для оперативного ортофотоплану - 0,8 м;

у масштабі 1:1000:

для класичного та реального ортофотоплану - 0,3 м;

для оперативного ортофотоплану - 0,6 м;

у масштабі 1:500:

для класичного та реального ортофотоплану - 0,15 м.

33. Аеротріангуляція повинна забезпечувати абсолютну точність орієнтування стереомоделі вдвічі вищу за точність ортофотоплану в плановому положенні (Х, Y) і по висоті (Z), що визначається по опорних та контрольних точках.

Зв’язкові точки в блоці аеротріангуляції повинні бути рівномірно розташовані, містити мінімум 6 зв’язкових точок між кожним зображенням в поздовжньому напрямку та мінімум 2 зв’язкові точки в поперечному напрямку для кожної стереомоделі. Допустима мінімальна кількість - 11 зв’язкових точок на кожне зображення в блоці. Зв’язкові точки за можливості розташовуються групами мінімум по 2 точки в "зонах фон Грубера".

34. Для ортотрансформування застосовуються автоматизовані алгоритми строгого математичного перетворення та відповідне ліцензоване програмне забезпечення.

Суміжні ортофотозображення повинні бути узгоджені за радіометричними показниками: мати одноманітну кольорову гаму, насиченість кольору та контраст.

Мозаїкування ортофотопланів виконується для поєднання в єдиний масив окремих фрагментів ортофотозображень. Під час мозаїкування використовуються центральні частини аерознімків для мінімізації перспективного спотворення та похибки за рельєф.

Фотографічна якість ортофотоплану повинна бути не гірше фотографічної якості аерознімків, за якими вони створювалися, за показниками різкості та кольорового балансу та відповідати природньому відображенню місцевості.

35. Масив ортофотозображень повинен бути розділений на аркуші топографічного плану відповідного масштабу відповідно до вимог цього Порядку та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

36. На кожному етапі створення ортофотопланів виконується контроль якості.

37. Цифрові ортофотоплани повинні мати географічну прив’язку в системі координат відповідно до вимог цього Порядку та нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, що дає можливість подальшого перетворення в інші системи координат.

38. Класичні ортофотоплани створюються за растровими зображеннями аерознімків з урахуванням цифрової моделі рельєфу.

Цифрова модель рельєфу не повинна бути спотвореною, не містити викривлень, зон затінення, що викликані будовами, спорудами і ландшафтними об’єктами, та має забезпечувати точність ортотрансформування відповідно до точності ортофотоплану.

Лінії зшивок мозаїки повинні проводитися поза межами висотних об’єктів для уникнення спотворень їх геометричних характеристик та бути непомітними на ортофотоплані.

39. При виготовленні реальних ортофотопланів необхідно застосовувати алгоритми, розраховані на автоматизовану компенсацію мертвих зон, зумовлених висотними об’єктами.

Взаємне орієнтування аерознімків у блоці аеротріангуляції повинне забезпечувати субпіксельну відносну точність орієнтування менше 1/3 пікселя аерознімка.

Для ортотрансформування аерознімків використовують цифрову модель місцевості.

Цифрова модель місцевості повинна відображати деталі будівель, споруд та інших об’єктів місцевості відповідно до масштабу та призначення топографічних планів, що будуть створені на їх основі. Цифрова модель місцевості повинна мати щільність точок не меншу за роздільну здатність кінцевого ортофотоплану або доповнена структурними лініями, що відображають деталі будівель, споруд та інших об’єктів місцевості залежно від масштабу та призначення топографічних планів, що будуть створені на їх основі.

Фрагменти територій на ортофотозображенні, що закриваються через нахил висотних об’єктів (мертві зони), повинні бути компенсовані з іншого ортофотозображення, на якому ця територія є видимою.

40. На створених реальних ортофотопланах допускається наявність спотворень ортогонального відображення об’єктів місцевості, якщо це дає можливість достовірно дешифрувати об’єкти місцевості для відповідного масштабу:

по периметру будівель та споруд через наявність виступаючих елементів на фасадах будівель: кондиціонери, козирки, антени тощо - менше 8 пікселів роздільної здатності ортофотоплану;

на рухомих об’єктах під час руху (транспорт);

"тонких" об’єктів (товщиною до 6 пікселів роздільної здатності аерознімків), що розташовані над поверхнею рельєфу: проводи та ферми ліній електропередачі, стовпи та ліхтарі, конструкції будівельних кранів та будівельні риштування, дерева з відкритими кронами тощо. Допускається відображення зазначених об’єктів із центральної проекції.

41. На створених реальних ортофотопланах допускається наявність спотворень, пов’язаних з утворенням мертвих зон біля висотних будівель та споруд. У місцях, де неможливо повністю уникнути мертвої зони, допустима ширина мертвої зони (W), еквівалентна нахилу будівлі 2° на ортофотозображенні, яка визначається за формулою:

42. Оперативні ортофотоплани створюються за растровими зображеннями аерознімків з урахуванням цифрової моделі рельєфу за спрощеним алгоритмом.

Взаємне орієнтування аерознімків не виконується у разі наявності елементів зовнішнього орієнтування аерознімків, отриманих з інерціальних та навігаційних систем аерозйомочного комплексу при аерозйомці, що задовольняють вимоги до точності, зазначені в пункті 32 цього розділу.

Для ортотрансформування аерознімків використовується цифрова модель рельєфу. Цифрова модель рельєфу повинна забезпечувати точність ортотрансформування відповідно до точності ортофотоплану.

На оперативному ортофотоплані допускаються локальні спотворення: викривлення мостів та висотних об’єктів, розмитості, проходження ліній зшивок через будівлі, якщо вони не мають масового характеру.

43. Ортофотоплани надаються у такому комплекті:

ортофотоплани у форматах TIFF (TIF) або JPG (JPEG), в оригінальному вигляді без застосування стиснення файлів (допускається передача замовнику ортофотопланів із застосуванням стиснення файлів, якщо це передбачено технічним завданням);

метадані;

технічний звіт.

1. Державна геодезична мережа (далі - ДГМ) є геодезичною основою топографічних зйомок усіх масштабів.

Державна геодезична мережа створюється відповідно до вимог Порядку побудови Державної геодезичної мережі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 646.

2. Геодезичною основою для топографічних зйомок є:

ДГМ, включаючи українську постійно діючу (перманентну) мережу спостережень глобальних навігаційних супутникових систем (далі - УПМ ГНСС);

геодезичні мережі спеціального призначення;

знімальні геодезичні мережі.

3. Для виконання топографічної зйомки на території робіт забезпечуються вимоги до щільності геодезичних пунктів ДГМ, геодезичних мереж спеціального призначення, знімальних геодезичних мереж.

Під час виконання топографічної зйомки виконують обстеження та відновлення геодезичних пунктів у районі робіт, за потреби збільшують їх щільність до необхідної кількості відповідно до вимог цього Порядку.

4. Геодезичні мережі спеціального призначення є основою топографічної зйомки та інженерно-геодезичних робіт, які виконують на території територіальних громад та населених пунктів.

5. Складовими геодезичних мереж спеціального призначення є:

геодезична (планова) мережа;

нівелірна (висотна) мережа;

мережа постійно діючих станцій спостережень глобальних навігаційних супутникових систем (далі - станції ГНСС).

Пункти геодезичних мереж спеціального призначення повинні бути суміщені або між ними встановлено надійний геодезичний зв’язок.

6. Планові геодезичні мережі спеціального призначення створюють методами:

ГНСС-спостережень;

лінійно-кутових побудов;

полігонометрії;

комбінованого з поєднанням цих методів.

7. Висотні геодезичні мережі спеціального призначення створюють методами:

геометричного нівелювання III, IV класів;

технічного нівелювання;

тригонометричного нівелювання.

8. Знімальні геодезичні мережі є основою для виконання топографічних зйомок усіх масштабів та інших топографо-геодезичних робіт.

Знімальні геодезичні мережі поділяються на планові і висотні.

9. Планові знімальні геодезичні мережі створюють методами:

ГНСС-спостережень;

лінійно-кутових побудов;

комбінованого з поєднанням цих методів.

10. Висотні знімальні геодезичні мережі створюють методами:

технічного нівелювання;

тригонометричного нівелювання.

11. Побудовою знімальних геодезичних мереж геодезичну основу доводять до щільності, яка забезпечує безпосереднє виконання топографічної зйомки.

Середня щільність геодезичних пунктів ДГМ для створення знімальної геодезичної основи топографічної зйомки повинна бути доведена:

на територіях, що підлягають топографічній зйомці в масштабі 1:5000, до одного пункту на 20-30 кв.км і одного пункта нівелювання на 10-15 кв.км;

на територіях, що підлягають топографічній зйомці в масштабі 1:2000 і більше, до одного пункту на 5-15 кв.км і одного пункта нівелювання на 5-7 кв.км;

на забудованих територіях міст щільність геодезичних пунктів повинна бути не менше одного пункту на 5 кв.км.

При використанні методів супутникових геодезичних спостережень для визначення геодезичних пунктів знімальних геодезичних мереж можливе обґрунтоване зменшення щільності геодезичних пунктів.

12. Щільність геодезичної основи забезпечується побудовою геодезичної мережі спеціального призначення не менше двох пунктів на 1 кв.км на забудованих територіях та одного пункту на 1 кв.км на незабудованих територіях.

13. Геодезичною основою на території територіальних громад та населених пунктів є геодезичні пункти ДГМ, пункти геодезичних мереж спеціального призначення та пункти знімальних геодезичних мереж.

Усі пункти геодезичних мереж, координати яких були визначені у попередні роки, збереглися та придатні для виконання геодезичних вимірів, включаються у нову геодезичну мережу.

14. Середні квадратичні похибки визначення координат пунктів геодезичних мереж спеціального призначення у межах населених пунктів та промислових об’єктів не повинні перевищувати 0,05 м.

15. Реконструкція існуючих геодезичних мереж спеціального призначення на території територіальних громад та населених пунктів, які реалізовували системи координат СК-42, СК-63 та похідні від них, з метою їх прив’язки до системи координат УСК-2000 виконується трьома методами:

повна реконструкція мережі з прив’язкою її до системи координат УСК-2000;

часткова реконструкція мережі з прив’язкою її до системи координат УСК-2000;

прив’язка місцевої системи координат до системи координат УСК-2000.

16. Повна реконструкція геодезичної мережі спеціального призначення на території територіальних громад та населених пунктів з прив’язкою її до системи координат УСК-2000 включає:

повне обстеження та оновлення існуючих геодезичних пунктів ДГМ 1, 2, 3 класів у межах населеного пункту;

повне обстеження та оновлення геодезичних пунктів існуючої мережі у межах населеного пункту;

обстеження та оновлення пунктів нівелірної (висотної) мережі;

виготовлення центрів та закріплення геодезичних пунктів ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення;

виконання супутникових геодезичних спостережень на геодезичних пунктах ДГМ та геодезичних мережах спеціального призначення;

виконання лінійно-кутових вимірів на пунктах мережі;

нівелювання III-IV класів пунктів мережі;

опрацювання супутникових та лінійно-кутових вимірювань на пунктах мережі;

вирівнювання мережі та обчислення координат, укладання каталогів координат пунктів мережі в системі координат УСК-2000;

аналіз деформації геодезичної мережі;

обчислення координат пунктів ДГМ і геодезичної мережі спеціального призначення та укладання каталогів координат і висот у місцевій системі координат;

розроблення трансформаційного поля для перетворення картографічних та землевпорядних матеріалів із місцевої системи координат, утвореної від СК-42 або СК-63, у місцеву систему координат;

складання технічного звіту.

17. Часткова реконструкція геодезичної мережі спеціального призначення на території територіальних громад та населених пунктів з прив’язкою її до системи координат УСК-2000 включає:

повне обстеження та оновлення існуючих геодезичних пунктів ДГМ 1, 2, 3 класів в межах населеного пункту;

часткове обстеження та оновлення пунктів існуючої геодезичної мережі 4 класу;

виконання супутникових геодезичних спостережень на пунктах ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення;

опрацювання супутникових геодезичних спостережень на пунктах ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення, обчислення координат, укладання каталогів координат пунктів в системі координат УСК-2000;

збір та вивчення матеріалів лінійно-кутових спостережень попередніх років;

вирівнювання мережі за даними супутникових геодезичних спостережень, виконаних в системі координат УСК-2000, та лінійно-кутових спостережень попередніх років;

обчислення координат пунктів мережі та укладання каталогів координат і висот у місцевій системі координат;

аналіз деформації геодезичної мережі;

розроблення трансформаційного поля для перетворення картографічних та землевпорядних матеріалів із місцевої системи координат населеного пункту, утвореної від СК-42, у місцеву систему координат;

складання технічного звіту.

18. Прив’язка місцевої системи координат до системи координат УСК-2000 включає:

повне обстеження та оновлення геодезичних пунктів ДГМ у межах населеного пункту;

часткове обстеження та оновлення пунктів існуючої геодезичної мережі;

виконання супутникових геодезичних спостережень на пунктах ДГМ та геодезичних мережах спеціального призначення;

опрацювання супутникових геодезичних спостережень на пунктах мережі, обчислення координат, укладання каталогів координат пунктів мережі в системі координат УСК-2000;

обчислення координат пунктів геодезичної мережі та укладання каталогу координат і висот у місцевій системі координат;

аналіз деформації геодезичної мережі;

моделювання параметрів прив’язки міської системи координат до системи координат УСК-2000;

складання технічного звіту.

19. Знімальні геодезичні мережі створюють з метою згущення геодезичної планової та висотної основи до щільності, що забезпечує виконання топографічної зйомки та інших топографо-геодезичних робіт.

Знімальні геодезичні мережі розвивають від геодезичних пунктів ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення.

У процесі розвитку знімальних геодезичних мереж одночасно визначають положення точок у плані і по висоті.

20. Координати пунктів знімальних геодезичних мереж визначають побудовою теодолітних ходів, прямими, оберненими та комбінованими засічками, методом супутникових геодезичних спостережень.

Висоти пунктів знімальної мережі визначають геометричним нівелюванням, тригонометричним нівелюванням та методом супутникових геодезичних спостережень з використанням моделі квазігеоїда (далі - ГНСС-нівелювання).

21. Граничні похибки положення пунктів планової знімальної геодезичної мережі відносно пунктів ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення не повинні перевищувати 0,1 мм у масштабі топографічного плану.

22. Пункти знімальної геодезичної мережі закріплюють на місцевості центрами тривалого зберігання з розрахунку, щоб на планшеті було закріплено не менше трьох пунктів - при зйомці в масштабі 1:5000 і двох - при зйомці в масштабі 1:2000, включаючи пункти ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення, якщо технічним завданням не передбачено більшої щільності закріплення.

На території населених пунктів та промислових територій усі точки знімальних геодезичних мереж і планово-висотні розпізнавальні знаки закріплюються центрами тривалого збереження.

Якщо точки знімальної геодезичної мережі є самостійною геодезичною основою, то вони закріплюються постійними центрами (тип У-15, У15н) у тому самому обсязі, що й геодезичних мереж спеціального призначення, але не менше 20 % точок знімальної геодезичної мережі.

23. Розвиток знімальних геодезичних мереж для створення топографічних планів у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 може виконуватись теодолітними ходами або методом супутникових геодезичних спостережень, зокрема у режимі реального часу (RTK) у мережі активних станцій ГНСС.

24. Теодолітні ходи прокладають з такими параметрами:

у масштабі 1:5000:

допустима довжина ходу - 8 км, допустима кількість ліній - 20;

у масштабі 1:2000:

допустима довжина ходу - 4 км, допустима кількість ліній - 14;

у масштабі 1:1000:

допустима довжина ходу - 2,5 км, допустима кількість ліній - 10;

у масштабі 1:500:

допустима довжина ходу - 2 км, допустима кількість ліній - 8.

Довжини ліній у теодолітних ходах мають бути в межах 20-600 м на забудованих і 40-600 м на незабудованих територіях.

Лінії теодолітних ходів вимірюються електронними тахеометрами одним прийомом прямо і зворотно із середньою квадратичною похибкою, що не перевищує 1 см.

Абсолютні лінійні похибки в теодолітних ходах не повинні перевищувати:

1,5 м для зйомки у масштабі 1:5000;

0,4 м - для зйомки у масштабі 1:2000;

0,2 м - для зйомки у масштабі 1:1000;

0,1 м - для зйомки у масштабі 1:500.

25. Горизонтальні кути в теодолітних ходах вимірюють електронними тахеометрами одним повним прийомом з двома півприйомами із середньою квадратичною похибкою, яка не перевищує 10''. Під час прив’язки теодолітних ходів до вихідних пунктів за можливості вимірюють по два прилеглі кути. Значення кута між відомими напрямками не повинні відрізнятись від обчисленого більше за 15''.

Похибка центрування приладів над пунктами не повинна перевищувати 3 мм.

26. Під час використання супутникових геодезичних приймачів для визначення точок знімальної геодезичної мережі із застосуванням технологій RТК перевіряється диференційне поле координатних поправок, які задаються мережами станцій ГНСС. Контроль диференційного поля координатних поправок під час роботи з використанням технологій RTK здійснюється не менш ніж на двох найближчих пунктах ДГМ або геодезичних мереж спеціального призначення, координати яких отримують в адміністратора банку геодезичних даних.

Дозволяється виконувати закладку контрольних точок у місцях, зручних для виконання супутникових геодезичних спостережень у режимі реального часу (RTK), закріпляти їх центрами тривалого збереження та визначати їх координати методами ГНСС-спостережень. Результати опрацювання супутникових геодезичних спостережень на контрольних точках додаються до звітних матеріалів.

Абсолютні похибки визначення координат пунктів знімальних мереж методами супутникових геодезичних спостережень, зокрема у режимі реального часу (RTK) у мережі активних станцій ГНСС, не повинні перевищувати 0,1 м для зйомки у масштабах 1:5000-1:500.

27. Рекогностування геодезичних мереж проводиться на основі прийнятого робочого проекту. При рекогностуванні уточнюється проект геодезичної мережі та позначаються місця закладання геодезичних пунктів.

Фрагмент схеми робочого проекту наведено в додатку 4 до цього Порядку.

28. При побудові геодезичних мереж спеціального призначення на території територіальних громад та населених пунктів вузлові та суміжні з ними пункти закріплюються центрами типу 160. Інші пункти закріплюються центрами типів У15к, У15н, 143, 160.

У сільських населених пунктах пункти геодезичних мереж спеціального призначення закріплюються центрами типу У15, У15н.

Закріплення пунктів постійними центрами здійснюють не рідше ніж через 1000 м. Центри розташовують попарно, забезпечуючи закріплення обох кінців лінії. Вузлові пункти підлягають закріпленню центрами типу У15 або У15н. Пункти геодезичних мереж спеціального призначення, на яких центри типів У15, У15н не закладаються, необхідно закріплювати центрами тривалого збереження, що передбачені для знімальної мережі.

На забудованих територіях пункти геодезичних мереж спеціального призначення можуть бути закріплені групою з двох-трьох стінних знаків типу 143.

Типи центрів геодезичних пунктів, що закріплюють на місцевості геодезичні мережі спеціального призначення, наведені в додатку 5 до цього Порядку.

29. Зовнішнє оформлення центрів пунктів геодезичних мереж спеціального призначення виконується обкопуванням круглої (у плані) форми (крім центра типу 160, зовнішнє оформлення якого виконують обкопуванням квадратної форми) з канавою шириною 50 см зверху і 20 см знизу і глибиною 30 см. Внутрішній радіус обкопування 1,3 м. Над центром насипають курган висотою 10 см. Hа геодезичних пунктах зовнішні знаки не встановлюються.

30. Пункти знімальних геодезичних мереж закріплюються на місцевості центрами, що забезпечують тривале збереження пунктів, та тимчасовими центрами з метою збереження їх на час знімальних робіт.

Типи центрів геодезичних пунктів, що закріплюють на місцевості знімальні геодезичні мережі, наведені в додатку 6 до цього Порядку.

31. Центрами тривалого збереження, що закріплюють на місцевості знімальні геодезичні мережі, можуть бути:

бетонний паралелепіпед з розмірами 10x 10x 70 см, у вершину якого закладають штир або кований цвях;

марка, штир, труба, болт, залізничний костиль тощо, які закріплюють цементним розчином у бетонні основи різноманітних споруд, на ділянці землі з твердим покриттям або в скелі.

Центри тривалого збереження зображені на рисунках 1 і 2 додатка 6 до цього Порядку.

32. Бетонні центри тривалого збереження закладають на глибину 60 см і обкопують канавами у вигляді квадрата із сторонами 2,0 м, глибиною 0,3 м, шириною в нижній частині 0,2 м і верхній частині 0,5 м.

33. Центри тривалого збереження в теодолітних ходах закладають по два-три у ряд з таким розрахунком, щоб вони закріплювали одну чи дві суміжні лінії ходу через 500-800 м. Допускається замість двох-трьох сусідніх точок ходу закріплювати тільки одну точку за умови визначення дирекційного кута (азимута) із закріпленої точки на характерні, що легко розпізнаються, постійні місцеві предмети-орієнтири: флюгери, радіо- і телевізійні щогли, антени, заводські труби тощо.

34. У всіх випадках центри тривалого збереження встановлюються у місцях, що забезпечують їх збереження, техніку безпеки та зручність використання при топографічній зйомці, вишукуваннях і будівництві, а також подальшу їх експлуатацію. Не дозволяється проводити закладання центрів тривалого збереження на ріллі та болотах, проїжджій частині, поблизу брівок русел річок, що розмиваються, поблизу берегів водосховищ.

35. Тимчасовими центрами для закріплення знімальних геодезичних мереж можуть бути пеньки дерев, дерев’яні кілки діаметром 5-8 см із цвяхом, забитим у верхній зріз кілка (пенька), а також залізні труби, штирі, кутова сталь, забиті в ґрунт на 0,3-0,4 м з насічкою на металі. Тимчасові центри наведені на рисунках 3-6 додатка 6 до цього Порядку.

36. Пункти планової основи на об’єкті нумерують порядковими номерами, що не повторюються. При включенні в хід (мережу) пунктів попередніх робіт присвоєні їм номери змінювати не дозволяється.

37. На всі закладені центри геодезичних пунктів на забудованій та незабудованій територіях оформлюють відповідні картки (кроки). Форма картки (кроки) геодезичного пункту наведена в додатку 7 до цього Порядку.

38. Геодезичні пункти ДГМ, а також геодезичних мереж спеціального призначення після їх побудови підлягають обліку та передачі на зберігання користувачам (власникам) земельних ділянок, на території яких вони розташовані, відповідно до вимог Порядку охорони геодезичних пунктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року № 836.

39. Визначення координат геодезичних пунктів методом лінійно-кутової побудови:

лінійно-кутові мережі будуються у вигляді мереж тріангуляції, трилатерації та полігонометрії;

основним методом є розвиток полігонометричних мереж;

полігонометричні мережі опираються на вихідні пункти, що визначені із супутникових геодезичних спостережень, або із лінійно-кутових мереж з вузловими пунктами;

прокладання висячих ходів не допускається.

Вимоги до створення лінійно-кутових побудов наведено в додатку 8 до цього Порядку.

Технічні вимоги до створення полігонометричних мереж наведено в таблиці 1 додатка 8 до цього Порядку.

40. В окремих випадках, коли абсолютна лінійна нев’язка і довжина ходу встановлюються технічним завданням, допустиму довжину ходу у разі використання електронних віддалемірів, обчислюють за формулою:

Cередню квадратичну похибку у положенні кінцевого пункту ходу обчислюють за формулою:

Якщо віддаль між паралельними ходами полігонометрії становить менше 2,5 км, такі ходи повинні бути зв’язані ходами полігонометрії.

41. Вимірювання кутів на пунктах ходів полігонометрії виконують способом вимірювання окремого кута або способом кругових прийомів за триштативною системою електронними приладами не нижче двосекундної точності у ходах 4 класу. Центрування приладу та візирних марок виконують з точністю 1 мм.

При вимірюванні кутів електронними приладами, перед початком вимірювань по точках ходу, виконують перевірку (калібрування) колімаційної похибки приладу.

42. Вимірювання кутів у ходах 4 класу виконують двома прийомами. При переході від першого прийому до другого орієнтування лімба не змінюють.

Допуски результатів вимірювання окремих кутів або напрямків на пунктах лінійно-кутових побудов наведені в таблиці 2 додатка 8 до цього Порядку.

У разі наявності в групі вимірювань кутів в окремих прийомах, результати яких не відповідають установленим допускам, вимірювання повторюють при тих же установках лімба.

Повторні вимірювання виконують після закінчення спостережень за основною програмою.

Якщо середнє значення кута (напрямку), що одержане з основного і повторного вимірювань, задовольняє установлені допуски, то його приймають до подальшої обробки. В іншому разі основний прийом вилучають і в обробку приймають повторний.

43. Розходження між значеннями виміряного і обчисленого кута на вихідному пункті не повинні перевищувати 6'' в побудовах 4 класу.

Якщо розходження перевищують зазначені допуски, то визначається третій вихідний напрямок, за яким і проводиться відповідний контроль.

44. При спостереженнях поза центром геодезичного пункту повинні визначатися елементи приведення графічним (або аналітичним) методом двічі (до початку і після спостережень).

Спостереження з прилеглих пунктів лінійно-кутових побудов на візирні цілі геодезичних пунктів не дозволяється. Hа цих пунктах, з метою збереження триштативної системи, потрібно вести спостереження на марку, що встановлена на місце приладу, яким виконувалися спостереження на геодезичному пункті.

45. Лінії вимірюють віддалемірами, електронними тахеометрами та іншими засобами вимірювальної техніки, які забезпечують необхідну точність вимірювання, що наведена в таблиці 1 додатка 8 до цього Порядку.

Кутові і лінійні вимірювання проводяться одночасно з максимальним використанням електронної фіксації результатів.

Прилади і обладнання, що фіксують кінці лінії при її вимірюванні, встановлюють над центрами з точністю 1 мм.

Вимірювання ліній віддалемірами та електронними тахеометрами в полігонометрії здійснюється двома прийомами, за якими виконується одне наведення на відбивач і три відліки по табло.

Коливання результатів вимірювань у прийомах не повинні бути більшими за 3m, де m - середня квадратична похибка вимірювання віддалі, що взята з паспорта приладу.

46. При вимірюванні ліній віддалемірами та електронними тахеометрами один раз за час вимірювання на одному кінці лінії визначається температура повітря з точністю 1оС і тиск - з точністю 5 мм рт. ст. При вимірюванні ліній більше 2 км або при великому перепаді висот між точками стояння віддалеміра і відбивача метеодані необхідно визначати на обох кінцях лінії.

47. На стінні знаки координати передаються з тимчасових центрів, на яких виконуються всі кутові і лінійні вимірювання ходів. Визначення координат стінних знаків виконують з контролем шляхом порівняння віддалей між стінними знаками, що отримані з обчислень за координатами з виміряними віддалями або з додаткових вимірювань (за відсутності видимості між стінними знаками).

У разі втрати тимчасових центрів їх визначають заново під час прив’язки або прокладання полігонометричних ходів, а під час прив’язки знімальних ходів - засічками від стінних знаків по промірах, що є в абрисах.

48. Напрямки на стінні знаки вимірюються трьома круговими прийомами після закінчення спостережень на пункти лінії ходу.

Допустимі показники коливань вимірів напрямків, приведених до спільного нуля, наведені в таблиці 3 додатка 8 до цього Порядку.

49. Передачу координат з тимчасових точок, на яких виконуються основні кутові і лінійні вимірювання ходу полігонометрії, на центри стінних знаків, що входять в орієнтирні системи, можна здійснювати способами редукування, полярним, кутових і лінійних засічок.

Спосіб редукування використовується у випадках, коли пункт закріплений одним стінним знаком.

Полярний спосіб використовується при передачі координат з тимчасових точок на стінні знаки, що встановлені у вигляді одинарних знаків, подвійних і потрійних систем.

Спосіб кутової засічки застосовується, якщо безпосереднє вимірювання віддалей від тимчасових точок до центрів стінних знаків утруднене інтенсивним рухом транспорту і пішоходів.

Спосіб лінійної засічки застосовується, якщо стінні знаки розташовані близько від тимчасових точок і немає ніяких перешкод для проведення лінійних вимірювань.

Вимірювання для передачі координат з тимчасових точок на центри стінних знаків виконують із сумарною середньою квадратичною похибкою ± 2 мм.

50. Віддалі до стінних знаків вимірюють віддалемірами, електронними тахеометрами та електронними (лазерними) далекомірами і механічними (сталевими) рулетками. У виміряні віддалі вводять поправку за нахил лінії.

При вимірюванні віддалі сталевою рулеткою вводять поправку за компарування. Температуру повітря вимірюють з точністю 2оС.

Перевищення між кінцями рулетки визначають з точністю 5 мм геометричним або тригонометричним нівелюванням.

51. На всі закріплені точки лінійно-кутових побудов повинні бути передані висотні позначки геометричним або тригонометричним нівелюванням.

52. Після завершення польових робіт з лінійно-кутових побудов здають такі матеріали:

схеми лінійно-кутових побудов;

журнали вимірювання ліній і кутів або результати вимірювань в електронній формі;

матеріали нівелювання;

матеріали дослідження приладів;

матеріали польового оброблення і контрольних обчислень.

53. Визначення координат та висот геодезичних пунктів статичним методом ГНСС-спостережень:

супутникові геодезичні спостереження на геодезичних пунктах виконуються у статичному режимі спостережень із використанням двочастотних або мультичастотних супутникових геодезичних приймачів з геодезичними антенами, для яких визначено варіації фазового центра;

геодезична мережа спеціального призначення, яка визначається методом ГНСС-спостережень, повинна бути прив’язана не менше ніж до двох пунктів ДГМ;

визначення висот пунктів геодезичної мережі спеціального призначення методом ГНСС-спостережень виконується з використанням моделі квазігеоїда для території України та контрольними вимірами на двох-трьох пунктах нівелірної (висотної) мережі І-III класу статичним методом або побудовою локальної моделі квазігеоїда шляхом калібрування моделі не менш ніж на чотирьох-п’яти пунктах нівелірної (висотної) мережі І-III класів;

при супутникових геодезичних спостереженнях необхідно використовувати не менше двох ГНСС-приймачів.

Технічні вимоги до супутникових геодезичних спостережень наведено в додатку 9 до цього Порядку.

54. Супутникові геодезичні спостереження на пунктах геодезичної мережі виконуються відповідно до вимог технічного проекту.

На кожну сесію спостережень на пункті виконавцем, з урахуванням особливостей обладнання, заповнюється Протокол супутникових геодезичних спостережень, зразок якого наведено в додатку 10 до цього Порядку.

У протоколі зазначають такі відомості:

назву геодезичного пункту;

номер (ідентифікатор) геодезичного пункту;

тип і серійні номери приймача та антени;

дату і час початку та кінця спостережень;

значення і тип виміру висоти антени над центром геодезичного пункту;

додаткові відомості.

Якщо при спостереженнях антена закріплюється поза центром геодезичного пункту, у такому випадку двічі визначають елементи редукції антени з метою передачі координат центра антени на центр пункту.

55. Результатами супутникових геодезичних спостережень є:

результати спостережень у форматі RINEX (Receiver Independent Exchange Format);

протоколи супутникових геодезичних спостережень на кожну сесію спостережень.

56. Визначення висот пунктів геодезичної мережі:

нівелірні мережі для виконання топографічної зйомки створюються шляхом згущення нівелірної (висотної) мережі;

для визначення висот пунктів знімальної основи, а також для визначення висот пунктів геодезичних мереж спеціального призначення створюються мережі технічного нівелювання.

густоту і клас точності нівелірних мереж під час топографічної зйомки, залежно від призначення та масштабів зйомки, вибраного перерізу рельєфу місцевості тощо, вказують у технічному проекті (програмі) робіт.

57. Hівелірні мережі створюють у вигляді окремих ходів, полігонів або самостійних мереж і, як правило, прив’язують не менш ніж до двох вихідних пунктів нівелірної (висотної) мережі вищого класу.

58. Лінії нівелювання, які створюються у населених пунктах:

у населених пунктах площею понад 500 кв.км створюється нівелірна мережа І класу;

у населених пунктах площею 50-500 кв.км - нівелірна мережа II класу;

у населених пунктах площею від 25 до 50 кв.км - нівелірна мережа III класу;

у населених пунктах площею менше 25 кв.км дозволяється створювати нівелірні мережі тільки IV класу.

Для закріплення ліній нівелювання переважно застосовують стінні репери.

59. Hев’язки в ходах між вихідними пунктами та в полігонах повинні бути не більше 20? L (мм) при кількості станцій менше 15 на 1 км ходу і 5? n (мм) на місцевості із значними кутами нахилу, коли кількість станцій більше 15 на 1 км ходу, де: L - довжина ходу (полігону) в кілометрах, n - кількість станцій у ході (полігоні).

60. Після закінчення нівелювання IV класу здають такі матеріали:

схему ходів нівелювання;

журнали нівелювання або його результати в реєстраторах або накопичувачах інформації;

матеріали дослідження приладів та компарування рейок;

абриси місцезнаходження нівелірних пунктів (у тому числі раніше закладених);

акти здачі пунктів нівелювання для нагляду за збереженням;

відомості перевищень;

матеріали обчислень та оцінки точності;

каталог висот пунктів;

пояснювальну записку.

61. Визначення висот пунктів геодезичної мережі здійснюється методом технічного нівелювання.

Ходи технічного нівелювання прокладають між двома вихідними пунктами у вигляді одиночних ходів або системи ходів з однією або декількома вузловими точками.

Забороняється прокладання замкнутих ходів, що опираються обома кінцями на один і той самий вихідний пункт.

У мережу технічного нівелювання включаються всі пункти планових мереж згущення, які не включені в мережу нівелювання IV класу.

Довжини ходів технічного нівелювання визначають залежно від висоти перерізу рельєфу топографічної зйомки. Допустимі довжини ходів технічного нівелювання наведено в додатку 11 до цього Порядку.

Для виконання технічного нівелювання застосовують нівеліри не менше 20-кратного збільшення зорової труби та ціною поділки рівня не більше 45'' на 2 мм, нівеліри із самоустановлювальною лінією візування, а також теодоліти з компенсатором або з рівнем на трубі.

Нівелірні рейки повинні мати шашковий малюнок із сантиметровими або двосантиметровими поділками.

62. Hев’язки нівелірних ходів або замкнутих полігонів не повинні перевищувати величин, що обчислені за формулою:

Hа місцевості із значними кутами нахилу, коли кількість станцій на 1 км ходу більше 25, допустима нев’язка обчислюється за формулою:

63. У процесі технічного нівелювання одночасно нівелюють окремі характерні точки місцевості, стійкі щодо висоти об’єкти: кришки люків, головки рейок на переїздах, кілометрові знаки вздовж доріг, великі камені тощо. Висоти наведених точок визначають як проміжні при включенні їх у хід. Кожна проміжна точка повинна бути замаркована або на неї повинен бути складений абрис з промірами до ближніх орієнтирів. Особливу увагу треба приділяти визначенню урізів води.

Після проведення польових робіт з технічного нівелювання здаються матеріали, наведені в пункті 60 цього розділу.

64. Для визначення висот пунктів геодезичної мережі геометричне нівелювання може бути замінене тригонометричним.

Вихідними пунктами для тригонометричного нівелювання є пункти ДГМ та геодезичних мереж спеціального призначення, висоти яких визначені геометричним нівелюванням. Вихідні пункти необхідно розташовувати не рідше ніж через п’ять сторін ходу.

За наявності видимості і використання приладів точністю 1'' і 2'' кількість сторін між вихідними пунктами може бути збільшена в 1,5 рази.

65. Вертикальні кути при тригонометричному нівелюванні вимірюють на всі пункти, висоти яких не визначені з геометричного нівелювання. Вертикальні кути вимірюють одночасно з горизонтальними тими самими приладами в прямому та зворотному напрямках.

Вимірювання проводять трьома прийомами при двох положеннях вертикального круга.

Коливання значень вертикальних кутів та місця нуля, що обчислені з окремих прийомів, не повинно перевищувати 15''.

Для вимірювань використовують періоди достатньо чітких та спокійних зображень візирних цілей за винятком часу, близького до сходу та заходу сонця (у межах двох годин).

66. Розходження між прямим і зворотним перевищенням для однієї і тієї самої сторони та нев’язки по висоті в ходах і замкнутих полігонах не повинні перевищувати величин, обчислених за формулою:

Висоти верху візирної цілі і горизонтальної осі приладу над маркою центра пункту вимірюють з точністю 1 мм.

67. Після закінчення тригонометричного нівелювання здають такі матеріали:

журнали вимірювання довжин ліній та вертикальних кутів або їх результати в реєстраторах чи накопичувачах інформації;

матеріали дослідження приладів;

матеріали обчислення перевищень та оцінки точності;

каталог висот пунктів;

пояснювальну записку.

68. Визначення висот пунктів геодезичної мережі методом ГНСС-нівелювання виконується відносними методами супутникової геодезії з урахуванням висот квазігеоїда, визначених за результатами гравіметричних вимірювань, які забезпечують середню квадратичну похибку взаємного положення пунктів за висотою не більше 0,05 метра.

При визначенні нормальних висот методом ГНСС-нівелювання геодезична мережа повинна бути прив’язана до не менш ніж чотирьох пунктів нівелірної мережі I-III класів, розміщених по межі району робіт, що може бути замінено використанням моделі квазігеоїда для території України та контрольними вимірами на двох-трьох пунктах нівелірної (висотної) мережі І-III класу статичним методом.

У випадку побудови геодезичної мережі на велику територію кількість пунктів нівелірної мережі I-III класів збільшується з розрахунку один пункт на кожні 10-15 км-2.

Контрольні спостереження виконуються за вимогами статичних супутникових геодезичних спостережень для пунктів геодезичних мереж спеціального призначення.

69. Оброблення результатів геодезичних вимірювань включає такі процеси:

польові обчислення, у тому числі контрольні;

камеральне оброблення і вирівнювальні обчислення.

Контрольні обчислення здійснюються для встановлення точності вимірювань і відповідності вимогам нормативно-технічної документації у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

70. Математичне оброблення геодезичних вимірювань виконується у відповідному програмному забезпеченні в прийнятій проекції, системах координат і висот та складається з таких видів робіт:

складання схеми геодезичної мережі;

підготовка та аналіз координат і висот вихідних пунктів з метою встановлення їх вірогідності і точності;

переобчислення координат вихідних пунктів з однієї системи в іншу;

перевірка і оброблення журналів кутових і лінійних вимірювань, журналів нівелювання або їх результатів з реєстраторів чи накопичувачів інформації;

перевірка і оформлення матеріалів визначення елементів приведення;

складання зведень виміряних напрямків і кутів, зенітних відстаней;

обчислення довжин ліній, з введенням поправок за приведення ліній на рівень моря і редукування на площину проекції Гаусса - Крюгера;

обчислення кутових, полюсних, лінійних, координатних нев’язок;

складання відомостей перевищень;

обчислення наближених координат і висот геодезичних пунктів;

контроль обчислення прив’язки стінних знаків до ходу полігонометрії;

підготовка інформації для вирівнювання мережі у відповідному програмному забезпеченні;

складання пояснювальної записки і звітної схеми;

систематизація матеріалів і підготовку їх до здачі.

71. Середню квадратичну похибку виміряного кута в полігонометричних ходах обчислюють за формулою:

72. Аналіз вихідної мережі та підготовку списку вихідних координат і висот проводять до початку обчислювальних робіт.

Аналіз передбачає:

перевірку суміщення нових і старих центрів вихідних пунктів згідно з актами закладки і шляхом порівняння кутів та ліній, які виміряні під час прив’язки нової мережі (дані фіксують у спеціальній відомості);

аналіз матеріалів вирівнювання вихідної мережі.

73. Вихідними для вирівнювання геодезичних мереж спеціального призначення є геодезичні пункти ДГМ 1, 2 та 3 класів, УПМ ГНСС та геодезичних мереж спеціального призначення, які визначені методом ГНСС-спостережень.

74. Лінії нівелювання IV класу вирівнюють після вирівнювання нівелювання вищого класу і за необхідності переобчислюють висоти пунктів нівелювання раніше виконаних робіт.

75. Матеріали і дані вирівнювання використовують при складанні каталогів координат і висот та технічних звітів про геодезичні роботи.

У технічному звіті наводять такі відомості про виконання геодезичних вимірювань:

геодезична вивченість району робіт;

прийняті системи координат і висот;

відомості про вихідну геодезичну основу;

детальний опис виконаних геодезичних вимірювань та їх технічні характеристики;

копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки;

акти польового контролю (за необхідності);

інформація про попереднє оброблення геодезичних вимірів (за необхідності);

методи вирівнювання, їх особливості з оцінкою точності;

акти камерального контролю (за необхідності);

висновки.

Журнали польових вимірювань, файли вимірювань за допомогою електронних тахеометрів та нівелірів, протоколи ГНСС-спостережень разом із файлами спостережень, результати обчислень та оброблення геодезичних мереж, каталоги координат та висот геодезичних пунктів разом зі схемами побудованих мереж формуються окремими книгами у вигляді додатків до технічних звітів.

76. Каталоги координат і висот геодезичних пунктів містять:

обкладинку, титульну сторінку і зміст;

пояснення;

малюнки типів центрів геодезичних пунктів і пунктів нівелірної (висотної) мережі;

список координат і висот геодезичних пунктів;

список висот пунктів нівелювання, які не мають координат;

схему геодезичної (планової) мережі;

схему нівелірної (висотної) мережі;

аркуш реєстрації змін.

77. До каталогів координат геодезичних пунктів включають:

пункти, що закріплені постійними центрами;

втрачені пункти геодезичних мереж, які потрібні для збереження геометричних зв’язків мережі;

пункти, закріплені тимчасовими центрами, що є вузловими або вихідними (у тому числі при прив’язці стінних знаків).

Втрачені і не знайдені геодезичні пункти заносять до каталогу окремо.

78. Координати пунктів геодезичної мережі, що понижені до знімальної геодезичної мережі, вміщують в окремий список координат і висот пунктів знімальної геодезичної мережі.

79. Координати пунктів існуючої геодезичної мережі, які близько розташовані до пунктів мережі, що створюється на одній вулиці або проспекті, і не зв’язані з нею взаємними вимірюваннями, вміщують (за необхідності) у каталоги тільки як пункти знімальної геодезичної мережі.

80. Інформацію про пункти геодезичних мереж спеціального призначення в списках розташовують в алфавітному порядку за зростанням номерів або за спадною величиною абсцис. Інформація про пункти нівелювання розташовується по лініях ходів.

81. До каталогу координат геодезичних пунктів значення координат вносять з розмірністю до 0,001 м, дирекційні кути - до 0,1'', довжини ліній - до 0,001 м;

координати геодезичних пунктів знімальної мережі - з розмірністю до 0,1 м;

висоти центрів у Балтійській системі висот 1977 року, з 01 січня 2026 року у Європейській вертикальній референцній системі (EVRS) - з розмірністю до 0,001 м;

висоти, що одержані з ГНСС-нівелювання,- з розмірністю до 0,01 м;

висоти, що одержані з тригонометричного нівелювання,- з розмірністю до 0,01 м.

82. До списку координат геодезичних пунктів у місцевій системі координат вносять дирекційні кути (у порядку зростання їх величин) і довжини сторін на всі виміряні напрямки.

83. Між внесеними в каталог координатами, дирекційними кутами і довжинами сторін повинна бути точна відповідність.

84. Каталог висот пунктів нівелювання складається окремо і містить:

обкладинку, титульну сторінку, зміст;

пояснення;

список прийнятих скорочень;

малюнки пунктів нівелірної (висотної) мережі;

список висот пунктів нівелірної (висотної) мережі;

список висот утрачених пунктів нівелірної (висотної) мережі;

аркуш реєстрації змін;

схему ходів нівелювання.

85. Кількість примірників каталогів координат і висот геодезичних пунктів із схемами їх розташування визначається технічним завданням, один примірник в електронній (цифровій) формі передається до Державного картографо-геодезичного фонду України відповідно до Порядку надходження, ведення обліку, зберігання та використання матеріалів Державного картографо-геодезичного фонду України, їх валідації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2024 року № 67.

1. Тахеометричну зйомку виконують електронними тахеометрами, що забезпечують вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів із середньою квадратичною похибкою, яка не перевищує 10'', а ліній - із середньою квадратичною похибкою, яка не перевищує 10 мм на кілометр.

2. Результати вимірювань реєструють у карті пам’яті електронних тахеометрів, а після завершення тахеометричної зйомки опрацьовують за допомогою відповідного ліцензованого програмного забезпечення.

3. Вимірювання кутів і ліній під час тахеометричної зйомки здійснюється відповідно на візирну марку і триппельпризмовий відбивач, які суміщені і встановлені на штативі (штатив-віха) або вісі. Якщо електронний тахеометр працює у безрефлекторному режимі (без відбивача) під час виконання тахеометричної зйомки допускається виконувати спостереження на спеціальні пластикові плівки з відбивальними властивостями, які містять велику кількість мікропризм, або недоступні об’єкти за умови виконання контрольних вимірювань.

Висота тахеометра і візирних марок вимірюється з точністю до 1 мм.

Під час виконання тахеометричної зйомки необхідно періодично контролювати стабільність орієнтування електронного тахеометра, відхилення значень якого допускається не більше 20''.

Допустимі величини віддалей від знімальної станції до пікетних точок і між пікетами наведені в додатку 12 до цього Порядку.

З метою контролю якості тахеометричної зйомки потрібно з кожної наступної станції визначати не менше трьох пікетів на території попередньої станції.

4. На кожній станції ведуть польовий абрис в паперовій або електронній формі, приблизно дотримуючись масштабу та умовних знаків з поясненнями, якщо не застосовувались кодові позначення Класифікатора.

5. Середня квадратична похибка визначення координат точок тахеометричної зйомки відносно найближчих пунктів геодезичної основи mp визначається за формулою:

6. Після завершення тахеометричної зйомки відповідно до вимог технічного завдання здають такі матеріали:

абриси до відповідних планшетів в паперовій або електронній формі;

файл з карти пам’яті тахеометра - обов’язково, роздруковані журнали тахеометричної зйомки з карти пам’яті тахеометра - на вимогу;

стандартну відомість ліцензованого програмного забезпечення з оцінкою точності (відомості обчислення координат і висот знімальної основи з оцінкою їх точності);

акти контролю та приймання робіт;

технічний звіт.

7. Зйомка методами ГНСС-спостережень виконується відносними методами супутникових геодезичних спостережень на точках місцевості з подальшим обробленням результатів спостережень та обчисленням координат і висот точок відносно відомих пунктів геодезичних мереж або постійно діючих станцій ГНСС.

8. Координати та висоти пікетних точок визначаються:

у кінематичному режимі від окремого пункту ДГМ, геодезичної мережі спеціального призначення, знімальної геодезичної мережі або відносно станції ГНСС з подальшим камеральним обробленням виконаних супутникових геодезичних спостережень;

у кінематичному режимі реального часу (RTK) від окремого пункту ДГМ, геодезичної мережі спеціального призначення, знімальної геодезичної мережі або відносно станції ГНСС за допомогою радіо-модемів або каналами GPRS та інтернет-зв’язку;

у кінематичному режимі реального часу (RTK) відносно станції ГНСС за допомогою сервісів мережі.

Під час виконання супутникових геодезичних спостережень у кінематичному режимі (RTK) з постобробкою від окремого відомого пункту геодезичної мережі (або постійно діючої станції) максимальна допустима відстань від вихідного пункту / станції до об’єкта зйомки не повинна перевищувати для одночастотних приймачів 20 км, а для двочастотних або мультичастотних приймачів - 35 км.

Під час виконання супутникових геодезичних спостережень у режимі реального часу (RTK) від окремого відомого пункту геодезичної мережі (або постійно діючої станції) максимальна допустима відстань від вихідного пункту / станції до об’єкта зйомки не повинна перевищувати для одночастотних приймачів 20 км, а для двочастотних або мультичастотних приймачів - 35 км.

Під час виконання супутникових геодезичних спостережень у режимі реального часу (RTK) від постійно діючих станцій мережі максимально допустима відстань від вихідної станції до об’єкта зйомки не повинна для одночастотних приймачів 20 км, а для двочастотних або мультичастотних приймачів - 35 км.

9. Незалежно від обраного режиму виконання супутникових геодезичних спостережень обов’язково враховуються наявні перешкоди поряд з об’єктом зйомки.

Забороняється виконувати супутникові геодезичні спостереження за наявності поряд з об’єктом зйомки потужних електромагнітних випромінювачів, антен мобільного зв’язку тощо, а також у випадку значної закритості місцевого горизонту (більше 45°) для проходження супутникового сигналу деревами, спорудами тощо.

Під час виконання супутникових геодезичних спостережень обов’язково виконується контроль диференційного поля поправок / корекцій методами, наведеними в пункті 13 розділу VII цього Порядку.

10. Визначення нормальних висот у Балтійській системі висот 1977 року, з 01 січня 2026 року у Європейській вертикальній референцній системі (EVRS) методами ГНСС-спостережень виконується з використанням моделі квазігеоїда для території України та контрольним виміром на одному знакові нівелірної (висотної) мережі І-III класу статичним методом або побудовою локальної моделі квазігеоїда шляхом калібрування відносно пунктів нівелірної (висотної) мережі І-III класів. Для калібрування моделі квазігеоїда лінійних об’єктів використовується один нівелірний пункт на кожні 10 км, але не менше чотирьох на об’єкт з урахуванням, що лінійний об’єкт прокладається усередині полігону, утвореного пунктами нівелірної (висотної) мережі І-III класів, у випадку площинних об’єктів - не менше чотирьох пунктів на кожний умовний квадрат 10 x 10 км, розміщених по його краях або району робіт.