З метою забезпечення практичного виконання статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

1. Затвердити Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби, що додається.

2. Начальнику Головного управління стягнення податкової заборгованості Ріжку І.М. подати Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.

3. Начальнику управління справами Коваленку В.В. у 3-денний термін після державної реєстрації Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби забезпечити його тиражування та надсилання державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Кальніченка І.В.

1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон) і визначає механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби.

1.2. Дія цього Порядку поширюється на платників податків - юридичних осіб, їхні філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичних осіб, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/ або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

1.3. Податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, непогашеного у строк. Податкова застава виникає на підставі Закону. Внаслідок податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому Законом.

1.4. Право податкової застави виникає у разі:

1) неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) для подання такої податкової декларації.

Якщо податкова декларація не подана до податкового органу, то працівник підрозділу, який контролює своєчасність подавання податкових декларацій, у зазначений день направляє підрозділу стягнення податкової заборгованості службову записку про неподання відповідної податкової декларації.

Підрозділ стягнення податкової заборгованості в день отримання зазначеної службової записки направляє платнику податків повідомлення про виникнення права податкової застави на всі активи такого платника податків на підставі абзацу 2 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону за формою згідно з додатком 1;

2) несплати у граничні строки, встановлені Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

День виникнення права податкової застави, передбаченого цим пунктом, визначається на підставі даних карток особових рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами відповідно до чинного законодавства;

3) несплати у граничні строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

День виникнення права податкової застави, передбаченого цим пунктом, визначається на підставі даних карток особових рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами відповідно до чинного законодавства.

1.5. На авансові платежі, не внесені своєчасно, право податкової застави не поширюється.

1.6. Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

2.1. Предметами податкової застави можуть бути:

1) рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права;

2) майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем та на яке може бути звернене стягнення;

3) майно, яке стане власністю заставодавця після виникнення права податкової застави, у тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

2.2. Предметами податкової застави не можуть бути:

1) національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені до Державного реєстру національного культурного надбання; вимоги, що мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом; об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств (стаття 4 Закону України "Про заставу");

2) майно та кошти благодійних організацій (стаття 19 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації");

3) приватизаційні папери (стаття 5 Закону України "Про приватизаційні папери");

4) майно громадян, на яке не може бути звернене стягнення за виконавчими документами, перелік якого встановлено додатком до Закону України "Про виконавче провадження".

2.3. Обмеження щодо застосування податкової застави

2.3.1. Окремі види активів платника податків, що має податковий борг, можуть бути звільнені з-під податкової застави за запитом платника податків, якщо органом державної податкової служби встановлено, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, у два і більше разів перевищує суму податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою. При цьому враховуються суми будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над правом податкової застави.

У разі, коли платник податків має декілька видів податкових боргів, враховується їх загальна сума.

Повідомлення про звільнення окремих видів активів з-під податкової застави видається органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків у письмовій формі у вигляді рішення (додаток 2), що готується у двох примірниках, перший з яких видається платнику податків. Рішення реєструються у окремому журналі, примірники рішень органу державної податкової служби зберігаються у справі платника податків для подальшого контролю за справлянням податків.

2.4. Повідомлення про виникнення права податкової застави міститься в першій податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 6 Закону.

3.1. За умови строку дії податкової застави більш як десять календарних днів орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав нерухомого майна відповідно до вимог пункту 8.3, статті 8 Закону.

При цьому, до законодавчого впровадження системи реєстрації майна в державних реєстрах застав нерухомого майна нотаріальне посвідчення договору застави прирівнюється до вказаної реєстрації.

3.2. Платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна. Порядок реєстрації застави рухомого майна встановлений статтею 15-1 Закону України "Про заставу" і постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.98 N 1185 "Про Порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна".

Право податкової застави має пріоритет перед:

1) будь-якими правами інших застав, які не були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу;

2) будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, чи були зареєстровані права інших застав у державних реєстрах застав рухомого майна або нерухомого майна, чи ні;

3) будь-якими правами інших застав, що виникли або були зареєстровані у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна в той самий день, коли виникло право податкової застави.

5.1. Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними за винятком таких операцій, що підлягають письмовому узгодженню (додаток 3) з податковим органом:

а) продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними цінами;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплата дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.

5.2. Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті "б" підпункту 5.1 цього пункту.

5.3. Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання для забезпечення дійсної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

5.4. У разі здійснення операцій, зазначених у підпунктах 5.1-5.3 цього пункту, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа такого платника податків чи фізична особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування.

5.5. Для своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керуючого. Для узгодження окремої цивільно-правової операції платник податків надає податковому керуючому запит, в якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції у разі, коли за його висновками цінові умови та/ або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі, коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

Рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, встановленому Законом для оскарження рішень контролюючих органів.

6.1. Активи платника податків звільняються (за повідомленням згідно з додатком 4) з-під податкової застави з дня:

а) отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разі виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання такої податкової декларації контролюючим органом (за умови відсутності порушень платником податків вимог, визначених абзацом першим підпункту 1 підпункту 1.4 пункту 1);

б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації її як суб'єкта підприємницької діяльності чи у зв'язку з недостатністю майна особи, оголошеної банкрутом;

в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб;

г) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу;

ґ) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків або інших видів його забезпечення, передбачених податковим законодавством;

д) прийняття рішення про арешт активів платника податків - на строк дії такого арешту;

е) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;

є) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкового боргу або досягнення податкового компромісу у разі, коли умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави;

ж) прийняття відповідного рішення судом (господарським судом) у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "є" підпункту 6.1 цього пункту. Перелік документів встановлюється за правилами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

7.1. Податкова порука застосовується у разі невиконання платником податків обов'язків із погашення податкового зобов'язання або податкового боргу у строки та за процедурою, визначеними Законом, за умови, що банк-поручитель бере на себе відповідальність за таке погашення у такому ж обсязі, як і платник податків.

7.2. Податкова порука оформлюється договором, за яким банк-поручитель зобов'язується перед податковим органом відповідати за належне виконання платником податків обов'язків із погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу у строки та за процедурою, визначеними Законом.

Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі і процедура поруки проводиться згідно з вимогами статей 191 - 194 Цивільного кодексу Української РСР.

7.3. Договір податкової поруки набирає чинності після його реєстрації в органі державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем податкової реєстрації) платника податків, що здійснюється на підставі надання органу державної податкової служби нотаріально посвідченого такого договору поруки.