Відповідно до норм Кримінального кодексу України та з метою своєчасного направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ, удосконалення порядку їх розподілу, упорядкування їх направлення до установ відповідного виду режиму, згідно з положеннями Виправно-трудового кодексу України

1. Затвердити:

Інструкцію про порядок розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ (далі-Інструкція), що додається;

Положення про комісію з питань розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ (далі-Положення), що додається.

2. Начальникам управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Київській області:

2.1. У тижневий термін подати до Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі-Департамент) для затвердження персональний склад регіональних комісій з питань розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ (далі-комісії).

2.2. У двотижневий термін на підставі зазначеного Положення розробити та затвердити відповідні положення про регіональні комісії.

2.3. Організувати вивчення Інструкції з відповідними категоріями посадових осіб управлінь (відділів), слідчих ізоляторів і виправно-трудових установ та у двотижневий термін прийняти від них заліки.

2.4. Забезпечити контроль за неухильним виконанням вимог Інструкції.

3. Фінансовому управлінню (Комаров П.О.), управлінню матеріально-технічного забезпечення (Романенко В.М.), управлінню кадрів (Кузьмін В.П.) та інформаційно-технічному центру (Каплун В.М.) Департаменту здійснити організаційні заходи щодо фінансового, матеріально-технічного і кадрового забезпечення роботи регіональних комісій.

4. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 19 травня 1999 р. N 37 "Про затвердження Інструкції про порядок розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ та переведення засуджених з однієї установи до іншої", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 червня 1999 року за N 360/3653, визнати таким, що втратив чинність.

5. Відділу спеціального обліку Департаменту (Двойнос О.Г.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника голови Департаменту Войцехівського М.І.

1. Ця Інструкція розроблена відповідно до норм Кримінального та Виправно-трудового кодексів України. Її положення встановлюють і регламентують питання, що стосуються розподілу та направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ.

2. Розподіл осіб, засуджених до позбавлення волі, здійснюється безпосередньо у слідчих ізоляторах (тюрмах) (далі-СІЗО) комісіями з питань розподілу і направлення осіб, засуджених до позбавлення волі, зі слідчих ізоляторів (тюрем) до виправно-трудових установ (далі-комісії), що утворюються в управліннях (відділах) Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі-Департамент) в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Київській області та підзвітні й підконтрольні голові Департаменту.

3. Розподіл та направлення засуджених до позбавлення волі осіб здійснюються на підставі статті 12 Кримінального кодексу України та статті 19 Виправно-трудового кодексу України за відповідними індивідуальними або персональними нарядами до виправно-трудових установ:

3.1. Тюрми.

У тюрмах відбувають покарання:

1) чоловіки та жінки, які засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі;

2) чоловіки, які вчинили в повнолітньому віці такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги; геноцид; посягання на життя представника іноземної держави; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника;

3) особи, які раніше були засуджені до позбавлення волі за перелічені в підпункті 2 пункту 3.1 цієї Інструкції злочини і знову вчинили будь-який із цих злочинів або такі злочини: умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене на замовлення, або спричинило смерть потерпілого; згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також згвалтування малолітньої чи малолітнього; розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання при обтяжуючих обставинах;

4) особи, переведені із виправно-трудових установ за підставами, передбаченими статтею 47 Виправно-трудового кодексу України;

5) особи, які на підставі рішень суду відбувають позбавлення волі у вигляді тюремного ув'язнення, продовжують відбувати позбавлення волі у вигляді тюремного ув'язнення в порядку та на підставі цих рішень до закінчення визначених у них строків, або до винесення нового судового рішення.

3.2. Виправно-трудові колонії особливого режиму.

У виправно-трудових колоніях особливого режиму відбувають покарання чоловіки:

1) яким покарання у виді смертної кари замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії;

2) перелічені у підпункті 3 пункту 3.1 Інструкції, якщо вони відбули позбавлення волі у вигляді тюремного ув'язнення, призначене рішенням суду, відбули строк позбавлення волі у вигляді тюремного ув'язнення, визначений Департаментом, або переведені для дальшого відбування покарання з тюрми у виправно-трудову установу в порядку та на підставах, передбачених статтею 46 Виправно-трудового кодексу України;

3) засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

4) які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені до позбавлення волі за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги; геноцид; посягання на життя представника іноземної держави; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника; умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; згвалтування; розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання при обтяжуючих обставинах; грабіж при обтяжуючих обставинах; шахрайство при обтяжуючих обставинах; створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань; хуліганство при обтяжуючих обставинах; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї; незаконне заволодіння транспортним засобом; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи і знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджуються до позбавлення волі на певний строк;

5) засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, які мають судимість за умисний тяжкий злочин.

3.3. Виправно-трудові колонії суворого режиму.

У виправно-трудових колоніях суворого режиму відбувають покарання чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі або засуджені до позбавлення волі за злочини проти основ національної безпеки України.

3.4. Виправно-трудові колонії посиленого режиму.

У виправно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають покарання чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі на певний строк за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

3.5. Виправно-трудові колонії загального режиму.

У виправно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання:

чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі на певний строк за злочини середньої тяжкості;

жінки, засуджені до відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, які вчинили особливо тяжкі, тяжкі або середньої тяжкості злочини.

3.6. Виправно-трудові колонії-поселення.

У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності, відбувають покарання особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, що вчинені з необережності.

У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили умисні злочини, відбувають покарання вперше засуджені до позбавлення волі особи, що вчинили злочини невеликої тяжкості, а також особи, переведені в ці колонії в порядку, передбаченому статтею 46 Виправно-трудового кодексу України, з колоній загального, посиленого і суворого режиму.

За мотивованим рішенням комісії повнолітнім особам, уперше засудженим до позбавлення волі за умисні злочини середньої тяжкості, може бути призначено відбування покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини.

Не підлягають розподілу до виправно-трудових колоній-поселень для осіб, які вчинили умисні злочини, уперше засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості:

1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення;

2) інваліди першої і другої груп та особи, які досягли пенсійного віку;

3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років;

4) особи, які не пройшли повного курсу лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії;

5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

6) особи, яким виправні роботи замінено на позбавлення волі, а також щодо яких судом було скасовано умовне засудження, відстрочку виконання вироку чи звільнення від відбування покарання з випробуванням і які були направлені для відбування покарання, призначеного вироком;

7) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.

3.7. Виховно-трудові колонії.

У виховно-трудових колоніях відбувають покарання засуджені до позбавлення волі неповнолітні.

4. Із засудженими, яким за формальними ознаками може бути призначено відбування певного строку позбавлення волі у вигляді тюремного ув'язнення або яких може бути розподілено до виправно-трудових колоній-поселень для осіб, які вчинили умисні злочини, членами комісії обов'язково проводиться співбесіда, і за наслідками всебічного вивчення їх особистості та з урахуванням суспільної небезпеки вчиненого злочину приймається мотивоване рішення із зазначенням у протоколі засідання об|рунтованої думки комісії щодо визначення виду виправно-трудової установи засудженому.

5. Про прийняття комісією рішення щодо визначення виду виправно-трудової установи засудженому оголошується під розпис на витязі з протоколу її засідання, що долучається до матеріалів його особової справи.