Відповідно до пункту 12 Порядку проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 року № 361,

1. Затвердити Методику проведення Державною фінансовою інспекцією України, її територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, накази Головного контрольно-ревізійного управління України:

від 04 серпня 2008 року № 300 "Про затвердження Методики проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2008 року за № 1037/15728;

від 30 січня 2009 року № 17 "Про внесення зміни до Методики проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2009 року за № 153/16169.

3. Департаменту Державного бюджету Міністерства фінансів України (Лозицький В.П.) спільно з Департаментом державного фінансового аудиту бюджетних програм та діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки Державної фінансової інспекції України (Максименко В.О.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра фінансів України Мярковського А.І. та Голову Державної фінансової інспекції України Гордієнка М.Г.

1.1. Ця Методика застосовується для організації та проведення Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними органами (далі - орган Держфінінспекції) державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання.

Дія цієї Методики не поширюється на бюджетні установи.

1.2. У цій Методиці терміни вживаються в таких значеннях:

аналіз - комплексне вивчення фінансового стану об’єкта аудиту та ефективності управління активами з метою оцінки досягнутих результатів, що проводиться за допомогою методів фінансового та економічного аналізу за даними бухгалтерського обліку, фінансової, податкової і статистичної звітності, звітності про виконання фінансового плану тощо;

анкетування (інтерв’ювання) - отримання необхідної інформації для здійснення аудиту діяльності від посадових осіб об’єкта аудиту або осіб, які є користувачами товарів, робіт та послуг об’єкта аудиту, шляхом застосування анкет чи інших подібних методів збору інформації;

аудиторський звіт - документ, який складається керівником групи державних аудиторів (державним аудитором) у встановленому порядку за результатами проведення аудиту діяльності;

аудиторські процедури - сукупність методичних прийомів контролю та дій державного аудитора, за допомогою яких оцінюється рівень управління фінансово-господарською діяльністю. До складу таких прийомів належать: документальна перевірка - дослідження установчих, фінансових, бухгалтерських (первинних і зведених) документів, статистичної та фінансової звітності, господарських договорів, розпорядчих та інших документів об’єкта аудиту, пов’язаних з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності; фактична перевірка - перевірка наявності грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, огляду, обмірювання, перерахунку, зважування та контрольного обміру виконаних робіт, правильності застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів;

вибірка - застосування аудиторських процедур до менш ніж 100 відсотків сукупності даних, що досліджуються, котрі дають змогу державному аудитору отримані висновки поширити на всю сукупність даних, яка підлягала оцінці;

державний аудитор - посадова особа органу Держфінінспекції, яка наділена повноваженнями на здійснення аудиту діяльності;

державний фінансовий аудит діяльності суб’єктів господарювання (далі - аудит діяльності) - це різновид державного фінансового контролю, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю;

експертиза - процес дослідження залученими фахівцями вузької спеціалізації на основі спеціальних знань з метою отримання кваліфікованої оцінки в межах їх компетенції;

ефективність - досягнення об’єктом аудиту найкращого результату (ефекту) за рахунок мінімально необхідних витрат матеріальних і фінансових ресурсів;

запит інформації - письмове звернення до державних органів та органів місцевого самоврядування, Національного банку України і його установ, інших банків та кредитних установ, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців щодо отримання інформації, документів і матеріалів, необхідних для здійснення аудиту діяльності;

звірка - письмове (документальне) підтвердження третіми особами точності інформації, яке може бути здійснене шляхом зустрічної звірки або шляхом письмового запиту;

об’єкт аудиту - суб’єкт господарювання, включаючи його структурні і відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, щодо якого органи Держфінінспекції мають повноваження та підстави для проведення аудиту діяльності відповідно до законодавства;

обстеження - візуальний огляд об’єкта аудиту для одержання загальної характеристики його можливостей;

письмове пояснення - одержання письмової відповіді від посадових осіб об’єкта аудиту на поставлені державним аудитором питання;

рівень суттєвості - ступінь впливу виявленого порушення (недоліку) чи групи порушень (недоліків) на результати діяльності об’єкта аудиту, а також на достовірність фінансової звітності;

фактори ризику (ризикові операції) - недоліки і проблеми, які вплинули або можуть негативно вплинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю об’єкта аудиту, досягнення ним поставлених цілей і завдань, ефективне використання ресурсів, результати його фінансово-господарської діяльності;

фінансово-господарська діяльність об’єкта аудиту - сукупність рішень, дій та операцій, які об’єкт аудиту приймає та здійснює в частині володіння, використання та розпорядження фінансовими ресурсами, необоротними та іншими активами.

2.1. Основними завданнями аудиту діяльності є:

1) проведення оцінки рівня управління фінансово-господарською діяльністю об’єкта аудиту, яка полягає у забезпеченні:

дотримання вимог законодавства, актів і рішень органів управління та об’єкта аудиту;

досягнення визначених цілей, завдань та набуття кращого досвіду діяльності інших суб’єктів господарювання з виконання показників економічності, продуктивності і результативності;

достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

збереження активів;

2) виявлення факторів ризику (ризикових операцій), а також внутрішніх резервів для підвищення ефективності управління фінансово-господарською діяльністю об’єкта аудиту;

3) підготовка обґрунтованих рекомендацій для підвищення ефективності управління фінансово-господарською діяльністю об’єкта аудиту, усунення наявних порушень, проблем і недоліків та запобігання їм у подальшому.

2.2. Аудит діяльності проводиться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи органів Держфінінспекції, які складаються та затверджуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аудит казенних підприємств, а також суб’єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (крім тих, щодо діяльності яких в установленому законодавством порядку здійснюється державний фінансовий аудит окремих господарських операцій), проводиться щороку.

2.3. Тривалість аудиту діяльності не може перевищувати 90 календарних днів.

2.4. Перед початком аудиту діяльності керівнику об’єкта аудиту надсилається не пізніше ніж за 10 календарних днів відповідне повідомлення із зазначенням строку аудиту діяльності та відповідальних за його проведення державних аудиторів.

2.5. Державні аудитори органів Держфінінспекції зобов’язані пред’явити керівництву об’єкта аудиту направлення на проведення аудиту діяльності, скріплені печаткою відповідного органу Держфінінспекції, та розписатися в журналі реєстрації перевірок (у разі його наявності та надання).

2.6. Процес аудиту діяльності складається з чотирьох етапів:

перший етап - планування аудиту діяльності;

другий етап - підготовка програми аудиту діяльності;

третій етап - перевірка факторів ризику (ризикових операцій);

четвертий етап - звітування про результати аудиту діяльності.

3.1. Планування аудиту діяльності - це перший етап аудиту діяльності, який ґрунтується на попередньому вивченні особливостей діяльності об’єкта аудиту і передбачає збір та аналіз інформації про правове забезпечення фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту, систему управління, зокрема організацію внутрішнього контролю, та досягнення об’єктом аудиту визначених цілей, завдань та набуття кращого досвіду діяльності інших суб’єктів господарювання.

Інформацію можна одержувати як на письмовий запит органу Держфінінспекції, так і від об’єкта аудиту за його місцезнаходженням, а також від його органу управління, органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ і організацій, та за результатами попередніх аудитів діяльності, перевірок державних закупівель і ревізій.

3.2. Процес планування включає:

стадію збору інформації - отримання базової інформації про об’єкт аудиту, включаючи інформацію про специфіку його діяльності, збір нормативно-правових актів, отримання установчих, розпорядчих та інших документів об’єкта аудиту, розпорядчих документів органу управління, фінансової і статистичної звітності об’єкта аудиту та в разі потреби інших суб’єктів господарювання, однотипних за певними характеристиками їх діяльності, матеріалів попередніх аудитів діяльності, перевірок державних закупівель та ревізій;

стадію оцінки - аналіз отриманої інформації, формування загального уявлення про вимоги, яким повинна відповідати діяльність об’єкта аудиту, встановлення відхилень від норм та завдань, а також визначення факторів ризику (ризикових операцій).

3.3. За результатами опрацювання зібраної інформації керівник групи державних аудиторів складає план аудиту діяльності, який затверджується керівником органу Держфінінспекції.

У плані аудиту діяльності зазначаються обґрунтування необхідності проведення аудиту діяльності, обсяг аудиту діяльності, аудиторські процедури і терміни їх проведення.

План аудиту діяльності повинен містити:

1) вступну частину, в якій вказуються мета аудиту діяльності, обґрунтування необхідності його проведення та склад фахівців, яких планується залучити до проведення аудиту діяльності;

2) інформацію про діяльність об’єкта аудиту, де наводиться його стисла характеристика:

мета діяльності об’єкта аудиту, функції щодо виконання державних програм (за наявності);

структура об’єкта аудиту та чисельність його працівників;

показники фінансово-господарської діяльності (планові, фактичні) та їх попередня оцінка щодо досягнення мети та завдань діяльності об’єкта аудиту;

зміни, що відбулися з моменту останнього аудиту діяльності, де відображаються організаційні, виробничі та інші зміни в діяльності об’єкта аудиту, що відбулися з часу попереднього аудиту діяльності, проведеного відповідним органом Держфінінспекції, які могли як позитивно, так і негативно вплинути на результати діяльності, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Якщо аудит діяльності щодо об’єкта аудиту проводиться вперше, цей розділ слід не включати в структуру плану аудиту діяльності;

3) перелік факторів ризику (ризикових операцій) з обґрунтуванням попередньо виявлених ризикових операцій;

4) інформацію про обсяг аудиту діяльності, в якій попередньо визначаються напрями діяльності об’єкта аудиту, які потребують поглибленого дослідження, а також наводяться статті балансу і показники фінансової звітності, які потребують аналізу їх складу, структури і оцінки факторів, що вплинули на їх зміну порівняно з попереднім звітним періодом, або із плановим рівнем, а також фактори, які можуть впливати на перебіг аудиту діяльності та його результати;

5) графік проведення аудиту діяльності.

4.1. Підготовка програми аудиту діяльності передбачає:

уточнення інформації, зібраної на етапі планування, - першому етапі аудиту діяльності;

проведення аналізу фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту та ефективності використання активів з наданням оцінки рівня управління об’єктом аудиту;

надання попередньої оцінки системи внутрішнього контролю;

конкретизацію факторів ризику (ризикових операцій);

визначення аудиторських процедур та обсягу вибірки, необхідних для дослідження кожного фактора ризику (ризикової операції);

визначення необхідності в залученні до проведення аудиту діяльності інших органів Держфінінспекції чи представників інших органів влади, установ та організацій;

складання програми аудиту діяльності.

Уточнення інформації, зібраної на першому етапі аудиту діяльності, передбачає поглиблене дослідження визначених факторів ризику (ризикових операцій).

4.2. Проведення аналізу фінансово-господарської діяльності об’єкта аудиту та ефективності використання активів з наданням оцінки рівня управління об’єктом аудиту передбачає:

порівняння планових і фактичних показників фінансових планів об’єкта аудиту;

порівняння фактичних показників фінансової звітності за декілька років у динаміці;

визначення оцінки ефективності управління об’єктом аудиту відповідно до Методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 лютого 2006 року № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 березня 2006 року за № 332/12206, або з використанням інших методик.

Аналіз повинен охоплювати структуру та динаміку активів об’єкта аудиту, дебіторської заборгованості, власного капіталу, зобов’язань, дохідності активів, доходів та витрат, у тому числі валового прибутку (збитку) та операційних витрат за економічними елементами тощо.

Обсяг проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (кількість таблиць, які необхідно скласти, кількість показників для розрахунку тощо) визначається керівником групи державних аудиторів виходячи зі специфіки і результатів діяльності об’єкта аудиту, періоду, який необхідно дослідити, та чисельності державних аудиторів.

Результати аналізу фінансово-господарської діяльності та оцінки виконання показників фінансового плану об’єкта аудиту є додатками до аудиторського звіту.

4.3. Попередня оцінка системи внутрішнього контролю полягає у дослідженні сукупності внутрішніх правил та процедур контролю, що запроваджені керівництвом об’єкта аудиту для досягнення поставленої мети, забезпечення стабільного і ефективного функціонування об’єкта аудиту, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження, раціонального та економного використання активів, викриття фальсифікацій та запобігання помилкам, подання достовірної фінансової звітності.

З метою оцінки системи внутрішнього контролю досліджуються:

основні принципи управління об’єктом аудиту;

зміст контракту між керівником об’єкта аудиту і органом управління щодо забезпечення цим керівником законного, цільового і економного використання усіх видів ресурсів; наказ про розподіл обов’язків між заступниками керівника; положення про відділи чи інші структурні підрозділи об’єкта аудиту, посадові інструкції відповідальних фахівців;

наказ про облікову політику щодо забезпечення надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів об’єкта аудиту при складанні фінансової звітності, зокрема шляхом визначення принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності; забезпечення повноти і точності складання первинних документів та якості первинної інформації, необхідної для успішного керівництва і прийняття ефективних управлінських рішень;

графік документообігу та його дотримання, наявність затверджених положень про дотримання законодавства щодо зберігання та знищення бухгалтерських документів, встановлення правил прийому документів на виконання, їх реєстрації та обробки;

розпорядчі та інші документи про дотримання законодавства щодо використання коштів і майна та підписання фінансових документів; дотримання термінів і правил проведення інвентаризацій, бухгалтерських звірок, передачі справ та інших процедур внутрішнього контролю; забезпечення умов для збереження коштів і матеріальних цінностей; визначення осіб, відповідальних за здійснення внутрішнього контролю, та визначення для них кола обов’язків;

склад, фаховий рівень та періодичність проходження підвищення кваліфікації працівників бухгалтерської, економічної та фінансової служб;

наявність підрозділу внутрішнього контролю (аудиту), його статус, підпорядкованість, результати і якість його роботи: забезпечення постійного аналізу цільового, ефективного і економного використання усіх видів ресурсів; своєчасність і повнота здійснюваних контрольних заходів з огляду на наявні ризики та правильність документування виявлених порушень і недоліків; обґрунтованість застосування методів контролю; своєчасність і обґрунтованість внесення за результатами контрольних заходів пропозицій керівництву з метою усунення виявлених порушень, забезпечення відшкодування нанесених збитків та удосконалення системи внутрішнього контролю; повнота заходів, які вживаються для забезпечення врахування наданих пропозицій;

кадрова політика щодо кваліфікаційних вимог до осіб, які займають відповідальні посади, та частота зміни працівників на відповідальних посадах;

порядок підготовки внутрішньої звітності (управлінської звітності) для цілей управління об’єктом аудиту тощо.