Відповідно до пунктів 3, 10 Положення про Міністерство юстиції України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228,

1. Пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року № 954/5 "Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 березня 2017 року за № 406/30274, викласти в такій редакції:

"3. Плата за користування Системою органами державної виконавчої служби здійснюється за рахунок стягнутих з боржника за цим виконавчим провадженням коштів на витрати виконавчого провадження.".

2. Затвердити Зміни до деяких наказів Міністерства юстиції України, що додаються.

3. Державному підприємству "Національні інформаційні системи" (Лур’є С.С.) разом з Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (Воробйов О.В.) у тримісячний термін з дня набрання чинності цим наказом вжити заходів для забезпечення реалізації цього наказу.

4. Департаменту з питань правосуддя та національної безпеки Міністерства юстиції України (Олійник О.М.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби Глущенко С.В.

1. В Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5):

1) в абзаці другому пункту 4 розділу I:

після слів "Верховний Суд" слово "України" виключити;

слово "юстиції" замінити словом "правосуддя";

2) у розділі III:

пункт 3 викласти в такій редакції:

"3. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:

назва і дата видачі виконавчого документа;

прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові стягувача;

дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;

номер телефону стягувача;

спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);

реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.";

доповнити розділ після пункту 20 новим пунктом 21 такого змісту:

"21. Закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.".

У зв’язку з цим пункт 21 вважати пунктом 22;

3) пункти 2, 3 розділу VI викласти в такій редакції:

"2. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов’язаних з винесенням постанов про:

відкриття виконавчого провадження;

стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);