Відповідно до Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 р. N 969/2000, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок проведення упорядкування мисливських угідь, що додається.

2. Голові Республіканського комітету по лісовому і мисливському господарству Автономної Республіки Крим, начальникам обласних управлінь лісового господарства, генеральним директорам державних лісогосподарських об'єднань, директору Севастопольського державного лісомисливського господарства довести цей наказ та Порядок проведення упорядкування мисливських угідь до відома підвідомчих підприємств, установ, організацій, територіальних органів Мінекоресурсів, громадських мисливських організацій та інших користувачів мисливських угідь.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальника Управління мисливського господарства Шадуру М.В.

Цей Порядок розроблений відповідно до статті 28 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Порядок установлює основні нормативи, які необхідні для науково обгрунтованої оцінки та інвентаризації типів мисливських угідь, видового, кількісного та якісного складу мисливських тварин, розроблення (з урахуванням природних та економічних умов) режиму ведення мисливського господарства з визначенням заходів щодо охорони, раціонального використання, відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану угідь.

Вимоги Порядку є обов'язковими для користувачів мисливських угідь, а також організацій, що проводять їх упорядкування. У разі відхилення від вимог Порядку в пояснювальній записці до проекту організації та розвитку мисливського господарства повинні бути обумовлені та обґрунтовані обставини, що спричинили це відхилення.

У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

біотехнічні заходи - комплекс різноманітних господарських робіт, спрямованих на поліпшення умов існування та збільшення чисельності мисливської фауни;

клас бонітету мисливських угідь - показник якості окремих ділянок мисливських угідь, який визначає узагальнену цінність та придатність їх кормових, захисних властивостей, інших факторів середовища для існування певного виду мисливської фауни;

користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь;

ліміт використання мисливських тварин (далі - ліміт) - дозволений обсяг вилучення (добування шляхом відстрілу або відлову) мисливських тварин певного виду, які перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;

мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь;

мисливські тварини - дикі звірі та птахи, що можуть бути об'єктами полювання;

мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства;

норма відстрілу - установлена кількість мисливських тварин, дозволена для добування одним мисливцем за визначений строк полювання;

оптимальна ємність мисливських угідь - загальна кількість усіх видів диких мисливських тварин у мисливському господарстві, утримання якої дає змогу найбільш раціонально використовувати кормові та інші властивості мисливських угідь на певній території;

оптимальна чисельність мисливських тварин - максимальна кількість особин конкретного виду мисливських тварин (з урахуванням їх статевого та вікового складу), при якій в мисливських угіддях на певній території забезпечується їх нормальне існування без виснаження кормових ресурсів і заподіяння значної шкоди лісовому, сільському та іншому господарству, а також без створення загрози життю та здоров'ю людини;

оптимальна щільність мисливських тварин - оптимальна чисельність мисливських тварин, яка розрахована на 1000 га мисливських угідь;

тип мисливських угідь - це ділянки рослинності з рівноцінними умовами для мисливських тварин, переважно кормовими і захисними;

стація перебування - мисливські угіддя, які придатні для перебування і відтворення певного виду мисливських тварин.

Основними методами упорядкування мисливських угідь є методи типології та бонітування.

Бонітування мисливських угідь проводиться відповідно до природних зон у залежності від кормової бази та захисних якостей угідь.

4.1. Установлено чотири (I, II, III, IV) категорії складності (розряди) проведення робіт з мисливського упорядкування в залежності від рівня ведення мисливського господарства та якісної оцінки мисливських угідь.

4.2. За першим розрядом упорядковуються спеціалізовані мисливські господарства, які мають у своєму складі весь комплекс типів мисливських угідь, закриті і напівзакриті ландшафти яких займають понад 70% площі, це навчально-досвідні, науково-дослідні, виробничо-дослідні мисливські господарства, об'єкти природно-заповідного фонду та господарства, що потребують поглибленого систематичного проведення робіт, інші підприємства, яким визначені непересічні завдання з ведення мисливського господарства.

4.3. За другим розрядом упорядковуються державні мисливські і лісомисливські господарства з високим рівнем ведення біотехнічних і мисливськогосподарських заходів. У складі господарства налічується від 51 до 70% ландшафтів закритого і напівзакритого типу.

Згідно з цим розрядом упорядковуються також господарства площею до 5000 га, але не менше 3000 га.

4.4. За третім розрядом упорядковуються мисливські господарства переважно в межах лісогосподарських підприємств. Закриті, напівзакриті ландшафти займають від 31 до 50% загальної площі. Рівень інтенсивності проведення біотехнічних і мисливськогосподарських заходів - середній.

За цим розрядом упорядковуються також господарства площею від 5000 га до 10000 га.

4.5. За четвертим розрядом упорядковуються переважно мисливські господарства підпорядковані громадським та деяким іншим організаціям, що в більшості випадків займають території з переважанням польових і болотних угідь з участю закритих і напіввідкритих ландшафтів до 30% площі та невисокою інтенсивністю проведення біотехнічних та мисливськогосподарських заходів.

Мисливські угіддя Карпат та гірського Криму, незалежно від співвідношення ландшафтів і інших показників, упорядковуються за першим розрядом.

4.6. Визначити згідно з категоріями складності (розрядів) робіт наступний перелік польових та камеральних робіт, обов'язкових для виконання:

Мисливські угіддя України розташовані в межах 5 природних зон.

Належність адміністративних районів України до природних зон

Виконавець разом з користувачем мисливських угідь складають і погоджують схематичний план території, визначають межі відтворювальних ділянок, єгерських обходів, місця встановлення аншлагів, указівних стовпів, рейштоків, серпантинів (для гірської місцевості), під'їзних шляхів, містків, пристаней, гаток, куренів, веж для спостережень і селекційного відстрілу, мисливських баз, мисливських будинків, вольєрів, водопоїв і т.ін. Усі заходи наносяться на план мисливських угідь умовними позначками (запроектовані - червоною, а існуючі - чорною тушшю). Крім цього, робиться відомість, у яку заносяться всі дані.

Під відтворювальну ділянку відводиться не менше 20% площі кращих у кормовому і захисному плані угідь. Виділення відтворювальних ділянок повинно бути затверджено наказом користувача мисливських угідь. На їх межах установлюються попереджувальні аншлаги про заборону будь-яких полювань.

Поділ території мисливських угідь користувача на єгерські обходи проводиться відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", з межами, чітко визначеними в натурі, на місцевості.

У залежності від своїх кормових та захисних властивостей типи мисливських угідь мають різне значення для різних видів мисливських тварин. Бонітет визначає можливу продуктивність угідь. Згідно з бонітетом визначають оптимальну чисельність мисливських тварин. Мисливські угіддя поділяються на п'ять бонітетів:

до першого бонітету (1) відносяться мисливські угіддя з дуже добрими кормовими та захисними властивостями;

до другого (2) - з добрими;

до третього (3) - із середніми;

до четвертого (4) - з поганими;

до п'ятого (5) - угіддя, не придатні для проживання певного виду мисливської тварини.

Для фазана оцінюються тільки рівнинні території Закарпаття. Крім того, до 3-го класу бонітету належать усі узлісся лісу, які ростуть на рівнинах. Ширина узлісся для насаджень з повнотою 0,3 - 0,5 приймається 1 км, для насаджень з повнотою 0,6 - 1,0 - 0,5 км.

Оптимальна щільність фазана на 1000 га угідь для 2 класу бонітету - 300 гол., для 3 класу бонітету - 150 голів.