На виконання вимог Закону України "Про підтвердження відповідності", відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2022 "Про делегування Державному комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики повноважень на затвердження нормативно-правових актів", для забезпечення належної охорони довкілля, пов'язаної із застосуванням водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі, та з метою забезпечення раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів

1. Затвердити Технічний регламент з підтвердження відповідності вимогам до ККД нових водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі (далі - Технічний регламент), що додається.

2. Визначити ДП "Сертифікаційний випробувальний центр опалювального обладнання" (СВЦОО) Мінпромполітики України (Дудніков А.П.) відповідальним за розробку і перегляд національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

3. Управлінню стандартизації та якості (Нелепов А.А.) забезпечити щороку внесення до Плану державної стандартизації робіт з розробки та перегляду національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

4. Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (Жарков Ю.В.) забезпечити публікацію в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" переліку уповноважених органів з підтвердження відповідності та національних стандартів, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності продукції вимогам Технічного регламенту.

5. Департаменту стандартизації та міжнародного співробітництва (Онопрієнко В.В.):

- у п'ятиденний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити його подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

- у місячний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити розроблення плану поетапного впровадження Технічного регламенту з підтвердження відповідності вимогам до ККД нових водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі.

6. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на заступника Голови Черепкова С.Т.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Голови (Сіроткіна С.М.).

Технічний регламент з підтвердження відповідності (далі - Технічний регламент) відповідає Директиві Ради Європейських Співтовариств від 21 травня 1992 року N 92/42 ЄЕС "Вимоги до ККД нових водогрійних котлів, що працюють на рідкому чи газоподібному паливі".

Основні терміни та їх визначення вживаються у цьому Технічному регламенті у відповідних значеннях, визначених у Законах України "Про стандартизацію", "Про підтвердження відповідності", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та ДСТУ 1.1-2001 "Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять".

У цьому Технічному регламенті застосовуються такі терміни та визначення:

котел - це апарат, який складається з корпусу (оболонки) котла з конвективними поверхнями нагріву (далі - корпус) та пальникового пристрою і призначений для передачі воді тепла, що звільнилося під час згоряння палива;

прилад:

- корпус (оболонка) котла, призначений для монтування в нього пальникового пристрою;

- пальниковий пристрій, призначений для монтажу в корпус котла;

номінальна фактична теплопродуктивність (кВт) - максимальна вихідна кількість тепла, установлена і гарантована виробником як така, що забезпечується постійно під час експлуатації з одночасним дотриманням зазначеного виробником ККД;

ККД (у %) - відношення вихідного корисного тепла, яке передається воді в котлі, до добутку нижчої теплотворної здатності на витрату палива при постійному тиску палива, що виражене через кількість палива за одиницю часу;

часткове навантаження (у %) - відношення фактичної теплопродуктивності котла, який працює з перервами чи з теплопродуктивністю нижче номінальної фактичної теплопродуктивності, до номінальної фактичної теплопродуктивності;

середня температура води в котлі - середнє значення температури води на вході та виході з котла;

стандартний котел - котел, у якому середня температура може обмежуватися конструктивно;

умурований котел - котел, укомплектований пристроєм для спалювання газу, призначений для постачання тепла центральній опалювальній системі і встановлення в камінній ніші печі;

низькотемпературний котел - котел, здатний працювати безперервно, постачаючи воду при температурі від 35 до 40 град. С, з утворенням за певних обставин конденсату; у тому числі конденсаційний котел, що працює на рідкому паливі;

конденсаційний газовий котел - котел, призначений для постійної конденсації великого обсягу водяної пари, що міститься в газоподібних продуктах згоряння;

котел, призначений для встановлення в житлових приміщеннях, - котел номінальною фактичною теплопродуктивністю до 37 кВт, з циркуляцією гарячої води самопливом, призначений для додаткового обігрівання житлового приміщення, у якому його встановлено, за рахунок випромінювання тепла з кожуха та патрубка відводу продуктів згоряння; такі котли повинні мати на своєму кожуху чітке позначення того, що вони призначені для житлових приміщень.

1.1. Цей Технічний регламент встановлює вимоги до ККД водогрійних котлів, що працюють на газоподібному чи рідкому паливі і мають номінальну вихідну потужність від 4 до 400 кВт, що далі іменуються котлами.

1.2. Вимоги цього Технічного регламенту не поширюються на:

- водогрійні котли, здатні працювати на інших видах палива, у тому числі твердому паливі;

- прилади для миттєвого одержання гарячої води;

- котли, призначені для роботи на паливі, властивості якого значно відрізняються від властивостей рідкого та газоподібного палива, яке звичайно надходить до продажу (відпрацьованому промисловому газі, біогазі);

- варочні апарати й апарати, призначені здебільшого для обігрівання приміщень, у яких вони встановлені, з допоміжною функцією постачання гарячої води для центрального опалення і питної гарячої води;

- прилади номінальною теплопродуктивністю менше 6 кВт з циркуляцією самопливом, призначені тільки для одержання запасів питної гарячої води;

- котли індивідуального виробництва.

1.3. Вимоги до ККД для котлів з подвійною функцією, а саме опалення приміщень і постачання питної гарячої води, викладені в пункті 2.1 цього Технічного регламенту і стосуються тільки функції опалення.

1.4. Центральні органи виконавчої влади, визначені постановою Кабінету Міністрів від 13.03.2002 N 288 "Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів" (далі - центральні органи виконавчої влади), не вправі забороняти, обмежувати чи стримувати введення в обіг чи експлуатацію в Україні котлів, які задовольняють вимоги цього Технічного регламенту, якщо правовими актами України або іншими технічними регламентами з підтвердження відповідності не передбачено інше.

1.5. Центральні органи виконавчої влади повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб уведення в експлуатацію котлів було можливе тільки в разі задоволення ними вимог до ККД, викладених у пункті 2.1 цього Технічного регламенту, умов уведення в експлуатацію, установлених іншими нормативними актами, виходячи з місцевих кліматичних умов і характеристик енергоспоживання та заселеності будинків.

1.6. Якщо в Україні на момент прийняття цього Технічного регламенту встановлюються та експлуатуються котли, що вмуровуються, та (або) котли, призначені для житлових приміщень, дозволяється їх уведення в експлуатацію за умови, що їх ККД як за номінальної теплопродуктивності, так і під 30% навантаженням не більше ніж на 4% нижчий величин для стандартних котлів, регламентованих пунктом 2.1 цього Технічного регламенту.

1.7. Органи із сертифікації, уповноважені на проведення робіт з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері згідно з порядком, установленим постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2002 N 376 "Про затвердження Порядку надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері" (далі - уповноважені органи), надають Держспоживстандарту України всю потрібну інформацію для забезпечення виконання положень пунктів 1.5, 1.6 цього Технічного регламенту.

2.1. Котли повинні відповідати зазначеним нижче вимогам щодо ККД при номінальній теплопродуктивності, тобто роботі з номінальною теплопродуктивністю Pn, яка визначається в кВт, при середній температурі води в котлі 70 град. C і при частковому навантаженні, тобто роботі з 30% навантаженням при середній температурі, яка коливається залежно від типу котла.

Вимоги до ККД, яким повинні відповідати котли, викладені в табл. 1.

2.2. Стандарти, добровільне застосування яких може сприйматись як доказ відповідності вимогам цього Технічного регламенту, повинні серед іншого встановлювати методи перевірки значення ККД, що можуть застосовуватись під час виробництва та вимірювань. Переліки згаданих стандартів повинні бути опубліковані в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" Держспоживстандарту України.

У значення ККД повинні бути включені відповідні допуски.

2.3. За результатами процедури підтвердження відповідності, викладеної в розділі 3, виробники можуть обрати для себе спеціальну систему позначень, яка дає змогу чітко зазначати енергоефективність котлів. Така система повинна поширюватися на котли, ККД яких перевищує той, що вимагається для стандартних котлів і зазначений в пункті 2.1 цього Технічного регламенту.

На котел, ККД якого при номінальній теплопродуктивності і під частковим навантаженням не менший за відповідні значення для стандартних котлів чи перевищує це значення до 3%, наноситься позначка "*".

На котел, ККД якого при номінальній теплопродуктивності і під частковим навантаженням перевищує відповідні значення для стандартних котлів більш ніж на 3%, але не перевищує 6%, наноситься позначка "**".

Кожне наступне трьохвідсоткове перевищення згаданого значення ККД при номінальній теплопродуктивності і під частковим навантаженням передбачає присвоєння додаткової зірочки ("*") відповідно до табл. 2.

Забороняється нанесення будь-яких інших позначень, які можуть бути помилково прийняті за згадані в пункті 2.3 цього Технічного регламенту.

3.1. Центральні органи виконавчої влади повинні вважати, що котли є такими, що відповідають основним вимогам до ККД, передбаченим пунктом 2.1 цього Технічного регламенту, якщо вони відповідають вимогам стандартів, згаданих у пункті 2.2 цього Технічного регламенту. Такі котли повинні маркуватись згаданим у розділі 5 національним знаком відповідності, і до них має додаватися декларація про відповідність.

3.2. Відповідність котлів, що виготовляються серійно, повинна бути підтверджена:

- перевіркою ККД типу котла згідно з модулем В, описаним у пункті 4.1 цього Технічного регламенту;

- оформленням декларації про відповідність (форма декларації про відповідність наведена в додатку до цього Технічного регламенту) перевіреному типу згідно з модулями C, D, що описані в пунктах 4.2, 4.3 цього Технічного регламенту;

- оформленням декларації про відповідність перевіреному типу згідно з модулем Е, що описаний у пункті 4.4 цього Технічного регламенту.

Процедури підтвердження (оцінювання) відповідності вимогам до ККД котлів, які працюють на газоподібному паливі, повинні збігатися із процедурами, що застосовуються для підтвердження (оцінювання) відповідності вимогам безпеки, установленим Технічним регламентом з підтвердження відповідності приладів, що працюють на газоподібному паливі.

3.3. У разі введення в обіг приладів, що реалізуються окремими одиницями, вони повинні маркуватись національним знаком відповідності, згаданим у розділі 5 цього Технічного регламенту, і до них має додаватися декларація про відповідність, яка встановлює параметри, що дають змогу після складання котлів досягати рівнів ККД, установлених у пункті 2.1 цього Технічного регламенту.

3.4. Після виконання процедур підтвердження (оцінювання) відповідності, передбачених модулями C, D, E у комбінації з модулем В, виробник зобов'язаний заповнити декларацію про відповідність та нанести на кожний виріб національний знак відповідності.

4.1. Перевірка типу (модуль В)

4.1.1. Процедура перевірки типу - це процедура, за допомогою якої уповноважений орган переконується і підтверджує, що зразок продукції конкретного виробника відповідає вимогам цього Технічного регламенту.

4.1.2. Заявку на перевірку типу виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, повинен подати до уповноваженого органу за його власним вибором.

Заявка повинна містити назву й адресу виробника, а якщо заявку подає повноважний представник, то додатково і його назву, адресу. До заявки повинен додаватись документ про надання повноважень.

Крім того, до заявки додаються:

- письмове підтвердження про те, що така сама заявка не була подана до будь-якого іншого уповноваженого органу;

- технічна документація, описана в пункті 4.1.3 цього Технічного регламенту.

Заявник повинен надати в розпорядження уповноваженого органу зразок продукції, що представляє дане виробництво, який надалі називатиметься типовим зразком. Типовий зразок може охоплювати кілька модифікацій котлів за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки, та задовольнятиме інші вимоги щодо використання котлів. У разі потреби для проведення перевірки уповноваженим органом можуть залучатися додаткові типові зразки продукції.

4.1.3. Технічна документація повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування котлів та давати змогу оцінити її відповідність вимогам цього Технічного регламенту.

Технічна документація повинна містити:

- загальний опис котлів;

- опис конструкції, виробничі креслення, схеми елементів, блоків, ланцюгів;

- описи і пояснення до креслень, схем, що стосуються функціонування котлів;

- список стандартів з переліку національних стандартів, згаданих у пункті 2.2 цього Технічного регламенту, і опис рішень, прийнятих на виконання вимог цього Технічного регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані;

- результати проектних розрахунків, випробувань;

- звіти про випробування продукції.

4.1.4. Уповноважений орган:

4.1.4.1. Проводить експертизу технічної документації з метою підтвердження того, що типовий зразок виготовлено згідно з технічною документацією.

4.1.4.2. Визначає елементи зразка, які були спроектовані згідно з відповідними стандартами з переліку національних стандартів, згаданих у пункті 2.2, і з основними вимогами цього Технічного регламенту, а також елементи, які були спроектовані без застосування відповідних положень цих стандартів.

4.1.4.3. Якщо виробник застосував стандарти з переліку національних стандартів, згаданих у пункті 2.2 цього Технічного регламенту, то уповноважений орган здійснює необхідні дослідження і випробування для перевірки застосування цих стандартів.

Якщо не були застосовані стандарти з переліку національних стандартів, то уповноважений орган здійснює експертизу і випробування для перевірки відповідності прийнятих виробником рішень вимогам цього Технічного регламенту.

4.1.4.4. Погоджує із заявником місце проведення досліджень і випробувань.

4.1.4.5. У разі, якщо типовий зразок продукції відповідає вимогам цього Технічного регламенту, уповноважений орган видає заявнику сертифікат перевірки типу.

У сертифікаті перевірки типу зазначаються:

- назва й адреса виробника;

- висновки про проведену перевірку;

- умови дії сертифіката;

- необхідні дані для ідентифікації перевіреного типу та, у разі потреби, опис його функціонування.

До сертифіката додається перелік технічної документації, а його копія зберігається уповноваженим органом.

У разі відмови у видачі сертифіката перевірки типу уповноважений орган надає детальне обґрунтування такої відмови.

При уповноваженому органі повинна бути утворена апеляційна комісія відповідно до вимог наказу Держстандарту України від 30.10.2001 N 526 "Про затвердження Типового положення про апеляційні комісії при уповноважених органах із сертифікації та порядок розгляду ними скарг", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 26.12.2001 за N 1074/6265.

4.1.4.6. Заявник повинен інформувати уповноважений орган, який видав сертифікат перевірки типу, про всі модифікації перевіреного типу, які повинні пройти додаткову перевірку, якщо такі зміни можуть вплинути на відповідність вимогам цього Технічного регламенту. Дані додаткової перевірки додаються у формі доповнень до оригіналу сертифіката перевірки типу.

4.1.4.7. Кожний уповноважений орган надає іншим уповноваженим органам інформацію про видані сертифікати перевірки типу, додатки до сертифікатів, а також інформацію щодо скасованих сертифікатів.

4.1.4.8. Інші уповноважені органи можуть отримувати копії сертифікатів перевірки типу та/або додатків до них. Інші уповноважені органи повинні мати доступ до додатків до сертифікатів.

4.1.4.9. Виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, зберігає разом з технічною документацією копії сертифікатів перевірки типу і додатків до них протягом не менше 10 років після виготовлення останнього виробу.

У разі відсутності виробника або його повноважного представника - резидента України зобов'язання щодо збереження технічної документації покладається на особу, яка ввела продукцію в обіг на ринку України.

Виконання процедур підтвердження (оцінювання) відповідності за модулем В не дає права нанесення національного знака відповідності.