Відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу" та з метою ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, подальшого вдосконалення проведення операцій репо Національним банком України з банками Правління Національного банку України

1. Затвердити Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо (додається).

2. Визнати такими, що втратили чинність:

пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 26.12.96 N 333 "Про затвердження нормативних актів Національного банку України і внесення змін та доповнень до чинних нормативних актів Національного банку України";

пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 07.03.97 N 59 "Про внесення змін до діючих нормативних актів Національного банку України";

пункт 2 постанови Правління Національного банку України від 31.12.97 N 479 "Про внесення змін та доповнень до постанови Правління Національного банку України від 26.12.96 N 333 "Про затвердження нормативних актів Національного банку України і внесення змін та доповнень до чинних нормативних актів Національного банку України"";

постанову Правління Національного банку України від 11.09.97 N 300 "Про внесення змін і доповнень до окремих нормативних актів Національного банку України".

3. Департаменту монетарної політики (Н.І.Гребеник) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України надіслати Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо Головному управлінню Національного банку України в Автономній Республіці Крим, Головному управлінню Національного банку України по місту Києву і Київській області, територіальним управлінням Національного банку України, а також банкам для керівництва та використання в роботі.

4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови А.В.Шаповалова.

5. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Це Положення, розроблене відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про цінні папери і фондову біржу", визначає правила проведення Національним банком України (далі - Національний банк) з банками операцій з купівлі/продажу державних цінних паперів на умовах їх зворотного продажу/купівлі (операції репо).

У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

дата купівлі - дата здійснення операції репо, зазначеної в договорі, за яким державні цінні папери, що є предметом цієї операції, передаються покупцю (зараховуються на відповідні депо-рахунки покупця в депозитарії) під час їх купівлі;

дата зворотної купівлі - дата закінчення строку операції репо, на яку цінні папери, що є предметом цієї операції, підлягають зворотному продажу за ціною зворотної купівлі, установленої на час початку операції репо;

депозитарій Національного банку (далі - депозитарій) - це структурні підрозділи Національного банку, які проводять депозитарну діяльність і можуть здійснювати кліринг і розрахунки за договорами щодо операцій з цінними паперами;

депозитарний облік (далі - депо-облік) - облік цінних паперів за рахунками власників (утримувачів) державних цінних паперів у зберігачів або облік за рахунками в цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів;

державні цінні папери - це визначені законодавством боргові зобов'язання, що емітуються державою в особі її уповноважених органів та в порядку, визначеному чинним законодавством України;

"зворотне" репо - це договір про продаж Національним банком із свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою ціною на обумовлену дату;

операція репо - це операція з цінними паперами, що складається з двох частин і для здійснення якої укладається договір між учасниками ринку (Національним банком та банками) про продаж/купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного їх продажу/купівлі у визначений строк за обумовлену договором ціну;

повідомлення-підтвердження - електронний документ програмного забезпечення "АРМ депо-тендер", який засвідчує виконання домовленості сторін щодо умов, строку та суми здійснення операції репо;

портфель державних цінних паперів - усі види державних цінних паперів, що на правах власності належать Національному банку або банкам і обліковуються на їх депо-рахунках у депозитарії;

процентний дохід за операціями репо - це дохід, що отримує покупець державних цінних паперів (той, хто надає кошти) у разі здійснення операції репо і який визначається як різниця між ціною зворотного продажу (викупу) державних цінних паперів та ціною їх купівлі;

процентні витрати - це витрати продавця державних цінних паперів (того, хто отримує кошти) у разі здійснення операції репо, які визначаються як різниця між ціною зворотної купівлі державних цінних паперів і ціною їх продажу;

"пряме" репо - це договір про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку з подальшим зобов'язанням цього банку викупити ці державні цінні папери за обумовленою ціною на обумовлену дату;

рахунки депо-обліку (далі - депо-рахунки) - рахунки, які використовуються для обліку державних цінних паперів конкретних утримувачів у депозитарії;

ціна купівлі (щодо конкретної операції репо) - це сума коштів, яка сплачується покупцем на дату купівлі за отримані від продавця державні цінні папери, що є предметом операції репо;

ціна зворотної купівлі (щодо конкретної операції репо) - це сума коштів, яка сплачується продавцем у день зворотної купівлі за відповідні державні цінні папери, що повернені покупцем.

2.1. Операції репо є інструментом оперативного управління ліквідністю банківської системи та регулювання обсягів грошової маси в обігу при здійсненні Національним банком грошово-кредитної політики.

2.2. Учасниками операцій репо можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл Національного банку на:

операції за дорученням клієнтів або від свого імені;

депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Інші обмеження на участь в операціях репо не встановлюються.

2.3. Національний банк у межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити з банками операції "прямого" та "зворотного" репо на визначену суму та на відповідний строк.

2.4. Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися з ініціативою до Національного банку щодо здійснення операції "прямого" репо.

2.5. При рефінансуванні банків за операцією "прямого" репо ціною купівлі Національним банком державних цінних паперів із портфеля банків є ринкова або балансова (у разі відсутності активного фондового ринку) вартість державних цінних паперів.

2.6. Ціна зворотного продажу Національним банком державних цінних паперів залежить від суми отриманих банком коштів, строку дії операції репо, ставки рефінансування Національного банку, яка діяла у відповідному періоді, процентних ставок за кредитами та депозитами на міжбанківському ринку.

2.7. Доходи, отримані Національним банком за операціями "прямого" репо, відносяться до складу процентних доходів.

2.8. У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося монетарною програмою, Національний банк може продавати з власного портфеля державні цінні папери шляхом операцій "зворотного" репо на відповідний період за умови викупу цих самих державних цінних паперів надалі в установлений строк.

2.9. Ціною продажу Національним банком державних цінних паперів зі свого портфеля за операцією "зворотного" репо є ринкова або балансова (у разі відсутності активного фондового ринку) їх вартість.

2.10. Ціна зворотного викупу банками державних цінних паперів залежить від суми залучених Національним банком коштів, строку дії операції репо, процентних ставок за борговими зобов'язаннями (депозитними сертифікатами) Національного банку.

2.11. Витрати Національного банку за операціями "зворотного" репо відносяться до складу процентних витрат.

2.12. Операції "прямого" репо, які здійснюються між Національним банком і банками, обліковуються як у Національному банку, так і в банках на балансових рахунках бухгалтерського обліку кредитних операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

2.13. Операції "зворотного" репо, які здійснюються між Національним банком і банками, обліковуються як у Національному банку, так і в банках на балансових рахунках бухгалтерського обліку депозитних операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

3.1. Національний банк залежно від потреби оперативної підтримки ліквідності банків або нейтралізації надлишкової грошової маси в обігу може здійснювати операції на відкритому ринку з купівлі/продажу державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з банками, так і шляхом проведення тендера заявок банків на участь в операціях репо.

3.2. У разі проведення тендера щодо участі банків в операціях репо Департамент монетарної політики Національного банку надсилає банківській системі відповідне повідомлення про проведення тендера із зазначенням умов його проведення та строку операції репо.

3.3. Банки подають до Департаменту монетарної політики за допомогою засобів програмного забезпечення "АРМ депо-тендер" заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі/продажу державних цінних паперів.

3.4. Якщо Національний банк є покупцем державних цінних паперів, то заявки банків задовольняються залежно від потреби в підтримці їх ліквідності; якщо Національний банк є продавцем державних цінних паперів, то заявки банків задовольняються, виходячи з потреби вилучення відповідної надлишкової суми коштів із грошового обігу на певний період.

3.5. Національний банк, проводячи тендер, відбирає для задоволення ті заявки банків, які є найбільш привабливими для Національного банку за ціновими параметрами (отримання більшого доходу в запропонованих заявках або зменшення своїх витрат), або за потреби мати у своєму портфелі конкретні державні цінні папери.

3.6. Після розгляду заявок банків Департамент монетарної політики Національного банку надсилає банкам, які за результатами тендера мають право або отримати кошти за куплені Національним банком державні цінні папери, або перерахувати кошти за продані Національним банком державні цінні папери, повідомлення-підтвердження про намір укласти договір про здійснення операцій "прямого" або "зворотного" репо.

3.7. Якщо Національний банк здійснює операції "прямого" репо шляхом безпосередньої домовленості з банками, то відповідальні працівники Департаменту монетарної політики Національного банку вибирають тих учасників ринку, що пропонують найвищий процентний дохід, мають у своєму портфелі відповідні цінні папери і погоджуються на участь в операції репо на відповідний строк.

3.8. Якщо Національний банк здійснює операції "зворотного" репо, то відбір заявок здійснюється між тими учасниками, які пропонують найнижчу ціну зворотної купівлі.

4.1. Національний банк залежно від строку може здійснювати такі види операцій "прямого" та "зворотного" репо:

нічне репо (термін дії один день). Процентний дохід (витрати) є фіксованим на весь строк проведення операції;

відкрите репо (строк операції в договорі не визначається, кожна з сторін договору може вимагати виконання операції репо в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору). Процентний дохід (витрати) не є фіксованим і перераховується залежно від того, скільки днів триває операція репо;

строкове репо (термін операції чітко визначений). Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час її проведення.

4.2. У разі досягнення згоди на проведення операції репо між її учасниками укладається договір (додатки 1, 2), який має містити такі необхідні умови:

термін дії договору;

суму купівлі/продажу державних цінних паперів;

обумовлення ціни купівлі/продажу державних цінних паперів за операцією репо;

обумовлення ціни зворотного продажу/купівлі державних цінних паперів за операцією репо;

перелік та ознаки державних цінних паперів за операцією репо;

зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом має кореспондуватись із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;

розмір та порядок установлення процентного доходу (витрат);

порядок передавання державних цінних паперів до кредитора, у тому числі в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань під час проведення операції репо;

порядок здійснення Національним банком дострокового викупу державних цінних паперів;

інші умови.

4.3. У договорі про здійснення операції репо між Національним банком і банками має передбачатися блокування державних цінних паперів, що є предметом договору про здійснення операції репо на відповідних рахунках депо-обліку в депозитарії, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

4.4. Після підписання договору про здійснення операції репо банк-продавець на дату продажу подає депо-розпорядження до депозитарію про блокування державних цінних паперів (від дати продажу до дати зворотної купівлі). Банк-покупець відповідно до договору перераховує кошти банку-продавцю і одночасно направляє до депозитарію повідомлення відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

4.5. Після отримання від депозитарію довідки про блокування державних цінних паперів на відповідних рахунках депо-обліку Департамент монетарної політики Національного банку здійснює перерахування коштів банку-позичальнику.

4.6. Після отримання від депозитарію довідки про блокування державних цінних паперів на відповідних рахунках депо-обліку банк-позичальник перераховує кошти Національному банку.

4.7. Після повернення банком коштів на підставі депо-розпорядження та депо-повідомлення депозитарій здійснює розблокування державних цінних паперів.

4.8. Кількісний облік та обіг державних цінних паперів за операціями репо здійснюються засобами програмного забезпечення АРМ депо-облік відповідно до чинних нормативно-правових актів Національного банку щодо порядку депозитарного обліку цінних паперів.

5.1. Відповідальність учасників операції репо визначається договором про здійснення операції репо з урахуванням вимог цього Положення.

5.2. У разі несвоєчасного виконання зобов'язання щодо перерахування коштів за договором про здійснення операції репо винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5 процента від суми зобов'язання за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання, та зобов'язана відшкодувати збитки, завдані простроченням виконання зобов'язання.

5.3. У разі несвоєчасного виконання зобов'язання щодо поставки (блокування) державних цінних паперів за договором про здійснення операції репо винна сторона сплачує на користь іншої сторони штраф, розмір якого встановлюється сторонами в договорі, та зобов'язана відшкодувати збитки, завдані простроченням виконання зобов'язання.

5.4. У разі здійснення операції "прямого" репо в договорі має бути передбачено, що в разі несвоєчасного виконання банком зобов'язання щодо зворотної купівлі державних цінних паперів Національний банк може застосувати переважне і безумовне право задовольнити свої вимоги шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з кореспондентського рахунку зобов'язаної сторони в повному обсязі відповідно до норм статті 73 Закону України "Про Національний банк України".