Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" та Положення про Державну пожежну охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року N 508,

1. Затвердити Правила пожежної безпеки для суден, які будуються та ремонтуються (додаються).

2. Начальникам Державного департаменту пожежної безпеки МНС України, Головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести до відома керівного складу територіальних органів управління МНС України і організувати вивчення особовим складом підпорядкованих їм підрозділів Правил пожежної безпеки для суден, які будуються та ремонтуються, і забезпечити здійснення контролю за їх виконанням.

3. Вважати такими, що не застосовуються на території України, "Правила пожарной безопасности для строящихся и ремонтируемых судов", затверджені Мінсудпромом СРСР 19.11.85.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Борисова П.Ф.

1.1. Правила пожежної безпеки для суден, кораблів та інших плавучих споруд (далі - судна), які будуються та ремонтуються, установлюють основні вимоги пожежної безпеки під час будівництва, ремонту, переустаткування і модернізації суден на суднобудівельних і судноремонтних підприємствах незалежно від форм власності та відомчої належності.

1.2. Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки суден покладається на керівників і уповноважених керівниками осіб суднобудівельних та судноремонтних підприємств (далі - підприємства).

1.3. Керівник підприємства має призначити відповідальних за забезпечення пожежної безпеки на суднах на період їх будування, ремонту, спускання та випробувань, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту. Обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені в посадових документах (посадових інструкціях) відповідно до пункту 2.3 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А. 01.001-2004).

1.4. Особа, яка призначена наказом керівника підприємства, є відповідальною за забезпечення пожежної безпеки суден, повністю переданих підприємству за актом, і суден, де немає екіпажу.

1.5. Коли судно не передано підприємству за актом і не знято екіпаж, відповідальним за забезпечення пожежної безпеки судна під час ремонту є капітан судна або особа, яка виконує його обов'язки.

1.6. Відповідальним за своєчасну і якісну підготовку судна до поставлення його в ремонт у частині виконання вимог пожежної безпеки є капітан судна або особа, яка виконує його обов'язки.

1.7. Відповідальним за пожежну безпеку під час проведення вогневих, вогненебезпечних робіт у місцях їх вироблення на суднах є безпосередні керівники цих робіт з числа інженерно-технічного персоналу підприємства або особи, які виконують їхні обов'язки.

1.8. Керівник підприємства зобов'язаний уживати (у межах наданих йому прав) відповідні заходи реагування на факти порушень або невиконання посадовими особами, іншими працівниками підприємства, які беруть участь у будівництві та ремонті суден, установленого протипожежного режиму, вимог правил пожежної безпеки та інших нормативних актів, що чинні в цій сфері.

1.9. Посадові та фізичні особи, винні в порушенні правил пожежної безпеки при будівництві та ремонті суден несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

1.10. Відхилення від цих Правил мають бути узгоджені з органами державного пожежного нагляду згідно з чинним законодавством.

У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

2.1. Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або) свічення.

2.2. Загоряння - виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

2.3. Горючий матеріал - матеріал, що під впливом вогню або високої температури спалахує чи тліє, чи обвуглюється та продовжує горіти чи тліти, чи обвуглюватись після ліквідування джерела запалювання.

2.4. Негорючий матеріал - матеріал, який під впливом вогню чи високої температури не спалахує, не тліє і не обвуглюється.

2.5. Горюча рідина - рідина, здатна спалахувати під впливом джерела запалювання і самостійно горіти після його видалення.

2.6. Легкозаймиста рідина - горюча рідина з температурою спалаху не більше 61 град. C (у закритому тиглі) або 66 град. C (у відкритому тиглі).

Особливо небезпечними називають легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 град. C.

2.7. Флегматизація - уведення речовини в горючу суміш, що звужує межі її спалахування чи повністю усуває можливість горіння.

2.8. Нижня (верхня) концентраційна межа поширення полум'я - мінімальний (максимальний) вміст горючої речовини в однорідній суміші з окислювальним середовищем, за якого можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

2.9. Пожежа - неконтрольоване горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей і (або) становить загрозу життю і здоров'ю людей.

2.10. Вибух - швидке екзотермічне хімічне перетворення вибухонебезпечного середовища, яке супроводжується виділенням енергії та утворенням стислих газів, здатних виконувати механічну роботу.

2.11. Причина пожежі - явище чи обставини, що безпосередньо спричиняють виникнення пожежі.

2.12. Осередок пожежі - місце початкового виникнення пожежі.

2.13. Небезпечний фактор пожежі - фактор пожежі, вплив якого призводить до травми, отруєння чи загибелі людини, а також до матеріальних збитків.

2.14. Розвиток пожежі - збільшення зони горіння та (чи) ймовірності впливу небезпечних факторів пожежі.

2.15. Пожежобезпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованою імовірністю унеможливлюється виникнення і розвиток пожежі та вплив на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

2.16. Пожежна небезпека - можливість виникнення та (або) розвитку пожежі.

2.17. Показник пожежної небезпеки - величина, що кількісно характеризує будь-яку властивість пожежної небезпеки.

2.18. Вогнезахист - зниження пожежної небезпеки матеріалів та конструкцій методом спеціальної обробки або нанесення покриття.

2.19. Вогнезахисна речовина (суміш) - речовина (суміш), яка забезпечує вогнезахист.

2.20. Протипожежні вимоги - інженерно-технічні й (або) організаційні заходи, спрямовані на попередження пожежі, запобігання її поширенню і гасіння.

2.21. Пожежна охорона - підрозділи державної і відомчої пожежної охорони, добровільна пожежна дружина і місцева пожежна охорона (населених пунктів або підприємства), що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки, протипожежних вимог стандартів, норм, правил та технічних умов посадовими особами та іншими робітниками під час будівництва та ремонту суден.

2.22. Евакуаційний вихід - вихід із судна чи з приміщення в безпечну зону. Вихід із суднових приміщень, що веде безпосередньо назовні через коридор або через суміжне приміщення, до трапу.

2.23. Евакуація людей під час пожежі - вимушений процес руху людей із зони, де можливий вплив на них небезпечних факторів пожежі.

2.24. Шлях евакуації - шлях, що веде до евакуаційного виходу.

2.25. План евакуації під час пожежі - документ, у якому вказано евакуаційні шляхи та виходи, визначено правила поведінки людей, а також порядок і послідовність дій будівельників і команди на судні під час виникнення пожежі.

2.26. Пожежний пост - місце, де зосереджені пускові пристрої протипожежних систем, первинні засоби пожежогасіння.

2.27. Первинні засоби пожежогасіння - засіб для ліквідації загорянь, пожеж (вогнегасники, пожежний ручний інструмент, відра пожежні, азбестова тканина тощо), які застосовуються до приведення в дію стаціонарних систем і установок пожежогасіння або прибуття пожежних підрозділів.

2.28. Протипожежні системи й обладнання - активні засоби протипожежного захисту, призначені для гасіння пожежі й обмеження його поширення на судні.

2.29. Протипожежне постачання - переносні активні засоби боротьби з пожежами (апарати, інвентар та витратні матеріали).

2.30. Стаціонарні системи пожежогасіння - системи, які призначені для подачі вогнегасної речовини до захищуваних приміщень або безпосередньо в них та конструктивно пов'язані з корпусом судна.

2.31. Протипожежний режим - комплекс установлених норм поведінки людей, правил виконання робіт та експлуатації об'єкта (виробу), спрямованих на забезпечення його пожежної безпеки.

2.32. Приміщення - частина міжпалубного простору всередині корпуса судна, що обмежена з усіх боків перегородками або бортами і перегородками.

2.33. Замкнуті приміщення - суднові приміщення, обмежені з усіх боків поверхнею, мають один або декілька люків (лазів) розмірами не менше ніж 600 x 600 мм, які перешкоджають вільному і швидкому проходженню через них, чи група приміщень, з'єднаних між собою люками чи лазами з розмірами 600 x 600 мм або більше.

2.34. Суміжні приміщення і відсіки - приміщення або відсіки, відділені один від одного перегородкою, палубою, платформою чи іншою подібною постійною конструкцією, без вирізів або з вирізами, що мають закриття.

2.35. Важкодоступне приміщення - приміщення, у якому, зважаючи на малі розміри, ускладнено виконання робіт і евакуацію людей, а природний обмін повітря недостатній.

2.36. Відсік - частина внутрішнього простору судна, обмежена днищем, бортами, палубою перегородок та двома сусідніми поперечними водонепроникними перегородками або піковою перегородкою.

2.37. Вигородка - вертикальна чи похила стінка з набором чи без нього, що розділяє приміщення усередині відсіку судна.

2.38. Перегородка - вертикальна стінка з листів та набору, що розділяє внутрішній простір корпусу судна на відсіки чи обмежує надбудови та рубки судна.

2.39. Надбудова - конструкція, утворена продовженням бортових перекриттів основного корпуса судна, палубою та поперечними перегородками, що розміщена вище верхньої палуби.

2.40. Вихід - отвір у перегородці або палубі, обладнаний закриттям і призначений для проходу людей. Тимчасовий вихід (прохід) - отвір у перегородці або палубі, призначений для проходу людей і не обладнаний закриттям.

2.41. Системи технічного забезпечення суден - сукупність спеціалізованих систем, що забезпечують створення певних виробничих умов праці та постачання технологічних і штатних споживачів на судні всіма необхідними видами енергії і середовищами певних параметрів у період будівництва, переустаткування та ремонту суден на будівельних місцях.

2.42. Вогневі роботи - виробничі операції, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, іскроутворенням або нагріванням деталей до температур, здатних викликати спалахування матеріалів і конструкцій (газове зварювання, плазмене зварювання, газова різка, електродугове зварювання, пайка, механічна обробка металу з виділенням іскр тощо).

2.43. Вогненебезпечні роботи - роботи із застосуванням легкозаймистих та горючих рідин, газів і матеріалів (мастила, палива, клею, розчинників тощо).

2.44. Вибухозахищене електрообладнання - електрообладнання, у якому передбачені конструктивні заходи щодо усунення можливості спалахування його навколишнього вибухонебезпечного середовища внаслідок експлуатації цього електрообладнання.

2.45. Пожежонебезпечна зона - простір усередині та поза приміщеннями, у межах якого постійно чи періодично обертаються горючі речовини.

2.46. Будівельне місце - ділянка території підприємства, на якому відбувається будівництво судна, його оздоблення та насичення (стапель, елінг, док, добудовна пристань).

2.47. Виконавець - фізична особа, яка безпосередньо виконує роботу. Керівник - фізична особа з числа інженерно-технічних робітників, яка безпосередньо керує проведенням роботи.

ТЗС - системи технічного забезпечення судна;

НАПБ - нормативно-правовий акт з питань пожежної безпеки;

ЗНА - засоби наочної агітації;

ДПД - добровільна пожежна дружина;

ЧВС - чергово-вахтова служба;

ПУЕ - Правила улаштування електроустановок;

ПТЕ - Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів;

ГР - горюча рідина;

ЛЗР - легкозаймиста рідина;

ЛФМ - лакофарбові матеріали;

ГГ - горючі гази;

ПММ - пально-мастильні матеріали;

ВПБ - вимоги пожежної безпеки;

НКМПП - нижня концентраційна межа поширення полум'я.

4.1. Забезпечення пожежної безпеки на етапах будування чи ремонту судна повинно бути передбачено на стадії технічного проектування.

4.2. Порядок взаємодії адміністрації підприємства із Замовником та екіпажем судна, а також з органами пожежної охорони повинен визначатися договором (контрактом).

4.3. На судні в період будування або ремонту, з урахуванням його пожежної небезпеки, наказом має бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі визначені вимоги щодо:

безпечного зберігання речовин та матеріалів;

проведення тимчасових вогневих та вогненебезпечних робіт;

відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

зберігання промасленого спецодягу та ганчір'я;

прибирання суднових приміщень від відходів будівельних і опоряджувальних матеріалів;

огляду суднових приміщень після закінчення робіт;

місце куріння;

організації експлуатації та обслуговування систем ТЗС, протипожежних систем і обладнання (протипожежного водопроводу, вогнегасників, пожежної сигналізації, аварійно-рятувального майна тощо);

проходження службовими особами навчання й порядок перевірки знань з питань пожежної безпеки, проведення з робітниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних осіб за їх проведення;

дій учасників будівництва і ремонту суден та екіпажів під час виникнення пожежі;

збору членів ДПД та відповідальних службових осіб під час виникнення пожежі, виклику в нічний час, вихідні й святкові дні.

Усі працівники і службовці, які беруть участь у будівництві і ремонті суден, мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах під час проходження пожежно-технічного мінімуму.

4.4. На кожному підприємстві має бути розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки, що враховує умови будівельних місць, протипожежний стан суден, відповідно до додатка 1.

4.5. Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки (далі - протипожежний інструктаж) відповідно до Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом МНС України від 29.09.2003 N 368 та зареєстрованого в Мін'юсті України 11.12.2003 за N 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003). Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою (виконавці вогневих, вогненебезпечних робіт, електрики тощо), повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходити перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки.

4.6. Заняття з пожежно-технічного мінімуму повинні проводитися за спеціальною, затвердженою керівником підприємства програмою проведення протипожежного інструктажу з пожежно-технічного мінімуму з робітниками та службовцями підприємства, погодженою з пожежною охороною, розробленою відповідно до додатка 2 з урахуванням місцевих умов та специфіки суден.

4.7. На кожному судні має бути встановлений порядок оповіщення про пожежу.

4.8. Судна мають бути забезпечені знаками пожежної безпеки, виконаними відповідно до ДСТУ 3237-94 "Кольори сигнальні та знаки пожежної безпеки в суднобудуванні. Загальні положення".

4.9. Старший будівельник, який відповідає за здачу зобов'язаний:

організовувати вивчення і виконання цих Правил усіма інженерно-технічними працівниками, які безпосередньо підлеглі йому і беруть участь у будівництві або ремонті судна;

організовувати проведення протипожежного інструктажу робітників та інженерно-технічних працівників, які беруть участь у будівництві або ремонті судна;

контролювати дотримання встановленого протипожежного режиму технічного мінімуму всіма особами, які беруть участь у будівництві або ремонті судна;

за відсутності екіпажу постійно перевіряти дотримання встановлених протипожежних вимог на судні, наявність та справність засобів пожежогасіння, засобів рятування, уживати необхідних заходів щодо усунення недоліків.

4.10. Посадові особи та працівники, які мають пряме або непряме відношення до виконання робіт на суднах, повинні:

дотримуватися встановленого протипожежного режиму, виконувати вимоги цих Правил та інших нормативно-правових актів, а також накази і розпорядження керівництва підприємства з питань пожежної безпеки;

знати пожежну небезпеку технологічних операцій, речовин та матеріалів, що застосовуються;

знати призначення засобів і систем пожежогасіння, пожежної сигналізації, зв'язку, місця їх розташування;

забезпечувати справне утримання та постійну готовність до дії всіх наявних на судні, стапелі, в елінгу та інших будівельних місцях первинних засобів пожежогасіння, протипожежних систем і обладнання, пожежного зв'язку та сигналізації;

забезпечувати місця проведення вогневих та вогненебезпечних робіт відповідними знаками безпеки і ЗНА;

забезпечувати щоденне прибирання суднових приміщень, будівельних риштувань, робочих місць;

не припускати захаращення пожежних проїздів до суден, вододжерел, проходів до первинних засобів пожежогасіння;

у разі виникнення (виявлення) пожежі діяти відповідно до вимог розділу 8 даних Правил.

4.11. Судна, що будуються, не рідше одного разу на квартал повинні проходити обстеження комісією, що призначається керівником підприємства із залученням співробітників пожежної охорони підприємства. За результатами обстеження видається наказ по підприємству.

4.12. Системи ТЗС приймаються в експлуатацію комісією, призначеною керівником підприємства. Керівник підприємства зобов'язаний призначити відповідальних за монтаж і експлуатацію систем ТЗС.

4.13. Перед здаванням судна в ремонт підприємству судно має бути обстежене комісією в складі: будівельника, представника пожежної охорони, капітана та старшого механіка.

За результатами обстеження необхідно скласти протокол огляду судна перед постановкою у ремонт (додаток 3), у якому мають бути вказані порушення встановлених протипожежних вимог та заходи щодо їх усунення. Приймання судна в ремонт оформлюється протоколом.

4.14. Перед поставленням у док судно має бути обстежене комісією у складі: старшого будівельника, представників докових служб, служби охорони праці підприємства, пожежної охорони та адміністрації судна.

За результатами обстеження складається акт огляду судна перед постановкою у ремонт (додаток 4).

До моменту постановки в споруду судна необхідно виконати таке:

1. Нанести нумерацію шпангоутів на бортах білилами через 5 шпангоутів.

2. Скласти схему розміщення змінної частини навантаження на момент постановки судна в споруду.

3. У споруді підключитися до пожежної магістралі заводу.

4. Зливання палива і мастильних матеріалів у споруду заводу забороняється.

5. Виробництво вогневих робіт забезпечити вахтою як зовні, так і всередині приміщення.

6. Оформити замовлення на необхідну кількість електроенергії, пари, води в споруді через енергетика цеху.

7. Ознайомити в разі наявності на судні екіпажу з правилами внутрішнього розпорядку під час робіт у споруді.

8. Цистерни з наявністю рідких вантажів мають бути запресовані і не мати вільних поверхонь.

4.15. Перед початком насичення судна горючими речовинами та матеріалами має бути складено акт перевірки готовності судна до проведення вогневих та вогненебезпечних робіт (додаток 5).

5.1. Утримання суден, суднових приміщень, виробничого обладнання

5.1.1. На суднах усе технологічне обладнання, інструменти, оснастка, прилади тощо, що застосовуються в процесі виконання робіт, мають бути в пожежобезпечному виконанні.

Робота технологічного обладнання, апаратури й установок та їх навантаження повинні відповідати вимогам паспортних даних.

5.1.2. Розміщення технологічного обладнання повинно здійснюватися відповідно до вимог нормативно-технічної документації і схем ТЗС.

5.1.3. На суднах, що будуються, допускається за погодженням з пожежною охороною улаштування на верхній палубі тимчасових приміщень (укриттів), виготовлених з негорючих матеріалів.

5.1.4. На судні допускається куріння в спеціально відведених місцях, визначених старшим будівельником або капітаном. Місця куріння мають бути позначені знаками або написами, обладнаними урнами з негорючих матеріалів.

5.1.5. Протипожежні системи й обладнання на суднах повинні утримуватися в справному стані. Судна мають бути забезпечені вогнегасниками відповідно до норм оснащення вогнегасниками суден (додаток 6).

5.1.6. Для пожежних насосів, аварійного освітлення, пожежної і охоронної сигналізації, вентиляції під час робіт у замкнених і важкодоступних приміщеннях, а також приміщеннях, пов'язаних із застосуванням вибухонебезпечних і ГГ або ЛЗР, повинні передбачатись резервні незалежні джерела живлення з автоматичним уведенням у дію.

5.1.7. Будівельні риштування, помости та інші пристрої для забезпечення проведення робіт на висоті повинні споруджуватися з негорючих матеріалів. Допускається, за погодженням з пожежною охороною, виготовлення настилів риштувань і помостів з деревини.

5.1.8. Деревина, що використовується для виготовлення помостів риштування, настилів, трапів та інших пристроїв для забезпечення проведення робіт під час будівництва та ремонту суден, повинна підлягати вогнезахисту і відноситись до групи важкогорючих матеріалів.

Після обробки (просочення) антипіренами дерев'яних помостів риштування повинен бути складений акт про проведення роботи підрядною організацією. Перевірку стану вогнезахисної обробки (просочення) слід проводити не рідше одного разу на рік зі складанням акта перевірки. Після закінчення термінів дії обробки (просочення) та в разі втрати або погіршення вогнезахисних властивостей обробку (просочення) необхідно поновити.

5.1.9. Ефективність вогнезахисту деревини повинна контролюватися проведенням вогневих випробувань згідно з ГОСТ 16363-98 "Средства огнезащиты для древесины. Методы определения огнезащитных свойств". Результати контролю повинні заноситися до паспорта на кожну партію просоченої деревини.

5.1.10. Нове виготовлене риштування, трапи та інші пристрої для забезпечення проведення робіт на висоті повинні бути прийняті комісією зі складанням акта за участю представників пожежної охорони.

5.1.11. При аварійних розливах ЛЗР, ГР, ПММ необхідно негайно видалити рідину, що розлилася. Роботи можуть бути продовжені після зниження концентрації парів ЛЗР у повітрі до 20% від НКМПП.

5.1.12. Для промивання і знежирювання суднового обладнання, деталей тощо повинні застосовуватися, як правило, негорючі мийні засоби і препарати.

5.1.13. Усі суднові приміщення, відкрита частина палуб і риштування повинні вчасно очищатися від горючого сміття, відходів будівельних матеріалів і постійно утримуватися в чистоті.

5.1.14. Використані обтиральні матеріали необхідно прибирати в металеві ящики з кришками, що щільно закриваються, і щодня після закінчення зміни видаляти із судна. Інші відходи повинні збиратися в контейнери, що можуть розміщуватися на верхній (відкритій) палубі, і в кінці робочого дня прибиратися із судна.

5.1.15. Під час зберігання і використання різноманітних речовин і матеріалів повинні враховуватися їх пожежонебезпечні та фізико-хімічні властивості, а також додержуватися протипожежні вимоги щодо спільного їх зберігання відповідно до додатка 7 ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" або до додатка 3 НАПБ А. 01.001-2004.

5.1.16. Заходи щодо захисту від небезпечного впливу статичної електрики, прямих ударів блискавки і вторинних її проявів повинні виконуватися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.29-97 "Правила захисту від статистичної електрики", ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статистического электричества. Общие требования", ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление", ГОСТ 12.1.038-82 "ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов" та ОСТ 5 Р. 6109-88 "Устройства грозозащитные и заземления для снятия зарядов статистического электричества с металлических конструкций и деталей. Правила и нормы проектирования".

5.1.17. Під час організації та проведення виробничих процесів, пов'язаних з утворенням статичної електрики, повинні передбачатися заходи щодо захисту від неї, відведення або нейтралізації:

заземлення устаткування та комунікацій, а також забезпечення постійного електричного контакту тіла людини із заземленням;

зменшення питомих об'ємних та поверхових опорів;

використання радіоізотопних, індукційних та інших нейтралізаторів.

5.1.18. На підлозі (підошві) стапеля, елінгу, стапель-палубі і топ-палубі доку, під суднами забороняється влаштовувати різноманітні тимчасові майстерні, комори, а також зберігати ЛЗР, ГР, ГГ та інші горючі матеріали.

5.1.19. Забороняється на суднах, у суднових приміщеннях:

прибирання приміщення і прання одягу із застосуванням ЛЗР і ГР;

розкидати і залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали, зберігати промаслений спецодяг;

захаращувати різноманітними предметами і обладнанням трапи, тамбури, риштування, проходи та виходи;

працювати в промасленому спецодягу;

виконувати роботи будь-якого виду в цистернах, кофердамах та інших замкнутих і важкодоступних суднових приміщеннях (у яких раніше проводилися вогненебезпечні роботи) без попереднього аналізу повітряного середовища і дозволу відповідальної особи за пожежну безпеку судна;

застосовувати в процесі будування або ремонту виробниче обладнання і інструмент, що не відповідає вимогам пожежовибухобезпеки для конкретного техпроцесу;

зберігати ЛФМ і тару з-під них, балони з ГГ і окислювачами в приміщеннях, що не є спеціальними коморами.

5.2. Розміщення суден, що ремонтуються, на суднобудівельних і судноремонтних підприємствах

5.2.1. Розстановка суден на акваторії підприємства-будівельника проводиться відповідно до плану розстановки суден біля причалів і на суднопідіймальних спорудах підприємства, розробленого адміністрацією підприємства і узгодженого з пожежною охороною.

5.2.2. При лінійній розстановці суден (кожне судно встановлюється до причальної стінки бортом) відстань між носом і кормою двох сусідніх суден у межах однієї лінії повинна бути не менше 10 метрів.

5.2.3. У разі групової розстановки суден (судна встановлюються до причальної стінки кормою або носом) відстань між бортами двох сусідніх суден у межах однієї групи повинна бути не менше 5 метрів.

5.2.4. Відстань між двома сусідніми лініями або двома сусідніми групами суден уздовж причалу має бути не менше 16 метрів.

5.2.5. Загальна кількість суден в одній лінії (у разі лінійної розстановки) або в одній групі (у разі групової розстановки) не повинна перевищувати 5 одиниць.

5.2.6. У разі установки в добудованій пристані більше одного судна загальна валова місткість їх у лінії або групі не повинна перевищувати 50 тис. регістрових тонн. У разі якщо валова місткість одного судна перевищує 50 тис. регістрових тонн, то таке судно слід розглядати як лінію або групу (залежно від установки).

5.2.7. Від риштування судна, що ремонтується, до риштування або борту судна, що стоїть поруч, відстань повинна бути не менше 5 метрів.

5.2.8. Відстань між суднами, які мають надбудову і стоять у доках, повинна бути не менше 2 метрів.

5.2.9. Протипожежні розриви між окремими суднами валовою місткістю менше 300 регістрових тонн у межах однієї групи не нормуються.

5.3. Постановка судна на ремонт

5.3.1. До початку ремонтних робіт капітан зобов'язаний вивчити з усім екіпажем інструкцію підприємства з пожежної безпеки з відміткою в журналі під підпис.

5.3.2. До початку проведення ремонтних робіт на судні необхідно:

виконати заходи, запропоновані комісією і викладені в протоколі огляду судна перед постановкою на ремонт;

звільнити судно від палива, вибухових і горючих речовин, матеріалів, вантажів. За погодженням з будівельником, замовником і представником пожежної охорони дозволяється постановка судна з паливом і мастилом у цистернах на термін докування з оформленням карти-схеми розміщення паливних та мастильних матеріалів (додаток 7);

укомплектувати штатне протипожежне постачання згідно з проектною відомістю комплектації;

вилучити з індивідуального користування всі позаштатні електрообігрівальні прилади (праски, плитки, чайники тощо) і використовувати їх тільки з дозволу пожежної охорони в спеціально обладнаних місцях;

демонтувати позаштатні електричні мережі та арматуру в приміщеннях судна;

забезпечити закриття і пломбування кают після звільнення їх екіпажем, організувати централізоване зберігання ключів від усіх приміщень. Відкривати каюти дозволяється для проведення необхідних робіт;

привести в готовність стаціонарні та первинні засоби пожежогасіння, сигналізацію, аварійне освітлення і засоби оповіщення, скласти акт про їх готовність і контролювати справність цих засобів;

перевірити засоби індивідуального захисту органів дихання і тримати їх у готовності до використання;

перевірити справність протипожежних дверей і заслінок, які не підлягають заводському ремонту.

5.3.3. Командування судна зобов'язане розробити інструкції щодо відбування ЧВС із затвердженням маршрутів обходу приміщень пожежними дозорами і визначенням режиму обходу та діями при виникненні пожежі на судні в період ремонту.

5.3.4. На період ремонту після постановки судна на ремонт капітан і будівельник за погодженням з пожежною охороною повинні намітити місця в корпусних конструкціях для проходу ліній тимчасового водопостачання і трас енергопостачання.

5.3.5. Відповідальним за забезпечення пожежної безпеки під час експлуатації електромереж і електрообладнання на суднах, що ремонтуються, є суднові електромеханіки.

5.3.6. Усі електричні мережі й обладнання судна, що ремонтується, які не підлягають використанню у період ремонту, повинні бути відключені на головному, аварійному та групових розподільних щитах, запобіжники цих ділянок зняті, а рубильники опломбовані судновою адміністрацією. Якщо конструкції електророзподільних щитів не дають змоги виконати цю вимогу, то на щитах повинні бути відключені автоматичні вимикачі силових мереж і мереж освітлення, що подають живлення в приміщення, де ремонт не проводиться. Там, де послідовно з автоматичними вимикачами включені запобіжники, останні повинні бути зняті.

5.3.7. На головному розподільному щиті повинно бути вивішено плакат, на якому слід указати, які автоматичні вимикачі дозволено включати у робочий час. Перелік цих автоматичних вимикачів погоджується з представником пожежної охорони за поданням суднового електромеханіка.

5.3.8. Командування судна зобов'язане здійснювати постійне спостереження за всіма роботами, що проводяться підприємством (пов'язаними з можливістю виникнення пожежонебезпечної ситуації), шляхом призначення з числа екіпажу судна забезпечувальних осіб до тих приміщень, де проводяться роботи, а за необхідності - до суміжних.

5.3.9. Наказом по судну повинні бути призначені особи, яким надається право видачі нарядів-допусків на виконання вогневих і вогненебезпечних робіт.

5.4. Стоянка суден у доку

5.4.1. Перед постановкою судна в док старший будівельник та представник суднової адміністрації повинні перевірити стан і комплектність докових систем пожежогасіння.

Системи протипожежного водопостачання доку (елінгу) повинні бути справними і перебувати в постійній експлуатаційній готовності.

5.4.2. Відповідальним за забезпечення пожежної безпеки на території доку (елінгу) є начальник доку (елінгу), а на суднах, що стоять у доку (елінгу), - капітани суден.

5.4.3. Елінги і доки мають бути обладнані телефонним зв'язком з диспетчером пожежної охорони.

5.4.4. Ремонт суден у док-кесоні виконується згідно з вимогами до суден, які ремонтуються в доку. У тих випадках, коли штатні суднові засоби пожежогасіння можуть бути використані для забезпечення пожежної безпеки судна, до нього висуваються вимоги як до судна, що ремонтується на плаву.

5.4.5. Горючі будівельні матеріали і деталі, що необхідні для будівництва та ремонту суден, можуть складатися у стапельних місцях у кількості, яка не перевищує добової потреби на цій ділянці робіт.

5.4.6. У темний час доби територія доку повинна бути освітлена.

5.4.7. Усі судна, що стоять у доку, повинні бути заземлені.

5.4.8. Повинно бути обладнано не менше двох місць сходження із судна, двох місць виходу з кожного ярусу зовнішніх риштувань.

5.4.9. На період ремонту систем пожежогасіння судна необхідно передбачити послідовність виконання робіт, що забезпечує ступінь готовності засобів пожежогасіння.

5.4.10. Під час розбирання і ремонту суднових протипожежних систем слід забезпечити їх дублювання справними або додатковими засобами пожежогасіння.

5.4.11. Забороняється:

викид води, забрудненої залишками палива, на стапель-палубу доку та в акваторію біля доку;

приймання палива під час перебування судна у доку;

проводити вогневі та вогненебезпечні роботи в доку (елінгу) за несправності систем пожежогасіння, відсутності пожежних проїздів і телефонного зв'язку з пожежною охороною.

5.5. Проведення бункерувальних операцій під час будування та ремонту суден

5.5.1. Відповідальним за забезпечення пожежної безпеки під час проведення бункерувальних операцій є старший будівельник (здавальний механік), а за наявності екіпажу - капітан судна (старший механік).

5.5.2. До початку бункерувальних операцій на судні повинні бути встановлені попереджувальні знаки та написи відповідно до пункту 4.9 цих Правил.

5.5.3. Відповідальний за бункерування зобов'язаний:

до початку бункерування перевірити оснащення судна необхідними засобами пожежогасіння (для судна, що будується, - указаними в розділі ВПБ, що входить до складу технічного проекту судна) і підготувати їх до дії;

оголосити про початок приймання бункера, про заборону куріння на судні та про необхідність задраїти ілюмінатори з боку борту приймання бункера;

провести інструктаж щодо забезпечення пожежної безпеки з усім персоналом, який здійснює проведення бункерувальних операцій;

оформити погодження на приймання ПММ на судно (додаток 8) і узгодити його з пожежною охороною напередодні дня проведення бункерувальних операцій;

під час приймання і перекачування палива вжити заходів, що унеможливлюють викид його через вимірювальні та повітряні труби і попадання на нагріті поверхні.

У разі невиконання цих заходів проводити бункерування забороняється.

5.5.4. З метою унеможливлення переливання пального здавальний механік (старший механік) зобов'язаний:

перевірити стан сіток на головках повітряних труб цистерн;

перевірити стан мірних труб цистерн;

перевірити положення всіх клапанів цистерн;

повідомити капітану бункерувальника або на базу підприємства про максимально допустиму подачу палива і допустимий тиск у трубопроводі;

перевірити зв'язок з бункерувальником і з машинним відділенням;

перевірити шпігати на відкритій палубі;

перевірити обтиснення заглушки приймання бункера протилежного борту.

5.5.5. Для запобігання переливу пального під час бункерування судна має бути встановлений контроль за рівнем палива в наповнювальних цистернах з метою вчасного припинення його подачі на судно.

Пролите на палубу паливо слід негайно видалити, протерти клоччям або ганчір'ям. Використане клоччя і ганчір'я прибрати в спеціальний металевий ящик з подальшим видаленням із судна.

5.5.6. До початку бункерування повинні бути завершені вогневі роботи на всіх конструкціях, у які приймають паливо (мастило).

5.5.7. До початку проведення бункерувальних операцій має бути закінчений монтаж і перевірені штатні й тимчасові трубопроводи, що використовуються для бункерування. Під час проведення бункерувальних операцій забороняється проводити ремонтні роботи, працівники, які не беруть участі в бункеруванні, повинні залишити судно.

5.5.8. Перед прийманням пального (мастила) необхідно зробити контрольне надування цистерн спільно зі штатними й тимчасовими трубопроводами, а також перевірити справність шляхових сполучень трубопроводів, що подають пальне (мастило).

5.5.9. Технологічне обладнання, що застосовується під час бункерування, має бути в справному стані, не повинно стикатися з електропровідними кабелями.

5.5.10. Бункерування суден пальним слід виконувати тільки закритим способом через спеціальні суднові приєднувальні пристрої, призначені для цієї мети.

5.5.11. На судні місця приймання пального (мастила) повинні бути забезпечені додатковими засобами пожежогасіння (не менше трьох порошкових вогнегасників).

5.5.12. Інженерно-технічний персонал зобов'язаний постійно вести спостереження за ходом бункерування та станом технологічного обладнання, періодично проводити огляд всіх робочих з'єднань трубопроводу, якими подається пальне (мастило).

5.5.13. Фланці переносних трубопроводів, з'єднувальні муфти переносних шлангів та інструмент, що застосовується під час збирання і розбирання трубопроводу і шлангів, повинні бути виготовлені з матеріалу, що не дає іскор.

5.5.14. Протипожежні заходи під час приймання пального (мастила) повинні бути розроблені відповідним підрозділом підприємства, погоджені з пожежною охороною і включені до інструкції підприємства з пожежної безпеки.

5.6. Спускання суден

5.6.1. Відповідальним за забезпечення пожежної безпеки під час спускання судна є командувач спуску, призначений наказом по підприємству. Перед спусканням командувач повинен мати оформлені акти про готовність судна до спуску. До початку спуску судна призначається ЧВС.

5.6.2. Старший будівельник зобов'язаний оформити заявку в пожежну охорону для забезпечення чергування пожежного автомобіля біля стапеля (сліпа, доку) на весь період проведення спускання.

5.6.3. Перед проведенням робіт з просушування дерев'яних спускових доріжок адміністрація підприємства зобов'язана повідомити про це пожежну охорону і забезпечити встановлення біля них спеціального пожежного поста.

5.6.4. Спускання судна на воду дозволяється тільки при змонтованих штатних або тимчасових системах пожежогасіння і за наявності первинних засобів пожежогасіння. До всіх установлених на судні засобів і систем пожежогасіння повинен бути забезпечений вільний доступ.

5.6.5. Під час спускання судна по всій довжині спускових пристроїв повинні бути встановлені засоби для гасіння пожежі. Схема розстановки засобів пожежогасіння повинна складатися при кожному спусканні нового типу судна, узгоджуватися з пожежною охороною і затверджуватися головним інженером підприємства.

5.6.6. Для забезпечення ефективного та вчасного пожежогасіння на переддоковому майданчику повинен бути прокладений протипожежний водопровід (з тиском, що забезпечує подачу води на всі палуби надбудови) та встановлена (за потреби) станція пінного пожежогасіння, а при докуванні судна в транспортний док повинен бути прокладений тимчасовий протипожежний водопровід, підключений до водної магістралі цеху або пірса.

5.6.7. Підприємство забезпечує оперативним зв'язком під час спуску судна відповідальних осіб з числа адміністративно-технічного персоналу автономними переносними засобами радіозв'язку.

5.6.8. Усі магістралі систем ТЗС, прокладені зі стапеля, елінгу або доку, перед спуском повинні бути від'єднані від судна, що спускається.

5.6.9. Під час спускання судна на воду при підйомі судна на стапель або в док для проведення ремонтних робіт аварійне освітлення повинно бути в справному стані.

5.6.10. На судні повинні бути передбачені рятувальні засоби для гасіння пожежі, аварійне освітлення, аварійний інструмент, засоби для захисту органів дихання і надання першої медичної допомоги.

5.6.11. Адміністрація підприємства або відповідний структурний підрозділ розробляють й узгоджують з пожежною охороною спеціальні заходи в разі евакуації при виникнення пожежі на судні, що спускається.

5.6.12. Забороняється при спусканні судна і на судні, що спустили на воду, проведення добудовчих робіт до завершення швартування до добудованої набережної і підключення його до берегових систем пожежогасіння або до штатних систем пожежогасіння судна.

5.7. Швартовні випробування

5.7.1. Відповідальним за забезпечення пожежної безпеки судна під час проведення швартовних випробувань є відповідальний здавальник, за наявності екіпажу - капітан судна.

5.7.2. Протягом підготовки до проведення швартовних випробувань особи, зараховані у здавальну команду, повинні пройти спеціальну підготовку з пожежної безпеки відповідно до розкладу пожежних тривог, підписаного комісією і пожежною охороною.

5.7.3. Перед швартовними випробуваннями відповідальний здавальник повинен перевірити дотримання вимог пожежної безпеки на судні, а також справність і готовність систем пожежогасіння з укладанням відповідного акта.

5.7.4. Під час приймання пального і мастила, необхідних для проведення швартовних або приймально-здавальних випробувань, необхідно виконувати вимоги підрозділу 5.5 цих Правил.

5.7.5. До початку проведення приймально-здавальних або швартовних випробувань на судні повинні бути закінчені всі вогневі і вогненебезпечні роботи.

5.8. Забезпечення безпечної евакуації

5.8.1. Відповідальним за організацію і проведення евакуації з судна є старший будівельник (за його відсутності - особа, яка координує проведення робіт на судні; на судні, що ремонтується, - капітан).

5.8.2. На кожне судно повинні бути розроблені плани (схеми) евакуації працюючих на судні і суднової команди в разі виникнення пожежі з чіткою вказівкою всіх можливих напрямків руху з приміщень і відсіків, включаючи технологічні вирізи.

5.8.3. Кількість і місця установки планів (схем) шляхів евакуації визначає старший будівельник (відповідальний здавальник) судна, виходячи з конструктивних особливостей судна. Зазначені плани (схеми) повинні розміщуватися на помітних і добре освітлених місцях. На розсуд старшого будівельника, у деяких приміщеннях, вихід з яких у безпечну зону найбільш ускладнений або в яких за технологією будівництва (ремонту) проводиться великий обсяг вогненебезпечних робіт, необхідно вивісити окремі частини загального плану (схеми), що відображають шляхи евакуації тільки з конкретного приміщення.

5.8.4. Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають на судні.

5.8.5. Для відпрацювання навичок евакуації людей у разі можливої пожежі на кожному судні повинні проводитися навчання з евакуації працівників. Періодичність проведення навчань визначається провідним будівельником за погодженням з пожежною охороною.

5.8.6. Освітлення шляхів евакуації повинно бути забезпечено цілодобово за допомогою світильників загального (чергового) освітлення з обов'язковим дублюванням їх системою аварійного освітлення.

5.8.7. Шляхи евакуації із суднових приміщень, замкнутих і важкодоступних приміщень повинні бути оснащені вказівними знаками за ДСТУ-3237-94 "Кольори сигнальні та знаки пожежної безпеки в суднобудуванні. Загальні положення", розташованими в зоні ефективної дії аварійних світильників.

5.8.8. Кожне судно повинно бути обладнане не менше ніж двома сходами або виходами на берег. Відстань між трапами не повинна перевищувати 50 метрів. Один трап призначений для виходу працівників, другий - для входу пожежників у разі пожежі. Трапи і майданчики повинні мати справні огорожі з поручнями.

5.8.9. У разі встановлення навколо судна риштування необхідно обладнати не менше двох місць сходження із судна і двох виходів з кожного ярусу риштування на нижній рівень за довжини судна до 100 метрів і не менше трьох виходів для суден довжиною понад 100 метрів.

5.8.10. У разі постановки судна до стінки кормою допускається установлення одного трапа шириною в два проходи. У середній частині судна передбачаються підвісні майданчики для евакуації або понтони, розраховані на необхідну кількість людей, які перебувають на судні.

5.8.11. Кожне замкнуте і важкодоступне приміщення на період проведення в них робіт повинно мати не менше двох штатних виходів (люків, горловин). Якщо за конструктивними міркуваннями влаштування другого виходу неможливе, то необхідно зробити додаткові технологічні вирізи. Під час виконання робіт, пов'язаних із закладанням тимчасових технологічних вирізів і їх підфарбовуванням, допускається наявність тільки одного виходу.

5.8.12. На судні, що будується, згідно з технічним проектом, а на судні, що ремонтується, за погодженням з капітаном в обшивці корпусу, палубах і перегородках судна повинна бути виконана розмітка аварійних вирізів і отворів, у яких може виникнути потреба для евакуації людей, доступу до осередку пожежі та подачі вогнегасних речовин.

5.8.13. Для евакуації працівників на суднах повинен бути створений необхідний запас переносних засобів (мотузкові сходи або шторм-трапи відповідної довжини). Усі працівники на судні й особовий склад команди повинні знати місце зберігання зазначеного інвентарю.

5.8.14. Тип, розміри, кількість і місця розміщення засобів евакуації повинні бути визначені у складі технічного проекту будування (ремонту) судна.

Зберігання шторм-трапів і мотузкових сходів забезпечити таким чином, щоб вони були рівномірно розподілені по всіх місцях можливого виходу працівників на відкриті частини судна.

5.8.15. Для евакуації працівників із загазованих і задимлених приміщень суден необхідно передбачити засоби індивідуального захисту органів дихання. Розміщувати і зберігати їх слід у приміщеннях, у яких за умовами будівництва (ремонту) існує найменша ймовірність виникнення пожежі. Доступ у ці приміщення має бути вільний на будь-якому етапі будівництва (ремонту) судна. Приміщення не повинні закриватися на ключ, а бути опломбовані.

5.8.16. У період проведення робіт з метою забезпечення оперативного розкривання аварійних вирізів має бути організовано постійне чергування газорізальників з пересувною газорізальною установкою.

5.8.17. На судні повинен вестися облік працівників і всіх осіб, які перебувають на ньому під час ремонту або будівництва. Виробничі майстри зобов'язані в разі виникнення пожежі в найкоротший термін визначити точну кількість людей, які перебувають на цей час на судні, їх місцезнаходження, і передати дані відповідальній особі за проведення евакуації.

5.8.18. Під час розроблення технічного проекту побудови судна рекомендується передбачати зони-сховища (відсіки, приміщення тощо, обрані з числа приміщень, передбачених проектом побудови судна), у яких унеможливлене виникнення пожежі або вибуху. Ці зони мають бути забезпечені всіма необхідними засобами забезпечення життєдіяльності людей (ефективна вентиляція, підвищена вогнестійкість конструкцій, герметичне закриття люків, дверей, кришок, наявність засобів індивідуального захисту, медична аптечка) на час до прибуття підрозділів рятівників, але не менше однієї години. Відповідальним за стан і готовність зон-сховищ є старший будівельник судна.

5.8.19. У разі тимчасового демонтажу трапів, що входять до переліку шляхів евакуації, необхідно передбачити додаткові проходи або заборонити проведення робіт у цьому районі до відновлення конструкції.

5.8.20. Забороняється розміщувати на шляхах евакуації обладнання, демонтовані деталі, інвентар і матеріали, що скорочують ширину проходів, а також прокладати системи тимчасового енергопостачання трапами, сходами і перетинання ними настилів риштування.

6.1. Системи електропостачання

6.1.1. Електропостачання суден слід здійснювати за кабельними мережами змінного і постійного струму залежно від наявних на підприємствах джерел живлення і споживачів електричної енергії відповідно до затвердженого проекту тимчасового електропостачання.

6.1.2. Електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка, профілактичні огляди, ремонт і експлуатація) повинні відповідати вимогам ПУЕ, ПТЕ, затверджених Міненерго СРСР 21.12.84, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Мін'юсті України 10.02.98 за N 93/2533, та інших нормативних документів.

6.1.3. Монтаж електрообладнання і кабелів тимчасових систем електропостачання в замкнутих і важкодоступних приміщеннях суден повинен проводитися після аналізу стану повітряного середовища при роботі припливно-витяжної вентиляції тільки за нарядом-допуском на відповідні роботи (вогневі або вогненебезпечні) не менше ніж двома особами, одна з яких має бути особою, яка спостерігає.

6.1.4. Експлуатація систем тимчасового електропостачання дозволяється тільки після приймання комісією підприємства з укладанням акта, що дозволяє їх пуск і експлуатацію. Під час приймання систем тимчасового електропостачання повинно бути складено паспорт заземлення цих систем.

6.1.5. Керівники підрозділів, що виконують тимчасове електропостачання судна, під час монтажу та експлуатації систем зобов'язані:

забезпечити монтаж і експлуатацію систем електропостачання відповідно до проекту систем ТЗС, розділу ВПБ і цих Правил;

організувати проведення навчання та інструктажу працюючих на судні осіб з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок;

контролювати відповідність електрообладнання (машин, апаратів, пристроїв), електромереж і кабельних ліній класам вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон, категоріям і групам вибухонебезпечних сумішей газів і парів з повітрям, а також температурам тління і самоспалахування вибухонебезпечного пилу;

проводити планові профілактичні огляди електрообладнання, перевіряти наявність і дієздатність апаратів захисту і негайно вживати заходів щодо усунення пошкоджень.

6.1.6. Електричні машини, апарати і прилади, світильники, електромережі, струмопроводи та кабельні лінії, електричні вантажопідйомні механізми у вибухонебезпечних зонах повинні відповідати класам вибухонебезпечних зон, категоріям і групам вибухонебезпечних сумішей газів і парів з повітрям, температурам тління і самоспалахування вибухонебезпечного пилу, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

У пожежонебезпечних зонах перераховане електрообладнання може застосовуватися за умови, що його оболонки мають ступінь захисту не менше зазначених у главі 7.4 ПУЕ, залежно від класів пожежонебезпечних зон.

6.1.7. Електророзподільні пристрої повинні розташовуватися в місцях, які зручні для безпечної експлуатації і забезпечують захист від механічних пошкоджень. Проходи до електророзподільних пристроїв мають бути вільними і не повинні захаращуватися.

6.1.8. З'єднання, відгалуження і кільцювання жил проводів і кабелів для запобігання небезпечним у пожежному плані перехідних опорів необхідно проводити за допомогою опресування, зварювання, пайки або спеціальних затискачів.

6.1.9. Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками. Для цих світильників і іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.

6.1.10. Як тимчасові джерела електроосвітлення у вибухонебезпечних приміщеннях (зонах) допускається використовувати переносні акумуляторні ліхтарі вибухозахищеного виконання згідно з главою 7.3 ПУЕ.

6.1.11. Відстань між світильниками з лампами розжарювання і предметами з горючих матеріалів повинно бути не менше 0,5 метра.

У разі неможливості дотримання вказаної відстані до виробів з горючих матеріалів вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.

6.1.12. Прокладання кабелів тимчасових мереж електропостачання повинно проводитися по підволоку або по перегородках. На відкритих частинах судна кабелі мереж тимчасового електропостачання мають бути прокладені в місцях, найменше схильних до небезпеки механічного впливу та доторкання людей у процесі роботи.

6.1.13. Силові кабелі на суднах повинні щодня оглядатися електриками підприємства, а результати оглядів повинні позначатися в спеціальному журналі.

6.1.14. Освітлювальна арматура аварійного освітлення повинна мати розпізнавальний знак (забарвлення або форму). Для аварійного освітлення допускається застосовувати автономні акумуляторні світильники.

6.1.15. Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть установлюватися на горючі основи (конструкції) тільки з підкладкою під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра.

6.1.16. На суднах дозволяється застосовувати ручний електроінструмент напругою не вище 36 В (змінного струму), силові електроприймачі та зварювальні агрегати напругою не більше 220 В (постійного струму) і не більше 380 В (змінного струму).

6.1.17. До робіт з електроустановками у вибухонебезпечних і пожежо-небезпечних зонах допускаються електрики, які пройшли спеціальне навчання, склали заліки й отримали посвідчення встановленого зразка.

6.1.18. До початку проведення робіт виконавець зобов'язаний ретельно перевірити електроінструмент зовнішнім оглядом щодо відповідності інструменту умовам роботи, відсутності механічних пошкоджень, справності заземлення та ізоляції проводів (кабелів), відсутності оголених струмопровідних частин.

6.1.19. У разі припинення подавання напруги під час роботи з електроінструментом, а також під час перерв у роботі інструмент необхідно від'єднати від електромережі.

6.1.20. У разі проведення робіт у приміщеннях з підвищеною небезпекою і в особливо небезпечних приміщеннях дозволяється застосовувати ручний електроінструмент тільки на напругу не вище 12 В після газового аналізу повітряного середовища.

6.1.21. Під час будівництва і ремонту суден магістраль заземлення судна повинна бути надійно приєднана до заводської магістралі не менше ніж у двох точках, максимально віддалених одна від одної.

6.1.22. На суднах з корпусом, виготовленим з неметалевих матеріалів, як магістраль заземлення повинні використовуватися спеціально прокладені мідні шини з перерізом від 35 до 70 кв. мм залежно від сумарної потужності джерел живлення або шини з іншого матеріалу, що має провідність не гірше провідності міді.

6.1.23. Приєднання заземлюваних провідників до металевого корпусу судна або до заземлювальної шини повинно проводитися відповідно до робочої документації систем ТЗС.

6.1.24. У всіх приміщеннях незалежно від призначення, що закриваються після роботи і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок і електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, стаціонарних систем пожежогасіння, установок пожежної сигналізації, а також електроустановок, що працюють цілодобово відповідно до вимог технології).

На судні повинен бути встановлений порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів у разі пожежі. При цьому електроживлення стаціонарних систем пожежогасіння і протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення не повинно відключатися.

6.1.25. Несправності в електромережах і електроапаратурі, що можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормоване нагрівання ізоляції кабелів і проводів мають негайно усуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу необхідно відключати до приведення її в пожежонебезпечний стан.

6.1.26. Виміри опору ізоляції електричних мереж та електроустановок повинні проводитися в терміни відповідно до вимог ПТЕ.

6.1.27. Забороняється:

проводити на судні роботи, пов'язані з експлуатацією тимчасових систем електропостачання, до виконання захисного заземлення корпусу судна;

прокладати електричні проводи над арматурою трубопроводу палива, мастила тощо, а також спільно прокладати електропроводи з трубопроводом ГР і газів;

експлуатувати кабелі і проводи з пошкодженою ізоляцією або з ізоляцією, що втратила захисні властивості в процесі експлуатації;

залишати під напругою кабелі і проводи з неізольованими струмопровідними жилами;

подавати живлення від контактних з'єднань і частин електрообладнання, не призначених для цієї мети (губок запобіжників, ножів рубильників тощо);

включати в освітлювальну мережу переносні силові електроприлади та обладнання;

застосовувати несправні переносні світильники і світильники, що не відповідають вимогам пожежовибухобезпеки;

використовувати у світильниках електролампи, потужність яких перевищує проектну;

використовувати для введення кабелів (проводів) люки, лази, двері, ілюмінатори, горловини, а також штатні коробки перегородок, сальники тощо (за винятком зварювального кабелю і переносного освітлення);

експлуатувати несправний електроінструмент;

уносити зміни в конструкцію електроінструмента заводського виготовлення;

залишати без нагляду приєднаний до мережі електроінструмент;

установлювати електророзподільні пристрої в суднових приміщеннях;

установлювати будь-які місцеві вимикачі або штепсельні рознімання в мережах аварійного (евакуаційного) освітлення;

проводити електромонтажні роботи в приміщеннях, де ведуться фарбувальні та інші роботи із застосуванням ЛЗР і ГР, а також у суміжних і сполучених з ними приміщеннях;

застосовувати для опалення приміщень нестандартне (саморобне) електрообігрівальне та технологічне обладнання або лампи розжарювання;

складувати горючі матеріали на відстані менше ніж 1 метр від електрообладнання і під електрощитами.

6.2. Вентиляція й опалення

6.2.1. Виконання й експлуатація систем вентиляції й опалення повинно проводитися в повній відповідності до проекту систем ТЗС, ВПБ і цих Правил. Протипожежні вимоги до місць розміщення обладнання вентиляції суднових приміщень і повітропроводів повинні відповідати РД 5.9971-89 "Техническое обеспечение строящихся, переоборудуемых судов. Системы вентиляции судовых помещений. Правила и нормы проектирования".

6.2.2. Під час експлуатації систем вентиляції повинні бути встановлені терміни профілактичного обслуговування вентиляторів, вентиляційних камер, повітропроводів, фільтрів, клапанів та іншого обладнання, а також визначені дії обслуговувального персоналу в разі виникнення пожежі.

6.2.3. Особа, відповідальна за утримання систем вентиляції й опалення, зобов'язана організувати проведення планових профілактичних оглядів і вжити термінових заходів щодо усунення будь-яких несправностей або порушень режиму роботи, що можуть стати причиною виникнення або поширення пожежі.

6.2.4. Вентиляційні канали та інші пристрої, призначені для системи тимчасової вентиляції, повинні бути газонепроникними.

6.2.5. Вихідні отвори повітропроводів витяжної вентиляції, що обслуговує приміщення з наявністю пожежонебезпечних парів, газів і горючого пилу, повинні виводитися в місця, що унеможливлюють їх спалахування.

6.2.6. У разі змін у технологічних процесах (заміна лакофарбувальних, облицювальних, ізоляційних і зварювальних матеріалів, режимів роботи тощо) слід проводити коригування повітрообміну і конструктивного виконання вентиляційних систем.

6.2.7. Вентиляційні установки систем ТЗС повинні розміщуватися на верхній відкритій палубі судна або добудованій набережній. Розташування обладнання систем вентиляції повинно забезпечувати до нього вільний доступ для обслуговування. Вентиляційні камери, фільтри, повітропроводи повинні своєчасно очищатися від горючого пилу і відходів виробництва.

6.2.8. Усе металеве обладнання вентиляційних пристроїв систем ТЗС має бути заземлено.

6.2.9. Місце забору свіжого повітря для подальшого нагнітання в суднові приміщення повинно унеможливити проникнення шкідливих і вибухонебезпечних парів, газів, попадання іскор і відкритого вогню.

6.2.10. Вогнезатримувальні пристрої, пристрої блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією і системами пожежогасіння повинні утримуватися в справному стані.

6.2.11. Під час експлуатації вогнезатримувальних пристроїв необхідно:

не рідше одного разу на тиждень перевіряти їх загальний технічний стан;

своєчасно очищувати від забруднення горючим пилом чутливі елементи приведення засувок (легкоплавкі замки, термостійкі елементи тощо).

6.2.12. Включення вентиляції суднових приміщень повинно здійснюватись не менше ніж за 15 хвилин до входу працівників до приміщення.

Після закінчення ізоляційних, облицювальних, фарбувальних та інших робіт із застосуванням розчинників у суднових приміщеннях вентиляція повинна працювати протягом часу, зазначеного в технологічній документації.

Після закінчення зварювальних і газорізальних робіт у суднових приміщеннях вентиляція повинна працювати не менше 20 хвилин.

У разі відключення вентиляції роботи в суднових приміщеннях мають бути негайно припинені, а працівники повинні вийти з приміщення.

6.2.13. У разі виникнення пожежі необхідно негайно відключити вентиляцію. Порядок відключення вентиляційних систем повинен бути наведений в інструкції про заходи пожежної безпеки і вивчений робітниками і службовцями, які беруть участь у будівництві або ремонті судна.

Вентиляційні установки повинні бути готові до негайного дистанційного відключення у разі пожежі.

6.2.14. Місцеві відсмоктувачі вентиляційних систем, що видаляють пожежонебезпечні речовини, мають бути обладнані захисними сітками.

6.2.15. Конструкція і матеріал "завитків" вентиляторів, регулювальних і інших пристроїв вентиляційних систем повинні унеможливлювати іскроутворення.

6.2.16. Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:

відключати або знімати вогнезатримувальні пристрої;

випалювати накопичені у повітропроводах і зонтах жирові відклади, пил та інші горючі речовини;

закривати витяжні канали отвору і решітки;

припускатися порушення цілісності повітропроводів і їх з'єднань;

одночасне вентилювання різноманітних приміщень, у яких проводяться вогневі і вогненебезпечні роботи, за допомогою однієї вентиляційної установки.

6.2.17. Забороняється застосовувати електричні опалювальні прилади в приміщеннях з пожежонебезпечними технологічними процесами, а також нестандартні (саморобні) електричні опалювальні прилади в приміщеннях судна.

Забороняється встановлювати електричні обігрівальні прилади на дерев'яних настилах риштування.

6.2.18. Опалення акумуляторного приміщення повинно здійснюватися подачею теплого повітря до вентиляційного каналу від калориферного пристрою, розташованого поза акумуляторним приміщенням.

6.2.19. Повітронагрівальні й опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очистки.

Не допускати до експлуатації несправні опалювальні пристрої. 6.3. Засоби зв'язку, сигналізація і системи оповіщення про пожежу

6.3.1. Судна повинні бути забезпечені засобами автоматичної пожежної сигналізації, зв'язку і оповіщення про пожежу і передачі сигналів оповіщення водночас на всьому судні, а за необхідності послідовно або вибірково в окремі його частини (каюти, відсіки тощо).

6.3.2. На судні, що ремонтується, включення і виключення цих систем може проводитися тільки за погодженням з капітаном судна. За наявності штатних систем тимчасові не встановлюються.

6.3.3. Улаштування автоматичної пожежної сигналізації на суднах повинно здійснюватись відповідно до РД 5.0207-89 "Техническое обеспечение строящихся, переоборудуемых и ремонтируемых судов. Общие требования".

6.3.4. Усі приміщення, у які для гасіння пожеж подається газ або пар і в яких у цей час можуть бути люди, повинні мати сигналізацію, що попереджає про введення в приміщення вогнегасної речовини. Весь персонал, що працює в приміщеннях, оснащених автоматичними установками парового, газового або порошкового пожежогасіння, має бути інформований про наявність їх і проінструктований про принципи роботи і правила техніки безпеки.

6.3.5. Сигналізація попередження повинна включатися в дію до моменту введення вогнегасної речовини, щоб люди, які перебувають у цьому приміщенні, встигли покинути його. Цей час повинен бути не менше 1-2 хвилин і визначатися довжиною шляху евакуації від найбільш віддаленої частини приміщення до дверей виходу з нього.

6.3.6. Кількість оповіщувачів про пожежу, їх розставляння на судні та потужність повинні забезпечувати необхідну чутність в усіх місцях перебування людей. Рекомендується сигналізацію оповіщення про пожежу суміщати з авральною сигналізацією, що подає потужні звукові сигнали, які добре чути в усіх приміщеннях судна.

6.3.7. Для передачі текстів оповіщення та керування евакуацією допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі та інші мережі мовлення, що є на судні. Текст оповіщення має бути заздалегідь записаний на магнітофон (для іноземців текст оповіщення записується англійською або їх рідною мовою).

6.3.8. Пожежні сповіщувачі повинні бути справними, працювати цілодобово і постійно утримуватися в чистоті. Сповіщувачі мають бути захищені від механічних пошкоджень і хибних спрацьовувань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.

6.3.9. Не допускається встановлювати взамін несправних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача в місці його установлення.

6.3.10. Шлейфи пожежної сигналізації, лінії керування та зв'язку повинні постійно контролюватися на режим "Готовність" та піддаватися періодичним випробовуванням на режими "Тривога" та "Установка спрацювала" згідно з планом-графіком.

6.3.11. Особа, відповідальна за утримання сигналізації, засобів зв'язку і систем оповіщення, зобов'язана організовувати проведення планово-профілактичних оглядів і вживати заходів щодо усунення несправностей.

6.3.12. Перевірка працездатності сигналізації, засобів зв'язку і оповіщення повинна проводитися щодня до початку робіт на судні. Перевірку проводить ЧВС під контролем старшого будівельника судна.

Не менше двох разів на місяць необхідно перевіряти в дії систему пожежної сигналізації. Результати перевірки записувати в спеціальному журналі.

6.3.13. Усі сповіщувачі ручної пожежної сигналізації повинні бути пофарбовані в червоний колір і достатньо освітлені в нормальних і аварійних умовах. Кнопка сповіщувача повинна міститись під склом.

6.3.14. На суднах повинні бути встановлені телефони в легкодоступних приміщеннях (з розрахунку один телефонний апарат на 50 метрів довжини судна, але не менше двох) для виклику пожежної охорони. У разі установлення телефонних апаратів на стаціонарному риштуванні апарати повинні розміщуватися в шумопоглинальних кабінах.

6.3.15. Пости пожежогасіння на суднах мають бути обладнані необхідними засобами зв'язку. Кількість і вид зв'язку встановлюються підприємством-будівельником за погодженням з пожежною охороною.

6.4. Первинні засоби пожежогасіння, тимчасові системи й установки пожежогасіння

6.4.1. Усі судна повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

Кількість первинних засобів пожежогасіння і порядок їх розміщення повинні прийматися з урахуванням особливості ремонту або етапу будівництва цього типу судна і з урахуванням норм оснащення вогнегасниками суден, які будуються та ремонтуються.

6.4.2. Вибір вогнегасних речовин і засобів пожежогасіння для суден здійснює підприємство - розробник технічного проекту судна.

6.4.3. Відповідальним за справність первинних засобів пожежогасіння на судні, що ремонтується, є капітан судна, а на судні, що будується, - старший будівельник.

6.4.4. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди, шафи).

На пожежних щитах повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, що можуть застосовуватися в цьому приміщенні, спорудженні тощо.

6.4.5. Вогнегасники слід установлювати (розміщувати) в легкодоступних та помітних місцях, а також поблизу пожежонебезпечних місць, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому вогнегасники повинні бути захищені від попадання прямих сонячних променів, атмосферних опадів та безпосередньої дії опалювальних приладів або інших джерел тепла.

6.4.6. Вогнегасники встановлюють на штатних місцях у спеціальних кронштейнах-утримувачах, що забезпечують надійне кріплення і швидке знімання вогнегасника, на висоті не більше 1,5 метра від палуби до ручки вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відкривання.

6.4.7. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння, виду системи і вогнегасної речовини на суднах слід установлювати вказівні знаки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальне и знаки безопасности" на видних місцях, зручних для прочитання.

Навішення вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати зручність і оперативність користування ними.

6.4.8. Переносні вогнегасники повинні мати сертифікат відповідності і відповідати вимогам ДСТУ 3675-98 "Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань".

Вогнегасники повинні бути споряджені й упаковані відповідно до інструкції заводу-виробника. Забороняється проводити доопрацювання або змінювання конструкцій вогнегасників, а також знімати з вогнегасників будь-які складові частини.

6.4.9. Вогнегасники, допущені до експлуатації, повинні мати:

облікові (інвентарні) номери за прийнятою на судні системою нумерації;

пломби на пристроях ручного пуску;

бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування.

6.4.10. Використані вогнегасники, вогнегасники, у яких відбувся витік вогнегасної речовини або газу-витискувача більше допустимої величини, вогнегасники з механічними пошкодженнями, у тому числі із зірваними пломбами, повинні бути замінені на справні з числа резервних. Зняті із судна вогнегасники повинні бути направлені на технічне обслуговування.

6.4.11. Забороняється використовувати засоби пожежогасіння і пожежний інвентар для господарських, виробничих і інших потреб, не зв'язаних з пожежогасінням.

6.4.12. На зовнішньому і, за необхідності, на внутрішньому будівельному риштуванні пожежні крани тимчасової системи водяного пожежогасіння повинні встановлюватися на відстані не більше 40 метрів один від одного по горизонталі і через ярус по вертикалі, при цьому обов'язкове установлення їх на першому і верхньому ярусах. Проект розміщення пожежних кранів, установок і систем водяного та пінного гасіння на будівельному місці має бути погоджений з пожежною охороною.

6.4.13. Пожежні крани повинні бути захищені від будь-яких пошкоджень у повсякденних умовах будівництва і ремонту судна.

6.4.14. У зимовий період до пожежних кранів, розташованих на верхній палубі і на зовнішньому риштуванні, для запобігання замерзанню вода не підводиться. На цей період розпорядженням керівника підприємства призначаються особи, відповідальні за забезпечення подачі води у разі необхідності.

6.4.15. Кожний пожежний кран тимчасової системи пожежогасіння повинен бути вкомплектований пожежним рукавом з відповідними з'єднальними головками однакового з ним діаметра, стволом, а також важелем для полегшення відкриття вентиля.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним "у гармошку" або подвійну скатку і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.

Пожежні рукави тимчасової системи пожежогасіння на відкритих частинах палуб, надбудов повинні бути захищені від впливу сонячних променів та атмосферних опадів (зберігатися в металевих ящиках).

6.4.16. Один раз на рік проводити гідравлічні випробування пожежних рукавів на максимальний тиск, що створюється в пожежній магістралі, але не менше 1,2 робочого тиску. Рукава, що не витримали випробування, на судні застосовувати забороняється. Результати випробувань необхідно заносити до журналу реєстрації ЧВС.

6.4.17. Розташування пожежних кранів тимчасової водяної системи пожежогасіння має сприяти легкому і швидкому приєднанню до них пожежних рукавів, а кількість їх повинна забезпечувати подавання не менше двох струменів води в будь-яку частину трюму, палуби, приміщення судна.

6.4.18. Пожежні крани тимчасової системи пожежогасіння в приміщеннях судна необхідно розміщувати один від одного на відстані не більше 15-20 метрів, а на відкритих частинах палуб - на відстані не більше 40 метрів.

Установлення пожежних кранів систем пожежогасіння повинно виконуватися на висоті від 0,3 метра до 1,35 метра від палуби.

6.4.19. З'єднувальні головки пожежних кранів і рукавів повинні мати ущільнювачі.

6.4.20. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки в спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.

6.4.21. Монтаж тимчасових систем пожежогасіння на суднах повинен бути закінчений до початку насичення судна горючими матеріалами.

6.4.22. Випробування і приймання змонтованих тимчасових систем пожежогасіння проводиться комісією, призначеною розпорядженням головного інженера підприємства з обов'язковим залученням представників пожежної охорони.

6.4.23. Тимчасові системи й установки пожежогасіння повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів. Унесення будь-яких змін у конструкцію установки, перекомпонування суднових приміщень, які захищаються, та інші переобладнання допускається здійснювати за згодою з проектною організацією з інформуванням про це пожежної охорони.

6.4.24. Експлуатація тимчасових систем і установок пожежогасіння повинна проводитись відповідно до вимог НАПБ А. 01.001-2004. Усі установки повинні бути в справному стані та утримуватися в постійній готовності. Обслуговувальний і черговий персонал, який виявив несправність установки, зобов'язаний негайно повідомити про це особу, відповідальну за експлуатацію установки, і вжити необхідних заходів щодо усунення виявлених пошкоджень.

6.4.25. Елементи та вузли установок пожежогасіння повинні бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.

6.4.26. Тимчасова система водяного або пінного пожежогасіння повинна забезпечувати необхідний натиск і пропускати розрахункову кількість води або розчину піноутворювача для пожежогасіння в будь-якому районі судна. У разі недостатнього тиску необхідно встановлювати насоси, що підвищують тиск. Насоси-підвищувачі повинні мати основне і резервне живлення. Тимчасове відключення ділянок водопровідної мережі з установленими на них пожежними кранами, а також зменшення натиску мережі нижче необхідного допускається за погодженням з пожежною охороною.

6.4.27. Трубопроводи системи водяного і пінного пожежогасіння, прокладені в місцях, де можливе їх пошкодження, повинні бути захищені знімними металевими кожухами. Прокладка трубопроводу на прохідній частині трапів, сходів і риштування забороняється.

6.4.28. Один раз на квартал повинні проводитись контрольні перевірки стаціонарних систем пожежогасіння відповідно до НАПБ А. 01.001-2004.

Результати перевірки повинні записуватися в журнал ЧВС.

6.4.29. Усередині станції пожежогасіння на видному місці повинні бути схема гасіння з указівкою пускових пристроїв, приміщень, що захищаються. Станція пожежогасіння повинна мати аварійне освітлення і бути обладнана прямим телефонним зв'язком з пожежною охороною.

6.4.30. Забороняється у процесі експлуатації установок пожежогасіння :

переводити установки пожежогасіння з автоматичного керування на ручне, за винятком випадків, обумовлених у нормативних документах;

використовувати трубопровід установок для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;

приєднувати виробниче, санітарно-технічне устаткування до живильних трубопроводів установки;

установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на живильних трубопроводах.

7.1. Вогневі роботи. Загальні вимоги. Підготовка та проведення вогневих робіт

7.1.1. Вогневі роботи на суднах є тимчасовими і дозволяються тільки після оформлення наряду-допуску на виконання вогневих робіт (додаток 9).

На судні, що ремонтується, проведення вогневих робіт дозволяє з видачею наряду-допуску старший будівельник, призначений наказом керівника підприємства, за наявності екіпажу - капітан судна або вповноважені ним особи. На судні, що будується, - старший будівельник (будівельник).

На суднах, що ремонтуються, де Замовником є іноземний судновласник, наряд-допуск видається відповідно до умов контракту.

7.1.2. Наряд-допуск на вогневі роботи оформлюється безпосереднім керівником вогневих робіт у двох примірниках і подається для погодження представнику пожежної охорони напередодні дня їх проведення. Як виняток, за рекомендацією старшого будівельника судна допускається оформлення наряду-допуску протягом робочої зміни. Представник пожежної охорони до початку робіт повинен оглянути місце проведення вогневих робіт і суміжні приміщення. За наявності екіпажу на судні, що ремонтується, вогневі роботи повинні бути погоджені із капітаном судна або уповноваженою ним особою і представником пожежної охорони.

7.1.3. Наряд-допуск на виконання вогневих робіт видається тільки на одну зміну і на кожне місце виконання вогневих робіт. Видача виконавцю повністю оформленого наряду-допуску проводиться на судні в день проведення робіт безпосереднім керівником проведення вогневих робіт. Виправлення в наряді-допуску не допускаються.

7.1.4. У разі виконання одних і тих самих вогневих робіт на одному і тому самому місці і одним і тим самим виконавцем протягом декількох змін або днів (але не більш 5 діб) наряд-допуск продовжується за погодженням з пожежною охороною щодня у залежності від ступеня пожежної небезпеки місць виконання вогневих робіт. Під час проведення вогневих робіт одного виду в одному приміщенні декількома виконавцями оформлюється один наряд-допуск, у якому вказуються всі прізвища виконавців. Після закінчення п'яти діб наряд-допуск повинен бути оформлений знову.

7.1.5. До початку насичення судна горючими матеріалами наряд-допуск на вогневі роботи не оформлюється.

7.1.6. Для упорядкування обліку проведення вогневих робіт і видачі наряду-допуску на їх виконання на суднах повинен вестися Журнал реєстрації нарядів-допусків на виконання вогневих робіт (додаток 10).

7.1.7. Керівник проведення вогневих робіт на судні відповідає за наявність у виконавця оформленого наряду-допуску на ці роботи, забезпечення пожежної безпеки на місці проведення робіт, інструктаж з пожежної безпеки всіх учасників робіт, забезпечення місця проведення вогневих робіт засобами пожежогасіння.

7.1.8. Виконавець вогневих робіт відповідає за справність обладнання, що застосовується, дотримання правил пожежної безпеки і не має права приступати до роботи без наявності оформленого наряду-допуску (крім випадку, зазначеному у пункті 7.1.5).

7.1.9. Проведення вогневих робіт допускається лише після вжиття заходів, які унеможливлюють виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння, а за необхідності, тимчасовими системами пожежогасіння. Вид і кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначається з урахуванням можливості виникнення і розвитку пожежі та вказується в наряді-допуску.

7.1.10. Під час підготовки суден до вогневих робіт необхідно передбачити можливість перенесення вогневих робіт з небезпечних у пожежному плані місць судна на берег або на відкриту палубу.

7.1.11. Електрозварювальне обладнання (переносні або пересувні електрозварювальні установки) під час ремонту і будівництва суден повинно встановлюватися на березі (пірсі, стапелі, стапель-палубі доку) або тільки на верхній палубі судна поза районами навантажувально-розвантажувальних робіт і падінням іскор. Установки повинні мати технічну документацію, що пояснює призначення агрегатів, апаратури, приладів та електричні схеми.

7.1.12. Газозварювальне обладнання повинно розташовуватися таким чином, щоб виключити попадання на нього відкритого вогню та іскор, які виділяються у процесі роботи.

Тимчасове газопостачання суден може здійснюватися від балонів і по газових магістралях з установленням на борту індивідуальних газорозбірних постів, установка і монтаж яких дозволяється тільки за наявності проекту тимчасового газопостачання. На суднах шириною 30 метрів і більше допускається установка постів по двох бортах.

7.1.13. Експлуатація, зберігання та транспортування балонів на суднах повинні проводитися у відповідності до вимог інструкції підприємства, затвердженої у встановленому порядку.

7.1.14. Для забезпечення пожежної безпеки під час подачі газів необхідно, щоб:

установка газорозбірних постів і розведення газопроводів проводилося на відкритій палубі;

газопровід подавання кожного газу мав вентиль для відключення його подавання, розміщений поза судном;

газопроводи подавання горючих газів та кисню були пофарбовані у відповідні кольори та мали різну з'єднувальну арматуру;

на суднах водотоннажністю 10 тис. тонн і більше передбачалося установлення додаткових вентилів для відключення подавання газу.

7.1.15. Під час проведення вогневих робіт виконавець зобов'язаний вжити заходів до захисту електричних кабелів, горючої ізоляції або опорядження, важкодоступних місць, отворів, технологічних прорізів, механізмів, розподільних щитів, приладів та іншого обладнання від іскор, розплавленого металу і впливу підвищеної температури (за допомогою металевих екранів, покривал з негорючого теплоізоляційного матеріалу або іншими способами).

7.1.16. У приміщеннях, де раніше проводилися вогненебезпечні роботи, застосовувались або зберігалися ЛЗР і ГР, допускається проводити вогневі роботи тільки при працюючій припливно-витяжній вентиляції, що забезпечує утримання парів не вище 20% від НКМПП.

7.1.17. Вогневі роботи на ізольованих конструкціях допускається проводити тільки після видалення горючого покриття навколо місця виконання робіт відповідно до табл. 1.

На суднах, що ремонтуються, необхідна кількість вогнегасників установлюється з урахуванням наявних на судні готових до застосування (перевірених) штатних систем.