На виконання вимог Закону України "Про підтвердження відповідності", згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року N 2022 "Про делегування Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики повноважень на затвердження нормативно-правових актів", для створення умов щодо забезпечення відповідності неавтоматичних зважувальних приладів метрологічним вимогам та вимогам безпеки, з метою запобігання заподіянню шкоди для життя та здоров'я людей, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля

1. Затвердити Технічний регламент з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів (додається).

2. Визначити Харківський державний науково-дослідний інститут метрології (Оголюк В.В.) відповідальним за розробку і перегляд національних стандартів, що можуть сприйматися як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів.

3. Управлінню стандартизації та якості (Нелепов А.А.) забезпечити щороку внесення до Плану державної стандартизації робіт з розробки та перегляду національних стандартів, що можуть сприйматися як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів.

4. Державному підприємству "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (Жарков Ю.В.) забезпечити публікацію в "Бюлетені інформаційних матеріалів зі стандартизації, метрології та сертифікації" переліку уповноважених органів з підтвердження відповідності та національних стандартів, що можуть сприйматися як доказ відповідності вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів.

5. Департаменту стандартизації та міжнародного співробітництва (Онопрієнко В.В.):

- у п'ятиденний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити його подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

- у місячний термін з дня затвердження цього наказу забезпечити розроблення плану поетапного впровадження Технічного регламенту з підтвердження відповідності неавтоматичних зважувальних приладів.

6. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на заступника Голови Черепкова С.Т.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Голови (Сіроткіна С.М.).

Цей Технічний регламент, розроблений відповідно до зобов'язань, передбачених Угодою про партнерство та співробітництва між Європейським співтовариством та Україною щодо гармонізації законодавства, зокрема запровадження директив "Новий підхід", ухвалених Європейською Радою в червні 1985 року, та з урахуванням Директиви Ради ЄЕС щодо зближення законів держав-членів стосовно неавтоматичних зважувальних приладів 90/384/ЄЕС від 20 червня 1990 року зі зміною 93/68/ЄЕС від 22 липня 1993 року, установлює вимоги до неавтоматичних зважувальних приладів та процедур з підтвердження їх відповідності метрологічним та технічним вимогам, установлює правила маркування та введення їх в обіг.

Терміни, що використані в цьому Технічному регламенті, відповідають термінам із Законів України "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про підтвердження відповідності", "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", "Про стандартизацію".

У Технічному регламенті застосовані положення, що враховують вимоги, зазначені в Технічному регламенті модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 року N 1585.

1.1. Неавтоматичний зважувальний прилад - це засіб вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), призначений для визначення маси тіла в умовах дії на нього гравітаційних сил. Неавтоматичний зважувальний прилад також може служити для визначення інших пов'язаних з масою величин, їхніх значень, параметрів чи характеристик.

Неавтоматичний зважувальний прилад - це прилад, що вимагає участі оператора в процесі зважування.

Технічний регламент поширюється на всі неавтоматичні зважувальні прилади, які далі йменуються вагами.

1.2. У Технічному регламенті розрізняють дві категорії застосування ваг:

а) 1 Визначення маси під час комерційних операцій.

2. Визначення маси для обчислення мита, тарифу, податку, премії, штрафу, винагороди, компенсації чи подібних виплат.

3. Визначення маси для застосування законів чи правил, підтвердження висновків експерта, наведеної в матеріалах суду.

4. Визначення маси в медичній практиці під час зважування пацієнтів для контролю, діагностики та лікування.

5. Визначення маси для виготовлення ліків за рецептами у фармакології і для визначення маси під час аналізів, які виконують у медичних і фармацевтичних лабораторіях.

6. Визначення ціни на основі маси в разі безпосереднього продажу населенню і під час попереднього фасування й пакування.

б) Усі інші, крім перелічених у підпункті "а" пункту 1.2 Технічного регламенту.

1.3. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен уживати всіх належних заходів для забезпечення того, щоб уведення в обіг ваг було можливе лише в разі їхньої відповідності вимогам Технічного регламенту.

1.4. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен уживати всіх належних заходів для забезпечення того, щоб уведення в експлуатацію за призначенням, передбаченим у підпункті "а" пункту 1.2 Технічного регламенту, було можливе тільки для тих ваг, які задовольняють установлені до них вимоги цього Технічного регламенту, включаючи процедури підтвердження відповідності, регламентовані розділом 2 Технічного регламенту, і які мають марковання знаком затвердження типу та національним знаком відповідності, передбаченими в розділі 3 Технічного регламенту.

1.5. Ваги, застосування яких належить до перелічених у підпункті "а" пункту 1.2 Технічного регламенту, повинні відповідати вимогам, установленим у розділі 4 Технічного регламенту.

Не обов'язковою є відповідність вимогам для ваг, застосування яких не належать до числа перелічених у підпункті "а" пункту 1.2 розділу 1 Технічного регламенту, для ваг і пристроїв, приєднаних до них.

1.6. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології не повинен перешкоджати введенню в обіг ваг, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

1.7. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології не повинен перешкоджати введенню в експлуатацію зазначених у підпункті "а" пункту 1.2 розділу 1 Технічного регламенту ваг, що відповідають вимогам Технічного регламенту.

1.8. Ваги, які відповідають вимогам відповідних національних стандартів, у яких застосовано гармонізовані стандарти, що відповідають основним вимогам, зазначеним у пункті 1.5, повинні вважатися такими, що відповідають основним вимогам, зазначеним у пункті 1.5 Технічного регламенту.

1.9. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності повинен офіційно публікувати переліки національних стандартів, що передбачаються пунктом 1.8 розділу 1 Технічного регламенту.

1.10. У разі, якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності дійде висновку, що наведені в пункті 1.8 розділу 1 Технічного регламенту національні стандарти не повністю відповідають основним вимогам, зазначеним у пункті 1.5 розділу 1 Технічного регламенту, то він повинен порушити це питання перед центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, навівши свої аргументи. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен оперативно подати свій висновок.

На підставі висновку уповноваженого органу виконавчої влади у сфері метрології спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності повинен сповістити всі зацікавлені сторони про те, чи підлягають вилученню з переліку стандарти, які зазначені в пункті 1.8 розділу 1 Технічного регламенту.

1.11. У разі виявлення ваг, промаркованих знаком затвердження типу відповідно до статті 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та національним знаком відповідності, наведеними в розділі 7 Технічного регламенту, які при правильному встановленні та використанні за призначенням не відповідають вимогам Технічного регламенту, органи виконавчої влади у відповідній сфері повинні вжити всіх необхідних заходів для вилучення цих ваг з продажу або заборони чи обмеження їхнього введення в експлуатацію та (чи) в обіг.

Ці органи повинні негайно сповістити про вжиті ними заходи центральному органу виконавчої влади у сфері метрології, зазначивши підстави для прийняття ними такого рішення і зокрема причини невідповідності:

а) невиконання основних вимог, наведених у пункті 1.5 розділу 1 Технічного регламенту, за якими ваги не відповідають вимогам стандартів, зазначених у пункті 1.8 Технічного регламенту;

б) неналежне застосування стандартів, згаданих у пункті 1.8 розділу 1 Технічного регламенту;

в) недоліки самих стандартів, зазначених у пункті 1.8 Технічного регламенту.

1.12. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен негайно провести консультацію із зацікавленими сторонами.

Після цих консультацій центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен сповістити центральний орган виконавчої влади у відповідній сфері про вжиті заходи та їх результати. Якщо центральний орган виконавчої влади у сфері метрології визнає ці заходи виправданими, він повинен негайно сповістити про це всі зацікавлені сторони.

Якщо рішення ґрунтується на недоліках стандартів, то, якщо орган виконавчої влади у відповідній сфері, що вжив заходів, має намір продовжувати їх, центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен у двомісячний термін, проконсультувавшись із зацікавленими сторонами, порушити це питання перед центральним органом виконавчої влади у відповідній сфері та ініціювати процедури, наведені в пункті 1.10 розділу 1 Технічного регламенту.

1.13. Якщо ваги, що не відповідають вимогам, промарковано знаком затвердження типу та національним знаком відповідності, то центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен ужити попереджувальних заходів щодо того, хто видав таке підтвердження, і повідомити про це спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності та всі зацікавлені сторони.

1.14. Спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності повинен забезпечити постійне інформування всіх зацікавлених сторін про хід виконання та результати цієї процедури.

2.1. Підтвердження відповідності ваг основним вимогам, зазначеним у розділах 4 та 6 Технічного регламенту, може бути засвідчено будь-якою з перелічених нижче процедур:

а) за допомогою:

- затвердження типу (модуль В - перевірка типу), як зазначено в підпункті 5.1 розділу 5 Технічного регламенту;

- декларування відповідності ваг (модуль D - забезпечення якості виробництва в комбінації з модулем В), як зазначено в пункті 5.2 розділу 5 Технічного регламенту;

- повірки (калібрування) (модуль F - перевірка продукції в комбінації з модулем В), як зазначено в підпунктах 5.4.1-5.4.6 розділу 5 Технічного регламенту;

- державної метрологічної атестації (далі - ДМА) (для ЗВТ, на які поширюється державний метрологічний нагляд) або метрологічної атестації (далі - МА) (для ЗВТ, на які не поширюється державний метрологічний нагляд) (модуль F) відповідно до чинного законодавства, як зазначено в підпункті 5.4.8 розділу 5 Технічного регламенту;

б) за допомогою підтвердження відповідності затвердженому типу (модуль С - відповідність типу), як зазначено в пункті 5.3 розділу 5 Технічного регламенту;

в) за допомогою визнання відповідності іноземного сертифіката шляхом проведення державних приймальних випробувань (далі - ДПВ), як зазначено в пункті 5.5 розділу 5 Технічного регламенту.

2.2. Документи, що стосуються процедур, зазначених у пункті 2.1 розділу 2 цього Технічного регламенту, повинні вестися державною мовою або іншою мовою, прийнятою компетентним органом.

2.3. Там, де ваги відповідають вимогам інших технічних регламентів, що належать до інших аспектів, марковання, зазначене в розділі 3 Технічного регламенту, повинне вказувати, що ваги також відповідають вимогам цих технічних регламентів.

2.4. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен повідомляти про органи із сертифікації, які мають право на виконання робіт, що стосуються процедур (окрім калібрування), наведених у пункті 2.1 розділу 2 Технічного регламенту, із зазначенням конкретних завдань, що виконують ці органи, та про їх ідентифікаційні номери.

Переліки органів, передбачених пунктом 2.4 Технічного регламенту, потрібно офіційно публікувати із зазначенням їхніх ідентифікаційних номерів і повноважень на виконання.

2.5. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен застосовувати мінімальні критерії щодо уповноважених органів, які встановлено у відповідних гармонізованих стандартах.

2.6. Центральний орган виконавчої влади у сфері метрології може пропонувати скасовувати видані документи, що підтверджують повноваження органу на проведення робіт із сертифікації, якщо ці органи припинили діяльність або більше не відповідають вимогам до уповноважених органів із сертифікації. Він сповіщає про це всі зацікавлені сторони.

3.1. Знак затвердження типу (стаття 18 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність"), національний знак відповідності та необхідні додаткові дані, які описані в підпунктах 7.1.1, 7.1.2 розділу 7 Технічного регламенту, повинні бути чітко нанесені, легко читатися і міцно триматися на вагах, які пройшли одну з процедур, передбачену пунктом 2.1 розділу 2 Технічного регламенту, і відповідність яких вимогам Технічного регламенту встановлено.

3.2. Проставлення на вагах знаків, які можуть увести в оману треті сторони стосовно значення та форми знака затвердження типу або національного знака відповідності, заборонено. Будь-які інші маркування можна проставляти на вагах за умови, що цим не погіршиться видимість та розбірливість марковання знаком затвердження типу та національним знаком відповідності.

3.3. Якщо встановлено, що документи про підтвердження відповідності або марковання, передбачені в підпунктах 7.1.1, 7.1.2 розділу 7 Технічного регламенту, видано (нанесено) помилково або неправомірно, виробник чи його повноважний представник, що є резидентом України, зобов'язаний привести ваги у відповідність до вимог маркування.

Якщо невідповідність не усувається, центральний орган виконавчої влади у сфері метрології повинен ужити всіх належних заходів, передбачених пунктом 15 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 року N 1585, для обмеження чи заборони введення в обіг ваг, щодо яких установлено невідповідність, чи забезпечити вилучення цих ваг з обігу згідно з процедурами, передбаченими пунктом 1.11 розділу 1 Технічного регламенту.

Якщо ваги містять одразу декілька показувальних чи друкувальних пристроїв, застосування яких передбачено підпунктом "а" пункту 1.2 розділу І Технічного регламенту, або їх приєднано до таких приладів, що повторюють операції зважування і вони не здатні впливати на правильність результатів зважування, основні вимоги на них не поширюються у тому випадку, якщо реєстрація результатів зважування та їх друкування здійснюються частиною ваг, яка відповідає основним вимогам, і доступ до цих результатів мають обидві зацікавлені в результатах зважування сторони. У разі використання ваг для безпосереднього продажу населенню показувальні пристрої та друкувальні пристрої для продавця і споживача повинні відповідати основним вимогам Технічного регламенту.

4.1. Одиниці маси

4.1.1. Застосовувані одиниці маси повинні відповідати Міжнародній системі одиниць (SI), прийнятій Генеральною конференцією з мір та ваг і рекомендованій Міжнародною організацією законодавчої метрології.

За цієї умови дозволено такі одиниці:

- одиниці SI: кілограм, мікрограм, міліграм, грам;

- інші одиниці, поза системою SI: метричний карат (у разі зважування дорогоцінних каменів), тройська унція, тонна.

4.2. Класи точності

4.2.1. Установлено такі класи точності:

- I спеціальний;

- II високий;

- III середній;

- IV звичайний.

Технічні характеристики цих класів наведено в табл. 1

Для ваг класів II і III найменша границя зважування для визначення тарифів за перевезення знижується до 5 е.

4.2.2. Ціна поділки шкали

4.2.2.1. Ціна поділки шкали (дискретність відліку) (d) і ціна повірочної поділки (е) повинні мати вигляд:

1 х 10(k), 2 х 10(k) або 5 х 10(k) одиниць маси,

де k - ціле число або нуль.

4.2.2.2. Для всіх ваг, крім ваг з допоміжними показувальними пристроями, дотримуються таких умов:

e = 1 х 10(k) г;

d < e <= 10 d,

крім ваг класу І з d < 10(-4) г, для яких e = 10(-3) г.

4.3. Класифікація

4.3.1. Ваги з одним діапазоном зважування

Ваги, оснащені допоміжним показувальним пристроєм, повинні належати до класу I чи класу II. Для ваг цих класів мінімально допустимі значення нижньої границі зважування одержують з табл. 1, змінивши в графі 4 ціну повірочної поділки (е) на ціну поділки шкали (d).

Якщо d < 10(-4) г, то найбільша границя зважування класу І може бути меншою, ніж 50000 е.

4.3.2. Ваги з декількома діапазонами зважування (ваги з різною ціною поділки шкали).

Наявність декількох діапазонів зважування допускається за умови, якщо їх чітко зазначено на вагах. Кожний окремий діапазон зважування класифікують відповідно до пункту 4.3.1.

Якщо діапазони зважування відповідають різним класам точності, то ваги повинні відповідати найжорсткішим вимогам, що застосовуються до класів точності, до яких належать ці діапазони зважування.

4.3.3. Ваги з різною ціною поділки шкали

4.3.3.1. Ваги з одним діапазоном зважування можуть мати декілька часткових діапазонів зважування (ваги з різною ціною поділки шкали).

Ваги з різною ціною поділки шкали не повинні бути оснащені допоміжним показувальним пристроєм.

4.3.3.2. Для кожного часткового діапазону зважування та ваг з різною ціною поділки шкали встановлюють:

де і = 1, 2, ... r,

і - номер часткового діапазону зважування;

r - загальна кількість часткових діапазонів зважування.

Будь-яка границя зважування завжди повинна відповідати чистій масі навантаження незалежно від маси тари, що застосовується.

4.3.3.3 Часткові діапазони зважування класифікують за табл. 2. Усі часткові діапазони зважування повинні належати до того самого класу точності, що й клас точності ваг.

4.4. Точність

4.4.1. Під час виконання процедур, викладених у пункті 1 розділу 2 Технічного регламенту, похибка ваг не повинна перевищувати границі допустимої похибки ваг, наведеної в табл. 3. У разі числової індикації похибку ваг потрібно коригувати до похибки заокруглення.

Максимально допустимі похибки застосовують для значень маси нетто і тари для всіх можливих навантажень, крім попередньо встановлених значень маси тари.