З метою забезпечення єдиних засад формування собівартості продукції (робіт, послуг) лісового господарства і промисловості на підприємствах і в організаціях лісового господарства України, -

1. Затвердити Інструкцію по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України, що додається.

2. З введенням цієї Інструкції не застосовується в Україні Інструкція по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції на підприємствах лісового господарства, затверджена Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 06.08.85.

3. Начальнику економічного управління (Бевському П.Я.), начальнику управління по контролю, обліку і звітності (Твердоступу А.І.) провести кущові наради з працівниками обласних управлінь лісового господарства, об'єднань, держлісгоспів та підприємств безпосереднього підпорядкування з питань вивчення Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню продукції на підприємствах лісового господарства України, порядку обгрунтованого формування цін, правильності оподаткування та інших діючих вимог по діяльності підприємств.

4. Покласти персональну відповідальність за достовірне обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) у відповідності з галузевою інструкцією за начальників обласних управлінь лісового господарства, генеральних директорів об'єднань, керівників підприємств і організацій безпосереднього підпорядкування.

Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Р.І.Миколайчука.

1. Інструкція по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України розроблена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473 "Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості" і відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затверджених Постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 року, та інших нормативних документів.

2. Інструкція має за мету забезпечити єдині засади формування собівартості продукції (робіт, послуг) лісової промисловості і лісового господарства, застосування єдиних у своїй основі методів планування і обліку витрат, а також калькулювання собівартості продукції на лісогосподарських підприємствах (держлісгоспах, мисливських господарствах, лісонасіннєвих станціях, парках та інших).

3. Інструкція застосовується при плануванні, обліку, калькулюванні собівартості лісогосподарської продукції (об'єктів та послуг), промислової продукції лісозаготівель, лісохімії, деревообробки, включаючи лісопилення, а також робіт і послуг промислового характеру (надалі - під продукцією маються на увазі також роботи і послуги промислового характеру, під лісогосподарською продукцією - продукція лісового господарства, об'єкти та послуги).

Метою планування собівартості є економічно обгрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.

4. Розрахунки планової собівартості окремих виробів, об'єктів та послуг, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

5. Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності підприємства в цілому, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.

У зв'язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за плановими (звітними) періодами.

6. У структурних підрозділах підприємств, виділених в окрему планово-облікову одиницю, що відносяться до інших галузей народного господарства (наприклад, торговельна діяльність, підсобні сільськогосподарські виробництва, відділи капітального будівництва та інші) допоміжні виробництва, які не передбачені даною Інструкцією, застосовуються Типові положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) відповідних галузей (промисловість, торговельна діяльність, сільське господарство, будівництво тощо).

7. Витрати, проведені в іноземній валюті, перераховуються у валюту України за курсом Національного банку на момент здійснення операцій.

8. Дія Інструкції поширюється на структурні підрозділи не лісогосподарського виробництва, що займаються лісогосподарською діяльністю.

9. Витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками:

10. За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за лісництвами, цехами і іншими структурними підрозділами підприємства.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво лісогосподарського підприємства поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.

До основного виробництва належить:

- штучне лісовідновлення;

- лісорозведення на землях, непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо);

- полезахисне лісорозведення (за договорами);

- створення лісонасіннєвої бази (лісонасінних плантацій, ділянок);

- лісогосподарські заходи по формуванню високопродуктивних насаджень;

- будівництво доріг лісогосподарського призначення;

- гідролісомеліорація і лісоосушення;

- заготівля лісового насіння;

- лісогосподарські заходи, включаючи послуги по охороні і відтворенню диких тварин;

- природне лісовідновлення;

- охорона лісів від пошкоджень, самовільних порубок тощо;

- заходи по захисту лісів від шкідників і хвороб;

- заходи по охороні лісів від пожеж;

- лісозаготівлі на лісосіках головного користування;

- інші виробництва (деревообробка, лісохімія, видобуток живиці, виробництво товарів з відходів, виробництво консервів, побічне користування і сільське господарство).

До допоміжного виробництва належить:

- виробництво теплової енергії;

- утримання електроенергетичного господарства;

- ремонтно-механічні майстерні;

- утримання і експлуатація авто-тракторного парку, гужового транспорту;

- утримання лісовозних доріг та доріг лісогосподарського призначення;

- утримання і експлуатація спеціальних машин;

- промислове водопостачання;

- утримання і експлуатація залізничного транспорту;

- утримання і експлуатація навантажувально-розвантажувальних і інших механізмів на нижніх складах;

- утримання і експлуатація лісопильних і шпалопильних верстатів;

- утримання і експлуатація деревообробних верстатів і механізмів;

- експлуатація водного флоту і ін.

До непромислового господарства належать: невідомчий транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участь у виробництві товарної продукції.

11. Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, об'єктів робіт, послуг чи окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями.

12. За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на основне і допоміжне виробництво, а також витрати на окремі види виробів.

13. За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі. До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, окремі матеріали, покупні вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

14. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшеням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням, тобто витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю лісництв, цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

15. Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Одноразові, тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

16. Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

матеріальні витрати,

витрати на оплату праці,

відрахування на соціальні заходи,

амортизація основних фондів та нематеріальних активів,

інші витрати.

Проведення групування є єдиним і обов'язковим для застосування в галузі "Лісове господарство"

17. До елемента "Матеріальні витрати" належать витрати на:

1) сировину та матеріали, які придбані у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу виробленої продукції, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом при виготовленні продукції (робіт, послуг).

Деревина власної заготівлі, використана для подальшої переробки в межах лісогосподарського підприємства, не враховується в обсягах товарної продукції, а включається в елемент "Матеріальні витрати" по собівартості, що склалася;

2) покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упакування продукції або витрачаються на інші виробничі та господарські потреби (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт і експлуатація устаткування, будівель, споруд, інших основних фондів тощо), а також запасні частини для ремонту устаткування, знос інструментів, пристроїв, інвентаря, приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття, інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджуючі засоби, молоко і лікувально-профілактичне лікування та лісопродукція одержана від заходів, пов'язаних з веденням лісового господарства за цінами франко-лісосіка і використана в лісопромисловій діяльності лісогосподарського підприємства.

3) покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;

4) роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, оброблення сировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що споживаються, транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового центрального складу до цехів (відділень)) і доставку готової продукції на склади зберігання, до станції відправлення;

5) витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геологорозшуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плати за деревину, продану на пні (попнева плата), та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відшкодування в межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

6) придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою на вироблення всіх видів енергії, опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом;

7) придбана енергія всіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні, рухові та інші виробничі потреби підприємства.

Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також на трансформацію та передачу придбаної енергії до місця її споживання включаються до відповідних елементів витрат;

8) втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку.

18. Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без урахування податку на добавлену вартість, за винятком передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж брокерські послуги, суму мита і митних зборів, витрати на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Витрати, пов'язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, матеріальні витрати тощо).

До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати прідприємства на придбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев'янної та картонної), одержаної від постачальників матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них встановлюються окремо понад ціни на матеріальні ресурси.

У разі включення вартості тари до ціни матеріальних ресурсів, що надійшли від постачальника із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною її можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту.

19. З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

До зворотних відходів не належать:

залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

попутна продукція, що одержується одночасно з цільовим (основним) продуктом в єдиному технологічному процесі.

20. До елемента "Витрати на оплату праці" належать:

1) витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат;

2) виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві (неявочний) час: оплата щорічних відпусток (компенсація за невикористану відпустку), крім оплати у частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства; оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи; оплата перерв працюючим матерям для годування дитини; оплата часу, пов'язаного з проходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних обов'язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;

3) витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів:

виплата працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів та підвищення кваліфікації робітників;

витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

витрати, пов'язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням);

оплата відпусток із збереженням повністю або частково заробітної плати, що надається відповідно до законодавства особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних вищих навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) і заочних загальноосвітніх школах та вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата їх проїзду до місця навчання і назад, передбачених законодавством;

4) виплати громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру;

5) виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.

21. Крім цього до витрат на оплату праці відповідно до законодавства належать:

вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємства житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовно житла, комунальних послуг тощо);

вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією).

22. Витрати на оплату праці поділяються на основну і додаткову заробітну плату.

Основна заробітна плата - це винагорода за роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

23. До елемента "Відрахування на соціальні заходи" належать:

1) Відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

3) відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення;

4) відрахування до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

24. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове пенсійне страхування та до Фонду сприяння зайнятості населення здійснюється за встановленими законодавством нормами від загального розміру витрат на оплату праці.

Відрахування на обов'язкове соціальне страхуавання і обов'язкове пенсійне страхування не нараховується на доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими дивідендами).

Відрахування на додаткове пенсійне страхування та обов'язкове медичне страхування з віднесенням до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством.

25. До елемента "Амортизація основних фондів та нематеріальних активів" належать:

1) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

До активної частини основних виробничих фондів належать: машини та обладнання, транспортні засоби.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більше ніж у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення рівня цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги), що випускається. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця;

2) амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди;

3) амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орандерем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частини основних фондів;

4) витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісячно рівними частинами протягом строку дії договору оренди;

5) амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах;

6) витрати, пов'язані із зносом нематеріальних активів, у сумі амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісячно за нормами, розрахованими виходячи із їх первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємтсва.

26. До елемента "Інші витрати" належать:

1) витрати, пов'язані з управління виробництвом:

службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок;

оплата робіт із сертифікації продукції;

оплата послуг інших підприємств щодо управління виробництвом, зберігання і реалізації продукції (робіт, послуг), якщо штатним розписом підприємства не передбачено відповідні функціональні служби;

оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації;

оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;

оплата збору за реєстрацію підприємства в органах державного управління, передбаченого законодавством;

2) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту, або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпоряджені підприємства), витрати на перевезення працівників - інвалідів I і II груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

3) додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовому селищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;

4) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;

5) витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування, а також для сплати процентів за товарні і комерційні кредити; витрати, пов'язані із сплатою процентів за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісяця в розмірі, передбаченому договором, і відображаються у складі собівартості продукції (робіт, послуг) в тому періоді, за який їх нараховано.

6) витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і договірних операцій, облік боргових вимог і зобов'язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов'язаних з грошовим обігом;

7) витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов'язані з емісією цінних паперів;

8) витрати на гарнтійний ремонт і обслуговування виробленої продукції, якщо це передбачено умовами реалізації продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції;

9) витрати на реалізацію продукції:

на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальних витрат постачальника, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких входить до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

на оплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;

на рекламу і передпродажну підготовку товарів.

До витрат підприємства на рекламу належать витрати на:

розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошюр, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);

розробку і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діофільмів;

виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентаря);

зберігання та експедирування рекламних матеріалів;

оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажу, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;

уцінку продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства;

на відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартості безоплатно переданих зразків і моделей, на представницькі витрати (організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік;

10) нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників, що перераховуються до фондів творчих спілок України відповідно до законодавства;

11) податки, за винятком передбачених підпунктом 3.1.2 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, включаючи відрахування на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, які створюються за рахунок відрахувань від внесків до Державного фонду сприяння конверсії, а також збори та інші обов'язкові платежі, передбачені Законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України та декретами Кабінету Міністрів України;

12) втрати внаслідок технічного неминучого браку, витрати на операції із скляною тарою, виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

13) сплата концесійних платежів за використання природних копалин;

14) витрати на оприлюднення річного звіту;

15) платежі за викиди і скиди забрюднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів;

16) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами.

Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) у розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади;

17) витрати, пов'язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам середніх професійно-технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад, вартості проїзду до місця роботи, а також оплачуваної відпустки, яка надається їм перед початком роботи.

27. Витрати, пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції (робіт, послуг) лісогосподарського підприємства, під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) групуються за статтями:

сировина і матеріали;

в тому числі попнева плата*;

покупні матеріали (деревина, куплена від лісогосподарської діяльності), комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій;

паливо і енергія на технологічні цілі;

зворотні відходи (вираховуються)*;

основна заробітна плата;

додаткова заробітна плата;

відрахування на соціальне страхування;

витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції*;

витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

в тому числі:

послуги лісовозного транспорту на вивезенні деревини;

витрати по утриманню, експлуатації та будівництву лісовозних доріг;

загальновиробничі витрати;

загальногосподарські витрати;

попутна продукція (вираховується)*;

інші виробничі витрати;

позавиробничі (комерційні) витрати*;

28. До статті калькуляції "Сировина і матеріали" включається вартість:

сировини та матеріалів, що входять до складу виробленої продукції, утворюючи її основу, чи є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг), об'єктів лісогосподарських підприємств.

В цю статтю включають також витрати, пов'язані з використанням ресурсів природної сировини, включаючи плату за деревину продану, на пні (попневу плату).

Витрати за статтею калькуляції "Сировина і матеріали" включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень.

29. Витрати на покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладенене, включаються до собівартості продукції в такому порядку:

а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;

б) відповідно до встановлених норм витрат та цін матеріалів встановлюються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;

в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.

Попнева плата - це плата за деревину, продану (реалізовану) на пні, пнів для осмолу і деревостою, який використовується для підсочки, у відповідності з виділеним лісосічним фондом за встановленими таксами. Витрати по попневій платі розподіляються за видами виробництва ( лісозаготівлі, добування живиці, заготівля осмолу) за цільовим призначенням.

По лісозаготівлях в статтю "Сировина і матеріали" включається тільки попнева плата. Всі матеріали, списані безпосередньо на лісозаготівлі (трос, дріт та інші) включаються в статтю "Покупні вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій".

Деревина власної заготівлі, використана для подальшої переробки в межах лісогосподарського підприємства, включається в статтю "Сировина і матеріали" по собівартості, що склалася.

В лісогосподарському виробництві в статті "Сировина і матеріали" плануються і враховуються витрати на використання в процесі виробництва лісового насіння, посадкового матеріалу (в тому числі сіянці і саджанці власного виробництва по собівартості, добрива, гербіциди і арборіциди, отрутохімікати, засоби біологічного захисту рослин, будівельні та інші матеріали). Плата за воду, що забирається із водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відображається у відповідних статтях витрат в залежності від характеру використання води.

30. До статті калькуляції "Покупні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій" включається вартість:

покупних матеріалів, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що підлягають додатковій обробці на даному підприємстві;

вартість деревини заготовленої під час рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок;

послуг виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій по виконанню окремих операцій по виготовленню продукції, обробці сировини і матеріалів, які можуть бути прямо віднесені на собівартість конкретних видів продукції.

Вартість покупних матеріалів, комплектуючих виробів напівфабрикатів і послуг виробничого характеру включається безпосередньо до собівартості окремих видів і замовлень.

31. До статті калькуляції "Паливо і енергія на технологічні цілі" відносяться витрати на всі види палива і енергії (як одержані зі сторони, так і виготовлені самим підприємством), що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції.

При незначній питомій вазі палива і енергії на технологічні цілі вартість їх може відноситися на витрати по утриманню і експлуатації устаткування.

Витрати палива і енергії на опалення будинків і споруд, внутрішнє і зовнішнє освітлення і різні господарські потреби відображаються за статтями загальновиробничих і загальногосподарських витрат, а на приведення в дію устаткування (рухова енергія) - за витратами на утримання і експлуатацію устаткування.

Витрати на покупну енергію складаються з витрат на її оплату за встановленими тарифами.

32. Витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо і енергію та інші матеріальні ресурси формуються виходячи з цін їх придбання, включаючи витрати на транспортування, зберігання та доставку, які здійснюються сторонніми організаціями, матеріальних витрат, пов'язаних з транспортною доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, втрат від нестачі матеріальних цінностей у дорозі в межах норм природного убутку.

Лісоматеріали круглі і дрова власної заготівлі, відпущені для виготовлення пиломатеріалів, тари, шпал та перевідних брусів, колотих балансів, технологічної тріски та іншої продукції, списується на витрати відповідних виробництв по собівартості з врахуванням додаткових витрат по зберіганню, технологічній підготовці і подачі деревини у виробництво відповідно до стандартів, технічних умов.

Транспортні-заготівельні витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і паливо в окрему статтю калькуляції не виділяються, включаються до вартості (статті) зазначених матеріальних ресурсів.

33. До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємств на придбання упаковки і тари (крім дерев'яної та картонної), одержаної від постачальників матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них встановлені окремо понад ціни на ці ресурси.

У разі включення вартості тари до ціни матеріальних ресурсів, що надійшли від постачальника, із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною її можливого використання чи реалізації (урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту).

34. Витрати на придбання упаковки і тари в окрему статтю калькуляції не виділяються, а включаються до витрат на придбання відповідних видів сировини та матеріалів.

35. Витрати підприємств на оплату дерев'яної й картонної тари понад ціни на матеріальні ресурси, а також витрати на її ремонт не відносяться на собівартість продукції, а відшкодовуються підприємствам під час реалізації цієї тари організаціями, які займаються збиранням тари.

36. У статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість зворотних відходів, що вираховуються із загальної суми матеріальних витрат, віднесених на собівартість продукції.

Склад та характеристика зворотних відходів викладена в пункті 19 цієї Інструкції.

37. До статті калькуляції "Основна заробітна плата" відносяться витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими лісогосподарським підприємством системами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.

Заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (об'єктів, робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості відповідних видів продукції (груп однорідних видів продукції).

Частина основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), віднесення якої безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості на основі розрахунку (виходячи з обсягу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування) кошторисної ставки цих витрат на одиницю виробу, об'єкту, замовлення та інші.

Фактична заробітна плата цих робітників включається до собівартості окремих видів лісогосподарської продукції, товарного випуску та незавершеного виробництва пропоційно до кошторисних ставок. Ці ставки періодично переглядаються у разі зміни обсягу виробництва, технології, тарифних ставок тощо.

38. До статті калькуляції "Додаткова заробітна плата" відносяться витрати на виплату виробничому персоналу лісогосподарського підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

39. До статті калькуляції "Відрахування на соціальне страхування" включаються:

1) відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов'язкове медичне страхування;

2) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування.

40. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування та обов'язкове пенсійне страхування здійснюються згідно із законодавством від суми витрат на оплату праці працівників, зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг).

Відрахування на додаткове пенсійне страхування здійснюється згідно з порядком, визначеним законодавством.

41. До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції" належать витрати на:

1) освоєння нових виробництв, цехів та агрегатів (пускові витрати);

2) підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, а також витрати на підготовку і освоєння випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;

3) підготовчі роботи до лісозаготівель (влаштування тимчасових споруд для обслуговування лісосічних і нижньо-складських виробництв), вирубка підліску і сухостійних дерев, влаштування тимчасових доріг та заготівлі лісохімічної сировини;

4) винахідництво і раціоналізацію;

5) відрахування на створення і впровадження нової техніки.

Витрати на освоєння нового виробництва і цехів, що вводяться в експлуатацію, пов'язані з перевіркою готовності нових підприємств, виробництв, цехів, агрегатів до введення їх в експлуатацію, шляхом комплексного виробництва (під навантаженням) усіх машин і механізмів (пробна екплуатація), пробним випуском передбаченої проектом продукції, наладкою устаткування, враховуються окремо в складі витрат майбутніх періодів і включаються в статтю "Витрати на підготовку і освоєння виробництва" з початку їх промислової експлуатації.

Величина цих витрат визначається кошторисом з необхідними розрахунками до нього. Кошторис складається виходячи з встановленого режиму, тривалості і інших умов пробної експлуатації і освоєння об'єктів, що вводяться в дію. При цьому із загальної суми пускових витрат виключається вартість продукції, виготовленої за період комплексного опробування, і яка відповідає встановленим стандартам і технічним умовам.

При затвердженні вищестоящою організацією кошторису пускових витрат визначається конкретний порядок і строки списання їх на собівартість продукції, виходячи із нормативних строків освоєння виробничих потужностей, що вводяться. Протягом всього часу витрати на освоєння включаються в собівартість окремих видів продукції по нормах, які встановлюються на одиницю продукції, виходячи із загальної суми витрат, тривалості періоду їх погашення і планового обсягу випуску продукції в цьому періоді. При виготовленні кількох видів продукції витрати на освоєння нових підприємств, виробництв і цехів розподіляються між ними пропорційно прямим витратам або сумі основної заробітної плати виробничих робітників. Пускові витрати списуються лише на вироби, що ввійшли в товарну продукцію.

42. До статті калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" належать:

1) витрати на повне відновлення основних виробничих фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості виробничого та підйомно-транспортного устаткування, трелювальних тракторів, лебідок, агрегатних лісозаготівельних машин, навантажувально-розвантажувальних механізмів, механізованих ліній на нижніх складах, сучкорізних й інших установок, лісопильного, деревообробного й інших виробництв, цехового транспорту та інструментів із складу основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини основних виробничих фондів (але не більше як у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення рівня цін і тарифів на продукцію, об'єкти (роботи, послуги), що випускаються. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фондів без згоди орендодавця.

Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності), нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди.

Амортизаційні відрахування на надані в фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частки основних фондів;

2) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами;

3) витрати для проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування устаткування, у тому числі взятого у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції і модернізації;

4) витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів;

5) знос малоцінних і швидкозношуваних інструментів та пристроїв нецільового призначення;

6) інші витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування.

Витрати на утримання і експлуатацію вказаного устаткування, яке використовується на лісосічних роботах, нижньоскладських лісозаготівельних операціях, планується в окремих кошторисах і враховується в статті "Витрати на утримання і експлуатацію устаткування" у відповідності з встановленою номенклатурою витрат.

У деяких випадках, коли навантажувально-розвантажувальні й інші механізми обслуговують не тільки лісозаготівельні операції, але й інші процеси (наприклад, навантаження продукції у вагони), витрати на утримання і експлуатацію такого обладнання плануються, враховуються і калькулюються окремо за видами механізмів.

До статті "Витрати на утримання і експлуатацію устаткування" відносяться також витрати на утримання та експлуатацію локомотивів і пересувного складу, лісовозних автомобілів, причепів, тракторів та гужового транспорту, зайнятих вивезенням деревини, а також витрати по утриманню автомобільних лісовозних доріг, включаючи погашення витрат по будівництву магістральних доріг, віток, усів і сезонних доріг.

Вартість послуг лісовозного транспорту відноситься на собівартість продукції лісозаготівель за цільовою признакою (комплексно), виходячи із кількості відроблених машино-змін на вивозці деревини.

Витрати на утримання автомобільних лісовозних доріг цілком відносяться на собівартість продукції лісозаготівель.

Відрахування на утримання та будівництво лісовозних доріг, включаються в собівартість вивезення деревини у відповідних розмірах-нормативах, розрахованих, виходячи із кошторису витрат на будівництво, експлуатацію та утримання лісовозних доріг і обсягу вивезення деревини, затверджених керівником підприємства. За рахунок цих відрахувань фінансуються витрати, на проектування і будівництво лісовозних доріг, а також на капітальний ремонт і реконструкцію магістральних доріг і віток.

Витрати на утримання залізничних шляхів, вузькоколійних залізничих шляхів, включаються до складу даної статті через собівартість утримання і експлуатацію локомотивів.

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розподіляються між видами продукції (робіт, послуг), об'єктами пропорційно основній заробітній платі, відпрацьованих машино-змін та інших методів, що забезпечують найточніше обчислення їх собівартості.

Номенклатура статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування наведена згідно з номенклатурою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473 (додається).

Витрати на утримання та устаткування кожного цеху відносяться тільки на ті види продукції (робіт, послуг), що виготовлюються в цьому цеху.

43. Розподіл зазначених витрат між видами продукції проводиться, виходячи з величини цих витрат за годину роботи устаткування і тривалості його роботи (з урахуванням вартості, складності, потужності та інших характеристик устаткування) на виготовлення одиниці відповідного виду продукції. Для цього визначаються кошторисні (нормативні) ставки, розраховані на підставі даних про кількість машино-годин.

Розподіл фактичних витрат на утримання та експлуатацію устаткування проводиться визначенням сум цих витрат виходячи з кошторисних (нормативних) ставок, фактичного випуску кількості виробів і фактичної кількості умовних виробів у незавершеному виробництві.

Кількість умовних виробів (машино-комплектів) обчислюється діленням кількості нормо-годин (або заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції у незавершеному виробництві за відповідним видом виробів) на трудомісткість одного виробу в нормо-годинах (або суму заробітної плати за нормами одного виробу).

44. До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать:

1) витрати, пов'язані з управлінням виробництвом, а саме:

на утримання апарату управління структурних підрозділів;

на оплату робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва;

2) витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

3) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт (виробничого призначення) у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної її частини.

Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди.

Амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частини основних фондів.

До витрат, пов'язаних із зносом нематеріальних активів, відносяться суми амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з їх первісної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства;

4) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами.

Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції в розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади;

5) витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшення якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей у ході виробничого процесу;

6) витрати на обслуговування виробничого процесу:

придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;

проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних виробничих фондів, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;

контроль за виробничими процесами і якістю продукції (робіт, послуг);

забезпечення правил техніки безпеки праці, санітарно-гігієничних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю виробництв, цехів у встановленому законодавством порядку;

забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством;

7) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожеву охорону);

8) знос малоцінних і швидкозношуваних предметів;

9) платежі з обов'язкового страхування майна цехів та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;

10) втрати внаслідок технічного неминучого браку, якщо вони не виділяються в окрему статтю, витрати на операції із скляною тарою, нестачі матеріальних ціностей на виробництві у межах норм природного убутку.

Номенклатуру статей загальновиробничих витрат наведено згідно номенклатури, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473 (додається).

45. Загальна величина витрат на утримання та експлуатацію устаткування, а також загальновиробничих витрат підприємства в цілому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; ці ж витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової і товарної продукції підприємства через собівартість робіт і послуг, що виконуються допоміжними цехами для основного виробництва.

Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються тільки до собівартості продукції, що виготовляється цим цехом (в тому числі до собівартості робіт, послуг, які використовуються для інших цехів або непромислових господарств).

До собівартості товарів народного споживання загальновиробничі витрати включаються:

а) повністю в цехах, які спеціалізуються на виробництві цих товарів;

б) частково - коли ці товари виготовляються поряд з основною продукцією у цехах, які не спеціалізуються на їх виготовленні. При цьому до собівартості товарів народного споживання включається відповідна частина загальновиробничих витрат пов'язаних з виробництвом цих товарів. Для цього складається спеціальний розрахунок загальновиробничих витрат неспеціалізованих цехів.

46. Загальновиробничі витрати розподіляються між різними видами продукції, об'єктами пропорційно до суми заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг) і витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

В собівартість робіт і послуг допоміжного виробництва, наданих на сторону, своєму капітальному будівництву і непромисловим господарствам підприємства, загальногосподарські витрати розподіляються пропорційно до суми основних витрат (без вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів).

47. До статті калькуляції "Загальногосподарські витрати" належать:

1) витрати на обслуговування виробничого процесу:

придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;

проведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговування основних виробничих фондів загальногосподарського характеру, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком їх реконструкції і модернізації;

контроль за виробничими процесами і якістю продукції (робіт, послуг);

забезпечення правил техніки безпеки праці, санітарно-гігієничних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємства у встановленому законодавством порядку;

забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством;

2) витрати на пожежну і сторожеву охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств пожежну та сторожеву охорону);

3) поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (очисних споруд), витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів, оплата послуг сторонніх організацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод, інші види поточних витрат на збереження природи, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів;

4) витрати, пов'язані з управлінням виробництва:

матеріально-технічне забезпечення апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування;

оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок;

оплата робіт із сертифікації продукції;

оплата послуг інших підприємств щодо управління виробництвом, зберіганням і реалізацією продукції (робіт, послуг), якщо штатним розписом підприємства не передбачено відповідні функціональні служби;

оплата за використання та обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації;

оплата вартості ліцензій та інших державних дозволів для ведення господарської діяльності підприємства;

оплата збору за реєстрацію підприємтва в органах державного управління, передбаченого законодавством.

5) витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;

6) витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів:

виплата працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів та підвищення кваліфікації робітників;

витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

витрати пов'язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника I розряду та витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням, обмундируванням);

оплата відпусток із збереженням повністю або частково заробітної плати, що надається відповідно до законодавства особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) і заочних загальноосвітніх школах та вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата їх проїзду до місця навчання і назад, передбачених законодавством;

7) витрати, пов'язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам середніх професійно-технічних училищ і молодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад, вартості проїзду до місця роботи, а також оплачуваної відпустки, яка надається їм перед початком роботи;

8) витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства); витрати на перевезення працівників-інвалідів I і II груп до місця роботи і назад незалежно від наявності на маршруті пасажирського транспорту загального користування;

9) додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;

10) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг), безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я, передбачених законодавством;

11) витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності незалежно від терміну кредитування, а також для сплати процентів за товарні і комерційні кредити; витрати, пов'язані із сплатою процентів за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг);

12) витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи оплату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов'язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфні послуги та інші витрати, пов'язані з грошовим обігом;

13) витрати на утримання приміщень, що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають з підприємством у трудових відносинах, включаючи амортизаційні відрахування, витрати на проведення поточного ремонту приміщень, на освітлення, опалення, водопостачання, електропостачання, а також на паливо для приготування їжі;

14) нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників, що перераховуються до фондів творчих спілок відповідно до законодавства;

15) витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини.

Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди.

Амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частини основних фондів.

Витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції ( робіт, послуг) щомісяця рівними частинами протягом строку дії договору оренди.

До витрат, пов'язаних із зносом нематеріальних активів, відносяться суми амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з їх первісної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства;

16) сума сплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими в оперативну та фінансову оренду основними фондами.

Орендна плата за надані в оперативну оренду приміщення нежитлового призначення включається до собівартості продукції (робіт, послуг) в розмірі, визначеному угодами сторін, а комунальної власності - не вище ставок орендної плати, встановленої місцевими органами державної виконавчої влади;

17) податки, за винятком передбачених підпунктом 3.1.2 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, включаючи відрахування до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, до Фонду сприяння зайнятості населення, на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, які створюються за рахунок відрахувань від внесків до Державного інноваційного фонду, Державного фонду сприяння конверсії, а також збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента та декретами Кабінету Міністрів України;

18) сплата концесійних платежів за використання корисних копалин;

19) витрати на оприлюднення річного звіту (офіційне подання бухгалтерської звітності до установ та організацій, які уповноважені на отримання бухгалтерської звітності (балансів) від господарюючих суб'єктів, а також витрати на офіційну публікацію звітів (балансів) про фінансовий стан підприємств у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством);

20) вартість безкоштовно наданих працівникам окремих галузей народного господарства (відповідно до законодавства) комунальних послуг, витрат на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємств відповідно до законодавства житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовного житла, комунальних послуг тощо);

21) інші витрати, що включаються до собівартості продукції відповідно до законодавства, зокрема, пов'язані з нестачею матеріальних цінностей на складах у межах норм природного убутку, виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку. Витрати на встановлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати пов'язані з емісією цінних паперів.

Номенклатуру статей загальногосподарських витрат наведено згідно з номенклатурою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473 (додається).

48. Загальногосподарські витрати включаються до собівартості продукції основного виробництва (включаючи товари народного споживання, що виготовляються з відходів) і до собівартості тієї частини продукції (робіт, послуг) допоміжного виробництва, що виконується на сторону і для потреб капітального будівництва, непромислових господарств підприємства.

До собівартості внутрішньозаводських (міжцехових) замовлень, а також до собівартості забракованої продукції загальногосподарські витрати не включаються.

49. Загальногосподарські витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), і витрат на утримання та експлуатацію устаткування.

50. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі та загальногосподарські витрати не включаються до собівартості внутрішньоцехових робіт і послуг, що складається тільки з прямих витрат: на сировину, матеріали, покупні вироби і напівфабрикати (за вирахуванням зворотних відходів), паливо й енергію для технологічних потреб, витрати на основну і додаткову заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), і відрахувань на соціальне страхування.

51. До собівартості незавершеного виробництва витрати на утримання й екплуатацію устаткування, загальновиробничі та загальногосподарські витрати включаються в тому ж порядку, що і до собівартості готових виробів.

52. До статті калькуляції "Попутна продукція" включається вартість попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам. Крім того, в дану статтю включаються залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції.

53. Попутна продукція самостійно не калькулюється. Її вартість, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості готової продукції.

54. Під час калькулювання продуктів, одержаних в комплексних виробництвах, вартість попутної продукції виключається із підсумкової собівартості виробництва усього комплексу продуктів, а величина витрат, що залишається після цього, вважається витратами на основний (цільовий) продукт.

Кількість та вартість попутної продукції відображається у статті калькуляції "Попутна продукція" з розділом за видами із знаком мінус (-).

55. Попутна продукція оцінюється:

за відпускними цінами за вирахуванням планової суми прибутку й витрат на реалізацію;

за плановою собівартістю аналогічного продукту;

за цінами їх можливого використання - тільки для внутрішнього використання. Ціна можливого використання визначається як різниця між ціною матеріалу, що замінюється попутним продуктом (напівфабрикатом), і сумою додаткових витрат, пов'язаних з підготовкою до його використання.

Підприємство своїм розпорядчим документом визначає, який варіант оцінки воно застосовуватиме.

Попутна продукція, що призначається для подальшої переробки, відображається як рух напівфабрикатів у виробництві.

56. До статті калькуляції "Інші виробничі витрати" належать інші витрати, які не відносяться ні до однієї із вище вказаних статей витрат. Номенклатура статей інших виробничих витрат наведена згідно з номенклатурою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473 (додається).

Інші виробничі витрати безпосередньо включаються до собівартості відповідних видів продукції. У разі неможливості такого включення вони розподіляються між окремими виробами пропорційно до виробничої собівартості (без інших виробничих витрат).

57. До статті калькуляції "Позавиробничі (комерційні) витрати" належать витрати на реалізацію продукції, зокрема:

на відшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальних витрат постачальника, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін, а також витрати по наданню послуг, галузевим підрозділам по збуту продукції (за відповідною угодою);

на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;

на рекламу і перепродажну підготовку товарів.

До витрат підприємства на рекламу належать витрати на:

розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);

розробку і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;

придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, показчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентаря);

зберігання та експедирування рекламних матеріалів;

оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажу включаючи відрядження працівників підприємства і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцем або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;

уцінку продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

проведення інших рекламних заходів, пов'язаних з діяльністю підприємства;

на відшкодування витрат за участю у виставках, ярмарках, вартості безоплатно переданих зразків і моделей, на представницькі втрати (організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) у розмірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік.

58. Витрати на пакування продукції включаються до позавиробничих (комерційних) витрат, якщо пакування готової продукції проводиться після її здавання на склад. Якщо пакування продукції (згідно з установленим технологічним процесом) проводиться в цехах до здавання її на склад готової продукції, вартість тари включається до виробничої собівартості продукції (до відповідних статей калькуляції або до комплексної статті, якщо тара виготовляється окремо від виробів).

59. Витрати, що входять до складу позавиробничих (комерційних) витрат, безпосередньо відносяться на собівартість відповідних видів продукції. У разі неможливості такого віднесення вони можуть розподілятися між окремими видами продукції виходячи з їх ваги, обсягу або виробничої собівартості.

Номенклатура статей позавиробничих (комерційних) витрат наведена згідно з номенклатурою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473 (додається).

60. Якщо не вся випущена продукція реалізується в місяці її виробництва, для визначення повної собівартості випуску товарної продукції щомісяця складається розрахунок позавиробничих витрат, що включаються до собівартості випущеної товарної продукції.

Цей розрахунок робиться виходячи з обсягу випуску товарної продукції і фактичного рівня цих витрат за звітний або попередній місяць для відвантаженої частини продукції.

61. Планування витрат виробництва здійснюється під час розробки річних планів лісогосподарських підприємств. Річні плани розбиваються на квартали, а у разі потреби - і на місяці.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують собівартість. Цей показник є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності лісогосподарського підприємства.

62. Розробці плану із собівартості на підприємстві передує ретельний і всебічний аналіз його виробничо-господарської діяльності за попередній період. Особлива увага звертається на визначення величини і причин виникнення витрат, не обумовлених нормальною організацією виробничого процесу: наднормованих витрат сировини і матеріалів, палива, енергії; доплат робітникам за відхилення від нормальних умов праці і наднормові роботи;

втрат від простою машин і агрегатів, аварій, браку; зміни витрат, спричинених нераціональними господарськими зв'язками щодо постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, порушенням технологічної і трудової дисципліни.

Аналіз собівартості проводиться одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства: вивченням рівня техніки й організації виробництва та праці, використанням виробничих потужностей і матеріальних ресурсів, структури та якості продукції.

На цій основі виявляються внутрішньовиробничі резерви і розробляються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.

63. Вихідними даними для планування витрат є:

планові обсяги виробництва продукції в натуральному і вартісному виразах;

норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції і розрахунки потреби в ресурсах в натуральному виразі;

договори на постачання матеріальних ресурсів і продукції, що випускається, обслуговування виробництва і встановлення господарських зв'язків, у яких зазначені умови їх виконання та оплати;

норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їх праці, що визначаються колективними договорами і контрактами;

економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, тощо;

плани організаційно-технічних заходів щодо технічного переоснащення та удосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці, спрямовані на усунення зайвих витрат і втрат.

64. Під час складання річних планів планова собівартість продукції визначається шляхом розрахунку зміни базового рівня витрат за основними техніко-економічними факторами.

Розрахунок витрат за техніко-економічними факторами (умовами) приведено в шостому розділі Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473.

65. При формуванні річних і квартальних планів лісогосподарське підприємство складає зведений кошторис витрат на виробництво з усіма розрахунками до нього і планові калькуляції собівартості всіх видів продукції, а також собівартості допоміжних виробництв, робіт і послуг.

66. До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві промислової і лісогосподарської продукції.

Якщо промисловий персонал підприємства виконує роботи, що пов'язані з виробництвом валової і товарної продукції (будівельно-мотажні роботи для капітального будівництва, для житлово-комунального господарства), або надає послуги непромислового характеру будівельним організаціям, власному капітальному будівництву і непромисловим господарствам, відповідні витрати також включаються у зведений кошторис витрат на виробництво.

Не включаються до зведеного кошторису витрат на виробництво витрати, виділені в окремі планово-облікові одиниці виробничих структурних підрозділів підприємства, що належать до інших галузей народного господарства (будівництво, сільське господарство, побічне користування лісом та інші), а також витрати невиробничих структурних підрозділів: житлово-комунального, побутового господарства тощо.

До кошторису витрат на виробництво не включається вартість продукції власного виробництва, використаної самим підприємством на промислово-виробничі потреби (внутрішньозаводський оборот).

67. Зведений кошторис витрат на виробництво складається (з розбивкою по кварталах) на основі таких розрахунків:

витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію на технологічні цілі в основному виробництві, плата за деревину, продану на пні, плата за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, в лісовому господарстві - шишок, насіння, посадкового матеріалу й інших витрат, пов'язаних з використанням ресурсів природного походження;

основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції з відрахуванням на соціальне страхування;

кошторису витрат (калькуляцій собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;

кошторису витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

кошторису витрат на утримання і експлуатацію устаткування;

калькуляції собівартості утримання транспорту, основних механізмів, інших допоміжних виробництв;

кошторису витрат на утримання лісовозних доріг і доріг лісогосподарського призначення;

кошторису витрат на будівництво лісовозних доріг і доріг лісогосподарського призначення;

кошторисів загальновиробничих і загальногосподарських витрат;

кошторису інших виробничих (комерційних) витрат;

кошторису позавиробничих витрат.

У разі потреби складаються й інші розрахунки та кошториси.

Форму зведеного кошторису витрат на виробництво наведено згідно з формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473 (додається).

68. Розрахунок витрат на сировину і матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві складається на основі даних про обсяг виготовлення окремих виробів продукції і технічно обгрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції або робіт (норм виходу продукції з первинної сировини), встановлених для планового року з урахуванням передбачених у плані змін у використанні технології та в організації виробництва. Ці норми використовуються при складанні зведеного кошторису витрат на виробництво і при розробці планових калькуляцій.

Сума попневої плати визначається на основі конкретного розрахунку на весь лісосічний фонд, який відповідає загальному обсягу заготівлі деревини, обрахованої по таксах на деревину лісових порід, що відпускається на пні, з врахуванням розрядів такс та поясів.

Витрати на промислову сировину, матеріали, покупні вироби, напівфабрикати, насіння, посадковий матеріал, паливо, енергію віднесені до відповідних елементів (статей), складаються із витрат на їх придбання, заготівлю і доставку до базових складів підприємств.

Лісоматеріали круглі і дрова власної заготівлі, відпущені для виробництва пиломатеріалів, тари, шпал і преводних брусків, колотих балансів, технологічної тріски та іншої продукції, списуються на витрати відповідних виробництв за собівартістю з врахуванням витрат по зберіганню, технологічній підготовці і подачі деревини у виробництво.

Насіння власної заготівлі (шишки, сіянці, саженці), яке використовується всередині лісогосподарського підприємства, обраховується за собівартістю.

На основі натуральних норм витрат, цін на матеріальні ресурси, що споживаються, визначаються норми витрат у вартісному виразі (з врахувнням вартості зворотних відходів).

Витрати електроенергії оцінюються виходячи із середньої вартості відповідних видів енергії, що складається на підприємстві, з діючих тарифів на енергію, придбану у сторонніх підприємств і організацій.

69. Розрахунок основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), здійснюється окремо для робітників, які знаходяться на відрядній оплаті праці і робітників, які знаходяться на погодинній оплаті праці.

Сума основної заробітної плати робітників за відрядною оплатою праці визначається виходячи з обсягу виробництва відповідних видів продукції, установленої трудомісткості (норм виробітку), відрядних розцінок і середньої годинної (денної) тарифної ставки. Сума основної заробітної плати робітників за погодинною оплатою праці визначається виходячи з їх планової чисельності і середньої тарифної ставки або посадового окладу.

Додаткова заробітна плата складається з винагород за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідництво, за особливі умови праці, а також з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених законодавством, та премій за виконання виробничих завдань і функцій.

Додаткова заробітна плата планується у розмірах, встановлених Кодексом законів про працю України, іншими актами законодавства України, колективними договорами підприємств, з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

70. Відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування і на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду), на обов'язкове медичне страхування і на додаткове пенсійне страхування з віднесенням до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) здійснюється за встановленими законодавством нормами з урахуванням розміру витрат на оплату праці, які підлягають обкладанню прибутковим податком громадян.

71. Кошторис витрат (калькуляції собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва складається на основі даних про планові обсяги їх продукції та норм матеріальних і трудових витрат. Загальна сума витрат допоміжних цехів розподіляється на основі окремого розрахунку використання їх продукції за відповідними напрямами.

72. Кошторис витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, складається на кожний вид нової продукції, виробництво або цех незалежно від джерела відшкодування цих витрат (фонду розвитку виробництва, оборотних коштів, спеціальних інвестицій). Ці кошториси складаються на основі графіків роботи, нормативів витрат на технічну й технологічну підготовку виробництва, договорів з іншими організаціями тощо.

Окремі кошториси узагальнюються в зведеному кошторисі витрат, пов'язаних з підготовкою і освоєнням виробництва, що затверджується керівником підприємства.

73. Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування складається цехами основного виробництва за статтями витрат.

Кожна стаття кошторису обгрунтовується плановими розрахунками, вихідними даними для яких є:

плановий склад устаткування і транспортних засобів, що визначаються виходячи з норм їх використання і планового обсягу виробництва;

нормативи витрат рухової енергії за окремими видами устаткування і середні ціни (собівартість) окремих видів енергії;

норми витрат попутних матеріалів для експлуатації і ремонту устаткування, включаючи запасні частини мастильні та обтиральні матеріали;

норми амортизаційних відрахувань;

норми обслуговування та ремонту устаткування і транспортних засобів допоміжними робітниками;

розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;

розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах, їх зносу та витрат на ремонт і відновлення.

Одночасно із складанням кошторису витрат на утримання і експлуатацію устаткування уточнюються кошторисні (нормативні) ставки цих витрат на одну машино-годину і одиницю продукції.

74. Кошторис витрат на утримання лісовозних доріг і доріг лісогосподарського призначення плануються за видами лісовозних доріг у розрізі калькуляційних статей витрат і розраховуються на один кілометр їх довжини.

У статтю "Основна і додаткова заробітна плата допоміжних виробництв" включається оплата робітників, зайнятих на поточному утриманні лісовозних доріг (шляхові робітники, робітники грейдерування, робітники на очистці снігу, каткуванню, очистці кюветів, мостів, труб т.ін.).

У сттаттю "Послуги допоміжного виробництва" включаються витрати на оплату послуг, наданих іншими допоміжними виробництвами шляхової служби. Ці витрати визначаються як добуток відпрацьованих шляховою службою кількості машино-змін на собівартість однієї машино-зміни.

У сатті "Інші витрати" на утримання лісовозних доріг, включаються витрати, які не можуть бути віднесені до жодної із попередніх статей.

Витрати на утримання лісовозних доріг відносяться на лісозаготівлі по статті "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування".

Будівництво магістральних шляхів і віток здійснюється за проектами і кошторисами, затвердженими в установленому порядку. Будівництво сезонних вусів і сезонних доріг здійснюється за кошторисно-фінансовим розрахунком, затвердженим директором підприємства.

Обсяг будівництва магістральних доріг, віток, вусів, сезонних доріг визначається схемами транспортного освоєння відведених до рубки лісосік, які розробляє для підвідомчих підприємств обласне лісогосподарське об'єднання (управління). План будівництва лісовозних доріг установлюється у натуральних і грошових показниках. Будівництво магістральних доріг і віток може здійснюватися господарським способом і підрядними організаціями.

Відповідно до кошторису вартості будівництва магістральних доріг, віток, сезонних доріг і планових обсягів вивозки деревини підприємство установлює норму відрахувань від собівартості товарної продукції на будівництво доріг у розрахунку на кубометр вивезення деревини.

У кошторисі визначаються витрати на обсяг нового будівництва і продовження лісовозних доріг, які виконуються як власними силами, так і підрядчиком.

Відрахування на будівництво лісовозних доріг проводяться підприємством за розрахунковою нормою на обсяг вивезеної деревини і відноситься на собівартість продукції лісозаготівель.

Залишок невикористаних відрахувань на будівництво лісовозних доріг на кінець року переходить на наступний рік і є джерелом фінансування витрат на будівництво цих доріг в наступному році.

75. Для розрахунку кошторисів загальновиробничих і загальногосподарських витрат вихідними даними є:

структура організації управління цехами і підприємствами у цілому, їх штатні розписи;

норми витрат палива і енергії для опалення, освітлення та інших господарських потреб;

норми витрат матеріалів на утримання і ремонт будинків та споруд;

норми зносу малоцінного і швидкозношуваного господарського інвентаря;

норми амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів та нематеріальних активів;

кошторис витрат на поточний ремонт основних фондів;

кошторис витрат на охорону праці;

кошторис витрат на проведення випробувань, дослідів і досліджень;

розрахунки розподілу продукції і послуг допоміжних цехів;

кошторис витрат на винахідництво і раціоналізацію;

кошторис витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;

кошторис витрат на виробничу практику і підготовку кадрів;

норми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, включаючи відрахування до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонду сприяння зайнятості населення, на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт та заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, які створюються за рахунок відрахувань від внесків до Державного інноваційного фонду; відрахувань до Державного фонду сприяння конверсії; концесійні платежі за використання природних копалин; проценти за фінансові кредити, одержані для поповнення власних обігових коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від строку кредитування; за товарні і комерційні кредити; проценти за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг) тощо.

76. Кошторис інших виробничих витрат складається на підставі розрахунків витрат, пов'язаних із забезпеченням нормальної експлуатації виробів у споживачів, витрат на гарантійний ремонт і обслуговування виробленої продукції, якщо це пердбачено умовами реалізації продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції.

77. Кошторис позавиробничих витрат складається для підприємств в цілому за статтями витрат.

Вихідними даними для розрахунку зазначеного кошторису є:

план поставки товарної продукції споживачам й умови її реалізації;

норми і нормативи матеріальних, трудових та грошових витрат на зберігання, навантаження, планування і транспортування продукції до станції відправлення;

договори і контракти із споживачами продукції, транспортно-експедиційними, страховими та посередницькими організаціями;

норми витрат на рекламу, експортне вивізне мито, митні збори; норми та відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, безплатно передані зразки і моделі; на представницькі витрати у ромірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) у плановому році.

78. Для складання зведеного кошторису витрат на виробництво розробляється таблиця "Зведення витрат на виробництво", форму якої наведено згідно з формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.96 N 473 (додається).

У першому розділі таблиці у рядках наводяться витрати на виробництво в плановому році за статтями витрат. Основою для визначення витрат цих показників є складені раніше розрахунки витрат на сировину і матеріали, паливо й енергію на технологічні цілі, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати; витрати на оплату праці; комплексні статті витрат. Одночасно з складанням цих витрат виділяються елементи витрат і суми витрат допоміжних виробництв, що не розподіляються за елементами.

Загальний підсумок першого розділу дорівнює загальній сумі витрат на виробництво в плановому році.

У другому розділі таблиці наводяться витрати допоміжного виробництва і транспортно-заготівельні витрати допоміжних цехів та виділяються елементи витрат у складі цих витрат.

Сума елементів витрат, виділених у першому і другому розділах, повинна дорівнювати загальній сумі витрат на виробництво в плановому році. Повинні також бути рівними витрати допоміжного виробництва, які розподілені в другому розділі за елементами витрат.

79. Загальна сума витрат у зведеному кошторисі витрат на виробництво включає не тільки витрати на виробництво товарної продукції, а й витрати, пов'язані з приростом залишків незавершеного виробництва, в тому числі напівфабрикатів власного виробництва, витратами майбутніх періодів і наданням послуг, що не включаються до валової продукції. Для визначення виробничої собівартості валової продукції необхідно:

1) із загальної суми витрат на виробництво виключити витрати на роботи (послуги), які не включаються до складу валової продукції:

будівельно-монтажні роботи, що виконуються промисловим персоналом підприємства для капітального будівництва, житлово-комунального господарства;

послуги заводського транспорту, що надаються стороннім організаціям і непромисловим господарствам підприємства;

лабораторні, проектні і науково-дослідні роботи, що виконуються для сторонніх організацій;

роботи, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, що відшкодовуються за рахунок коштів фонду розвитку виробництва, спеціальних асигнувань;

2) врахувати зміну залишків витрат майбутніх періодів. У разі збільшення залишку цих витрат сума приросту віднімається від суми витрат на виробництво, у разі зменшення - додається до неї;

3) врахувати зміну залишків подальших витрат. Приріст залишку подальших витрат додається до підсумку витрат на виробництво, зменшення - віднімається.

Сума, одержана після внесення зазначених вище змін, і являє собою виробничу собівартість валової продукції.

Для визначення повної собівартості товарної продукції до її виробничої собівартості додаються позавиробничі витрати.

Повна собівартість товарної продукції, обчислена виходячи із загальної суми витрат на виробництво, дорівнює плановій (повній) собівартості товарної продукції у зведеному розрахунку за техніко-економічними факторами, а також собівартості, підрахованій виходячи з планових калькуляцій окремих видів продукції і їх товарного випуску.

Для визначення повної собівартості продукції, що реалізується в плановому періоді, до повної собівартості товарної продукції додається (віднімається) зміна собівартості залишків нереалізованої товарної продукції на кінець базового планового року.

Для визначення собівартості товарної продукції сума витрат на виробництво валової продукції корегується з урахуванням зміни залишків незавершеного виробництва. На величину собівартості приросту (зменшення) залишків незавершеного виробництва зменшується (збільшується) сума витрат на виробництво валової продукції. Одержана величина дорівнює виробничій собівартості товарної продукції.

Величина витрат, що відносяться до незавершеного виробництва, визначається на основі даних про зміни залишків незавершеного виробництва для кожного виду продукції в натуральному виразі, умовних виробах (у разі великої номенклатури) деталей і вузлів, що входять до складу виробу, або у відсотках готовності виробів, з тривалим циклом виготовлення.

У розрахунку собівартості приросту (зменшення) залишків незавершеного виробництва враховується вплив на неї зниження норм матеріальних і трудових витрат у плановому році.

Для визначення повної собівартості товарної продукції до її виробничої собівартості додаються позавиробничі витрати.

80. Планова калькуляція являє собою розрахунок планової собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат.

Планова калькуляція складається на рік з розподілом за кварталами.

81. Планова калькуляція - важлива частина техніко-економічного обгрунтування плану собівартості. В розгорнутому річному плані вона складається на всі види продукції, що виготовляються у плановому році. Планова калькуляція собівартості вперше виготовлених у плановому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників.

Основою складання планової калькуляції на підприємстві є технічно обгрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.

82. При складанні планових калькуляцій по продукції комплексного виробництва, у якому з одного виду сировини або у єдиному технологічному процесі одержують два або декілька різнорідних продуктів і спільні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці кожного виду продукції визначається за допомогою методу розподілення витрат. При цьому спільні витрати на виробництво розподіляються між одержаними виробами пропорційно економічно обгрунтованим коефіцієнтам.

Наприклад: продукція лісозаготівель калькулюється в розрахунку на знесоблений кубічний метр деревини, без диференціації за сортиментами, породами, сортами і розмірами. Обумовлено це тим, що всі вказані різновидності лісоматеріалів виготовляються в єдиному технологічному процесі і в готовому вигляді оцінюються по його завершені. Крім того, відхилення в собівартості їх заготівель в залежності від вказаних факторів (за виключення діаметра) незначні.

Для встановлення цінових співвідношень між сортиментами враховується порівняльний аналіз їх якостей. У відповідності з оцінкою сортиментам присвоюють ціновий коефіцієнт. Якість одного сортимента (хвойного пиловника чи іншої породи деревини) приймається за базову і йому як еталону присвоюють коефіціент 1. Решта сортиментам у відповідності з їх якісною оцінкою встановлюють інші цінові коефіцієнти (вищі чи нижчі). Чим вища якість сортиментів порівняно з еталоном, тим вище назначається ціновий коефіцієнт. Співвідношення вказаних цінових коефіцієнтів передбачено в раніше діючих прейскурантах N 07-03 "Оптові ціни на лісопродукцію" та N 07-02 "Оптові ціни на лісоматеріали франко-лісосіка"

При цьому, сума розрахованої товарної лісопродукції за цінами на сортименти з врахуванням коефіцієнтів має дорівнювати товарній продукції, розрахованій за ціною на знеособлений кубометр деревини.

83.Калькуляційна одиниця продукції повинна відповідати одиниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах на відповідний вид продукції і в плані виробництва продукції в натуральному виразі. Якщо в плануванні використовуються дві одиниці вимірювання кількості продукції, що випускається, калькуляційною одиницею є одна із цих одиниць. Собівартість одиниці продукції в другому вимірюванні визначається в цілому, без виділення окремих статей витрат.

Калькуляційними одиницями є:

щільний (без пустот між полінами) кубічний метр - по вивезеній деревині, пиломатеріалах, колотих і короткомірних балансах, тарній дощечці, осмолу;

тонна - по живиці, вітамінному борошні із деревної зелені, корі, деревному вугіллі і ін.;

квадратний метр - по деревно-волокнистих плитах, паркету та ін.;

гектар (1000 кв.м) - по лісових культурах, насадженнях у ярах, балках, пісках, полезахисних лісових полосах, плантаціях, лісонасіннєвих дільницях, лісонасадженнях, пройдених рубками догляду і санітарних рубках, створених лісоосушувальних системах наземних винищувальних засобів боротьби, проведених у лісонасадженнях та ін.;

кілометр - по дорогах лісогосподарського і протипожежного призначення, по розрубаних і розчищених квартальних і граничних квартальних просіках, упоряджених нових протипожежних розривах і ін.;

кілограм - по шишках, лісовому насінню та інші виміри (карбованець валової, товарної і реалізованої продукції) та інші калькуляційні одиниці.

84. У плановій калькуляції наводиться діюча оптова ціна підприємства на відповідний вид продукції, сума прибутку, ставка і сума акцизного збору, податок на добавлену вартість, відпускна (договірна) ціна. Калькулюється також продукція допоміжних виробництв.

85. Під час складання планової калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво і збут одиниці продукції в плановому періоді.

При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.

Витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, що споживається на технологічні цілі, визначаються на основі технічно обгрунтованих норм їх витрат на виробництво відповідного виробу і цін на відповідні види матеріальних ресурсів.

Сума витрат на матеріали зменшується на вартість відходів (за ціною їх можливого використання і реалізації).

86. Витрати на енергію, що споживається на технологічні цілі визначаються на основі норм витрат різних видів енергії (електричної, теплової тощо) на виробництво одиниці продукції і середньої їх ціни (собівартості), що складається на підприємстві в плановому році. У разі запровадження на підприємстві повного господарського розрахунку для структурних підрозділів для внутрішньозаводських розрахунків за енергію можуть застосовуватися й ціни, що встановлюються безпосередньо підприємством.

87. Планування витрат на основну заробітну плату здійснюється з урахуванням трудомісткості робіт і системи оплати праці.

Сума додаткової заробітної плати визначається множенням суми основної заробітної плати на середні норми додаткової заробітної плати.

88. Величина відрахувань на соціальне страхування визначається згідно із законодавством.

89. Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції такими методами:

а) методом розрахунку кошторисних ставок. Цим методом розподіляються витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

б) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми витрат на основну заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, та витрат на утримання та експлуатацію устаткування (розподіл загальновиробничих і загальногосподарських витрат);

в) методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг).

Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів, а за наявності в структурних підрозділах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробництвом або дільниць із різним рівнем організації та автоматизації - кількома методами відповідно до конкретних структурних підрозділів.

90. Величина витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, що включається до планової собівартості продукції визначається на основі спеціального розрахунку відшкодування цих витрат.

Такий розрахунок здійснюється для кожного виду продукції, виходячи із затверджених кошторисів витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції і планового (на період списання витрат) випуску продукції.

91. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування включаються до собівартості окремих видів продукції відповідно до планових кошторисних ставок цих витрат.

92. Загальновиробничі і загальногосподарські витрати включаються до планової собівартості окремих видів продукції відповідно до пункту 49 цієї Інструкції.

93. Інші виробничі і позавиробничі витрати визначаються в плановій собівартості окремих виробів на основі прямих розрахунків їх величини, що стосується відповідних виробів, а та частина цих витрат, що не може бути визначена і віднесена на конкретні вироби безпосередньо, - пропорційно виробничій собівартості продукції.

94. Під час складання планової калькуляції продукції, одержаної в комплексному виробництві, в якому з одного виду сировини і в результаті єдиного технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів і загальні витрати на виробництво не можуть бути безпосередньо розподілені між ними, собівартість одиниці продукції визначається за допомогою одного з методів, рекомендованих нижче. Якщо технологічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переробок і є можливість визначати величину витрат за цими етапами виробництва, застосовується попереробне калькулювання напівфабрикатів або кінцевих продуктів.

У тих випадках, коли із загальної суми витрат комплексного виробництва виділяється частина, що стосується тільки одного продукту, ця частина витрат прямо включається до собівартості відповідного продукту.

95. Під час розподілу загальних витрат комплексного виробництва в плануванні застосовуються такі методи: виключення витрат, розподіл витрат, комбінований метод.

Якщо використовується метод виключення витрат, один із продуктів, одержаних на виробництві (стадії, переробки), вважається основним, а решта розглядаються як попутні.

96. Планова собівартість попутної продукції визначається на основі або виробничої собівартості відповідної продукції на відокремленому виробництві, або її виробничої собівартості, врахованої у розрахунках оптової ціни (тобто ціни підприємства за вирахуванням прибутку і позавиробничих витрат).

Попутні продукти, одержані в одному цеху і призначені для дальшої переробки в іншому, розглядаються як попутні напівфабрикати. Останні оцінюються виходячи з виробничої собівартості врахованої в оптовій ціні на сировину, яку вони замінюють (з урахуванням вмісту в них основної речовини).

97. Калькуляція собівартості товарної продукції лісозаготівель (виробництво круглих лісоматеріалів і дров) повинна відповідати обсягу вивезення на кінцеві склади за затвердженим виробничим планом на рік у розрізі кварталів. Кількість товарної продукції на кінцевих складах у тисячах кубометрів повинна дорівнювати обсягу розкряжованої деревини і вивезенню товарних хлистів у плановому періоді.

Для визначення собівартості товарної продукції лісозаготівель витрати на випуск продукції спочатку групуються у розрізі калькуляційних статей витрат.

Після такого групування витрат на випуск продукції для переходу до визначення виробничої собівартості товарної продукції, необхідно внести корективи у витратах за рахунок зміни собівартості залишків незавершеного виробництва на кінець планового року на лісосіках, на верхніх і нижніх складах.

Додаванням до виробничої собівартості позавиробничих витрат визначається повна собівартість товарної продукції лісозаготівель.

Товарна продукція живиці визначається за обсягами її заготівлі.

У виробничу собівартість включаються всі витрати, пов'язані з добуванням і збиранням живиці. Витрати по добуванню і вивезенню живиці з тимчасових сховищ або безпосередньо від місця її добування до пунктів реалізації (відвантаження) відносяться до складу позавиробничих витрат.

Добування живиці має сезонний характер виробництва з випуском товарної продукції в основному у другому і третьому кварталах. Проте витрати, пов'язані з добуванням живиці: на підготовчі роботи, згортання промислів, загальновиробничі, загальногосподарські, позавиробничі витрати, а також витрати на вивезення живиці до пунктів реалізації, мають місце і у першому, і у четвертому кварталах. У зв'язку з цим розподіл планових витрат на товарний випуск живиці по кварталах року проводиться таким чином:

1) щорічно витрати на підготовчі роботи і на згортання промислів, а також витрати на підвезення, вивезення і навантаження у вагони - пропорційно обсягам добування живиці у відповідних кварталах;

2) підготовчі роботи до сезону підсочки наступного року накопичуються на "Витрати майбутніх періодів" з подальшим віднесенням їх на добування живиці в наступному році.

3) усі основні витрати, пов'язані безпосередньо з добуванням живиці, крім вказаних вище витрат, відносяться до прямих розрахунків у відповідності із витратами у даному кварталі.

98. Повна собівартість товарної продукції обчислена виходячи із планових калькуляцій окремих виробів і їх товарного випуску, дорівнює повній собівартості товарної продукції, визначеній на основі розрахунків за техніко-економічними факторами і кошторисом витрат на виробництво. Зазначена сума не повинна перевищувати собівартості товарної продукції, прийнятої в розрахунках для визначення плану прибутку.

Наведені вище загальні положення про планові калькуляції застосовуються також і при складанні звітних калькуляцій.

99. Витрати на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо, енергію та інші матеріальні ресурси відображаються в обліку за їхньою фактичною собівартістю.

При цьому фактична собівартість матеріальних ресурсів дорівнює або плановій собівартості їх придбання з врахуванням відхилень від неї, або фактичній вартості матеріалів за діючими цінами.

З метою правильного віднесення сум відхилень від планової собівартості на собівартість окремих видів продукції ці витрати враховуються за окремими групами сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, палива і списуються в частині, що відноситься до витрат матеріалів, за обчисленим відсотком пропорційно до вартості матеріалів за діючими цінами на ті рахунки, на які був витрачений матеріал.

100. Під витратами сировини, матеріалів, напівфабрикатів і палива розуміється фактичне використання цих матеріальних цінностей безпосередньо на виробництво продукції. Відпуск зазначених цінностей до цехових складів (комор) розглядається не як витрати на виробництво, а як переміщення матеріальних цінностей.

Якщо за умовами виробництва відпуск матеріальних цінностей цехам проводиться "під звіт" (без зазначення виробничих замовлень), відпуском на виробництво вважається фактична видача матеріалів у цеху за замовленнями на робочі місця і їх фактичне там витрачання (за даними внутрішньої документації щодо витрат цеху або за спеціальним матеріальним звітом).

101. Відпуск на виробництво сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів напівфабрикатів і палива здійснюється на основі належно оформлених документів, у яких зазначаються їхні вага, об'єм, площа або кількість відповідно до діючих норм витрат, а також шифри виробів, видів або груп продукції, для виробництва яких вони відпущені.

102. Основними документами для оформлення відпускання матеріальних цінностей на виробництво є лімітно-забірні карти і вимоги.

103. Облік використання сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів і палива здійснюється в розрізі виробництв, цехів і об'єктів калькуляції, а в самих об'єктах - за статтями калькуляції і видами матеріальних цінностей у натуральному та вартісному виразах.

104. На підприємстві для кожного цеху, виходячи з умов виробництва, застосовується конкретний метод обліку використаних для виробництва матеріалів.

105. За будь-якого застосовуваного методу обліку витрат на виробництво фактичними витратами матеріалів на виробництво вважається фактичне їх використання на виготовлену і здану за призначенням згідно із спеціальними документами продукцію.

При цьому фактичні витрати повинні бути підтверджені спеціальними розрахунками і звітами, в яких ці витрати порівнюються з витратами за нормами і розшифровуються відхилення від норм із зазначенням їх причин і винуватців.

106. Сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати, виписані або видані на виробництво, але фактично на кінець місяця не використані у виробництві, щомісяця (на перше число) виключаються з витрат на виробництво і відносяться на відповідний балансовий рахунок обліку товарно-матеріальних цінностей.

107. Для контролю за використанням сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів і палива на виробництві і виявлення відхилень від норм застосовуються такі основні методи:

документування відхилень від норм;

інвентарний метод.

108. Передача напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху до іншого для подальшого доопрацювання або з цеху на склад готової продукції для реалізації відображається в системі бухгалтерського обліку за фактичною виробничою собівартістю. Допускається ведення їх обліку в поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з подальшим доведенням її до фактичної.

Облік ведеться в розрізі замовлень на основну продукцію, для виготовлення якої призначені напівфабрикати.

Для забезпечення збереження напівфабрикатів на виробництві в цехових складах здійснюється оперативний кількісний облік переміщення напівфабрикатів у виробництві (на основі первинної документації).

109. Основною вимогою до обліку витрат на виробництво є ведення його за елементами і статтями витрат, номенклатурою виробів та по структурних підрозділах.

Калькулювання продукції і об'єктів усіх видів проводиться з урахуванням змін залишків незавершеного виробництва.

Планова собівартість незавершеного виробництва по лісоматеріалах круглих, дровах, хлистах і осмолу визначається в процентах від планової виробничої собівартості знеособленого товарного кубометра: на лісосіках - 40%, на верхніх складах - 70%. Залишки незавершеного виробництва хлистів на нижньому складі оцінюються у розмірі 85% планової собівартості знеособленого кубометра.

Незавершене виробництво визначається за фактичною собівартістю з урахуванням відхилень від планової собівартості.

110. Облік фактичних витрат на виробництво, які формують собівартість продукції, ведеться за рахунками 37 "Витрати на лісове господарство", 20 "Основне виробництво", 29 "Непромислові виробництва".

Витрати групують за такими калькуляційними статтями: сировина і матеріали; основна заробітна плата виробничих робітників; додаткова заробітна плата виробничих робітників; відрахування на соціальне страхування; витрати на утримання і експлуатацію устаткування; загальновиробничі витрати; загальногосподарські витрати; інші виробничі витрати.

Облік сировини, напівфабрикатів, матеріалів, палива і тари ведеться за фактичною собівартістю або фактичною вартістю матеріалів за діючими цінами.

111. Передача лісопродукції власної заготівлі та напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху до іншого для подальшої переробки чи доопрацювання або з цеху на склад готової продукції для реалізації відображається в системі бухгалтерського обліку за фактичною виробничою собівартістю. Допускається ведення їх обліку в поточному порядку за плановою собівартістю з подальшим доведенням її до фактичної.

112. Облік давальницьких матеріалів здійснюється окремо для кожного власника матеріалів за найменуваннями та цінами матеріалів, визначеними у договорі (в супровідних документах), а за відсутністю цін - за цінами підприємства на аналогічні матеріали.

Вартість сировини і матеріалів замовника, що оплачується підприємтвом, включається до суми витрат на сировину і матеріали підприємства - виробника. Давальницька сировина та матеріали, що не сплачуються підприємством - виробником, до його втрат на виробництво не включаються.

Облік давальницьких матеріалів на складах, у цехах та на виробництві здійснюється в тому ж порядку, що й облік власних матеріалів.

113. Із витрат на виробництво вираховується вартість зворотних відходів. При цьому їх вартість списується з витрат окремо за нормою та різницею між фактичною кількістю та їх кількістю за нормою (відхиленням від норм).

Вартість списаних на виробництво і зданих на склад відходів відноситься на відповідний балансовий рахунок з обліку матеріальних цінностей.

Зворотні відходи оцінюються:

за зниженою ціною вихідного матеріального ресурсу (ціною можливого використання), якщо відходи можуть бути використані для основного виробництва, але з підвищенням витрат (зниженням виходу готової продукції), для потреб допоміжного виробництва, виготовлення предметів широкого вжитку (товарів культурно-побутового та господарського призначення) або реалізовані стороннім підприємствам і організаціям;

за повною ціною вихідного матеріального ресурсу, якщо відходи реалізуються стороннім підприємством для використання у виробництві іншої продукції.

У разі використання відходів самим підприємством на виготовлення продукції основного виробництва чи виробів широкого вжитку облік та витрата їх здійснюються в тому ж порядку, що й облік сировини та основних матеріалів.

У разі реалізації (продажу) відходів їхня вартість списується з відповідного балансового рахунку обліку матеріальних цінностей і оформляється як відпуск матеріалів стороннім організаціям.

114. Витрати на оплату праці визначаються виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості і якості, стимулюючих і компенсуючих виплат, систем преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати.

Витрати на оплату праці враховуються за такими джерелами фінансування:

1) витрати, що відносяться на собівартість продукції;

2) витрати, що відносяться на рахунок прибутків і збитків;

3) витрати на оплату праці за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства.

115. Фактичні витрати на оплату праці, що відносяться на собівартість продукції, враховуються за статтями калькуляції "Основна заробітна плата", "Додаткова заробітна плата", а також за комплексними статтями калькуляції

116. До витрат по оплаті праці, що відшкодовуються з прибутку і збитків, відносяться:

витрати за анульованими виробничими замовленнями та державними контрактами;

витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів за рішенням Кабінету Міністрів України, крім витрат, відшкодованих за рахунок інших джерел;

не компенсовані винуватцями збитки від простоїв з внутрішньовиробничих та інших причин, а також суми виплат працівникам за час вимушеного простою;

витрати, пов'язані із запобіганням чи ліквідацією наслідків від стихійного лиха;

витрати на некомпенсовані збитки від пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних екстремальними ситуаціями.

117. До витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та інших цільових надходжень відносяться виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, не передбачені актами законодавства або понад встановлені зазначеними актами норми.

118. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву. Інші виплати, надбавки і доплати, передбачені законодавством, відносяться на собівартість продукції у розмірі фактичних витрат.

119. Облік заробітної плати включає облік витрат на виробництво за нормами і облік відхилень від норм.

Під витратами в межах норм розуміють плату за фактично виконану роботу, передбачену встановленою на підприємстві технологією, діючими нормами й розцінками.

До відхилень від норм належить оплата додатково виконаних операцій, не передбачених установленим технологічним процесом і спричинених відхиленнями від нормальних умов виробництва.

120. Залежно від особливостей роботи підприємства у цехах (дільницях) для обліку виробітку продукції і витрат на заробітну плату застосовуються різні варіанти обліку і форми первинних документів (маршрутний лист, відомість про виробіток, наряди тощо).

121. Розподіл заробітної плати за напрямами витрат виконується за статтями калькуляції з підрозподілом її на заробітну плату згідно з нормами і відхиленнями від них.

Заробітна плата робітників, зайнятих обслуговуванням виробничого устаткування чи загальногосподарськими роботами, відноситься відповідно на статтю витрат на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничі і загальногосподарські витрати.

122. На підприємствах організовується контроль за використанням фонду заробітної плати, правильністю застосування тарифних ставок, посадових окладів, норм виробітку, підрахунком сум заробітної плати з використанням обчислювальної техніки, розрахунками середньої заробітної плати, а також використанням фонду заробітної плати в цілому підприємством, цехами і відділами за видами оплати заробітної плати і категоріями робітників.

123. Загальна сума заробітної плати у звіті про її розподіл за напрямами витрат повинна відповідати сумі нарахованої заробітної плати.

На підставі звіту про розподіл заробітної плати бухгалтерія робить записи у зведеному обліку витрат виробництва.

124. Облік витрат на обслуговування виробництва й управління (витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничих і загальногосподарських витрат) ведеться з метою визначення фактичного обсягу цих витрат та оперативного виявлення відхилень від затверджених кошторисів. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування, а також загальновиробничі витрати враховуються за встановленими статтями номенклатури цих витрат кожним цехом окремо і щомісяця списуються на відповідні рахунки виробництва і види продукції. Загальногосподарські витрати враховуються для підприємства в цілому. Вони також щомісячно повністю списуються на витрати виробництва, списання проводиться пропорційно прямим витратам.

125. На підприємстві з безцеховою структурою управління частина витрат на обслуговування виробництва й управління (заробітна плата майстрів, витрати на утримання і ремонт виробничих приміщень тощо) враховуються і розподіляються в складі загальновиробничих витрат. Витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування на цих підприємствах, враховуються за статтею калькуляції того ж найменування в цілому для підприємства і розподіляються за окремими видами продукції, а також між товарним випуском і незавершеним виробництвом за допомогою кошторисних ставок в загальному порядку.

126. На підприємствах здійснюється систематичний попередній і поточний контроль за дотриманням цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничими і загальногосподарськими витратами.

127. У тих випадках коли одноразові витрати на поточний ремонт окремих видів устаткування, транспортерної стрічки, підйомних канатів, транспортних та інших основних засобів є значними, вони включаються до витрат на обслуговування виробництва в кошторисно-нормалізованому порядку. Фактична собівартість такого ремонту за окремими замовленнями визначається після закінчення ремонтів. Витрати на поточний ремонт, проведений у звітному році, включаються до витрат звітного року.

Одноразові витрати, які періодично повторюються, включаються в собівартість продукції протягом року в розмірах, передбачених планом.

128. Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів та інструментів загального призначення зі строком експлуатації менше одного року незалежно від її величини, а також вартість інших предметів (у межах встановленого ліміту за одиницю) незалежно від строку експлуатації відшкодовується шляхом віднесення суми їх зносу до витрат на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі й загальногосподарські витрати.

Відшкодування зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів загального користування, спецодягу та спецвзуття здійснюється шляхом нарахування зносу в розмірі 50 відсотків їх первісної вартості за умови передачі зі складу в експлуатацію, решта 50 відсотків вартості за вирахуванням вартості брухту й відходів списується з вибуттям цих предметів внаслідок непридатності їх для подальшого використання або шляхом нарахування зносу в розмірі 100 відсотків за умови передачі зазначених предметів в експлуатацію.

129. Собівартість продукції і послуг допоміжного виробництва планується і враховується за скороченою номенклатурою статей калькуляції:

матеріали (за вирахуванням відходів);

паливо й енергія на технологічні цілі;

основна заробітна плата;

додаткова заробітна плата;

відрахування на соціальне страхування;

витрати на утримання і експлуатацію устаткування;

загальновиробничі (цехові) витрати.

До наведеного вище переліку статей можуть вноситися зміни з урахуванням особливостей технології й організації допоміжних виробництв та їх питомої ваги в собівартості продукції.

Собівартість робіт і послуг, що виконується цехами для власних потреб, у тому числі поточний ремонт, визначається виходячи з прямих (основних) витрат.

130. Сушильне господарство надає послуги основному виробництву у штучному сушінні лісоматеріалів (головним чином дошок та заготовок) до стану транспортної або технологічної вологості. Розподіл витрат на сушіння лісоматеріалів проводиться за єдиною для допоміжних цехів номенклатурою статей витрат.