Відповідно до частини третьої статті 11, пункту 7 статті 18 Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" з метою визначення порядку утримання та використання службових собак в Управлінні державної охорони України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про утримання та використання службових собак в Управлінні державної охорони України, що додається.

2. Департаменту охоронних заходів та посилення Управління державної охорони України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника Управління державної охорони України відповідно до розподілу повноважень.

1. Ця Інструкція визначає порядок підбору, списання, утримання, догляду, ветеринарного забезпечення, підготовки та використання службових собак в Управлінні державної охорони України (далі - УДО України).

2. В УДО України службові собаки використовуються:

за напрямком пошуку вибухових речовин - для виявлення вибухових речовин (далі - ВР) під час проведення оперативно - технічних оглядів при підготовці та проведенні охоронних заходів у місцях постійного та тимчасового перебування осіб, щодо яких здійснюється державна охорона (далі - пошукові собаки);

за напрямком охорони об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона, та адміністративних об’єктів УДО України (далі - об’єкти охорони) - для охорони окремих визначених територій та об’єктів, своєчасного сповіщення про появу сторонніх осіб, для їх затримання, супроводження, огляду місцевості та приміщень (далі - сторожові собаки).

3. Військовослужбовці кінологічного підрозділу УДО України (далі - кінологи) залучаються тільки для виконання обов’язків, пов’язаних із застосуванням службових собак.

4. Кінологи зі службовими собаками є одним із додаткових засобів забезпечення проведення охоронних заходів у місцях постійного та тимчасового перебування осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, охорони окремих визначених територій та об’єктів охорони.

5. Пошук ВР за допомогою службових собак здійснюється у випадках, коли інші методи щодо їх виявлення є неможливими або недостатньо ефективними.

1. На службу в УДО України підбираються незалежно від статевої ознаки собаки таких порід:

пошукові собаки - німецька вівчарка, бельгійська вівчарка, лабрадор, спанієль, а також інші породи, які відрізняються гострим чуттям;

сторожові собаки - німецька вівчарка, середньоазіатська вівчарка, доберман, ротвейлер, а також інші породи, які відрізняються активною оборонною реакцією поведінки.

2. Усі собаки незалежно від наявності родоводу повинні проходити ветеринарні дослідження з метою встановлення їх придатності для використання в УДО України за напрямком пошукової або сторожової служб відповідно.

3. Собаки, які підбираються на службу в УДО України, повинні бути, фізично придатними до виконання визначених завдань, мати міцну нервову систему, певний тип поведінки та схильність до відповідної роботи та відповідати наступним вимогам:

мати гарні природні дані нюху, слуху, зору;

виявляти рішучість дій в напружених та небезпечних обставинах (вивчається реакція на постріл з відстані 20 м, на рухомий автотранспорт, скупчення людей, ходьбу по сходах, на висоті та інше);

пошукові собаки - мати відповідно до властивостей типу вищої нервової діяльності, сангвінічний або холеричний темперамент, яскраво виявлені такі безумовні рефлекси як гра та пошук здобичі, виявляти бажання і спробу володіння та пошуку апортирувального предмету, бути неагресивними по відношенню до людей та домашніх тварин.

4. Собаки, які потребують додаткових зусиль для формування зазначених якостей, до дресирування для пошуку ВР непридатні.

5. Собаки, які виявляють страх, пасивно-оборонні реакції, непередбачену поведінку та мають переважаючу харчову або статеву реакцію, для дресирування непридатні.

6. Оцінка робочих якостей при підборі службових собак, а також їх вибракування здійснюється спеціально створеною комісією, до складу якої обов’язково залучаються представник зацікавленого підрозділу, спеціаліст ветеринарної медицини та кінолог, для якого здійснюється підбір собаки.

7. Для визначення придатності собаки до несення пошукової або сторожової служби комісією проводиться зовнішній огляд собаки, оцінюється стан його здоров’я, виявляються можливі пороки, хвороби та недоліки (за необхідності проводяться додаткові лабораторні дослідження), які виключають можливість застосування його для пошуку ВР, спеціальної підготовки або охорони об’єктів, згідно з переліком пороків, хвороб та недоліків, наявність яких виключає можливість використання службових собак (далі - Перелік) (додаток 1).

8. Висновок комісії про придатність собаки до дресирування для пошуку ВР або охорони об’єктів оформляється актом обстеження, відбору та передачі собаки (додаток 2).

9. За напрямком охорони об’єктів допускається комплектування відповідних підрозділів УДО України службовими собаками, які раніше проходили службу за напрямком пошуку ВР та за висновком комісії придатні для несення сторожової служби.

10. При виявленні у собаки ознак інфекційних захворювань для оголошення карантину та проведення профілактичних заходів проводиться сповіщення відповідних державних органів ветеринарної медицини.

11. Зараховані службові собаки з метою адаптації до нових умов протягом двадцяти діб звільняються від служби. У цей період їх необхідно вигулювати та працювати з ними за простішою програмою не більше чотирьох годин на добу.

12. При передачі службового собаки від одного кінолога до іншого проводиться обов’язкове стажування з подальшим атестуванням для допуску їх до роботи.

13. У разі переходу кінолога на іншу роботу, звільнення з УДО України або в інших випадках закріплений за ним службовий собака залишається в УДО України.

14. Службові собаки між підрозділами УДО України передаються внутрішньою накладною, на підставі рапорта, затвердженого начальником УДО України, або особою, яка виконує його обов’язки. До рапорта додається підписаний комісією висновок атестації собаки (додаток 3).

1. Відповідні умови для розміщення собак обумовлюють збереження їх здоров’я та працездатності.

2. Службові собаки розміщуються у спеціально відведених місцях та на об’єктах УДО України.

3. Спеціально відведене місце - це ділянка території огороджена суцільним парканом, висотою не нижче 2 м, умовно поділена на три частини, де розташовані адміністративно-побутовий комплекс, приміщення для утримання службових собак (вольєри) та тренувальний майданчик (місце вигулу службових собак).

4. В адміністративно-побутовому комплексі передбачаються такі основні приміщення: кімната чергового кінолога, адміністративна частина, ветеринарна частина, навчальний клас, кімната для приймання їжі, кімната відпочинку, кімната для сушіння і чищення спецодягу, роздягальня, душова, санвузол, приміщення для мийки та сушки службових собак, приміщення для розміщення інвентарю, приміщення для зберігання продуктів харчування.

5. Приміщення для утримання службових собак ( додаток 4) - це вольєр шириною не менше 1,8 м, довжиною не менше 4,5 м, висотою не менше 2,2 м з кабіною та вигулом для кожного дорослого службового собаки.

Кабіна - шириною не менше 1,8 м та довжиною не менше 1,5 м всередині призначена для відпочинку службової собаки вночі та його зігрівання, особливо в холодну пору року. Кабіна відокремлюється від вигулу стінкою з дверима розміром не менше 2,0 x 0,5 м. Під дверима робиться лаз, не менше 40 x 50 см.

Вигул - шириною не менше 1,8 м, довжиною не менше 2,0 м, висотою не менше 2,2 м. призначений для забезпечення службовим собакам життєвого простору, в якому вони рухаються та відпочивають, а також харчуються та справляють фізіологічні потреби організму. У фасадній частині вольєру мають бути двері не менше 1,9 x 0,6 м, які відчиняються всередину вигулу.

Зверху вольєр обладнується дахом для захисту від сонця, пилу, дощу та снігу. Дах повинен бути спадистим назад і виступати спереду та ззаду, не менше ніж на 40-50 см для забезпечення стоку води.

На блокпостах можливе утримання службових собак у розбірних дерев’яних будках. Встановлюються будки в захищених від холодних вітрів місцях, а в районах з жарким кліматом - від прямих сонячних променів.

Розбірна будка (додаток 5) має бути шириною не менше 90 см, довжиною не менше 100 см, висотою не менше 80 см. Розмір лазу не менше 40 x 50 см. Кришка будки рівна із схилом назад. Будка ставиться на невеличкі бруски таким чином, щоб до неї не потрапляла вода. Перед будкою розміщується дерев’яний щит розміром, не менше 100 x 170 см та вкопується дерев’яний стовп з кільцем для прив’язування собаки у випадку необхідності на ланцюг. У зимовий період будки утеплюються, лази від холоду зачиняються щільною тканиною таким чином щоб собака мала змогу заходити і виходити з будки.

6. Вольєри повинні розташовуватися на сухому підвищеному місці та обладнуватися водопроводом.

7. Приміщення для службових собак мають бути світлими, сухими, з повернутими на південь фасадами або у протилежну до переважних вітрів сторону.

Перед фасадами вздовж вольєрів облаштовується асфальтова доріжка із зацементованою канавкою для відводу дощової і талої води, а також для стоку рідини при дезінфекції та митті вольєрів.

8. Перегородки між вольєрами повинні бути суцільними для виключення візуального контакту між сусідніми службовими собаками.

9. На дверях вольєрів прикріпляється табличка (додаток 6), (не менше 20 см на 15 см) із зазначенням клички службового собаки, статі, року народження прізвища та власного імені кінолога відповідального за службового собаку.

10. Службові собаки розміщуються у вольєрах з урахуванням статі, віку й особливостей поведінки.

11. Цуценята розміщуються у вольєрах групами, а з шестимісячного віку їх утримують по одному і закріплюють за кожним предмети догляду та спорядження.

12. Переведення службового собаки з одного вольєра в інший, а також розміщення службових собак, які вперше надійшли, здійснюється з дозволу керівника підрозділу й відповідно до вказівок спеціаліста ветеринарної медицини після ретельної чистки та дезінфекції вольєра.

13. На тимчасових місцях повинні передбачатися вольєри тимчасового утримання службових собак, а також територія для їх вигулу та догляду.

14. Не дозволяється допуск сторонніх людей та тварин на територію кінологічного підрозділу.

15. У вольєрах службові собаки утримуються без прив’язі, нашийників і намордників.

16. У холодну пору року в кабіні (будці) повинна бути настелена солома, сіно, тирса тощо.

17. У разі, якщо службовий собака може вистрибнути з вольєру, то зверху встановлюється металева сітка.

1. Під час поводження із службовими собаками кінолог має бути обережним та дотримуватися правил особистої гігієни:

завжди бути в спецодязі, який необхідно ретельно чистити, прати та зберігати у визначеному місці;

не дозволяти службовому собаці торкатись його рук та обличчя;

не давати корм і воду службовому собаці з особистого посуду;

не використовувати предмети свого побуту (гребінець, носова хустка тощо) для догляду за службовим собакою;

не їсти, не пити і не курити під час роботи із службовим собакою та при виконанні заходів утримання, підготовки та використання службового собаки;

кожного разу після закінчення роботи з догляду, підготовки та використання службового собаки обов’язково мити руки з милом;

спеціальне спорядження, інвентар і предмети догляду за службовими собаками тримати в чистоті, провітрювати і регулярно піддавати механічному очищенню, обмиванню та дезінфекції;

щодня ретельно оглядати службових собак, а в разі виявлення в них ознак хвороби негайно доповідати безпосередньому керівнику, повідомляти спеціаліста ветеринарної медицини та діяти за його рекомендаціями;

спеціалістами ветеринарної медицини своєчасно виконувати профілактичні та запобіжні заходи з метою запобігання інфекційним та інвазійним захворюванням, які можуть передаватися від тварин людині.

У разі укусу службовим собакою, рану необхідно промити розчином перекису водню або хлоргексідіном, обробити настойкою йоду, накласти пов’язку та звернутись до медичного закладу.

2. У зв’язку з постійним (безпосереднім) контактом кінологів, спеціалістів ветеринарної медицини із службовими собаками, та з метою недопущення захворюваності особового складу на спільні для людей і тварин хвороби, забороняється залучати останніх до виконання службових обов’язків (робіт), пов’язаних з організацією харчування особового складу (на полігонах тощо).

3. Під час утримання, догляду, годування та вигулювання службових собак військовослужбовці кінологічного підрозділу повинні дотримуватися таких правил:

заборонити стороннім особам заходити і перебувати на території для утримання службових собак та у розплідниках;

ворота та хвіртки містечка місць утримання службових собак та розплідника, двері вольєрів повинні бути постійно зачинені на засув, у тому числі й під час роботи кінолога у вольєрі;

тимчасове утримання службових собак на прив’язі проводити на справному спеціальному спорядженні, яке має бути правильно підібрано та підігнано;

під час чищення, годування та вигулювання службових собак, прибирання приміщень (місць), у яких вони розміщуються, використовувати лише закріплений та справний інвентар;

під час руху за межами місць утримання службовий собака повинен бути поруч з кінологом на короткому повідку або без нього (якщо службовий собака до цього підготовлений) і в наморднику;

вигулювання службових собак проводити лише у відведених для цього місцях, не допускати контакту з іншими тваринами, особливо бродячими;

під час чищення службових собак прив’язувати їх на справний ланцюг;

не дражнити службових собак під час їх догляду, годування та вигулювання.

4. Під час підготовки службових собак необхідно дотримуватися таких вимог:

знати й постійно вживати застережних заходів під час поводження зі службовими собаками на заняттях;

кожне заняття з дресирування або тренування службових собак розпочинати лише після необхідної підготовки та інструктажу всіх осіб, які залучаються до занять, щодо дій та правил поводження зі службовими собаками;

постійно стежити за поведінкою службової собаки та своєчасно запобігати його небажаним діям;

під час занять у складі групи кінологів зі службовими собаками з урахуванням особливостей поведінки тварин дотримуватися необхідних безпечних інтервалів та дистанції;

своєчасно стримувати агресивну реакцію службового собаки стосовно людей і тварин;

перед пуском службових собак на перешкоди необхідно впевнитися в їх справності й відсутності на землі гострих предметів;

даючи ласощі, слід тримати їх на долоні, а не кінчиками пальців, оскільки службовий собака в такому випадку разом із ласощами може схопити зубами за руку;

у місцях занять службових собак прив’язувати на справні ланцюги, відстань між тваринами повинна бути не менше 5 м;

з метою уникнення теплового або сонячного удару не тримати службових собак тривалий час у намордниках;

перед виходом на заняття надягати на службового собаку лише справне й підігнане за розміром спеціальне спорядження;

під час дресирування службових собак з навичок захисту помічник (фігурант) повинен бути у справному та надійно застебнутому (зав’язаному) захисному дресирувальному одязі. Кінолог і помічник з метою уникнення травмування повинні дотримуватися запобіжних заходів;

у разі якщо службові собаки зчепилися між собою, кінологи повинні сміливо й рішуче взяти їх за нашийники та скрутити їхні нашийники так, щоб удушливим прийомом примусити службових собак розійтися. Категорично забороняється бити службових собак, розтягувати їх у різні боки, хапати за горло;

не розвивати у закріплених службових собак небажаних умовних рефлексів (не створювати відповідних умов для їх формування), що може призвести в подальшому до травмування персоналу і службових собак.

5. Під час несення служби кінологи додержуються загальних заходів безпеки, визначених цією Інструкцією.

6. Під час використання на службі службових собак необхідно дотримуватися таких заходів безпеки:

знати та постійно виконувати правила поводження зі службовими собаками;

постійно бути насторожі та своєчасно запобігати небажаним діям службового собаки;

не використовувати на службі непідготовлених службових собак;

не використовувати на службі службових собак без спеціально передбаченого спорядження або з несправним спорядженням;

під час руху до місць несення служби й у зворотному напрямку слід тримати службових собак на повідку;

не використовувати службових собак для огляду транспортних засобів, у яких перевозяться отруйні, токсичні та їдкі речовини, кислоти, цемент, мінеральні добрива та пально-мастильні матеріали;

не допускати використання службових собак на необладнаних оглядових майданчиках, проти світла ліхтаря в темний час доби;

не розміщувати службових собак у місцях: інтенсивного руху транспортних засобів та людей; незахищених у холодну пору від опадів і вітру, а влітку від прямих сонячних променів (не утримувати довгий час службових собак на сонці);

не дозволяти стороннім особам гладити й давати службовим собакам їжу;

не дозволяти службовим собакам з’їдати знайдену їжу, пити з випадкових джерел.

7. У разі виявлення у службових собак підвищеної агресивності, підвищеної температури тіла, місцевого випадіння шерсті та інших ознак інфекційних захворювань, які можуть бути заразні для людини (сказ, стригучий лишай, інвазійні захворювання тощо), службових собак негайно ізолюють від здорових та доповідають керівнику кінологічного підрозділу і спеціалісту ветеринарної медицини.

1. Правильне утримання та догляд за службовими собаками є однією з основних умов збереження їх працездатності і складається з щоденного огляду службових собак для визначення стану їхнього здоров’я, вигулу, чищення, годування, прибирання вольєрів та території, миття, купання, обрізання кігтів, підстригання, захисту від бліх, кліщів та інших паразитів.

2. Перелік спеціального спорядження та предметів догляду за службовими собаками, інвентар для утримання, дресирування та використання в роботі (додаток 7) є індивідуальним та закріплюється за кожним службовим собакою.

3. Щоденний огляд проводиться у визначені розпорядком дня години для догляду за службовими собаками, а також перед використанням їх на службі.

4. Вранці й увечері проводиться швидкий огляд, а перед чищенням та використанням на службі - ретельний щоденний огляд.

5. При щоденному огляді звертається увага на загальний стан службового собаки, його вгодованість, стан очей, вух, ротової порожнини, носа, лап та шкірного покриву.

6. Вигул службових собак входить у комплекс заходів із догляду за службовими собаками в місцях їх утримання. Щоденні прогулянки з службовими собаками обов’язкові. Службових собак зазвичай вигулюють 2-3 рази на добу в час, установлений розпорядком дня для догляду за ними. Тривалість кожного вигулу - у межах 30 хвилин.

7. Чищення службових собак проводиться для видалення зі шкірного покрову відмерлих клітин верхнього шару шкіри, уламків шерсті, пилу й бруду.

Чищення проводиться не менше двох разів на добу (ранком та ввечері) перед годуванням та після вигулу, а також у всіх випадках забруднення шерсті.

Чищення службових собак здійснюється у спеціально відведеному місці, поза приміщенням, на відкритій місцевості.

8. Миття та купання службових собак є необхідною фізіологічною процедурою, оскільки чищенням не досягається повне видалення пилу, лупи та виділень сальних залоз.

Частота миття залежить від пори року й умов, у яких службовий собака утримується і використовується на службі.

У зимовий період службових собак миють один раз на два-три місяці у спеціально обладнаному для цього приміщенні, де службовий собака перебуває, доки не висохне.

У літній період службових собак миють один-два рази на місяць.

Частіше миття службових собак не рекомендується, а за необхідності здійснюється з дозволу спеціаліста ветеринарної медицини.

9. Купання загартовує організм службових собак, сприяє очищенню шкіри, посилює обмін речовин в організмі, сприятливо впливає на здоров’я, витривалість та працездатність службових собак.

Купання проводять у водоймах з проточною водою в теплу пору року.

10. Щоденне прибирання місць утримання службових собак і території повинно передбачатися розпорядком дня. Будки й кабіни у вольєрах миються водою не рідше двох разів на місяць у теплий час доби, а вигул - щоденно. У холодну пору року в кабіні (будці) проводиться заміна настеленої соломи, сіна, тирси тощо.

Два рази на рік, навесні та восени, здійснюється планова механічна чистка всіх приміщень.

Дезінфекція місць утримання службових собак здійснюється за планом лікувально-профілактичних та протиепізоотичних заходів під наглядом спеціаліста ветеринарної медицини.

Після прибирання весь інвентар (віники, совки, шкребки, лопати) дезінфікується спеціальними розчинами та у спеціально відведеному місці.

11. Організація правильного годування службових собак можлива лише при регулюванні кількості та якості корму до фізіологічних потреб тварини, тобто нормуванні годування. Нормоване годування має бути повноцінним, збалансованим і раціональним. Якщо у дорослих службових собак не змінюються вага та вгодованість, не порушується апетит, репродуктивна здібність і здоров’я, годування вважається правильним.

За рекомендацією спеціаліста ветеринарної медицини, з урахуванням особливостей організму службового собаки (рівня обмінних процесів), умов фізичного навантаження та стану його здоров’я до раціону харчування можуть вноситись якісні та кількісні зміни.

12. Одним із основних правил годування є дотримання режиму годування службових собак. Правильний режим забезпечує високу перетравлюваність корму й засвоєння поживних речовин раціону та добрий стан службового собаки.

Годувати службових собак необхідно в чітко визначений час для формування умовного рефлексу на цей час. Службових собак годують два рази на добу, вранці та ввечері, за 1-2 години до роботи і через одну годину після роботи, залежно від розпорядку роботи при правильному розподілі корму.

Корм, який службовий собака не з’їв протягом 15 хвилин, прибирають.

13. Після годування службовому собаці надається відпочинок 1-2 години.

14. Доступ до свіжої питної води повинен бути постійним, однак одразу після фізичних навантажень воду службовим собакам не дають.

15. Годувати та поїти службових собак необхідно тільки із закріпленого за ними посуду. Після годування службових собак бачки (миски) миються водою.

16. Для зручності годування на вхідних дверях вольєра на висоті 25-30 см (для службових собак великих порід) встановлюється поворотна годівниця та поїлка, що дає можливість годувати службового собаку без заходу у вольєр.

17. Вагітні суки годуються в першій половині вагітності три рази на день, у другій половині - чотири рази невеликими порціями через рівні проміжки часу.

18. Годуючим сукам у перші два дні після щеніння згодовується половинна норма продуктів. З третього дня - вони переводяться на цілу норму годування.

19. Годування цуценят проводиться за віковими групами з урахуванням того, щоб проміжки між годуванням були різні й без різких переходів від одного виду годування до іншого. Перегодовувати цуценят не дозволяється.

20. Продукти для харчування службових собак видаються зі складу на підставі внутрішньої накладної відповідно до розділу 2 Норм годування штатних тварин військових частин, закладів, установ і організацій Збройних Сил, інших військових формувань, структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту, органів і підрозділів Національної поліції, цивільного захисту та установ кримінально-виконавчої служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2001 року № 1348 (далі - норми годування), а списуються з обліку на підставі довідки про використання продуктів харчування (додаток 8), складеної комісією кінологічного підрозділу та підписаною керівником підрозділу УДО України.

1. Розведення та вирощування службових собак здійснюються у кінологічному підрозділі за наявності штату племінних службових собак.

2. Кінологічному підрозділу надається право:

розробляти плани племінної роботи;

підтримувати зв’язки з племінними розплідниками усіх форм власності й розплідниками міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України;

проводити добір племінних службових собак кінологічного підрозділу;

планувати і проводити належні організаційні та практичні заходи з питань племінної роботи;

3. У кінологічному підрозділі розведення та вирощування собак службових порід, зокрема й безпланове без письмового дозволу начальника УДО України або особи, яка виконує його обов’язки, забороняється.

4. Річні плани розведення службових собак розробляються і формуються з урахуванням потреб УДО України в собаках (цуценятах) службових порід. У планах необхідно передбачити розрахунок витрат на розведення собак (ведення племінної роботи) з відповідними обґрунтуваннями.

5. План племінної роботи на рік розробляється щороку до 01 листопада з таким розрахунком, щоб облік отриманих цуценят здійснювався протягом календарного року. У плані зазначаються клички сук, що підлягають в’язці, і, підібраних їм до пари кобелів (плідників), орієнтовні строки в’язки і щеніння сук, орієнтовна кількість отримання цуценят.

6. На підставі затвердженого річного плану розведення племінних собак видається направлення на в’язку (додаток 9), що реєструється в журналі обліку племінної роботи (додаток 10) кінологічного підрозділу.

7. Підбір пар племінних собак здійснюється з урахуванням їх екстер’єру, конституції, робочих якостей та якості потомства. Вік собак має становити: сук - 18-20 місяців, плідників - 20-24 місяці. На всіх племінних собак заводиться облікова картка племінного собаки (додаток 11).

8. Для племінного собаки обов’язковою є наявність документів, які свідчать про чистокровність його походження, а також виставкових дипломів з відповідною оцінкою екстер’єру.

9. Факт в’язки затверджується актом і реєструється в журналі обліку племінної роботи розплідника службових собак.

10. На 3-5 добу після щеніння суку і новонароджених цуценят оглядає спеціаліст ветеринарної медицини, результати огляду цуценят фіксує в акті первинного обстеження (додаток 12).

11. Повторний огляд проводиться з 30 по 45 добу після народження цуценят, (нежиттєздатні або порівняно з іншими слабкі, незалежно від їх кількості в приплоді вибраковуються), при цьому складається акт огляду, оцінки цуценят (додаток 13), зазначений акт є підставою для годування цуценят згідно із нормами годування , ветеринарного обслуговування. В акті зазначаються стан суки, кількість народжених цуценят, їх стать, окрас, особливі ознаки, наявність дефектів і відповідність ваги та зросту за віком. Особливу увагу звертають на прикус, відсутність пупкової грижі, будову кінцівок, повноту й упевненість рухів, типовість окрасу тощо. Визначають цуценят, які підлягають подальшому вирощуванню або відбракуванню із зазначенням причин.

12. Результати огляду заносяться в журнал обліку племінної роботи. В одному виводку не повинно бути двох однакових кличок собак. Усі клички мають починатися з однакової літери. У 60-денному віці проводиться ідентифікація виводка.

13. У шестимісячному віці цуценят перевіряє на придатність до служби комісія у складі: керівника кінологічного підрозділу, спеціаліста ветеринарної медицини і представників зацікавлених підрозділів, до яких передаються собаки для дресирування і подальшого службового використання. Результати перевірки відображаються в акті.

14. З щестимісячного віку цуценята переходять у розряд службових собак.

1. Спеціалісти ветеринарної медицини призначаються з числа військовослужбовців кінологічного підрозділу, які мають ветеринарну освіту, відповідають за забезпечення та безпосередній контроль за дотриманням правил збереження, утримання, годування службових собак і виконання протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних й інших ветеринарно-санітарних заходів та своєчасно надають ветеринарну допомогу службовим собакам, що захворіли.

2. До ветеринарної практики в УДО України допускаються особи, які мають спеціальну освіту за кваліфікацією лікаря ветеринарної медицини, фельдшера ветеринарної медицини, бажано з досвідом практичної роботи.

3. У разі захворювання службового собаки кінолог за яким він закріплений, повинен негайно доповісти про це безпосередньому керівнику та спеціалісту ветеринарної медицини. До прибуття відповідного фахівця, кінолог виконує його вказівки й у межах своєї компетенції надає допомогу службовому собаці. Хворого службового собаку звільняють від несення служби (дресирування) та надають йому кваліфіковану ветеринарну допомогу.

4. На об’єктах УДО України організовується і здійснюється комплекс заходів із профілактики захворювань службових собак, згідно з планом лікувально-профілактичних та протиепізоотичних заходів (додаток 14), що складаються на рік, визначаються потреби підрозділів УДО України, у яких використовуються службові собаки, в медикаментах, медичних приладах та профілактичних засобах, що зазначені в переліку медикаментів, перев’язувальних матеріалів та інструментів для надання першої допомоги хворим собакам (додаток 15).

5. Профілактичні і протиепізоотичні заходи:

проведення щоденного огляду службових собак, що знаходяться в місцях утримання, а при виявленні захворювань службових собак - вжиття заходів щодо лікування;

розробка планів лікувально-профілактичних та протиепізоотичних заходів та звітування про їх виконання в кінці року (форма довільна);

ведення необхідної документації з питань ветеринарного забезпечення;

проведення дезінфекції, дезінсекції, дератизації;

проведення планової диспансеризації;

профілактична вакцинація та дегельмінтизація службових собак;

проведення ветеринарних обробок службових собак.

Проведені ветеринарні заходи і облік матеріальних цінностей, що використані на ветеринарне забезпечення службових собак на лікувально-профілактичну роботу вносяться у журнал обліку ветеринарних заходів (додаток 16) (далі - Журнал обліку).

6. У разі смерті (загибелі) службового собаки проводиться дослідження для виявлення причин смерті.

1. Диспансеризація службових собак - комплекс діагностичних, лікувально-оздоровчих та профілактичних заходів, спрямований на забезпечення працездатності та життєдіяльності тварин, своєчасну діагностику прихованих форм хвороб.

2. Найважливішими факторами профілактики хвороб у службових собак є організація повноцінного харчування, створення відповідних зоогігієнічних умов утримання, а також регулювання інтенсивності використання службових собак. Для цього в місцях утримання забезпечується нормована годівля, оптимальна структура раціону з урахуванням віку, фізіологічного стану тварин, фізичного навантаження, температури навколишнього середовища, проводиться постійний контроль за використанням у харчуванні мінеральних та вітамінних компонентів.

3. У місцях утримання службових собак диспансеризацію проводять не менше одного разу на рік (аналіз крові на дірофіляріоз обов’язковий для всіх службових собак, інші дослідження - за необхідності). Обстеженню підлягають усі тварини.

4. Результати диспансеризації фіксуються у Журналі обліку.

5. При повному клінічному обстеженні до Журналу обліку вносяться дані про вгодованість, стан шерсті, шкіри, слизових оболонок, зубів, частоту серцевих скорочень та дихання, характер серцевих тонів і дихальних рухів, стан нирок, опорно-рухового апарату, очей, вух.

6. Температуру тіла у тварин вимірюють за наявності ознак захворювання або за рішенням спеціаліста ветеринарної медицини.

1. Для перевезення службових собак використовуються будь - які види транспорту (крім метрополітену).

2. Усі військовослужбовці УДО України, які беруть участь у перевезенні службових собак, повинні знати й дотримуватись правил транспортування та заходів безпеки при перевезенні службових собак, а кінологи повинні добре знати організаційні питання і санітарно-гігієнічні вимоги до транспортування тварин на всіх видах транспорту.

3. Доставка службових собак до місць їх застосування та дресирування здійснюється, на службовому, спеціально обладнаному автотранспорті для перевезення собак (бажані типи кузова: "мікроавтобус", "мінівен", "пікап" тощо), де є примусова вентиляція, система кондиціювання повітря та виключена можливість фізичного контакту з присутніми поряд тваринами, пасажирами або сторонніми людьми.

4. Перевезення собак авіаційним, автомобільним, залізничним, морським та річковим транспортом здійснюється відповідно до Правил транспортування тварин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1402.

5. При перевезенні службових собак слід дотримуватись таких правил:

перебування службових собак у закритому просторі з обмеженою рухомістю не дозволяється;

годування службових собак здійснюється не менше ніж за 1,5-2 години до посадки. Перед посадкою у транспорт тварин вигулюють 15-20 хвилин;

при перевезенні службових собак автотранспортом поїти та годувати їх у дорозі не рекомендується; при тривалих перевезеннях після двогодинного безперервного руху необхідно вигулювати службових собак, даючи їм 20-хвилинний відпочинок;

після тривалих перевезень службовим собакам дається не менше 4 годин на відпочинок та повноцінне харчування, лише після цього вони можуть бути використані у роботі.

Перевозити дозволяється лише клінічно здорових службових собак, які вакциновані проти сказу і мають відповідні ветеринарні документи.

Супроводжуючий службових собак повинен мати при собі проїзні документи, у тому числі ветеринарно-санітарні паспорти та ветеринарні документи про стан здоров’я службових собак, що перевозяться, а також про відсутність заразних хвороб службових собак у місцях вивезення.

6. У разі виявлення хвороби службового собаки в дорозі кінолог надає йому першу медичну допомогу та в найближчому населеному пункті звертається до державних органів ветеринарної медицини.

1. Придбання, утримання, годування, тренування, забезпечення спорядженням службових собак здійснюється в межах асигнувань, передбачених кошторисом витрат на утримання службових собак в УДО України.

2. Із дати закупівлі та передачі в УДО України собаки службової породи здійснюється постановка його на облік, харчове, ветеринарне, матеріальне забезпечення.

3. Підставою для зарахування та списання службового собаки (облік та всі види забезпечення) є відповідне розпорядження УДО України.

4. У разі смерті (загибелі) службового собаки, якщо вона не пов’язана з насильством, неналежним утриманням або не є наслідком неналежного виконання службових обов’язків кінолога, списання здійснюється на підставі рапорту й висновку про причини смерті.

5. У разі смерті (загибелі) службового собаки, викликаної внаслідок невиконання службових обов’язків кінологом проводиться службове розслідування для встановлення обставин.

6. У разі втрати (втечі) службового собаки для встановлення обставин події проводиться службове розслідування.

На підставі висновків службового розслідування (якщо службовий собака не був знайдений) та розпорядження УДО України службовий собака знімається з бухгалтерського обліку та всіх норм забезпечення.

7. Списання службового собаки здійснюється:

після досягнення ним віку 8 років (у разі непридатності до служби);

за наявності пороків, хвороб та недоліків, наявність яких виключає можливість використання службових собак згідно Переліку;

у разі невідповідності згідно з пунктами 5 та 6 розділу ІІ цієї Інструкції;

у разі смерті (загибелі) службового собаки;

у разі втрати (втечі) службового собаки.

8. Після списання службовий собака знімається з обліку та усіх видів забезпечення.

Службові собаки та цуценята, в яких у процесі життєдіяльності знайдено неусувні недоліки, зазначені у Переліку, вибраковуються.

9. В усіх випадках для списання службових собак складається акт вибракування службового собаки (додаток 17) із зазначенням причини списання.

10. Облік проведених ветеринарних заходів, із визначенням лікувально-профілактичної роботи ведеться в журналі обліку ветеринарних заходів (додаток 18).

11. Списання спеціального спорядження та предметів догляду за службовими собаками для утримання, дресирування і використання в роботі здійснюється на підставі акта списання товарно-матеріальних цінностей, складеного відповідно до строків експлуатації, наведених у додатку 7 до цієї Інструкції.

1. Підготовка кінологів за напрямком пошуку вибухових речовин:

навчання проводиться за спеціально розробленим планом, який передбачає курс поглибленої теоретичної та практичної підготовки кінологів зі службовими собаками, що складається із загального курсу дресирування (далі - ЗКД) та спеціального курсу дресирування (далі - СКД), а також вивчення критеріїв підбору службових собак для СКД та методики їх навчання, що проводяться протягом 1-6 місяців відповідно до спеціального плану зі здачею відповідних заліків;

набуття практичних навичок кінологами з тактики використання службових собак для пошуку ВР організується керівниками підрозділів, які використовують службових собак шляхом стажування під час проведення охоронних заходів;

до атестування для роботи з пошуку ВР допускаються кінологи, які зі службовими собаками пройшли ЗКД та СКД, склали заліки, мають теоретичні знання, практичні навички;

за рішенням начальника УДО України, з метою підвищення кваліфікації можливе подальше навчання кінологів у спеціальних державних кінологічних закладах та отриманням відповідних документів про освіту державного зразка.

2. Підготовка кінологів за напрямком сторожової служби:

навчання проводиться за спеціально розробленим планом, який передбачає курс поглибленої теоретичної та практичної підготовки зі спеціального дресирування, набуття навичок самостійних дій у ході дресирування службових собак, а також вивчення критеріїв підбору службових собак для спеціального дресирування та методики їх навчання сторожовій службі;

теоретична та практична підготовка кінологів зі службовими собаками складається із ЗКД та СКД, що проводяться протягом 1-6 місяців відповідно до спеціального плану зі здачею відповідних заліків;

набуття практичних навичок кінологами з тактики використання службових собак під час несення сторожової служби організовується керівниками підрозділів, які використовують службових собак шляхом стажування під час охорони об’єктів;

до атестування для роботи до сторожової служби допускаються кінологи, які зі службовими собаками пройшли ЗКД та СКД, склали заліки, мають теоретичні знання, практичні навички та призначені наказом УДО України.

1. Початкове дресирування службових собак проводиться з метою вироблення в них загальних і спеціальних навичок за голосовими командами й жестами дресирувальника.

2. ЗКД (загальна керованість, слухняність) передбачає: привчання службового собаки до дресирувальника, клички, нашийника, повідка, намордника; вироблення в собаки понять вільного стану, підходу до дресирувальника, ходіння поруч, сидіти, лежати, стояти на місці, виклик голосу, апортування предметів, припинення небажаних дій, долання перешкод, привчання службового собаки до занять у групі; вироблення навичок спокійного ставлення до пострілів, відмови від знайденої їжі, або їжі, яку пропонують сторонні особи, інших навичок.

3. СКД передбачає: привчання службового собаки до роботи із запаховими зразками (пошук людини по запаховому сліду, схованки з людьми, обшук місцевості, пошук вибухонебезпечних речовин, зброї і набоїв); розвиток активно-захисної реакції, злоби та настороженості до сторонніх; привчання до захисту кінолога, до затримання та конвоювання злочинця, а також до охорони його на місці; привчання до беззвучного оповіщення кінолога про наближення сторонньої людини.

4. Тренування службового собаки проводиться згідно з місячним планом, у різних місцях та в різний час доби при різних погодних умовах. Щомісячний план тренування складається з урахуванням оперативної обстановки, ступеня підготовленості і спеціалізації службового собаки. У плані передбачаються заходи щодо усунення недоліків, виявлених під час практичного використання службового собаки.

5. План тренувань затверджується керівником підрозділу, який використовує службових собак та забезпечує контроль за його виконанням і перевіряє ступінь натренованості службового собаки.

6. У щоденних планах передбачаються заходи з відпрацювання необхідних прийомів за умов, у яких вони повинні виконуватися, а також у разі виникнення ускладнень через складні умови залежно від особливостей та натренованості кожного службового собаки.

1. Дресирування пошукового собаки - це науково обґрунтований, послідовний вплив людини на службову собаку з метою привчання його до виконання загальних та спеціальних навичок за командами та рухами дресирувальника.

2. Мета ЗКД полягає у виробленні у службового собаки навички загальної слухняності (дисципліни, підкорення), необхідної йому при спеціальній підготовці та під час службового використання.

3. До ЗКД входить привчання службової собаки:

до дресирувальника та вироблення тісного контакту з ним;

до намордника, нашийника, спеціального спорядження;

до переходу у вільний стан, підходу до дресирувальника, руху поряд;

виконання команд "Сидіти", "Лежати", "Стояти", "До мене" та інших;

подолання смуги перешкод (додаток 19).

Смуга перешкод - це певна послідовність типових штучних перешкод та інженерних споруд, а також ряд фізичних вправ, які тварина виконує для подолання цих перешкод з метою перевірки швидкості, витривалості та спритності.

Елементи, довжина та технічні характеристики смуги перешкод встановлюються з урахуванням місця розташування об’єкту і можуть змінюватися.

Для невеликих порід пошукових собак висота бар’єрів зменшується в залежності від зросту.

Кінолог сам визначає спосіб роботи пошукового собаки як на повідку, так і без нього у вільному пошуку.

4. Мета СКД - виробити у службового собаки навички з пошуку ВР, які необхідні для службового використання при огляді транспортних засобів, приміщень, вантажів, території тощо.

5. Принцип дресирування пошукових собак полягає у використанні сильного природного рефлексу пошуку здобичі та гри для вироблення необхідних навичок (серії умовних рефлексів) при формуванні потрібної поведінки службового собаки за технологією огляду та визначення місць схованок.

6. Метод дресирування складається з вироблення умовних рефлексів на запах ВР з подальшим формуванням динамічного стереотипу поведінки (навичок) на команду та безвідмовної пошукової поведінки у складних умовах.

7. Залежно від індивідуальних особливостей (переважаючої реакції поведінки, статі та рівня підготовки) дресирування службових собак може здійснюватися смаковим та наслідувальним методами при виробленні необхідних умовних рефлексів.

8. Успіх дресирування залежить від правильності перевірки та підбору пошукового собаки за робочими якостями для пошуку ВР, від професійної майстерності кінолога, який повинен бути витриманим, енергійним, рішучим, наполегливим у досягненні поставленої мети, мати відповідну теоретичну та практичну підготовку, добре знати методи дресирування пошукових собак та техніку дресирування, виявляти творчу ініціативу в роботі.

1. Перевірку пошукових собак необхідно здійснювати шляхом послідовного виконання вправ - від простих до складних.

2. Рекомендується здійснювати перевірку з помічником, який на очах у пошукової собаки кидає чи кладе улюблений апортирувальний предмет у легкі схованки.

Пошуковий собака повинен виявляти інтерес до дій помічника та до апортирувального предмета.

3. Перевірку пошукової собаки здійснюють такими вправами:

вправа 1: апортирувальний предмет кидають тричі в різних напрямках на відстань 15-20 м.

Вимоги з працездатності: пошуковий собака уважно слідкує за діями помічника, який кидає апортирувальний предмет, ловить апорт (м’ячик), хватає його та здійснює опір помічнику, якщо він показує своїми діями, що хоче відібрати апорт;

вправа 2: апортирувальний предмет знаходиться за перешкодою, якою можуть бути всі предмети, крізь які пошуковий собака бачить апорт, але не має можливості швидко заволодіти ним (решітковий металевий конус, решіткова перегородка тощо). Пошуковий собака на повідку.

Вимоги з працездатності: пошуковий собака виявляє сильне бажання заволодіти апортирувальним предметом (м’ячиком), що знаходиться за перешкодою. Сильне збудження пошукового собаки призводить до натягування повідка, бажання добратися до перешкоди, через можливі щілини для заволодіння апортом.

Після цих дій пошуковому собаці обов’язково повинна бути надана можливість заволодіти апортом (м’ячиком);

вправа 3: апортирувальний предмет ховають таким чином, щоб його було частково видно (усі дії виконуються у полі зору пошукового собаки), але неможливо безперешкодно заволодіти. Апортирувальний предмет помічник ховає між валізами, ящиками чи під ними (для цього достатньо трьох об’єктів).

Вимоги з працездатності: пошуковий собака, який утримується на повідку, повинен зацікавлено спостерігати за діями помічника з нестримним бажанням до переслідування та пошукових дій щодо знаходження апорту. При виявленні пошуковим собакою апорту на першому етапі (перша спроба) йому надається можливість витягти його. При наступних спробах (всього 3-4) використовують валізи та ящики, під якими приховано апорт, пошукову собаку утримують, добиваючись його активних дій для заволодіння апортом.

Перед кожною вправою пошукового собаку активно мотивують апортом (підкидаючи апорт чи смикаючи на шнурі у полі зору пошукового собаки). При цьому дії помічника повинні бути швидкими та енергійними (переміщення швидким кроком чи бігом), що збуджують безумовний рефлекс гри чи здобичі.

Між вправами необхідно робити паузи тривалістю 15-20 хвилин. Апорт відбирається без особливого примусу та больових подразників із використанням таких способів, які відвертають увагу (наприклад, зацікавити собаку іншим апортом, що знаходиться в руках помічника).

1. На СКД для пошуку вибухових речовин направляються службові собаки, що пройшли ЗКД та мають хороші робочі якості. Між кінологом та службовим собакою повинен бути надійний контакт.

2. Перший етап спеціального дресирування - вироблення тимчасового умовного зв’язку (з наступним формуванням стійкого умовного зв’язку) на визначення запаху вибухової речовини, для чого використовуються такі речовини: чорний порох, тротил, пластид, гексоген тощо.

3. Другий етап СКД - вироблення механізму лежати або сидіти як спосіб сповіщення пошуковою собакою місця схованок вибухівки.

4. Третій етап СКД - вироблення пошукового механізму поведінки при огляді транспортних засобів, приміщень, речей тощо.

5. Четвертий етап СКД - формування динамічного стереотипу поведінки (навичок) пошукового собаки в різних умовах реальної діяльності на охоронних заходах.

1. Заняття зі СКД проводяться тільки під керівництвом досвідченого кінолога (для виключення помилок при дресируванні та формування небажаних умовних зв’язків).

2. Усі дії помічника повинні бути спрямовані на сильне збудження рефлексу гри, ігрової поведінки. Помічники періодично змінюються для виключення можливості формування умовних зв’язків на запах та дії помічника.

3. Заняття проводяться за принципом від простого до складного. Не можна переходити до нового етапу дресирування, не закріпивши необхідні форми поведінки (умовні рефлекси, навички) на попередньому етапі.

4. Правильні, бажані дії пошукового собаки при дресируванні повинні заохочуватись командою "Добре" (заохочення м’ячиком, апортирувальним предметом). Кожне заняття повинно приносити задоволення пошуковій собаці і закінчуватися активною грою з кінологом.

Не слід застосовувати больових подразників та різких необґрунтованих команд щодо підкорення в ході занять з СКД.

5. Не допускається фізичне та нервове перенапруження пошукового собаки в ході занять. Не дозволяється багаторазове (необґрунтоване) повторення команди "Шукай" та багаторазова допомога пошуковій собаці з боку дресирувальника.

6. У процесі підготовки пошукового собаки, а також у подальшому його використанні в роботі, як заохочення застосовується тільки апортирувальний предмет.

1. Тренування пошукових собак - це регулярні вправи з пошуковим собакою щодо розвитку, вдосконалення та закріплення навичок, вироблених при дресируванні.

2. Через відсутність тренувальних занять із дресирування та при нечастому використанні в оперативно-технічних оглядах, а також через недостатнє підкріплення умовних подразників безумовними у корі головного мозку пошукового собаки з’являється гальмування, в результаті якого умовні рефлекси поступово послаблюються та перестають проявлятись.

3. Спеціально навчений пошуковий собака на пошук ВР, який протягом 4 місяців не залучався до пошукової роботи та тренувальних занять, може бути допущений до роботи тільки після проходження курсу перепідготовки.

4. Тренувальні заняття проводяться з метою:

закріплення вироблених умовних рефлексів (навичок) у процесі систематичних тренувальних занять;

удосконалення раніше вироблених умовних рефлексів до безвідмовного їх виконання в реальних умовах;

розвитку у пошукового собаки гострого нюху, зору, слуху, здібності чітко диференціювати запахи, вироблення фізичної витривалості, пристосування організму до різних умов навколишнього середовища;

формування динамічного стереотипу;

удосконалення практичних навичок кінологів з використання пошукових собак у різних обставинах.

5. Завдання тренувальних занять - вироблення після закінчення СКД для пошуку ВР динамічного стереотипу поведінки пошукового собаки в конкретних умовах за місцем виконання службових завдань.

6. Після закінчення курсів підготовки кінолог зобов’язаний систематично, особливо протягом перших 2 місяців, проводити тренувальні заняття з відпрацюванням техніки ускладненого пошуку (2, 3, 4 етапи дресирування).

7. Для проведення тренувальних занять кінолог повинен мати необхідне спорядження, допоміжні засоби та пристосування для дресирування пошукових собак, а також зразки вибухових речовин.

8. Проведення тренувальних занять фіксується в обліковому журналі професійної підготовки підрозділу.

1. Тренування повинні проводитися з урахуванням реальних умов обстановки на об’єктах та конкретних додаткових подразників, що впливають на роботу пошукового собаки.

2. Перехід від одного тренувального завдання до іншого не слід робити доти, доки не буде вирішене та закріплене попереднє.

3. Тренувальні заняття необхідно проводити в різноманітних умовах (у різні години доби, в різних місцях, з використанням різних спеціальних матеріалів, інвентарю, транспортних засобів, зі зміною місця маскування вибухівки).

4. Тренування пошукових собак необхідно проводити постійно - не рідше 2 разів на тиждень по 3-4 вправи з перервами між ними на 30 хв. Кожне заняття повинно закінчуватись грою з пошуковим собакою.

5. У процесі тренування необхідно виробляти у пошукового собаки складні форми поведінки, навички (систему умовних рефлексів), при яких порядок зовнішніх подразників відображається в корі головного мозку у вигляді стійких ланцюжків умовних рефлексів, що визначають узгодження процесів складної поведінки. Враховуючи цю властивість кори головного мозку, при виробленні різних навичок у собаки необхідно чітко дотримуватися всіх умов утворення умовних рефлексів та формування необхідного динамічного стереотипу пошукової поведінки, а також підтримувати стабільність і правильність занять у режимі тренування.

1. До підготовки пошукових собак для виявлення великої кількості та нових видів ВР приступають після відпрацювання навичок спеціальної підготовки.

2. У пошукових собак, що залучаються для пошуку великої кількості та нових видів ВР повинні бути вироблені стійкі умовні зв’язки на вибухові речовини - чорний порох, тротил, гексоген, пластид тощо, які використовувались у дресируванні на початкових етапах, а також відпрацьовано механізм візуального сповіщення про місця схованки, яскраво виражений механізм пошукової поведінки.

3. До підготовки для пошуку великої кількості та нових видів ВР залучається кінолог з пошуковим собакою строком на 18 днів. У ході підготовки пошукових собак на пошук нових видів ВР використовуються реальні ВР.

4. Техніка виконання елементів дресирування - згідно з 1, 2, 3 етапами СКД.

5. У ході тренувальних занять зі спеціальної підготовки використовуються всі види ВР, на пошук яких пошуковий собака навчений з рівним ступенем послідовності.

Порушення виконання цих вимог може призвести до погашення умовних зв’язків на виявлення того виду ВР, який не використовується під час тренувальних занять.

1. Пошук ВР на території (пошуковий собака по команді "Шукай", рухаючись активно, проводить огляд ділянки місцевості; при цьому він повинен знайти та позначити (лягти або сісти) місце схованки ВР будь-якої ваги (не менше 50 г) у будь-якій упаковці (за винятком повністю герметичної) з експозицією з моменту ховання не менше 40 хв.).

2. Пошук ВР у приміщеннях (пошуковий собака по команді "Шукай" безбоязно та активно здійснює огляд житлового, виробничого чи службового приміщення площею 25-30 м-2, не звертає при цьому уваги на всілякі подразники. Пошуковий собака повинен знайти та позначити два місця схованок ВР (при накопиченні різних предметів, у важко доступних місцях, на висоті до 1,5 м) будь-якої ваги (не менше 50 г) і у будь-якій упаковці (за винятком повністю герметичної) з експозицією з моменту ховання не менше 40 хв.).

3. Пошук ВР у транспортних засобах (пошуковий собака по команді "Шукай" активно, зацікавлено та послідовно здійснює огляд транспортного засобу зовні та всередині салону. При огляді легкового автотранспортного засобу пошуковий собака повинен знайти та показати одне місце схованки ВР при зовнішньому чи внутрішньому огляді. При огляді великогабаритних транспортних засобів, у тому числі літаків, суден, пошуковий собака має знайти при накопиченні різних предметів, у важко доступних місцях, на висоті до 1,5 м та позначити два місця схованки ВР будь-якої ваги (не менше 50 г), у будь-якій упаковці (за винятком повністю герметичної) з експозицією з моменту приховування не менше 40 хв.).

4. Пошук ВР при огляді речей та несупроводжуваного багажу (пошуковий собака по команді "Шукай" активно, зацікавлено та послідовно обнюхує 10-15 валіз, ящиків, знаходить та позначає місце приховування ВР (одну закладку). В оглядовому залі, камері схову чи у складському приміщенні пошуковий собака під час пошуку не повинен відволікатись на додаткові подразники.).

5. Огляд вважається результативним, якщо пошуковий собака, закінчивши активний пошук, протягом 15-25 хв., знайшов та позначив місце приховування ВР. Кінолог сам визначає спосіб роботи пошукового собаки як на повідку, так і без нього у вільному пошуку".

1. Дресирування сторожового собаки - це науково обґрунтований, послідовний вплив людини на собаку з метою привчання його до виконання загальних та спеціальних навичок за командами та рухами дресирувальника.

2. Мета ЗКД полягає у виробленні у сторожового собаки навички загальної слухняності (дисципліни, підкорення), необхідної йому при спеціальній підготовці та під час службового використання.

3. Перед початком привчання службових собак до сторожової служби їх необхідно привчити до:

дресирувальника та тісного контакту з ним;

намордника, нашийника, спеціального спорядження;

переходу у вільний стан, підходу до дресирувальника, руху поряд;

виконання команд "Сидіти", "Лежати", "Стояти", "До мене" тощо;

підношення апортирувальних предметів, долання перешкод;

відмови від знайденого чи запропонованого сторонніми людьми корму;

припинення небажаних для дресирувальника дій по команді "Фу".

4. Привчання сторожового собаки до сторожової служби базується на використанні інстинкту сторожового собаки - насторожування, тісно пов’язаного з орієнтувальними і захисними реакціями.

5. Сторожові собаки мають бути навчені беззвучно сповіщати дресирувальника про появу поблизу сторонніх осіб. На посту сторожовий собака повинен бути настороженим, готовим за першим сигналом дресирувальника затримати втікача.

6. Умовні подразники: основні - команда "Слухай" і жест - викидання правої руки в напрямку помічника, додаткові - команди "Фу" та "Добре".

Безумовні подразники: удари помічника батогом або різкою.

7. Привчання сторожових собак до сторожовання проводиться в такій послідовності:

сторожування на місці;

сторожування в русі;

удосконалення навичок сторожування в комплексі з іншими видами спеціального дресирування, тобто наближення дресирування сторожових собак до реальних умов служби.

1. Привчаючи сторожового собаку до сторожування на місці, дресирувальник повинен вивчити його поведінку при різних подразниках, створюваних помічником, заглушити (загальмувати) голосову реакцію (гавкіт) сторожової собаки і виробити у нього навички тривалої настороженості та беззвучного сповіщення дресирувальника про появу в зоні слуху, зору і нюху сторожового собаки сторонніх осіб.

2. При організації та проведенні перших занять необхідно:

заняття починати завидно, але проводити із настанням сутінок;

підібрати місцевість із найменшою кількістю відволікаючих подразників, але з наявністю кущів та інших схованок для того, щоб помічник міг підійти до сторожової собаки потай і якомога ближче. Якщо кущі відсутні, то можна використовувати горбисту, пересічну ярами (канавами) місцевість. Такі умови викликають у сторожового собаки підвищену настороженість.

Місцевість потрібно підбирати завчасно (завидно). Перші заняття повинні проводитися тільки під керівництвом інструктора.

3. Вийшовши завидно на ділянку занять, інструктор у присутності дресирувальника інструктує помічника, вказуючи:

його місце знаходження (за 60-70 м від сторожової собаки);

місце знаходження дресирувальника із сторожовою собакою;

сигнал для початку дій;

напрямок руху помічника і характер його дій при русі в момент нападу на сторожову собаку і при відході від нього, а також порядок завершення заняття. В назначений час проінструктований помічник відходить у вказане місце і чекає сигналу.

4. Дресирувальник, добре вигулявши сторожового собаку, йде з ним на вказану ділянку.

Вибравши зручне місце для спостереження, він саджає сторожову собаку з лівого боку трохи попереду себе і тримає його лівою рукою за поводок в 20-30 см від нашийника.

Місце краще вибрати з укриттям (у кущах, високій траві, за пагорбом), щоб собака не бачив попереду місцевість.

5. Заспокоївши сторожового собаку, дресирувальник пошепки, настороженим тоном промовляє команду "Слухай" і одночасно правою рукою показує в бік помічника, який заховався.

Помічник за сигналом або в назначений час починає повільно, підкрадаючись, рухатися в бік дресирувальника зі сторожовим собакою, періодично б’ючи різкою по землі, кущах тощо. Час від часу помічник зупиняється, припиняє шум, щоб викликати у сторожового собаки ще більшу настороженість.

Із початком руху помічника дресирувальник повторює команду "Слухай", а правою рукою показує в бік помічника.

Якщо сторожовий собака уважно прислухається до шелесту, дресирувальник заохочує його командою "Добре" похвальною інтонацією і погладжуванням. Особливу увагу потрібно звернути на те, щоб команди і жести співпадали із насторожуванням сторожового собаки.

Якщо ж сторожовий собака, почувши появу помічника, гавкає або скулить, дресирувальник ривком повідка та повторенням команди "Слухай" заспокоює сторожового собаку. Якщо сторожовий собака продовжує гавкати або скулити, дресирувальник подає команду "Фу" погрозливим тоном і робить сильний ривок повідка. Якщо сторожовий собака все ще продовжує гавкати, то дресирувальник рукою або повідком закриває його морду, повторюючи команду "Фу". За кожний випадок припинення гавкоту і насторожування сторожовий собака заохочується погладжуванням.

6. Під час дресирування сторожового собаки, що гавкає, на перших заняттях помічник не повинен з’являтися в полі зору сторожового собаки, а тільки створювати шум, підкрадаючись, проходити осторонь нього, щоб менше збуджувати сторожового собаку і сприяти швидкому заглушенню гавкоту. В такому випадку сторожовий собака пускається на затримання помічника, що проходить осторонь.

7. І навпаки, при дресируванні сторожового собаки, що слабко реагує на шум та інші подразники, помічник має підходити впритул і шляхом нанесення легких ударів батогом викликати у нього злість, а потім тікати. Як тільки помічник віддалиться на 10-15 м, сторожовий собака пускається на затримання. Заняття закінчується конвоюванням помічника на невелику відстань.

8. Пускання сторожового собаки на затримання є обов’язковим у процесі привчання його до сторожової служби, оскільки боротьба сторожового собаки із помічником сприяє розвитку у нього навички настороженості.

9. Після вироблення у сторожового собаки початкової навички сторожування вводяться і відпрацьовуються ускладнення.

Поступово збільшується відстань між дресирувальником із сторожовим собакою та помічником до 200-250 м. Помічник рухається не до сторожового собаки, а на відстані від нього, і ця відстань із кожним заняттям збільшується на 40-50 м та більше. Напад на сторожового собаку повторюються періодично, але сторожовий собака кожного разу пускається на затримання і заняття закінчується конвоюванням затриманого.

Збільшується тривалість часу від початку сторожування собаки до початку дій помічника. Поступово цей час доводиться до одної-двох годин. Помічник рухається крадучись та обережно, намагаючись не створювати шуму.

Змінюються напрямки руху появи помічника. Спочатку помічник повинен з’являтися з фронту, потім із флангів і тилу.

10. Заняття проводяться в будь-який час: ввечері, вночі, вранці, при різному напрямку вітру, а також при несприятливих погодних умовах (холод, дощ тощо). При цьому необхідно піклуватися про збереження сторожового собаки.

1. Після того, як у сторожового собаки буде вироблений умовний рефлекс насторожування на команду "Слухай" і заглушений прояв гавкоту, вводиться привчання сторожового собаки до сторожування в русі й у подальшому відпрацьовується паралельно із сторожуванням на місці.

2. Сторожові собаки під час несення служби в русі повинні бути підготовлені до тривалої настороженості та беззвучного сповіщення про появу сторонніх осіб, а також про виявлення слідів.

3. Перші заняття з привчання сторожового собаки до вартування в русі проводяться в наступному порядку.

Підбирається ділянка місцевості протяжністю в 200-300 м з наявністю кущів, високої трави та інших схованок для помічника. Бажано, щоб вздовж ділянки проходила стежка або невелика дорога.

Інструктується помічник, якому вказується місце знаходження, сигнали для зв’язку з дресирувальником і порядок дій. На перших заняттях помічник повинен знаходитися поблизу стежки (дороги), за будь-яким місцевим предметом, маючи в руках прут.

Ці заняття доцільно проводити в сутінках (ввечері або вранці).

Дресирувальник починає рух із сторожовим собакою по заздалегідь визначеним маршрутом (стежкою або дорогою). Сторожовий собака рухається на 2-3 м попереду дресирувальника на довгому повідку. Через кожні 20-30 м дресирувальник придержує сторожового собаку, робить зупинку, присідає і пошепки дає команду "Слухай", вказуючи жестом вперед у напрямку помічника, і за настороженість заохочує командою "Добре" з похвальною інтонацією та погладжуванням. Це повторюється періодично до тих пір, доки сторожовий собака не почує створюваний помічником шум.

Як тільки сторожовий собака, почувши шелест, насторожиться, дресирувальник зупиняється, промовляє команду "Слухай". При цьому трохи вивільняє повідок для того, щоб сторожовий собака зміг рухатися в напрямку помічника, і прямує слідом за ним. Коли сторожовий собака наблизиться до місця, де знаходиться помічник, останній виходить із-за укриття та нападає на сторожову собаку. Дресирувальник пускає сторожового собаку на затримання помічника, після чого конвоює затриманого.

4. У подальшому необхідно виробити у сторожового собаки навичку чіткого й безвідмовного виявлення помічника, що знаходиться поблизу стежки або дороги, за його запахом.

З цією метою помічник знаходиться в 10-15 м від стежки, якою буде рухатися дресирувальник із сторожовим собакою. Вітер повинен бути від помічника в сторону стежки.

Дресирувальник із сторожовим собакою рухається так само, як і на попередніх заняттях. При цій вправі можуть бути випадки, коли сторожовий собака не виявляє присутності помічника за його запахом. Тоді дресирувальник із сторожовим собакою проходить 40-50 м від місця знаходження помічника і починає рухатись у зворотному напрямку.

Якщо сторожовий собака і в цьому випадку не знаходить помічника за його запахом, то дресирувальник сходить зі стежки та проводить його повз помічника на відстані, полегшуючи виявлення.

Після виявлення помічника сторожовий собака пускається на затримання (на повідку) і вправа закінчується у звичайному порядку.

5. Після того, як у сторожового собаки буде вироблена навичка виявлення помічника поблизу стежки за його запахом і безшумного сповіщення про це дресирувальника, вводяться ускладнення:

поступово збільшується протяжність маршруту руху (приблизно на 100 м на кожному занятті й доводиться до кількох кілометрів);

збільшується відстань між стежкою і місцем знаходження (руху) помічника, шум робиться з кожним разом все тихіше;

пуск на затримання супроводжується стрільбою та освітленням місцевості ракетами як дресирувальником, так і помічником;

заняття проводяться в різний час і в різних метеорологічних умовах.

1. Послідовне поєднання сторожування з проробленням сліду й обшуком місцевості має на меті наблизити дресирування сторожового собаки до реальних умов служби.

2. Комплексну роботу можна будувати в такому порядку:

сторожування на місці з проробленням сліду та обшуком місцевості;

сторожування в русі з проробленням сліду й обшуком місцевості.

3. Сторожування на місці з проробленням сліду та обшуком місцевості здійснюється таким чином.

Дресирувальник потайки вирушає в район занять. Вибравши зручне місце для несення служби, він саджає сторожового собаку і діє, як при звичайному сторожуванні на місці.

Через деякий час (в залежності від підготовленості сторожового собаки) проінструктований помічник починає рух через ділянку, що охороняється, періодично створюючи шум, і проходить потай збоку від сторожового собаки, не показуючись йому.

Сторожовий собака своєю настороженістю сповіщає про це дресирувальника. При бажанні сторожового собаки рухатися в сторону помічника, дресирувальник, після деякої витримки (2-3 хвилини) на довгому повідку пускає сторожового собаку на обшук місцевості з метою виявлення сліду. Після виявлення сліду сторожовий собака проробляє його, затримує помічника і тріпає його одяг. Потім проводиться конвоювання затриманого.

На наступних заняттях поступово збільшується давність сліду. Для цього помічник прокладає слід у районі сторожування до початку несення служби. Сторожовий собака після сторожування пускається на обшук місцевості з метою виявлення та пророблення сліду.

У комплекс вправ потрібно також включити обшук місцевості після пророблення сліду, тобто в кінці сліду.

4. Сторожування в русі з проробленням сліду й обшуком місцевості здійснюється таким чином.

Сторожовий собака при сторожуванні в русі повинен виявляти не тільки людей, що знаходяться поблизу, а й запахові сліди, залишені сторонніми особами.

Спочатку помічник завчасно, за 5-10 хвилин до початку заняття, перетинає ділянку, якою буде рухатися дресирувальник із сторожовою собакою, на кінцевій точці розкидає речі та ховається за укриття.

Дресирувальник із сторожовим собакою, рухаючись маршрутом, періодично пускає сторожового собаку на обшук місцевості спочатку на довгому повідку за командою "Шукай". Підійшовши до місця перетину ділянки помічником, дресирувальник посилює увагу сторожового собаки командою "Слід". Коли сторожовий собака виявляє слід, дресирувальник пускає його на опрацювання сліду і затримання помічника.

Потім дресирувальник проводить огляд затриманого і здає його іншій особі або, відвівши в бік, наказує йому лягти. Після цього дресирувальник пускає сторожового собаку на обшук місцевості для виявлення покинутих помічником речей.

Комплексні вправи поступово ускладнюють за рахунок збільшення довжини маршруту й часу несення служби, а також збільшення довжини і давності сліду, розмірів ділянки обшуку. Разом з тим, заняття організовують і проводять у різний час і на різних ділянках місцевості.

Навичка вважається виробленою, якщо сторожовий собака по команді дресирувальника тривало насторожується та оповіщує його без подання голосу (насторожуванням та намаганням рухатись вперед) про наявність на території сторонніх осіб.

5. Можливі помилки дресирувальника:

проведення занять на одній і тій же місцевості, в результаті чого сторожовий собака звикає до навколишнього середовища та чітко працює на місцевості, але гірше в інших умовах;

поява помічника з одного і того ж напрямку;

проведення занять в один і той же час доби;

початок дій помічника в один і той же час;

порушення послідовності введення ускладнень;

дресирування сторожових собак без урахування їхніх індивідуальних особливостей (реакції, яка переважає, ступеня готовності тощо).

1. Атестація - система оцінки придатності кінолога зі службовим собакою для виконання покладених завдань.

2. Атестація здійснюється спеціально призначеною комісією, склад якої затверджується начальником УДО України або особою, яка виконує його обов’язки.

3. Періодичність проведення атестації - не рідше одного разу на рік.

4. Умови виконання вправ та критерії оцінки визначаються наказом УДО України.

5. За результатами виконання екзаменаційних вправ складається та підписується комісією висновок атестації собаки, передбачений пунктом 14 розділу II цієї Інструкції, який містить відомості про кінолога, службового собаку, перелік вправ та одержану за них кількість балів, а також зауваження членів комісії.

6. При отриманні незадовільної атестаційної оцінки кінолог зі службовим собакою не допускаються для використання у службовій діяльності.

У такому випадку з ним проводяться додаткові тренування. Після проведення додаткових тренувань, але не раніше ніж через місяць після попередньої атестації, проводиться переатестація.

Якщо кінолог зі службовим собакою не склав переатестацію то службовий собака визначається як не придатний для пошуку вибухових речовин та може використовуватись у якості сторожової собаки в УДО України.

1. Атестація кінолога з пошуковим собакою включає виконання чотирьох екзаменаційних вправ:

пошук ВР у транспортних засобах;

пошук ВР у приміщеннях;

пошук ВР на місцевості;

пошук ВР у пакетах, коробках, валізах.

2. Екзаменаційні вправи СКД виконуються в умовах, наближених до реальних, у яких службові собаки використовуються під час виконання службових завдань.

3. Кінологи, які беруть участь в атестуванні, не повинні знати про вид, масу, пакувальний матеріал, місце розташування і кількість схованок із ВР (далі - закладки).

Мають виключатися візуальне спостереження встановлених закладок кінологом та можливість торкання закладок пошуковим собакою.

4. Під час атестації використовуються вибухові речовини, які використовувались під час навчальних тренувань та підготовки до атестації.

5. Загальна оцінка атестації визначається шляхом вирахування середнього арифметичного із оцінок отриманих за результатами чотирьох вправ".

1. Пошукові собаки є одним із засобів, що використовується при пошуку вибухових речовин під час проведення охоронних заходів. Вони застосовуються під час оперативно-технічного огляду (далі - огляд) транспортних засобів, речей, території, приміщень з метою виявлення ВР. Доцільність, місце, час та порядок застосування пошукових собак визначаються керівництвом УДО України з урахуванням оперативної обстановки та фізичних можливостей пошукових собак.

2. Кінолог із пошуковим собакою оглядає всі уразливі місця, уважно слідкує за поведінкою пошукового собаки. При занепокоєнні чи настороженості пошукового собаки, а також його спрацюванні кінолог визначає місце, на яке зреагував пошуковий собака, та доповідає старшому оглядової групи та своєму безпосередньому керівнику.

3. При первинному кваліфікуванні виявленого предмета як небезпечного, кінологу з пошуковим собакою заборонено доторкатися до нього.

4. При огляді транспортних засобів, речей, території та приміщень пошукові собаки використовуються як на повідку, так і без нього, за рішенням кінолога, який забезпечує ефективність роботи пошукового собаки. У всіх інших випадках переміщення (рух до і від місця проведення огляду, перевезення тощо) пошукові собаки повинні бути на короткому повідку.

5. Старший наряду зобов’язаний створювати необхідні умови для успішної роботи кінолога, інформувати його про оперативну обстановку на заходах з метою визначення найбільш вразливих місць на ділянці та порядку проведення огляду, вчасно надавати допомогу кінологу при виявленні підозрілих предметів.

6. Використання спеціально навчених на пошук ВР пошукових собак здійснюється з обов’язковим урахуванням таких чинників:

кліматичних, метеорологічних, фізичних та хімічних особливостей навколишнього середовища;

необхідністю вигулу пошукового собаки впродовж 10-15 хвилин перед використанням. Залежно від індивідуальних особливостей пошукового собаки вести пошук 15-25 хвилин, продовжувати - після 10-15 хвилинного відпочинку. Такий цикл можна повторювати 3-4 рази, після чого пошуковій собаці необхідно забезпечити 2-3 години відпочинку у спеціально відведених місцях тимчасового або постійного утримання службових собак, в яких обмежений вплив на нього стресових чинників та несприятливих подразників;

умови застосування пошукового собаки при температурі повітря нижче -15 °C та вище +25 °C обмежені, собаці потрібен більший час для відпочинку. Кінолог зобов’язаний доповісти старшому наряду про ускладнення застосування пошукового собаки або негативні наслідки для здоров’я тварини у разі продовження пошуку;

при несенні служби на ділянках місцевості з високою відносною вологістю, в осінньо-зимовий період, у вітряну та холодну погоду надіти на пошукових собак попони, періодично розтирати мочку носа, кінчики вух та лап. При роботі в умовах ожеледі на кінцівки лап пошукового собаки надягати панчохи, при опадах - дощові комбінезони, які не обмежують вільного пересування;

передача спеціально навченого пошукового собаки, закріпленого за кінологом, іншій особі категорично забороняється. Кінолог та закріплений за ним пошуковий собака виступають як одна група і працюють у взаємодії;

доставка кінолога з пошуковим собакою до місця несення служби та назад, до місця постійного утримання пошукового собаки здійснюється автотранспортом, а доставка двох і більше кінологів з пошуковими собаками - у спеціально обладнаних із примусовою вентиляцією транспортних засобах із відповідною кількістю посадочних пасажирських місць для кінологів та з клітками для пошукових собак, що виключають фізичний контакт між пошуковими собаками. Розміри кліток повинні забезпечувати оптимальний рівень безпеки при транспортуванні та відповідати вимогам тимчасового утримання службових собак. Можуть використовуватися спеціально обладнані причепи до автомобіля;

при перевезенні пошукових собак транспортом для виконання службових завдань поїти та годувати їх у дорозі не рекомендується. При тривалих переїздах після двогодинного безперервного руху необхідно вигулювати пошукових собак, надаючи їм 20-хвилинний відпочинок;

використання пошукових собак для огляду ядохімікатів, добрив, палива, а також будь-якої тари з невизначеною речовиною та об’єктів з підвищеними рівнем шуму, вібрації, джерел радіоактивного випромінювання категорично забороняється;

кінолог має право відмовитися від застосування пошукового собаки в місцях з екстремальною дією зовнішніх чинників, що негативно впливають на його поведінку та робочі якості, обґрунтувавши свої дії у доповідній записці на ім’я безпосереднього керівника;

при створенні резервних оглядових груп під час посиленого режиму повинні облаштовуватись місця відпочинку кінологів та місця тимчасового утримання службових собак (вольєри);

несення служби з хворим пошуковим собакою заборонено. Про захворювання пошукового собаки кінолог зобов’язаний негайно доповісти безпосередньому керівнику підрозділу та спеціалісту ветеринарної медицини;

усі дії щодо огляду території, речей, транспортних засобів тощо, крім несупроводжуваного багажу і поштових відправлень, здійснюються у присутності власника чи відповідальних осіб за об’єкт, де вони знаходяться.

7. З метою документування результатів оглядів, за допомогою пошукового собаки місць постійного та тимчасового перебування осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, кінолог складає акт застосування службового собаки (додаток 20).

Під час проведення огляду кінолог зобов’язаний контролювати працездатність пошукового собаки.